Постанова № 18950347, 24.10.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-3223/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря: Снісар Я.В.,

представників:

позивача Плотникова Є.С.,

відповідача Бобуха С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Ресурси»

до відповідача: Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування наказу та визнання дій субєкта владних повноважень неправомірними, суд - ,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Ресурси»звернулось до суду з позовом до Кіровоградської обєднаної Державної податкової інспекції, в якому з урахуванням позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 14.06.2011 р. №1604 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Ресурси», виданий Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією;

- визнати неправомірними дії Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції щодо проведення невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Ресурси» (код ЄДРПОУ 37231724) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 29.04.2011 року на підставі якого був складений акт перевірки від 14.06.2011 року №51/23-6/37231724;

- визнати протиправними висновки Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції щодо безпідставності підприємствами-покупцями товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Ресурси» сформованого податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість на загальну суму 18 593 264 грн.;

- визнати протиправними висновки Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції щодо безпідставності підприємствами-постачальниками товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Ресурси» сформованого податкових зобовязань на загальну суму 18 456 240 грн.;

- стягнути з відповідача, на користь позивача судові витрати в розмірі 3, 40 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, надавши пояснення згідно викладеного у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважає його необґрунтованим, просив відмовити у задоволені позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Верховного Суду України /№ 21-102во05 від 24.01.2006 року про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005р. у справі № 9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки/, суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Встановлено, ТОВ «АВС Ресурси» є юридичною особою, зареєстроване 30.07.2010 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради /а.с. 35/ та діє на підставі статуту /а.с.36-50/.

Відповідно до акту перевірки від 14.06.2011 р. №51/23-6/37231724 про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «АВС Ресурси» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 29.04.2011 року складений Кіровоградською ОДПІ зазначається, що перевірка була проведена на підставі наказу начальника Кіровоградської ОДПІ №1604 від 14.06.2011 року.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок врегульовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі вказаних у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 згаданого кодексу.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності до п.п. 78.1.4. тієї ж статті, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставин - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту

Аналіз даних норми свідчить, що передумовою для проведення документальної позапланової перевірки у цьому випадку є виявлення податковим органом за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства. У цьому разі податковий орган надсилає платнику податків обовязковий письмовий запит про надання відповідних пояснень та їх документальних підтверджень.

Оглянувши спірний наказ, суд зазначає, що фактичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач вказав ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, з зазначенням п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, але самого письмового запиту у судове засідання не надано.

До того ж, спірний наказ та повідомлення від 14.06.2011 р. № 194/10/23-6 /а.с. 16,17/ у встановлений законом спосіб позивачеві надіслані не були, також необхідно зазначити що вони датовані днем складання та реєстрації акту перевірки.

Також суд зазначає, що правила листування з платником податків врегульовані ст. 42 Податкового кодексу України, відповідно до п. 42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Судом встановлено, що відповідач рекомендованим листом з повідомленням про вручення оскаржуваний наказ та повідомлення щодо надання пояснень та їх документального підтвердження в розумінні норм Закону України «Про поштовий звязок» Правил надання послуг поштового звязку (затверджено постановою КМУ від 05.03.2009р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення" на адресу позивача не надсилав.

Таким чином, суд, перевіривши оскаржуваний наказ № 1604 від 14.06.2011 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, дійшов висновку, що він прийнятий Кіровоградською ОДПІ без передбачених законом підстав та з порушенням вимог, встановлених підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а тому погоджується з доводами позивача про його незаконність.

Стосовно вимоги про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

За матеріалами справи, на виконання наказу від 14.06.2011 року за №1604, відповідачем, Кіровоградською ОДПІ, проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «АВС Ресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 29.04.11року, за результатами перевірки складено акт від 14.06.2011 р. №51/23-6/37231724 /а.с. 18-29/.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Суд зазначає, що спірна перевірка проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обовязкової податкової звітності, при цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення даної перевірки не досліджувались.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В силу приписів п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З положень наведених норм закону слідує, що зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, є обставиною, з наявністю якої законодавець до набрання чинності нормами Податкового кодексу України (тобто до 01.01.2011р.) повязував виникнення у платника податку обовязку визначити податкове зобовязання по ПДВ та валовий дохід.

Відтак, у разі, коли в діяльності платника податків наявний факт отримання у власність коштів у безготівковій формі на банківський рахунок, іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобовязання з ПДВ та валового доходу, закон не передбачав.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків обєктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить закону.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.70 КАС України, на підтвердження висновку субєкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг), згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат, згідно з ст.ст.135, 137, 138 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем обєкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобовязань з ПДВ, згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України, акт перевірки не містить.

Відповідно до п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в акті перевірки від 14.06.2011 року №51/23-6/37231724 висновки субєкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд дійшов висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобовязань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши дані положення законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будьякого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобовязання повязує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку будь-яких договорів, стосовно яких Кіровоградською ОДПІ в акті перевірки визнано недійсними правочини, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу.

Судом встановлено, що вищезазначений акт перевірки не містять жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій), як ознаки нікчемного правочину, тому висновки акту перевірки, щодо безпідставності сформування як податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість на загальну суму 18 593 264 грн. підприємствами-покупцями, так і податкових зобовязань на загальну суму 18 456 240 грн. підприємствами-постачальниками ТОВ «АВС Ресурси» не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відповідно є протиправними.

Окрім цього суд зазначає, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобовязання, визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де вказано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

У відповідності п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм, у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобовязання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обовязком прийняти відповідне податкове повідомлення рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

На наявність у відповідача обовязку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомленнярішення не виносив.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 1604 від 14.06.11 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки".

Визнати неправомірними дії Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «АВС ресурси»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 29.04.2011 року на підставі якого був складений акт №51/23-6/37231724 від 14.06.2011 року.

Визнати протиправними висновки Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції щодо безпідставності сформування підприємствами-покупцями податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість на загальну суму 18 593 264 грн., та сформованих податкових зобовязань на загальну суму 18 456 240 грн. підприємствами-постачальниками ТОВ «АВС ресурси».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «АВС ресурси»судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом