Ухвала суду № 18956941, 10.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 р. Справа № 35447/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2010р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофенстер» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення та невідповідність сум бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А:

01.06.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Єврофенстер» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Рівне № 000642344/0/23-318 від 21.12.2009р. (форми В1) та № 000652344/0/23-318 від 21.12.2009р. (форми В2) (а.с.3-5).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2010р. заявлений позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне № 000642344/0/23-318 від 21.12.2009р. та № 000652344/0/23-318 від 21.12.2009р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с.124-126).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у м.Рівне, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.128-129).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що в порушення вимог пп.7.7.2, 7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» позивачем занижено бюджетне відшкодування на суму 543287 грн. за періоди червень-вересень 2009 року, а також всупереч приписам пп.7.7.2 «а», пп.7.7.3 п.7.7. ст.7 наведеного Закону завищено бюджетне відшкодування по декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 511873 грн.

При цьому висновки суду щодо відсутності порушень приписів наведених норм зі сторони позивача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають чинному законодавству.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 04.12.2009р.-10.12.2009р. відповідачем ДПІ у м.Рівне проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТзОВ «Єврофенстер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ,що декларувалося за період листопад 2008 року, лютий, червень-серпень 2009 року, та з питань правомірності формування залишку відємного значення (рядка 26) по декларації з ПДВ за вересень 2009 року, який виник за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувався в період квітень, червень-серпень 2009 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 1655/1126/23-300/35056649 від 15.12.2009р. (а.с.6-18).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.2 «а», 7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування по декларації ПДВ за вересень 2009 року в сумі 511873 грн. та занижено бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за червень 2009 року в сумі 496230 грн., за липень 2009 року 6215 грн., за серпень 2009 року 36567 грн. і за вересень 2009 року 4275 грн., всього 543287 грн.

Також в порушення вимог пп.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено відємне значення з ПДВ за вересень 2009 року на суму 31607 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 000642344/0/23-318 від 21.12.2009р. (форми В1) про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2009 року на суму 511873 грн. та № 000652344/0/23-318 від 21.12.2009р. (форми В2) про завищення суми бюджетного відшкодування за червень-вересень 2009 року на 543287 грн., яка вважається такою, від отримання якої платник податку відмовляється (а.с.23, 24).

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин):

пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.3 п.7.3 ст.7 вказаного Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., рішення платника податку щодо зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів відображається в рядку 25.2 декларації по податку на додану вартість, а рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок в банку в рядку 25.1 вказаної декларації.

Матеріалами справи стверджується, що ТОВ «Єврофенстер» приймало рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у червні-серпні 2009 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, тобто відносило в рядок 25.2 декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди. В той же час рішення про повернення суми бюджетного відшкодування позивач прийняв у вересні 2009 року, тобто відніс наведену суму в рядок 25.1 декларації з податку на додану вартість за вказаний період.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що приписи Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затв. наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р., не містять повноважень органів державної податкової служби самостійно визначати суму бюджетного відшкодування платника податків, встановлювати її зменшення або збільшення у податковій декларації та здійснювати одночасне зменшення та збільшення суми бюджетного відшкодування на одну й ту ж суму податку, змінюючи направлення бюджетного відшкодування, а саме не на рахунок платника податків у банку, а шляхом зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Крім того, норми пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів.

Приписами пп.7.7.7 «а» п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» надають право податковому органу надіслати платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначається сума заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування, якщо за наслідками перевірки виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Оскільки ж позивач, подавши декларацію з ПДВ за вересень 2009 року та уточнюючий розрахунок до неї, самостійно виявив існування у нього права на бюджетне відшкодування, яким він ще не скористався, то факт самостійного виявлення суми бюджетного відшкодування платником податку (позивачем), до проведення податковим органом перевірки, за наслідками якої виявляється заниження суми бюджетного відшкодування, унеможливлює застосування податковим органом положень пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Такі висновки узгоджується з вимогами п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою передбачена можливість виправлення платником податку самостійно виявлених ним помилок у показниках раніше поданої податкової декларації (з урахуванням строків давності) шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення відповідних показників у складі податкової декларації.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачена можливість виправлення платником податку самостійно виявлених ним помилок у показниках раніше поданої податкової декларації (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення відповідних показників у складі податкової декларації. Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», також містить відповідні положення.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок подається за формами, визначеними в додатках до вказаного Порядку.

Однак подання уточнюючого розрахунку у зв'язку із зміною раніше задекларованого напрямку здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість є неправомірним, оскільки:

у разі, якщо платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування, прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, то він відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» разом з податковою декларацією подає відповідному податковому органу заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування за формою, визначеною додатком 4 до податкової декларації з податку на додану вартість. Відповідна сума відображається у рядку 25.1 декларації;

якщо ж платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування, відповідно до пп.7.7.3 вказаного вище п.7.7 прийняв самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, то заява про повернення суми бюджетного відшкодування платником податку до податкового органу не подається. Відповідна сума відображається у рядку 25.2 декларації. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Отже, зміна напряму відшкодування Законом не передбачена та не може розглядатися як виправлення помилки, відповідно не може бути поданий платником уточнюючий розрахунок, у якому одночасно вносяться зміни до рядків 25.1 та 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість (заповнені рядки 8.7 та 8.10 або рядки 8.8 та 8.9 уточнюючого розрахунку).

Ураховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.7.7.2 «а», 7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне задоволити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофенстер» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення та невідповідність сум бюджетного відшкодування, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос