Ухвала суду № 18958125, 15.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 р.Справа № 2001/2а-2428/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Катунова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області на постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 08.04.2011р. по справі№2001/2а-2428/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області

про визнання дії незаконними та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

11.03.2011 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач), звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області (далі по тексту УПФУ в Балаклійському районі Харківської області, відповідач), в якому просив суд:

1. Визнати протиправними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, код 23008145, м. Балаклія, вул.Леніна, 45, інд. 64200, щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі законодавчо встановленої відповідно до ст.54 та ст.50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, по 3 групі інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та відмови у розрахунку і виплаті у розмірі законодавчо встановленої кратної мінімальної пенсії за віком з розрахунку на час виплати з 1 червня 1999 року.

2. Відновити порушуване право та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, код 23008145, м. Балаклія, вул.Леніна, 45, інд. 64200, здійснити розрахунок та виплати державної пенсії по 3 групі інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.54 та ст.50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” законодавчо встановленої мінімальної пенсії за віком, з 1 червня 1999 р.

Постановою Балаклійського районного Харківської області від08.04.2011 р. по справі№2а-2428/11 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по невиконанню приписів ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання в належних розмірах державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 11 вересня 2010 року по 08 квітня 2011 року.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести перерахунок ОСОБА_1 державної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум, за період з 11 вересня 2010 року по 08 квітня 2011 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Судом першої інстанції справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 08.04.2011 року по справі № 2-а-2428/11, якою частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Балаклійському районі Харківської області, та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржувану постанову судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що неправомірність в діях відповідача щодо нарахування пенсії позивачу відсутня, оскільки УПФУ в Балаклійському районі Харківської області при здійсненні обчислення державної та додаткової пенсій позивача діяло на підставі Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян». Посилаючись на ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стверджує про безпідставність застосування розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 даного Закону, при обчисленні державної та додаткової пенсій позивачеві відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує на неможливість виконання рішення суду через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

З урахуванням приписів ч.8 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи слід проводити в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Балаклійському районі Харківської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи безстроково та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіями посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 29.05.2003р., довідки МСЕК серії 2-98 ХАР № 028584 від 20.05.1999 р. та має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, відповідно до Закону України Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоровя, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по третій групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю у розмірах: інвалідам третьої групи - 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, яка істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Колегією суддів не беруться до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, щодо якого було прийнято оскаржуване судове рішення, є захист порушеного права ОСОБА_1 починаючи з 01.06.1999 року. При цьому, з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 11.03.2011 року.

Згідно вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

З аналізу положень преамбули Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” колегією суддів встановлено, що виплати, передбачені зазначеним Законом, є заходами соціального захисту населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, та за своєю правовою природою є відповідною соціальною допомогою. З урахуванням приписів ст.2 КАС України та беручи до уваги зміст правової природи виплат, передбачених Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, через призму оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що право позивача на отримання державної та додаткової пенсій підлягає захисту в межах шестимісячного строку.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду (11.03.2011 року), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, з 01.06.1999 року, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що права позивача підлягають захисту, починаючи з 11.09.2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що з 11.09.2010 року підстави для невиплати позивачеві державної та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) були відсутні, зміни у зазначені статті не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача з 11.09.2010 року по 08.04.2011 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в огляду на наступне.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності відповідних надходжень до бюджету Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області для виплати особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зазначає, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання державної та додаткової пенсії, нарахування та виплата яких прямо передбачені законом. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не повинно прийматися до уваги. Так, по справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області - залишити без задоволення.

Постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 08.04.2011р. по справі№2001/2а-2428/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Жигилій С.П. Катунов В.В.