Постанова № 18950715, 31.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2011 р. № 2а-2120/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

суддіМричко Н.І.,

судді Кузьмича С.М.,

за участю секретаря судового засідання Кавки Н.І.,

представників позивача Світлика І.М. та Стабрина В.В.,

представників відповідача - Робейко А.А. та Кармелюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Побут і техніка»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Побут і техніка»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0002262340/0/21555 та №0002252340/0/21553 від 10.09.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту № 1271/217/23-4/33532871 від 21.08.2010 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002252340/0/21553 та 0002262340/0/21555 від 10.09.2010 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2319219,00 грн. та з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 2697322,00 грн. (в тому числі 1348661,00 грн. - основний платіж, 1348661,00 грн. - штрафні санкції).

Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, оскільки на підтвердження оплати дозволеного податкового кредиту попереднього податкового періоду ним було представлено всі необхідні документи, що підтверджують наведену у рядку 3 розрахунку бюджетного відшкодування за березень 2010 року суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачену отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів, задекларовану в розмірі 2319219 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Акті про кредиторську заборгованість перед ПП «АВМ-Техно»в сумі 2127537,83 грн., оскільки згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»станом на 01.03.2010 року рахується дебіторська заборгованість за ПП «АВМ-Техно»в сумі 2697066,91 грн. На думку позивача, податковий кредит від отримання товарів від ПП «АВМ-Техно»згідно договору поставки № 10/01-01 від 01.01.2010 року сформований правомірно, оплачений в повному обсязі та відображений в податковій декларації з податку на додану вартість в червні 2010 року.

Щодо податкових зобовязань за лютий 2010 року, позивач не згідний з висновком зазначеним в акті перевірки про включення до оподаткування податком на додану вартість в Декларації за лютий 2010 року сум додаткових нарахувань повязаних із застосуванням індексу інфляції в розмірі 7025916,88 грн. та 3% річних в розмірі 1066052,19 грн. Позивач це обґрунтовує тим, що з серпня 2008 року ТзОВ «Українська побутова техніка»заборгувала йому суму 25727453,55 грн. Львівським апеляційним господарським судом було винесене рішення від 08.02.2010 року про сплату позивачу заборгованості, а також: інфляції 7025916,88 грн., 3% річних 1066052,19 грн., мито 25500 грн. В загальній сумі було перераховано 33845235,12 грн. Дебіторська заборгованість ТзОВ «Українська побутова техніка»на той період складала 25849206,03 грн. Таким чином, сума - 7996029,09 грн. була оподаткована позивачем податком на прибуток. В даному випадку третьої особи не було і кошти ТзОВ «Українська побутова техніка»оплатило за рішення суду. Відвантажена продукція (обладнання для нового заводу по випуску пральних машин) позивачем була включена згідно договору купівлі-продажу в зобовязання за серпень 2008 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили повністю з мотивів зазначених у запереченні на позов, суть якого зводиться до наступного. При перевірці податкових зобовязань за лютий 2010 року встановлено не включення до оподаткування податком на додану вартість в Декларації за лютий 2010 року сум, зокрема: додаткових нарахувань, повязаних із застосуванням індексу інфляції в розмірі 7025916,88 грн. та 3% річних в розмірі 1066052,19 грн. Вказані суми зараховані на розрахунковий рахунок ПП «Побут і техніка»згідно платіжного доручення № 190 від 16.02.2010р. від підприємства ТзОВ «Українська побутова техніка»на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2009р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2010р. за позовом ПП «Побут і техніка». Також представники відповідача зазначили, що згідно з поданою позивачем до ДПІ Шевченківського району м. Львова податковою декларацією з ПДВ за червень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на наступні податкові періоди складає 2319219,00 грн. Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування, залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 2319219,00 грн., частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальником таких товарів (послуг) становить 2319219,00 грн. сума, що підлягає відшкодуванню становить 2319219,00 грн. Вказана сума відємного значення сформована за рахунок відємної різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з ПДВ по Декларації за березень 2010р. (1991553 грн.) та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, заявлений у Декларації за лютий 2010р. (відповідно до рядка 26 Декларації за лютий, платником визначена сума 361821 грн.). У звязку з наведеним, представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та зясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, враховуючи наступне.

Відповідно до Акту про результати позапланової виїзної перевірки відповідача № 1271/217/23-4/33532871 від 21.08.2010р. встановлено порушення позивачем нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на наступні податкові періоди за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2010 року та в травні 2010 року, і правомірності декларування податкового кредиту за червень 2010 року. Так, на думку відповідача, в порушення п.п.7.7.1., 7.7.2., п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, ПП «Побут і техніка»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у зменшені податкових зобов'язань наступних податкових періодів за червень 2010 року у розмірі 2 319 219 грн., а також в порушення п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податкове зобов'язання з ПДВ за лютий на суму 1 348 661 грн.

За результатами перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002252340/0/21553 та № 0002262340/0/21555 від 10.09.2010р., відповідно до яких позивачу визначено податкове зобовязання щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2319219,00 грн. та з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 2697322,00 грн. (в тому числі 1348661,00 грн. - основний платіж, 1348661,00 грн. - штрафні санкції).

З матеріалів справи вбачається, що згідно поданої позивачем до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на наступні податкові періоди складає 2319219 грн. Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування, залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 2319219 грн. Частина залишку відємного значення, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальником таких товарів (послуг), становить 2319219 грн. Перевіркою встановлено, що вказана сума від'ємного значення сформована за рахунок відємної різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з ПДВ по Декларації за березень 2010р. (1991533 грн.) та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, заявлений у Декларації за лютий 2010р. (361821 грн.).

При перевірці податкових зобовязань за лютий 2010 року встановлено не включення до оподаткування податком на додану вартість в Декларації за лютий 2010 року суми додаткових нарахувань, повязаних із застосуванням індексу інфляції в розмірі 7025916,88 грн., та 3% річних в розмірі 1066052,19 грн. Вказані суми надійшли на розрахунковий рахунок ПП «Побут і техніка»згідно платіжного доручення № 190 від 16.02.2010р. від підприємства ТзОВ «Українська побутова техніка»на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2009р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2010р. за позовом ПП «Побут і техніка»до ТзОВ «Українська побутова техніка»про стягнення коштів в сумі 37 816 430,07 грн.

У відповідності до вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.1. ст. 4 вказаного Закону встановлено порядок визначення бази оподаткування ПДВ операцій з поставки товарів (послуг), згідно з яким, зокрема, до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів і послуг. На думку відповідача, у звязку з вказаним позивач занизив суму податкових зобовязань з ПДВ та відповідно суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за лютий 2010 року на 1348661,00 грн., в тому числі 7025916,88 грн. - індекс інфляції та 1066052,19грн. - отримані 3% річних.

Проте суд вважає такий висновок відповідача передчасним, виходячи із наступного.

Згідно з п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», обєктом оподаткуванням податком на додану вартість є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. База оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг) згідно з п.4.1. ст.4 визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованим цінами (тарифами). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Умови проведення господарських операцій, у тому числі обсяг, вартість, термін поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), термін та форма проведення розрахунків, а також відповідальність сторін за недотримання обумовлених вимог та інше мають передбачатись положеннями викладеними в договорах. Проте, кошти, отримані платником внаслідок задоволення претензій у порядку, передбаченому законодавством, як суму штрафів та/або неустойки чи пені, як наслідок порушення однією із сторін умов договору, не можна розцінювати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а тому вони не можуть збільшувати базу обкладання податком на додану вартість, і щодо них не виписуються податкові накладні.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу договірної вартості включається будь-які кошти, вартість матеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товару.

Оскільки кошти позивачу надійшли від ТзОВ «Українська побутова техніка»на виконання рішення суду, тому остатнього не можна вважати покупцем або третьою особою.

Що стосується порушення позивачем п.п.7.7.1 п.7.7.2., п.п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищеної заявленої суми бюджетного відшкодування у зменшені податкових зобов'язань наступних податкових періодів за червень 2010 року у розмірі 2319219 грн., то ці обставини також не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 цього закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Податковий кредит від отримання товарів від ПП «АВМ-Техно»згідно договору поставки № 10/01-01 від 01.01.2010 року сформований правомірно, оплачений в повному обсязі та відображений в податковій декларації з податку на додану вартість в червні 2010 року.

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, податкова накладна є первинним звітним документом та згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, яка підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстроване в Мінюсті Україні від 05.06.1995 року за № 164/704 (надалі Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Спору щодо наявності та належності податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано спірні податкові кредити, немає.

А відтак, факт здійснення господарських відносин між ПП «Побут і техніка»та ПП «АВМ-Техно»підтверджується первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами (договорами, видатковими накладними, платіжними дорученнями та виписками з банку, тощо), які долучені до матеріалів справи.

Крім того, відповідач стверджує, що під час попередньої перевірки, результати якої відображені в Акті №184/35/23-121/3333532871 від 23.02.210 року, вже було звернуто увагу ПП «Побут і Техніка»на необхідність відображення у Декларації з ПДВ за лютий 2010 року зменшення суми на 634686 грн. Підприємство не оскаржило вказане зменшення згідно Акту перевірки №184/35/23-121/3333532871 від 23.02.210 року, а отже, на думку податкового органу, погодилось із ними і зобовязане було їх виконати.

Щодо оскарження такого зменшення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на судовий захист є невідємним особистим правом, і особа від цього права відмовитись не може. Право на захист реалізується в порядку встановленому КАС України.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним коригуванням оскаржив його в сукупності із іншими зобовязаннями, викладеними в оспорюваних податкових повідомленнях - рішеннях.

За результатами розгляду вищевказаного Акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова податкове повідомлення-рішення не виносилось. Зобовязання позивача виникло виключно на підставі висновків зазначеного Акту перевірки.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів Позивача.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками. За результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Податковим Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Отже, за своїм правовим значенням акт документальної перевірки дотримання податкового законодавства лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, який зобов'язує платника податків до вчинення будь-яких дій. Таким документом буде прийняте податковим органом на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення.

А відтак, акт перевірки №184/35/23-121/3333532871 від 23.02.210 року не є рішенням субєкта владних повноважень та не спричиняє сам по собі виникнення будь-яких прав та обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом оспорювання, оскарження тощо.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, які прийняті на його підставі, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0002262340/0/21555 від 10.09.2010 року та №0002252340/0/21553 від 10.09.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Побут і техніка»(ЄДРПОУ 33532871) 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04 листопада 2011 року.

Головуючий - суддя (підпис) В.М. Сакалош

Суддя (підпис) Н.І. Мричко

Суддя (підпис) С.М. Кузьмич