Ухвала суду № 18954604, 20.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8478/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" жовтня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

при секретарі Савчуку Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Хімгруп»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Хімгруп» (далі - Позивач) звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішенння №0001322350 від 27.05.2011 року та повідомлення-рішення №000132350 від 27.05.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, зокрема Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»і Закону України «Про податок на додану вартість», також порушено норми процесуального права, а саме: ст.86 КАС України щодо оцінки доказів та в результаті неповного з»ясування всіх обставин справи прийнято необгрунтовану та незаконну постанову, яка підлягає скасуванню.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач зареєстрований Святошинською районною державною адміністрацією у м.Києві 23.07.2001 року та є платником податків (ЄДРПОУ 31563866).

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 12.05.2011 року №121/23-50/31563866.

В результаті проведеної перевірки, контролюючим органом виявлено порушення норм податкового законодавства, а саме: п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п. 5.1, пп 5.2.1 п.5.2 ст.5 пп.5.3.9. п.5.3. п.5.9 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 19 838 443 грн.; п.4.1 ст.4, п.п.7.2.4 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму суму 14 884 534 грн.; п.4.1 ст.4, п.п.7.2.4 п.7.2, пп..7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за листопад 2010 року на загальну суму 471622 грн. та зменшено значення рядка 22.2 (зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду - значення цього рядка переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного періоду) за грудень 2010 року на суму 4537 грн.; п.п."г" п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. "а" п.п.17.2 ст.17, п.п. "а" п.п.19.2 п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.03 №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1717,63 грн. ( 2009 рік - 573,71 грн., 2010 рік - 1144,92 грн.).

На підставі зазначеного акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: №0001322350 від 27.05.2011 року, яким Позивачу було донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 24798053,75 грн., з яких 19838443,00 грн., за основним платежем і 4959610,75 грн., штрафних санкцій, та повідомлення-рішення №0001332350 від 27.05.2011 року, яким Позивачу було донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 18605667,50 грн., з яких 14884534,00 грн., за основним платежем і 3721133,50 грн., штрафних санкцій.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, 17 травня 2011 року подав заперечення до акта перевірки за №117, на що Відповідач надіслав відповідь за № 11926/10/23-525 від 24.05.2011 року, яким висновок акту перевірки залишено без змін.

Підставою для висновків перевірки про заниження Позивачем податку на прибуток і податку на додану вартість стали фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Оптимус ЛТД»та ТОВ «Ріка Плюс»; контролюючий орган посилається на безтоварність господарських операцій та нікчемність правочинів, укладених між Позивачем та його, вищевказаними, контрагентами.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи податкового органу про порушення Позивачем вимог податкового законодавства є необгрунтованими, а заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимус ЛТД» укладено договори поставки №0801/09 від 01.08.2009 року, №0101/10 від 01.01.2010 року, а між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріка Плюс» укладено договір поставки №05-01/2010 від 05.01.2010 року.

З аналізу зазначених договорів вбачається, що Позивач придбавав, поставлені ТОВ «Оптимус ЛТД»та ТОВ «Ріка Плюс»товари. На підтвердження сплати Позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари контрагентами були надані Позивачу податкові накладні, які, як це передбачено податковим законодавством, є документом, що дає йому право на податковий кредит.

На вартість поставленого товару ТОВ «Оптимус ЛТД»та ТОВ «Ріка Плюс» видано Позивачу податкові накладні, копії яких додані Позивачем до матеріалів справи.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних були включені Позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів та відображені в реєстрах отриманих податкових накладних, і відповідають даним податкових декларацій з ПДВза відповідні періоди.

Розрахунки між Позивачем з ТОВ «Оптимус ЛТД»та з ТОВ «Ріка Плюс»проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Оптимус ЛТД»та ТОВ «Ріка Плюс».

Метою здійснення господарської операції - придбання товарів, Позивачем у ТОВ «Оптимус ЛТД»та у ТОВ «Ріка Плюс»було отримання прибутку шляхом його подальшого продажу. Вказана обставина підтверджується укладеними договорами, видатковими накладними та знайшла своє відображення в декларації про прибуток підприємства.

Крім того, Позивачем до матеріалів справи було надано копії договорів, з яких вбачається, що до моменту реалізації, товар придбаний у ТОВ «Оптимус ЛТД»та у ТОВ «Ріка Плюс»був переданий на відповідальне зберігання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов»язань, власному капіталі підприємста. Цією ж нормою закону встановлено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, а будь-які документи, як наприклад, договори, накладні, рахунки та інше, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати Позивача підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, в акті перевірки контролюючого органу зафіксовано, що стосовно ТОВ «Оптимус ЛТД», Новомосковською ОДПІ складено акт № 120/152/36399097 від 03.03.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оптимус ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавств України з податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З врахуванням вищенаведеного, Відповідач вважає, що неможливе фактичне здійснення ТОВ «Оптимус ЛТД»господарських операцій, а також Відповідач вказує на порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Оптимус ЛТД»з постачальниками та покупцями.

В акті перевірки Відповідачем зазначено, що всі правочини та інші дії вчинені ТОВ «Оптимус ЛТД»є такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави (тобто нікчемними), а отже, не мають будь-якої юридичної сили та не спричиняють настання правових наслідків.

Також, у зазначеному акті перевірки зафіксовано, що під час проведення перевірки від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м.Києва отримано інформацію від 16.03.2011 року за №1398/вх./26-08/30 щодо господарських операцій ТОВ «Альфа-Хімгруп»з ТОВ "Ріка Плюс" (код ЄДРПОУ 33747970), а саме:

- у ході проведення аналізу діяльності ТОВ «Ріка Плюс»Відповідачем встановлено, що основна частина податкового кредиту з ПДВ підприємства сформована за рахунок підприємств з ознаками фіктивності. Одним з таких підприємств є ТОВ «Компанія «Сонекс Плюс» код 36857632, по факту створення якого СВ Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві порушена кримінальна справа по факту вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України;

- відповідно до бази даних АІС РПП відповідальним за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Ріка Плюс»був (є): директор Пшеничний В.О. (іпн НОМЕР_1), який відповідно заяви до ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва пояснив, що зареєстрував підприємство на своє ім'я за винагороду, ніяких документів пов»язаних з ТОВ «Ріка Плюс»(в т.ч. декларацій) не підписував та немає відношення до господарської діяльності підприємства ТОВ «Ріка Плюс»;

- згідно податкової звітності у ТОВ «Ріка Плюс»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

- в ході проведення перевірки контролюючим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Враховуючи вищезазначене, Відповідач вважає, що Позивачем до складу валових витрат віднесено вартість придбаного товару на підставі наданого договору, прибуткових накладних та інших документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам та не підтверджують факт поставки товару від ТОВ «Ріка Плюс».

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. З ст.10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.90 року №509-ХП (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. При цьому згідно п.9.3 ст.9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобовязані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

У відповідності до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв»язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

У відповідності до п.6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз.1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі ії заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З аналізу доказів, наданих Позивачем вбачається, що Позивач має відповідні підтверджуючі документи включення витрат на придбання товарів до складу валових витрат, а реальність господарських операцій Позивача з ТОВ «Оптимус ЛТД» та з ТОВ «Ріка Плюс» щодо придбання засобів захисту рослин, підтверджується, зокрема відповідними податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями про оплату вартості товару, наданими до перевірки, журналом реєстрації довіреностей, виписками по особовому рахунку Позивача щодо фактичної сплати грошових коштів, повною відсутністю заборгованості між Позивачем та контрагентами, а також документами щодо зберігання та подальшого відчуження зазначеного товару, деклараціями про прибуток підприємства.

На момент укладення договорів, на яких ґрунтуються взаємовідносини Позивача з вищевказаними контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, надання відповідних податкових накладних Позивачу, ТОВ «Оптимус ЛТД»та ТОВ «Ріка Плюс», зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були у встановленому законом порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, Позивачем надано докази щодо перевезення та зберігання придбаного товару, а саме: договори ТОВ «Альфа-Хімгруп»з ТОВ «Скіфія-Транс»№ 18/09 від 30 квітня 2009 року; з ТОВ «Агроальянс»від 01 грудня 2009 року; з ТОВ «Науково-виробнича агрокорпорація «Степова»№1557 від 31 грудня 2009 року; з ТОВ «Ін-Тайм»№192 від 17 березня 2010 року; з ТОВ «Рем Транс»№035/10 від 30 серпня 2010 року; а також Актами виконаних робіт відповідно до кожного договору та виписками з особових рахунків про сплату грошових коштів на виконання вищевказаних договорів.

Також Позивачем надано виписки з особових рахунків про сплату грошових коштів за господарськими операціями щодо зберігання придбаного товару, його подальшого продажу та витрати щодо оплати транспортно-експедиційних послуг.

Заборгованість за даними бухгалтерського обліку Позивача по розрахунках з ТОВ «Оптимус ЛТД»та з ТОВ «Ріка Плюс»відсутня.

Відповідачем у справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладенні угоди, на підставі яких виникли взаємовідносини між Позивачем і ТОВ «Оптимус ЛТД»та ТОВ «Ріка Плюс»не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обовязків.

Зустрічна перевірка контрагента контролюючим органом не проводилась.

В нотаріально засвідченій заяві від 24.06.2011 року Пшеничний В.О. пояснює, що він є директором ТОВ «Ріка Плюс» та дійсно мав господарські відносини з Позивачем відповідно до укладеного між сторонами договору від 05.01.2010 року; вказаний договір відповідає його волевиявленню, укладений з метою здійснення господарської діяльності та спрямований на реальне настання правових наслідків, будь-яка мета, що суперечить інтересам держави та суспільства не переслідувалась.

Статтею 228 ЦК України визначено, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватись вина, що виражена в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним та інше. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Статтею 203 ЦК України визначено, що міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір №05-01/2010 від 05.01.2010 року укладений між Позивачем та ТОВ «Ріка Плюс»не віднесено законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Згідно п.1. ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»зані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб»єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов»язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних податкованих повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 86 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об»єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам, дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог Позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 203 КАС України.

З урахуваннм вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Ухвала складена в повному обсязі 28 жовтня 2011 року.