Ухвала суду № 18956842, 30.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2011 р. Справа № 47092/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання:Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року у справі за позовом Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

встановив:

У квітні 2011 року позивач Виробничо-комерційна фірма у формі ТзОВ «Віта-Авто» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Луцької ОДПІ, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0001512302/1 від 19.01.2011 року та стягнути з державного бюджету суму бюджетного відшкодування по деклараціям за липень, жовтень, листопад, грудень 2009 року на користь позивача суму в загальному розмірі 748413 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що працівниками Луцької ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТзОВ «Ойл Карт Центр» за період з 01.06.2009 р. по 31.12.2009 р.. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 9055/23-3/30473709 від 07.12.2010 року, відповідно до висновків якого виявлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника в банку за липень 2009 р. в сумі 173303 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 163460 грн., за листопад 2009 р. в сумі 267404 грн., за грудень 2009 року в сумі 144246 грн.. На підставі даного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 16.12.2010 року № 0001512302/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень, жовтень грудень 2009 року на загальну суму 748413,00 грн.. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішення позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Однак, рішенням Луцької ОДПІ № 760/10/25-006 від 18.01.2011 р. і рішенням ДПА у Волинській області № 1419/10/25-006 від 28.03.2011 р. скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін. 19.01.2011 року Луцькою ОДПІ винесено нове аналогічне податкове повідомлення-рішення № 0001512302/1. Висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та оскаржене повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 748413 грн. позивач вважає необєктивними і незаконними. Просить позивач врахувати, що відповідач безпідставно як на підставу зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ посилається на те, що позивачем не підтверджено бюджетне відшкодування, оскільки неможливо провести зустрічну перевірку його контрагентів по ланцюгу до виробника. Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність право платника податку на відшкодування відємного значення сум ПДВ від отриманих відповідей на запити щодо сплати ПДВ контрагентами по ланцюгу до виробника, а передбачає обовязок податкового органу надати висновок із зазначенням суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, якщо при перевірці не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. При проведеній відповідачем перевірці не було виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумам, заявленим у деклараціях. За виникненням відємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, факту виконання позивачем вимог закону щодо подання до податкового органу податкових декларацій, як то передбачено п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 вищевказаного закону, позивач має право на відшкодування ПДВ. Позивачем дотримано усіх вимог вищевказаного Закону при формуванні податкового кредиту за розглядуваний період. Позивач вважає, що відсутність підтвердження сплати ПДВ попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення платником податку до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ при придбанні товару. Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить прав платника ПДВ на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником своїх податкових зобовязань та сплати ним сум податку до державного бюджету. Також позивач просить врахувати, що податковим органом вже проводилась перевірка позивача щодо питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень-серпень 2009 року, за результатами якого ДПА у Волинській області складено акт № 390/07/30473709 від 28.10.2009 року та підтверджено правомірність включення до відшкодування сум ПДВ за вказаний період. Крім цього 12.03.2010 року Луцькою ОДПІ проведено перевірку щодо питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунках платника у банку за жовтень-грудень 2009 року, про що складено акт № 1337/23-3/30473709 від 12.03.2010 року, згідно якого підтверджено правомірність включення до відшкодування ПДВ за вказаний період.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2011 року залучено до участі в справі другого відповідача ГУ ДКУ у Волинській області.

На адміністративний позов відповідач Луцька ОДПІ подав заперечення, відповідно до змісту якого відповідач позову не визнав і вважає його необґрунтованим, а тому просив суд першої інстанції в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 19.01.2011 року № 0001512302/1 та стягнуто з Державного бюджету України на користь Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто» у формі ТзОВ бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 748413 грн..

Не погоджуючись з даною постановою суду першої інстанції відповідач Луцька ОДПІ оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку в загальній сумі 748413 грн.. Податковий орган здійснюючи перевірку контрагентів позивача не зміг провести зустрічні перевірки постачальників ВКФ «Віта-Авто» по ланцюгу до виробника (імпортера), а тому заявлена позивачем сума до бюджетного відшкодування ПДВ за липень, жовтень-грудень 2009 року залишається непідтвердженою. Відповідач зазначає, що бюджетне відшкодування можливе лише у разі фактичної надмірної сплати податку до бюджету за результатами операцій в усьому ланцюгу постачальників товару та сплати ними даного ПДВ до бюджету.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2011 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач ГУ Державного казначейства України у Волинській області у своєму листі № 15-08/318-4643 від 28.07.2011 року зазначив, що підтримує апеляційну скаргу Луцької ОДПІ, просив проводити апеляційний розгляд справи за відсутності ГУ ДКУ у Волинській області.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і зявилися в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наведених нижче підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто» зареєстрована як юридична особа 21.07.1999 року виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області. Видами діяльності фірми згідно КВЕД є: 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту, 60.23.0 діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, 63.21.2 функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, 45.21.1 будівництво будівель, 74.60.0 проведення розслідувань та забезпечення безпеки, 63.40.0 організація перевезення вантажів. Дане товариство перебуває на податковому обліку у Луцькій ОДПІ з 27.07.1999 року та є платником ПДВ (а.с. 107-119 Т.1).

Позивачем за липень, жовтень - грудень 2009 року були подані до Луцької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість із додатками, у яких відображено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, та подано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на загальну суму 748413 грн. (а.с. 64-122 Т. 2).

У період з 13.10.2009 р. по 21.10.2009 р. працівниками ДПА у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалася в період з 01.06.2009 року по 31.07.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 390/07/30473709 від 28.10.2009 року, де у п.1 висновку зазначено, що перевіркою буде підтверджено заявлену у декларації за липень 2009 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 448852 грн. та за серпень 2009 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 340154 грн. після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника (а.с. 36-62 Т.1).

У період з 22.02.2010 р. по 04.03.2010 р. працівниками Луцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалася в період з 01.03.2008 року по 30.11.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 1337/23-3/30473709 від 12.03.2010 року, де у п. 1 висновку зазначено, що перевіркою буде підтверджено заявлену у деклараціях за жовтень - грудень 2009 року суму бюджетного відшкодування після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника в наступних розмірах: жовтень 2009 року 163460 грн., листопад 2009 року 267404 грн., грудень 2009 року 144246 грн. (а.с. 63-87 Т.1).

У період з 06.12.2010 р. по 07.12.2010 р. працівниками Луцької ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Ойл Карт Центр» за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 9055/23-3/30473709 від 07.12.2010 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто» не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку за липень 2009 року в сумі 173303 грн.; за жовтень 2009 року в сумі 163460 грн.; за листопад 2009 року в сумі 267404 грн.; за грудень 2009 року в сумі 144246 грн. (а.с. 20-35 Т.1).

На підставі даного акту перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001512302/0 від 16.12.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 748413,00 грн., в тому числі за липень 2009 року в сумі 173303,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 163460,00 грн., за листопад 2009 року 267404,00 грн. та за грудень 2009 року в сумі 144246 грн. (а.с. 8 Т.1).

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в досудовому порядку до Луцької ОДПІ та ДПА у Волинській області. За результатами розгляду скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 9-19 Т.1).

На підставі акта перевірки № 9055/23-3/30473709 від 07.12.2010 року та рішення Луцької ОДПІ від 18.01.2011 року № 760/10/25-006 про розгляд первинної скарги Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001512302/1 від 19.01.2011 року, яке за своїм змістом повністю відповідає попередньому податковому повідомленню-рішенню від 16.12.2010 року (а.с. 63 Т.2).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем повністю дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість у спірні податкові періоди, що підтверджено актами перевірок податкового органу та не заперечується відповідачем. Господарські операції між позивачем та ТзОВ «Ойл Груп Центр» фактично проведені, що підтверджено належними та допустимими доказами у справі, реально здійснена поставка (відпущено через АЗС) паливно-мастильних матеріалів позивачу, а товарно-матеріальні цінності позивачем використані в межах його господарської діяльності, розрахунки проведені в повному обсязі. Також суд першої інстанції посилається на те, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарських операцій не впливає на формування податкового кредиту покупця та суму бюджетного відшкодування, а тому відповідач зменшуючи позивачу бюджетне відшкодування з посиланням на те, що податковим органом неможливо провести зустрічну перевірку постачальників позивача по ланцюгу до виробника (імпортера), діяв всупереч чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наведених нижче підстав.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон N 168/97-ВР).

Згідно пункту 1.8 статті 1 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» видно, що підставою для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету, є наявність у платника податку (позивача у справі) оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність проведення господарських операцій, а також сплата платником податків в ціні придбаного товару (послуг) податку на додану вартість.

З актів перевірки Луцької ОДПІ та ДПА у Волинській області суд вбачає, що податковий орган приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0001512302/1 від 19.01.2011 року виходив з того, що позивач не підтвердив своє право на бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за липень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, оскільки контролюючим органом неможливо провести зустрічну перевірку постачальників ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто» по ланцюгу до виробника (імпортера).

Однак, такі висновки податкового органу не можуть бути підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції з матеріалів справи вбачає, що передумовою виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, було укладення ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто» з ТзОВ «Ойл Карт Центр» 01.04.2005 року договору № 113 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використання пластикових старт-карт на АЗС, згідно із умовами якого продавець продавав паливно-мастильні матеріали покупцю через АЗС при умові пред'явлення пластикової смарт-карти, а покупець зобов'язувався приймати у власність паливно-мастильні матеріали та оплачувати їх вартість. Продавцем на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписувалася накладна, один раз в місяць складався акт приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів. В підтвердження виконання умов договору за спірний період позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні, виписані постачальником ТзОВ «Ойл Карт Центр» від 01.07.2009 року, 11.07.2009 року, 21.07.2009 року, 01.08.2009 року, 11.08.2009 року, 21.08.2009 року, 01.09.2009 року, 11.09.2009 року, 21.09.2009 року, 01.10.2009 року, 11.01.2009 року, 21.10.2009 року, 01.11.2009 року, 11.11.2009 року, 21.11.2009 року, 01.12.2009 року, 11.12.2009 року, 21.12.2009 року, акти приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з липня по грудень 2009 року, оборот ВКФ «Віта-Авто» по картам із зазначенням використання окремих видів палива на конкретні транспортні засоби, відомості щодо руху паливно-мастильних матеріалів за липень, жовтень, листопад, грудень 2009 року з вказівкою на транспортні засоби, напрямок їх руху, кілометраж, видачею, витратами та поверненням палива (а.с. 120-241 Т.1).

Судом встановлено, що позивачем проведено повний розрахунок по договірних зобов'язаннях у спірний період перед ТзОВ «Ойл Карт Центр» згідно з платіжними дорученнями (а.с. 1-20 Т.2). Надані продавцем ТзОВ «Ойл Карт Центр» податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних у відповідних податкових (звітних) періодах (а.с. 21-59 Т.2). У подальшому податок на додану вартість сплачений в ціні придбаних у ТзОВ «Ойл Карт Центр» паливно-мастильних матеріалів, позивачем включено до складу податкового кредиту у відповідні звітні податкові періоди та заявлено до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 173303 грн., за жовтень 2009 року - 163460 грн., за листопад 2009 року - 267404 грн., за грудень 2009 року - 144246 грн..

З врахуванням наведеного вище, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем дотримані усі умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість у спірні податкові періоди, господарські операції між ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто» та ТзОВ «Ойл Карт Центр» реально проведені та реально здійснена поставка паливно-мастильних матеріалів, які позивачем використано в межах його господарської діяльності.

Крім цього, з актів перевірки Луцької ОДПІ № 390/07/30473709 від 28.10.2009 року, № 1337/23-3/30473709 від 12.03.2010 року та № 9055/23-3/30473709 від 07.12.2010 року видно, що порушень в ланцюгу постачання товару від ТзОВ «Ойл Карт Центр» до ВКФ «Віта-Авто» не виявлено. При цьому, матеріалами зустрічних перевірок не встановлено кінцевого виробника (імпортера) товару, а через неможливість проведення перевірки усіх постачальників ВКФ «Віта-Авто» по ланцюгу до виробника (імпортера) Луцькою ОДПІ зроблено висновок про непідтвердження бюджетного відшкодування по господарських операціях з ТзОВ «Ойл Карт Центр».

Разом з цим, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не повинен нести відповідальність за наслідками несплати продавцем товару податку, виходячи з наведених нижче підстав.

Як встановлено в судовому засідання суду апеляційної інстанції та не заперечується представником відповідача, контрагент позивача ТзОВ «Ойл Карт Центр» включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нараховано ПДВ, що включено платником податку до податкового кредиту.

Вимога п. 1.8 статі 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, якщо постачальник (виробник) не виконав свого обовязку по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цього постачальника (виробника), і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на відшкодування з бюджету сплачених ним в ціні придбаного товару (послуг) сум ПДВ, у разі, якщо покупець виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

Дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимоги захисту права власності.

Відповідно до цього, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не повинен нести відповідальність за несплату ПДВ постачальником чи виробником, а тим більше третьої, четвертої, пятої чи шостої ланок.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 748413 грн., оскільки виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації податковим органом. Зазначений строк може бути продовжено ще на 30 днів у разі прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки з підстав, передбачених підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 цього Закону.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу. Відповідно до абзацу другого підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи наведене, і те, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у бюджетному відшкодуванні, позивач має право скористатися своїм правом на судове оскарження шляхом звернення з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування оскарженої постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року у справі за позовом Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:В.В. Гуляк

Судді:Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.10.2011 року.