Постанова № 18867515, 13.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 р.Справа № 22-а-11448/08 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представників позивача Геленича В.В. та Тостогана В.Г., а також представників відповідача Дімова В.О. та Щербакової Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2007 року відкрите акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство»звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської ОДПІ про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002302302 від 27 червня 2007 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що оскаржуваним рішенням відповідача, прийнятим на підставі акта перевірки № 01012301/0112582102 від 18 червня 2007 року, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 29105627 грн. 15 коп. на підставі п. 1 ч. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Однак висновок відповідача про порушення позивачем положень пунктів 1 та 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не є обґрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року у задоволенні позовних вимог ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не повно зясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального права. Так, на думку апелянта, позивачем виконано всі вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», крім того, підприємство під час здійснення розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг діяло у відповідності до листів ДПА України від 09 серпня 2007 року № 7644/6/23-7019 та від 18 листопада 2004 року № 10413/6/23-2119, якими надано розяснення щодо застосування Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що судом не вірно визначено межі дії Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в просторі, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону він підлягає застосуванню тільки на території України, а тому надання послуг за готівкові кошти підприємством на борту судна, яке знаходиться за межами території України, не підпадає під дію цього Закону. На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно не застосовано норми Господарського кодексу України щодо строків застосування до субєкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, до яких відносяться штрафні санкції, передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про повне задоволення позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року задоволено клопотання представника позивача про заміну позивача у справі з відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»на приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство».

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представників відповідача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що з 19 квітня по 05 червня 2007 року Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2006 року.

За результатами перевірки складено акт за № 01012301/01125821 від 18 червня 2007 року, в якому зазначено про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме проведення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій за:

- поминальні обіди та урочисті події на загальну суму 59907 грн. 47 коп. (т. 1 а. с. 114 116);

- платні послуги населенню по пранню білизни на загальну суму 20336 грн. 81 коп. (т. 1 а. с. 116);

- реалізацію основних засобів (трьох автомобілів) на загальну суму 21200 грн. (т. 1 а. с. 117);

- продані товари та надані послуги на пасажирських суднах під час круїзних рейсів на загальну суму 5713672 грн. 52 коп. (т. 1 а. с. 119);

- послуги по стоянці суден (катера), надані ТОВ «Дунайбункер»на загальну суму 2926 грн. 20 коп., та послуги по забезпеченню СК «Дружба»електроенергією на загальну суму 3014 грн. 43 коп. (т. 1 а. с. 113).

Крім того, податковим органом під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилося в здійсненні ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»торгівлі продовольчими товарами та пивом у пляшках з лотка на борту судна «Чайка»без застосування розрахункових книжок та книги обліку розрахункових операцій (т. 1 а. с. 117 118).

На підставі акта перевірки Ізмаїльською ОДПІ прийнято рішення за № 0002302302 від 27 червня 2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 29105627 грн. 15 коп..

За результатами адміністративного оскарження рішення відповідача за № 0002302302 від 27 червня 2007 року вищестоящими податковими органами залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час здійснення розрахункових операцій в готівковій формі повинен був у всіх випадках керуватися нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якими передбачено обовязкове застосування реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Проте, з висновком суду першої інстанції про повну відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно п. 1 ст. 3 названого Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 5 названої статті Закону встановлено, що у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, субєкти підприємницької діяльності зобовязані проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Як встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами, позивачем протягом травня вересня 2006 року здійснювалася торгівля продовольчими товарами та пивом у пляшках з лотка на борту судна «Чайка»без застосування розрахункових книжок та книги обліку розрахункових операцій (т. 1 а. с. 117), що є порушенням п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі п. 3 ст. 17 названого Закону відповідачем правомірно застосовано до позивача за вказане порушення штрафну санкцію в розмірі 340 грн. (двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Крім того, матеріалами справи встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем проводились розрахункові операції в готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій за поминальні обіди та урочисті події на загальну суму 59907 грн. 47 коп., за послуги населенню по пранню білизни на загальну суму 20336 грн. 81 коп., за послуги, наданні ТОВ «Дунайбункер»по стоянці суден (катерів), на загальну суму 2926 грн. 20 коп., а також за послуги по забезпеченню СК «Дружба»електроенергією на загальну суму 3014 грн. 43 коп., що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за рішенням відповідних органів державної податкової служби України у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки) до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), застосовуються фінансові санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів.

Встановлені ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»санкції за порушення вимог ст. 3 названого Закону не є податком, збором (обовязковим платежем), обовязкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у звязку зі скоєнням правопорушення, що відповідає визначенню адміністративно-господарських санкцій, наведеному в частині першій ст. 238 Господарського кодексу України.

Так, згідно частинам 1 та 2 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства України, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що передбачена п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»фінансова санкція повністю підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції, закріплене в ст. 238 Господарського кодексу України, а саме: є заходом майнового характеру, спрямованим на припинення порушення субєктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності, а тому при вирішенні спору підлягають застосуванню положення ст. 250 названого Кодексу, відповідно до яких адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом до позивача застосовано фінансові санкції 27 червня 2007 року за порушення, що мали місце протягом 2006 року, в тому числі за період до 28 червня 2006 року.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме за проведення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій за поминальні обіди та урочисті події в період з 04 січня по 06 червня 2006 року на загальну суму 30831 грн. 01 коп. (т. 1 а. с. 114 115), а також за платні послуги населенню по пранню білизни в період з 04 січня по 21 червня 2006 року на загальну суму 8733 грн. 37 коп. (т. 1 а. с. 116), відбулося за межами встановленого ст. 250 Господарського кодексу України строку застосування адміністративно-господарських санкцій, а тому рішення податкового органу в частині визначення позивачу за вказані порушення штрафної санкції на суму 197821 грн. 90 коп. ((30831 грн. 01 коп. + 8733 грн. 37 коп.) х 5 = 197821 грн. 90 коп.) підлягає скасуванню.

Матеріалами справи також встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач реалізував основні засоби за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 21200 грн..

Так, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 846 ДСС від 19 жовтня 2006 року позивачем реалізовано гр-ну ОСОБА_1. автомобіль «Мерседес Бенц»24ОД за 8800 грн., що підтверджується прибутковим ордером № 1773 від 19 жовтня 2006 року.

На підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 487 ДСС від 19 жовтня 2006 року позивачем реалізовано гр-ну ОСОБА_2 автомобіль «БМВ-2»5211 tDA за 7600 грн., що підтверджується прибутковим ордером № 1774 від 19 жовтня 2006 року.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 488 ДСС від 10 жовтня 2006 року позивачем реалізовано гр-ну ОСОБА_3. автомобіль «ГАЗ-2410»за 4800 грн., що також підтверджується прибутковим ордером № 1808 від 25 жовтня 2006 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з абзацами 3 та 26 статті 2 названого Закону реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, компютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Однак, пунктом 12 статті 9 названого Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

З урахуванням наведених положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»висновок податкового органу щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію основних засобів без застосування реєстратора розрахункових операцій є необґрунтованим, оскільки продаж основних засобів автомобілів є разовою операцією, проведеною в місці, яке не передбачає проведення оптової чи то роздрібної торгівлі.

У звязку з викладеним рішення відповідача в частині визначення позивачу штрафної санкції за продаж без застосування РРО основних засобів на суму 106000 грн. (21200 грн. (загальна вартість автомобілів) х 5 = 106000 грн.) також підлягає скасуванню.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем також застосовано до позивача на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 28568362 грн. 60 коп. (5713672 грн. 52 коп. х 5 = 28568362 грн. 60 коп.) за проведення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій за продані товари та надані послуги на пяти пасажирських річкових суднах під час круїзних рейсів по р. Дунай за межами України на загальну суму 5713672 грн. 52 коп. (т. 1 а. с. 119).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані, зокрема:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 названої статті Закону);

- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування (п. 3 названої статті Закону);

- реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України (п. 8 названої статті Закону);

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (п. 11 названої статті Закону).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства України, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування та цін товарів (послуг), які вводяться у реєстратор у грошовій одиниці України, тобто у гривні, на підставі названого вище Закону підлягають застосуванню виключно на території України.

Чинне законодавство України не містить визначення території України.

Проте, виходячи з визнаної в міжнародному праві доктрини визначення території держави, а також враховуючи положення Конвенції Організації Обєднаних Націй з морського права, ратифікованої Законом України № 728-XIV від 03 червня 1999 року, до території України належать, зокрема, невійськові кораблі, які перебувають під прапором України у відкритому морі. При цьому пасажирські судна, які під час закордонного круїзу перебувають у територіальних (внутрішніх) водах іншої держави, не можуть визнаватися територією України.

Відповідно до ст. 32 Кодексу Торговельного мореплавства України поняття «українське судно»або «судно України»означає національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція України. Національна належність судна визначається його державною реєстрацією в Україні і одержанням права плавання під Державним прапором України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про міжнародні договори України»міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим субєктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох повязаних між собою документах, і не залежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Статтею 19 названого Закону визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Із врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неправомірності позиції відповідача стосовно необхідності застосування на пасажирських суднах України під час перебування останніх в закордонному круїзі у територіальних (внутрішніх) водах іншої держави положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Конвенції ООН з морського права, ратифікованої Законом України № 728 XIV від 03 червня 1999 року, кожна держава ефективно здійснює в адміністративних, технічних та соціальних питаннях свою юрисдикцію та контроль над суднами, плаваючими під його прапором.

Розділом І «А»Додатку до Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, яка набула чинності для України 24 грудня 1993 року, встановлено, що судновими припасами є товари, призначені для споживання на судні, включаючи продовольчі товари, товари, що підлягають продажу пасажирам і членам екіпажу судна, пальне і мастильні матеріали. Сюди не входять предмети суднового спорядження і суднові запасні частини.

Підрозділом «С»Розділу 3 Додатку до названої Конвенції передбачено полегшення формальностей для вантажів, призначених для круїзів, і їхніх пасажирів. При цьому підпунктом 3.16.12 визначено, що стандартом, тобто заходом, уніфіковане застосування якого Договірними урядами відповідно до Конвенції є необхідним і можливим для полегшення міжнародного морського судноплавства, є безмитний продаж товарів із суднових запасів із здійсненням для круїзних пасажирів в період стоянки судна в порту.

Підпунктом 3.16.14 вказаного Розділу Додатку до Конвенції закріплено рекомендовану практику, що круїзні пасажири не повинні піддаватися яким-небудь валютним обмеженням.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, під час здійснення суднами позивача міжнародних круїзних рейсів на борту суден реалізація товарів та надання послуг здійснювалися за готівкову іноземну валюту, як то долари США, Євро, угорські форинти тощо.

Таким чином, із врахуванням наведених вище норм Конвенції ООН з морського права, Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про міжнародні договори України»правила здійснення розрахункових операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, встановленні ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не можуть застосуватись на українському судні, яке знаходиться за межами України та розрахунки при продажу товарів та наданні послуг на якому проводяться іноземною валютою.

Крім того, порядок обліку інвалютних коштів на морському транспорті передбачено Інструкцією про бухгалтерський облік інвалютних коштів на морському транспорті, затвердженою Міністерством фінансів України 16 березня 1994 року, зі змінами, внесеними 23 грудня 1996 року.

Пунктом 3 Загальних положень Інструкції передбачено, що первинні документи, якими оформляються операції в іноземних валютах, заповнюються у тій грошовій одиниці, в якій реально здійснюються розрахунки за цією операцією.

Пунктами 18 та 19 Інструкції встановлено, що валютна торговельна виручка на пасажирських суднах повинна здаватися в касу судна щоденно. Записи в касову книгу судна проводяться касиром зразу ж після отримання або видачі валюти по кожному прибутковому або видатковому касовому ордеру. Щоденно в кінці робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок валюти у касі на наступне число.

Приймання інвалюти за продані товари в барах, кіосках і за видання різних платних послуг на пасажирських суднах оформляється прибутковими касовими ордерами, що підписуються старшим бухгалтером та касиром.

Про приймання грошей видається квитанція за підписами старшого бухгалтера і касира, завірена печаткою (штампом) касира.

Як вбачається з реєстру документів, підписаного посадовими особами Ізмаїльської ОДПІ, про надходження торговельної виручки від роздрібної торгівлі та наданих послуг на господарських одиницях, які розташовані на пасажирських суднах позивача, з січня по жовтень 2006 року було отримано грошових коштів на суднах в перерахунку на гривню 5713672 грн. 52 коп.. (т. 1 а. с. 251-259).

При цьому оформлення операцій в іноземних валютах за продані товари в барах, кіосках і за видання різних платних послуг здійснювалося позивачем у відповідності до Інструкції про бухгалтерський облік інвалютних коштів на морському транспорті, а саме із видачею квитанцій та оформленням прибуткових касових ордерів.

Крім того, як вбачається з реєстру документів про надходження торгівельної виручки від роздрібної торгівлі та наданих послуг на господарських одиницях, які розташовані на пасажирських суднах ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»(т. 1 а. с. 251-259), відповідачем застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 8555540 грн. 85 коп. (1711108 грн. 17 коп. (загальна сума торгівельної виручки за період з січня по 27 червня 2006 року) х 5 = 8555540 грн. 85 коп.), що, як зазначено вище, суперечить положенням ст. 250 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного оскаржуване позивачем рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції № 0002302302 від 27 червня 2007 року підлягає скасуванню в частині застосування до відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28872184 грн. 50 коп. (197821 грн. 90 коп. (за поминальні обіди та урочисті події в період з 04 січня по 06 червня 2006 року на загальну суму 30831 грн. 01 коп., а також за платні послуги населенню по пранню білизни в період з 04 січня по 21 червня 2006 року на загальну суму 8733 грн. 37 коп.) + 106000 грн. (визначення позивачу штрафної санкції за продаж без застосування РРО основних засобів на суму 21200 грн.) + 28568362 грн. 60 коп. (за проведення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій за продані товари та надані послуги на пяти пасажирських суднах під час круїзних рейсів по р. Дунай за межами України на загальну суму 5713672 грн. 52 коп.) = 28872184 грн. 50 коп.).

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»задовольнити частково.

Скасувати рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції № 0002302302 від 27 червня 2007 року в частині застосування до відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28872184 (двадцять вісім мільйонів вісімсот сімдесят дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 50 коп..

В іншій частині відмовити приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство»у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: