Ухвала суду № 18866818, 09.08.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2011 р. Справа № 76171/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Довгополова О.М.,

суддів: Глушка І.В., Гуляка В.В.,

при секретарі судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська торгова компанія «Продторг» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання незаконним та зобовязання скасувати податкове повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА

У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 28.10.2008 року про сплату 32357,00 грн. податку на додану вартість по вітчизняних товарах та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16179,00 грн. та № 000263231/0 про сплату 21000,00 грн. податку на прибуток та фінансових санкцій у сумі 8512,00 грн. Вимоги обґрунтовані правомірністю його дій щодо укладення та виконання договору підряду № 14-08-1 від 14.08.2007 року; провадження у справі про банкрутство контрагента не забороняє підприємству здійснювати господарську діяльність та проводити позивачеві розрахунки з ним; заперечує твердження відповідача про неспрямованість укладення зазначеного договору підряду на реальне настання правових наслідків; недекларування доходів контрагентом не стосується позивача. Також зазначає, що за 1 квартал 2008 року обєкт оподаткування податком на прибуток складав відємне значення - 27580,00 грн., тому ймовірне завищення відємного значення згідно з висновком відповідача на 2952,00 грн. не могло призвести до виникнення податкового зобовязання з цього податку.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.10.2008 року № 000263231/0, якими визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в розмірі 29512,00 грн. (за основним платежем 21000,00 грн. та 8512,00 грн. штрафних санкцій), податку на додану вартість у розмірі 48536,00 грн. (за основним платежем 32357,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 16179,00 грн.)

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду, відмовивши у задоволенні позову. Вимоги обґрунтовані наступним: неврахуванням положень статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; визнання ТОВ «Євробудлайн-Україна» банкрутом згідно з постановою Господарського суду м. Києва у справі № 23/378-6 від 03.10.2007 року; ухвалою Господарського суду м. Києва у справі від 12.12.2007 року ТОВ «Євробудлайн-Україна» ліквідовано як юридичну особу у зв'язку банкрутством, а 29.12.2007 року скасовано його державну реєстрацію; ТОВ «Євробудлайн-Україна» не задекларовано доходи від надання послуг по проведенню ремонту в декларації з податку на прибуток за IV кв. 2007 року, що свідчить про протиправний характер укладеної з позивачем угоди, та, як наслідок, неправомірне віднесення позивачем податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат; зазначений договір підряду не спричиняє реального настання правових наслідків, тому відповідно до положень ЦК України є нікчемним; відповідно до положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 забороняється приймати до виконання первині документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, враховуючи наступне.

За результатами проведеної відповідачем виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року установлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1, підпункту 5.2.10, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон № 334/94-ВР), унаслідок чого було занижено податок на прибуток та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з цього, а також порушення вимог підпункту «б» підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4 п. 7.2., підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168/97) унаслідок заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (ряд. 27 декларації по ПДВ) на загальну суму 32357,00 грн. (за грудень 2007 року - на 31712,00 грн. та за січень 2008 року - на 645,00 грн.).

На підставі наведеного відповідачем складено акт перевірки № 3444/23-1/30843980 від 15.10.2008 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.10.2008 року: № 000263231/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 29512,00 грн. (в т.ч. 21000,00 грн. основного платежу та 8512,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та № 000264231/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48536,00 грн. (в т.ч. 32357,00 грн. основного платежу та 16179,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

З такими висновками відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції з огляду на таке.

Установлено, що 14.08.2007 року між позивачем та ТОВ «Євробудлайн-Україна» було укладено договір підряду № 14-08-1, відповідно до умов якого останній (підрядник) зобовязувався виконати ремонт приміщення, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, провулок Складський, 3-а, а позивач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи.

Порядок розрахунків за договором визначено у пункті 3.2, відповідно до якого аванс становить 95%, а остаточний розрахунок повинен бути проведений протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту КБ-2 та довідки КБ-3, з урахуванням суми сплаченого авансу.

Реальність виконання цього договору підтверджена актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року на загальну суму 190270,80 грн., розрахунками згідно з платіжними дорученнями: № 4113 від 02.10.2007 року про перерахування 190000,00 грн. та № 5218 від 10.12.2007 року про перерахування 270,80 грн. та виданими позивачеві податковими накладними.

Виконання наведених умов договору відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.3 Закону № 334/94-ВР скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 5.2 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.2.10 суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів, згідно з підпунктом 8.1.1 Закону № 334/94-ВР слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наявних у справі матеріалів, що підтверджують понесені позивачем витрати у звязку зі здійсненими із ТОВ «Євробудлайн-Україна» розрахунками, повязаними з поліпшенням основних фондів у встановлених законом межах, що підлягають віднесенню до амортизаційних відрахувань, колегія суддів вважає правомірним віднесення позивачем витрат у сумі 190270,80 грн., понесених ним на ремонт приміщення, до складу валових витрат та амортизаційних відрахувань за правилами статті 3 Закону № 334/94-ВР.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас відповідачем не надано будь-яких доказів, що вказують на порушення позивачем цієї та інших вищевказаних норм Закону № 334/94-ВР, тому висновок відповідача про порушення позивачем правил ведення податкового облік з податку на прибуток підприємств є необгрунтованим.

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, завищення відємного значення на 2952,00 грн. не могло призвести до виникнення податкового зобовязання з цього податку за 1 квартал 2008 року, оскільки обєкт оподаткування податком на прибуток становив відємне значення - 27580,00 грн., тому й зменшення цієї суми відємного значення на 2952,00 грн. не могло призвести до виникнення прибутку у цьому періоді та, як наслідок, зобовязання зі сплати податку з нього.

Щодо порушення позивачем вимог Закону № 168/97 колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 4.5 статті 4 Закону № 168/97 визначено умови, за наявності яких повинне здійснюватися коригування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та податкового кредиту постачальника та отримувача товарів (послуг) у разі якщо після поставки здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарі особі, яка їх надала.

Ураховуючи відсутність вказаних умов, положення згаданих норм не поширюються на спірні відносини, що виключає можливість їх порушення позивачем, зокрема, й вимог підпункту «б» підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97.

Підпунктами 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 установлено правила складання та зберігання податкових накладних та за умови реєстрації субєкта господарювання як платника податку на додану вартість.

При цьому відповідачем не надано будь-яких доказів про порушення позивачем вказаних норм закону у звязку із його правовідносинами з ТОВ «Євробудлайн-Україна».

Не підтверджені й порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, яким визначено випадки, за наявності яких суми сплаченого податку на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Отже, доводи відповідача про порушення позивачем вимог Закону № 168/97 є безпідставними.

Висновок відповідача про нікчемність договору підряду № 14-08-1 від14.08.2007 року на підставі статті 215 ЦК України та статей 207, 208 ГК України ґрунтується на тому, що ТОВ «Євробудлайн-Україна» не задекларовано доходи від надання послуг по проведенню ремонту в декларації з податку на прибуток за IV кв. 2007 року, що, на його думку, свідчить про протиправний характер укладеної з позивачем угоди, та, як наслідок, неправомірне віднесення позивачем податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, ураховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобовязання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемний. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (договору, угоди, господарського зобовязання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Аналіз частини 1 статті 208 ГК України свідчить, що передбачені нею санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідно встановити наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, хоча б у однієї сторони угоди.

Проте обставини, на які посилається відповідач, не підтверджують, що укладаючи та виконуючи договір підряду будь-яка із сторін договору діяла з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не доведено наявність обвинувального вироку у кримінальній справі чи постанови про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав стосовно посадових (службових) осіб будь-якої зі сторін договору.

При цьому колегія суддів зазначає, що невиконання однією зі сторін договору обовязку з декларування та/або зі сплати податку до бюджету, умисел щодо яких виник після виконання договірних зобовязань, виходячи з принципу індивідуалізації відповідальності особи, не повинно впливати на права іншої сторони у сфері оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення з позивачем договору підряду № 14-08-1 14.08.2007 року ТОВ «Євробудлайн-Україна» перебувало у ЄДРПОУ; у подальшому згідно з даними ЄДРПОУ щодо цього товариства установлено, що 28.09.2007 року зроблено запис про внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, 25.12.2007 року про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а 29.12.2007 року здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом.

Із цих та попередньо встановлених обставин слідує, що у період укладення та виконання зазначеного договору ТОВ «Євробудлайн-Україна» перебувало у ЄДРПОУ, а отже, було наділеним господарською правосубєктністю.

Тому доводи відповідача щодо ходу розгляду стосовно ТОВ «Євробудлайн-Україна» справи про визнання його банкрутом не впливають на правомірність учиненого ним з позивачем правочину.

Установивши, що позивачем не було порушено вимог Закону № 168/97, судом першої інстанції помилкового не зазначено у резолютивній частині постанови про скасування податкового повідомлення-рішення № 000264231/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48536,00 грн. (в т.ч. 32357,00 грн. основного платежу та 16179,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій). Однак наведений недолік, на думку колегії суддів, не є підставою для зміни чи скасування постанови суду.

Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення, постанову Господарського суду Чернівецької області від 10 вересня 2009 року у справі № 4/389 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.В. Гуляк

І.В. Глушко

Повний текст рішення виготовлено 12.08.2011 року.