Постанова № 18958120, 14.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 р. Справа № 2а-15125/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засіданняВерман А.М.,

представника позивача Тітова Р.В.,

представників відповідача Лавренчук О.В., Діанової С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-15125/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0006901520/0 від 12 жовтня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про відсутність доказів реальності укладання між ТОВ "Универсалстрой"та контрагентами - ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА» та «Ціль-Інвест» - угод, через не подання контрагентами позивача податкових декларацій з ПДВ за серпень 2010 року не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки із отриманих від ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА» та ТОВ «Ціль-Інвест» листів, вбачається, що ними подані податкові декларації з ПДВ за серпень 2010 року до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0006901520/0 від 12 жовтня 2010 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги, з урахуванням доповнень, підтримали в повному обсязі, просили оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалстрой» ( далі по тексту ТОВ «Універсалстрой») зареєстроване ХРДА 11.11.2005 року за№14801020000017786 та знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Комінтернівського району м. Харкова.

01.10.2010 р. фахівцем ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку з питання встановлення причин розбіжності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ “Универсалстрой”, поданої за серпень 2010 року, додатку №5 „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів", за результатами якої складено акт перевірки від 01 жовтня 2010 року за № 6976/15-215. ( т.1 а.с. 6-9)

Перевіркою встановлено, що ТОВ „Универсалстрой" (код 33817754) подана до ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова податкова декларація з ПДВ за серпень 2010 року, в якій підприємством був сформований податковий кредит за участі контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю „Ціль-Інвест" (код 36185955) та за участі контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю «СЛЕПТ ФАКТУРА» (код 36520078).

Відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України декларація з ПДВ за серпень 2010 року по підприємству ТОВ „Ціль-Інвест" до ДПІ у Печерському районі м. Києва та по підприємству ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА» до ДПІ у Печерському районі м. Києва не були надані.

Відповідно до запиту ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова від 22.09.2010 року з питань надання підтверджуючих документів підприємством ТОВ „Универсалстрой" надані копії документів, отриманих податкових накладних від ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА», а саме: від 13.08.2010 р. №1484, від 16.08.2010 р. №1485, від16.08.2010 року № 1487, від 03.08.2010 року №1480, від 02.08.2010 року №1478, від 04.08.2010 року №1481,від 02.08.2010 року №1479, від 09.08.2010 року №1483;

та отриманих податкових накладних від ТОВ «Ціль-Інвест», а саме:

від 12.08.2010р. №965 на суму ПДВ 64160,0 грн.,

від 12.08.2010р. №966 на суму ПДВ 85973,33 грн.,

від 31.08.2010р. №917 на суму ПДВ 110481,0 грн.,

від 12.08.2010р. №964 на суму ПДВ 99600,0 грн.,

від 12.08.2010р. №963 на суму ПДВ 102920,0 грн.,

від 12.08.2010р. №961 на суму ПДВ 85400,0 грн.,

від 13.08.2010р. №968 на суму ПДВ 100687,0 грн.,

від 31.08.2010р. №916 на суму ПДВ 6933,67 грн.,

від 12.08.2010р. №962 на суму 82400,0 грн.,

та отриманих податкових накладних від ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА», а саме:

від 13.08.2010р. №1484 на суму ПДВ 16618,0 грн.,

від 16.08.2010р. №1485 на суму ПДВ 14470,0 грн.,

від 16.08.2010р. №1487 на суму ПДВ 46304,33 грн.,

від 09.08.2010р. №1483 на суму ПДВ 258,88 грн.,

від 03.08.2010р. №1480 на суму ПДВ 108,0 грн.,

від 02.08.2010р. №1478 на суму ПДВ 491,60 грн.,

від 04.08.2010р. №1481 на суму ПДВ 6002,73 грн.,

від 02.08.2010р. №1479 на суму ПДВ 12261,0 грн.

За висновками акту перевірки встановлені порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), а саме: завищено податковий кредит за серпень 2010 року на загальну суму 835071,41 грн., в результаті чого ТОВ «Універсалстрой» збільшено податкове зобовязання, яке підлягає сплаті платником до бюджету, в сумі 835071,41 грн.

На підставі акту перевірки від 01 жовтня 2010 року № 6976/15-215 ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2010 року №0006901520/0. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1002085,70 грн., в тому числі за основним платежем 835071,41грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 167014,29 грн., яке отримано директором ТОВ «Універсалстрой» Фоміним В.М. 16.11.2010 року. (т.1 а.с.10)

Позивач не скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та, не погодившись з рішенням податкового органу, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлено реальність проведених господарських операцій, на підставі яких ТОВ «Универсалстрой» визначені суми податкового кредиту, а також факт подачі декларацій з ПДВ контрагентами ТОВ «Ціль-Інвест» та ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА» за серпень 2010 року до ДПІ у Печерському районі м. Києва, то позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за серпень 2010 року на загальну суму 835071,41грн., а тому податкове повідомлення - рішення від 12 жовтня 2010 року №0006901520/0 винесено ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. пп 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також колегія суддів зазначає, що вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ „Универсалстрой" була подана податкова декларація з ПДВ за серпень 2010 року, в якій підприємством був сформований податковий кредит за участі контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю „Ціль-Інвест" (код 36185955) та за участі контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю «СЛЕПТ ФАКТУРА» (код 36520078).

Матеріалами справи підтверджується, що основний вид діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «СЛЕПТ ФАКТУРА» (код 36520078) інші види оптової торгівлі, а товариства з обмеженою відповідальністю „Ціль-Інвест" (код 36185955) будівництво будівель ( т.2 а.с. 207-208)

Податковим органом не заперечується, що у перевіряємий період ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА» (код 36520078) та ТОВ „Ціль-Інвест" (код 36185955) були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України декларація з ПДВ за серпень 2010 року по підприємству ТОВ „Ціль-Інвест" до ДПІ у Печерському районі м. Києва та по підприємству ТОВ „Слепт фактура" до ДПІ у Печерському районі м. Києва не були надані до органу державної податкової служби.

30.07.2010р. між ТОВ “Універсалстрой” (надалі «Покупець») та ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА» ( надалі «Продавець») укладено договір поставки № 9. ( т.1 а.с. 74)

За умовами договору Продавець зобовязується передати у власність Покупцю будівельні матеріали відповідно до виставлених рахунків. Доставка товару проводиться автотранспортом продавця.

Згідно п. 4 Договору оплата здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті або іншим шляхом (у тому числі векселями). ( т.1 а.с.74)

На виконання даного договору було складено видаткові накладні (т. 1 а.с. 83-90) та податкові накладні на загальну суму ПДВ 96515,85 грн. ( т.1 а.с. 58-63, 73,75 -82)

Крім того на підтвердження виконання договорів, укладених між ТОВ «Універсалстрой» та ТОВ «Ціль-Інвест», позивачем надані податкові накладні на загальну суму ПДВ 783555,56 грн. ( т.1а.с.64-72) , а також акти перерахунку виконаних будівельних робіт ( т.1 а.с. а.с. 91- 123), довідки про вартість будівельних робіт ( т.1 а.с. а.с.124,128,133,138,144,152,157, 160,166), акти прийомки виконаних будівельних робіт,(т.1а.с. а.с.127,129-132,134-135,139-143,145-151,153-155,158-159,161-165,167-178).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На думку колегії суддів, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Отже, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Хоча умови та зміст вчинених правочинів не суперечать актам цивільного законодавства, однак угода вважається дійсною, коли сторонами фактично було виконано умови вказаної угоди.

Фактичне реальне здійснення конкретної операції у межах господарської діяльності платника податку повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами, визначеними в статті 70 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.2.1, 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні та зведені облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операцій, правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від оплати за роботу автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно - транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом) передається перевізнику.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем до суду не надано товарно-транспортних накладних, дорожніх листів чи інших документів, що підтверджують транспортування товарів від ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА» до ТОВ «Универсалстрой», хоча враховуючи обсяг поставляємих товарів, такі документи мали укладатися між сторонами, які здійснювали перевезення вантажів.

Відсутність товаро - транспортних накладних свідчить про відсутність факту перевезення товару та нездійснення самої господарської операції.

При цьому колегія суддів зазначає, що надані позивачем видаткові накладні та податкові накладні не доводять реальності виконання умов угоди між позивачем та ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА».

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно положень статті 877 ЦК України, підрядник зобовязаний здійснювати будівництво та повязані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та відповідно до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Позивачем до суду не надано доказів, які б підтверджували наявність у сторін за договорами підряду, проектної документації та узгодженої кошторисної документації на проведеня будівельно - монтажних робіт.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з актів виконаних робіт, складених позивачем та ТОВ «Ціль-Інвест», в них визначено лише перелік та період виконаних робіт. Ці акти не містять в собі дати їх складання, коли та яким чином сторонами було обумовлено їх виконання та вартість.

При цьому суд зазначає, що в ході проведення перевірки податковому органу були надані акти виконаних робіт, в яких не були зазначені посади, прізвища осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції, відсутні дати складання актів, що підтверджується копіями актів, які надавались позивачем до перевірки.

Таким чином, акти виконаних робіт, між позивачем та ТОВ «Ціль-Інвест» складені з порушенням вимог пункту 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а тому відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України не можуть підтверджувати виконання ТОВ «Ціль-Інвест» підрядних робіт за договорами підряду, укладеними з позивачем.

Відповідно до п.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0006901520/0 від 12 жовтня 2010 року прийнято відповідачем правомірно.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 23.12.2010 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-15125/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Универсалстрой" відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 20.06.2011 р.