Постанова № 18958179, 06.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 р. Справа № 1620/2а-13/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородського міськрайонного центру зайнятості на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.03.2011р. по справі№1620/2а-13/11

за позовом Миргородського міськрайонного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги в період професійного навчання,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Миргородський міськрайонний центр зайнятості, звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача виплачені допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу в період професійного навчання в сумі 1211 грн. 99 коп., в зв'язку з тим, що відповідач незаконно отримував вказані виплати.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що відповідачу вперше було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 01.07.2008 року по 23.11.2008 року. Знятий з обліку відповідач у зв'язку з працевлаштуванням 24.11.2008р. Вдруге відповідач звернувся до позивача 09.04.2009р. Відповідачеві 16.04.2009р. надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю на 360 днів, що є порушенням вимог п.4 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Відповідач мав право отримувати допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу в період навчання (з урахуванням кількості днів отримання допомоги по першій реєстрації) 214 днів, а отримував 360 днів. Внаслідок цього отримана допомога по безробіттю та матеріальна допомога в період навчання за період з 16.11.2009р. по 28.02.2010р. в сумі 1211,99 грн. підлягає поверненню до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. В зв'язку з цим, позивачем було направлено відповідачу лист з вимогою про добровільне повернення коштів, на який він не надав письмової відповіді, тому позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача Горбань Г.М. заявлений позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що при зверненні до позивача для надання статусу безробітного він надав правдиву інформацію про свою попередню роботу та перебування на обліку, як безробітного, і належним чином виконував свої зобов'язання застрахованої особи. Допомога по безробіттю була для нього засобом до існування, її виплата проведена позивачем добровільно за відсутності рахункової помилки тому у відповідності зі ст. 1215 ЦК України поверненню не підлягає.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.03.2011 року в задоволенні адміністративного позову Миргородського міськрайонного центру зайнятості відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. 1 ЦК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 01.07.2008 року по 23.11.2008 року відповідач перебував на обліку в Миргородському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю (а.с.4). 9 квітня 2009 року він знову звернувся до Миргородського міськрайонного центру зайнятості і 16 квітня 2009 року йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю на 360 днів, по 10.04.2010р. (а.с.7). 1 березня 2010 року він був знятий з обліку в зв'язку з працевлаштуванням та йому було припинено виплату допомоги по безробіттю (а.с. 5, 8).

Відповідно до ч.4 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Отже допомога по безробіттю за період з 16.11.2009р. по 28.02.2010р. отримана відповідачем безпідставно.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що під час судового розгляду справи не було встановлено умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків та зловживання ними чи інших проявів недобросовісності з його боку. В той же час, згідно ч.2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» обов'язок контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю покладено на Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

На переконання суду першої інстанції позивач не повинен перевіряти правомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов'язків, покладених державою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги в сумі 1211,99 грн. безпідставні, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 вперше звернувся до Миргородського міськрайонного центру зайнятості 24.06.2008року.

Відповідачеві надано статус безробітного 01.07.2008року і призначено виплату допомоги по безробіттю на 360 днів.

Допомогу відповідач отримав з 01.07.2008р. по 23.11.2008р. (в цей період проходив навчання та отримував матеріальну допомогу у період навчання).

Знятий з обліку відповідач у зв'язку з працевлаштуванням 24.11.2008р.

Вдруге відповідач звернувся до Миргородського міськрайонного центру зайнятості 09.04.2009р. (в межах двох років ).

Відповідачеві 16.04.2009 року надано статус безробітного та призначено виплату допомоги на 360 днів по 10.04.2010р. 1 березня 2010 року він був знятий з обліку в зв'язку з працевлаштуванням та йому було припинено виплату допомоги по безробіттю.

Згідно п. 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальна тривалість виплат допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. В цей період відповідач проходив навчання та отримував матеріальну допомогу.

Таким чином колегія суддів зазначає, що відповідач не мав права на призначення та виплату допомоги, як допомоги по безробіттю так і матеріальної допомоги в період навчання при повторній реєстрації (з наданням статусу безробітного 16.04.2010 року) на 360 днів, а мав право отримувати допомогу (з урахуванням кількості днів отриманої допомоги по першій реєстрації) на 214 днів.

Внаслідок цього отримана допомога по безробіттю та матеріальна допомога в період навчання за період з 16.11.2009р. по 28.02.2010 року в сумі 1211,99 грн. підлягає поверненню до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Про повернення коштів в добровільному порядку відповідачеві направлено лист на який він не надав письмової відповіді.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховані положення ч.2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

За таких обставин, вказана справа підсудна Полтавському окружному адміністративному суду та саме він повинен був її розглядати, а не Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.03.2011 року по справі№1620/2а-13/11 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.03.2011р. по справі№1620/2а-13/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Миргородського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (Миргородського міськрайонного центру зайнятості) заборгованість (допомога по безробіттю та матеріальна допомога в період професійного навчання) в сумі 1211,99 грн. на розрахунковий рахунок 37173161503202 ГУДК у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 22531726.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.