Постанова № 18957869, 19.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 р.Справа № 2-а-87/10/1570 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі- Алексєєвої Н.М.

за участю представника Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Тітаренко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумсервіс»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000132300/0 від 23 червня 2009 року, №0000132300/1 від 21 серпня 2009 року, №0000132300/2 від 25 вересня 2009 року та № 0000132300/3 від 11 грудня 2009 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акумсервіс»(далі ТОВ «Акумсервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000132300/0 від 23 червня 2009 року, №0000132300/1 від 21 серпня 2009 року, №0000132300/2 від 25 вересня 2009 року та № 0000132300/3 від 11 грудня 2009 року.

В обґрунтування своїх доводів позивач не погоджується з висновком податкового органу про порушення п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11, п.п.7.3.2. та п.п.7.3.4. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлене актом перевірки №549/23-50/34637951 від 28.05.2009 року.

Позивач зазначив, що одержуючи імпортні товари на умовах післяплати, неможливо достовірно визначити суму валових витрат на підставі пп.7.3.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки на дату їх одержання балансова вартість перерахованої валюти ще невідома. Згідно з нормою пп.11.2.3. ст.11 зазначеного Закону про прибуток, датою збільшення валових витрат платника податку при здійснені ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податків товарів. Таким чином, якщо першою подією є перерахування валюти нерезиденту, то валові витрати підприємство може точно визначити виходячи з її балансової вартості, але відобразити валові витрати підприємство зможе лише за фактом отримання імпортних товарів. Якщо першою подією було отримання товарів, то підприємство має право на валові витрати, але точно визначити суму воно не може, оскільки не відома балансова вартість іноземної валюти, яка підлягає перерахуванню. Отже, ТОВ «Акумсервіс», керуючись нормами пп.7.3.2, 7.3.4 ст.7, пп.11.2.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збільшило валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно з ВМД і після перерахування валюти за кордон та визначення її фактичної балансової вартості уточнило валові витрати. Твердження про те, що балансова вартість іноземної валюти для визначення валових витрат, понесених платником податку в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в гривні за офіційним валютним курсом Нацбанку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких витрат не тільки не відповідає, але й суперечить положенням чинного законодавства України, а саме п.7.3.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

12.04.2010 року Одеським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою позовні вимоги задоволено повністю та суд постановив скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Орської області за №0000132300/0 від 23 червня 2009 року, №0000132300/1 від 21 серпня 2009 року, №0000132300/2 від 25 вересня 2009 року та № 0000132300/3 від 11 грудня 2009 року. Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В звязку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що посадовими особами Ізмаїльською ОДПІ Одеської області (Кілійський відділ) згідно плану-графіка на 2 квартал 2009 року, на підставі направлення на перевірку № 000111/111 від 12.05.2009 року, було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Акумсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт №549/23-50/34637961 про результати планової виїзної перевірки від 28.05.2009 року.

Зазначеним актом встановлено заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню, за І квартал 2009 року у сумі 37 628 грн. з урахуванням задекларованих збитків в сумі 17 497 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки: донарахування податку на прибуток в сумі 9407 грн.; донарахування податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, з урахуванням придбаних патентів в І кварталі 2009 року в сумі 2880 грн. складає 6 527 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000132300/0, в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 11.2.3 п.11.2 ст.11, п.п.7.3.2. та п.п.7.3.4. п.7.3 ст.7, п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та визначено суму податкового зобов'язання у загальному розмірі 7 180грн.

З результатами адміністративного оскарження прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000132300/1 від 21 серпня 2009 року, № 0000132300/2 від 25 вересня 2009 року та № 0000132300/3 від 11 грудня 2009 року яким визначена суму податкового зобов'язання у розмірі 7180 грн.

Вирішуючи справу суд першої інстанції посилаючись на положення пп.7.3.2.п.7.3.ст.7, п.п.7.3.4. п.7.3. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дійшов до висновку про обовязок позивача відображати витрати, понесені в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат у сумі, що дорівнює балансовій вартості придбаної іноземної валюти.

Застосовуючи положення п.п. 4.4.1 п. 4.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»оскаржувані податкові повідомлення рішення визнані судом протиправними та скасовані.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до п. 4 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

За такого оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог виходячи з наступного.

Так, положеннями п.п 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (ообіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 статті 7, Закону і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Положеннями п.п. 7.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці підпункту 7.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно, балансова вартість іноземної валюти для цілей визначення валових витрат, понесених платником податку в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в гривні за офіційним валютним курсом Національного Банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких витрат.

Тобто платник податку при отриманні імпортних товарів відносить на валові витрати суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним курсом Національного Банку України, що діяв на дату отримання таких товарів та заборгованість в іноземній валюті не виникає і тому перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

За такого, колегія суддів вважає, оскаржуване податкове повідомлення рішення правомірним та винесеним податковим органом при дотриманні вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанцій при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваної постанови та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195,196,202 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумсервіс»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-ріптень №0000132300/0 від 23 червня 2009 року, №0000132300/1 від 21 серпня 2009 року, №0000132300/2 від 25 вересня 2009 року та № 0000132300/3 від 11 грудня 2009 року- скасувати.

Постановити нову постанову якою в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумсервіс»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.