Ухвала суду № 18949425, 06.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року справа №2а/0570/3752/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Крамській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артемівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по справі № 2-а-0570/3752/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсним акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», скасовано податкові повідомлення рішення від 20.08.2010 за № 0001231640/0, від 03.11.2010 за № 0001231640/1 та від 13.01.2011 за № 0001231640/2, прийняті Артемівською обєднаною державною податковою інспекцією про визначення Публічному акціонерному товариству «Часівоярський вогнетривкий комбінат» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 87549 грн., в тому числі за основним платежем 64059 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23490 грн., зобовязано Артемівську обєднану державну податкову інспекцію зарахувати сплачені Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» платіжними дорученнями № 1413 від 02.03.2011 та № 1383 від 02.03.2011 суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 64059 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23490 грн. в рахунок майбутніх платежів. У задоволені позовних вимог про визнання неправомірними дій, визнання недійсним акту перевірки відмовлено .

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем протиправно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 64059 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 42717 грн., за травень 2010 року на суму 23490 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач - Артемівська обєднана державна податкова інспекція, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що згідно з наданими до Артемівської ОДПІ копіями документів підприємством ТОВ «Оіл-постач», відповідно до даних автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, у відповідності до п. 5.4 примірного «Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затвердженого наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року, та декларацій з податку на додану вартість з розшифровками у розрізі контрагентів (додаток № 5 до декларації з податку на додану вартість) за період з 01.04.2010 по 31.05.2010 встановлено, що на виконання умов договору на постачання паливно-мастильних матеріалів від 11.02.2010 за № СН-236/10 ТОВ “Оіл-постач» на адресу ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» були виписані (оформлені) видаткові накладні та податкові накладні на суму 384349,76 грн., в т.ч. ПДВ 64058, 80 грн. Згідно інформації, наведеної в листах від 27.07.2010 за № 27/01-10 та № 27/2/7-10, наданих ТОВ “Оіл-постач» до Артемівської ОДПІ, вказано, що підприємство не є виробником відвантаженої продукції, не має власних офісних та складських приміщень, виробничих потужностей, вказана продукція для подальшого продажу була придбана у підприємства ТОВ «Демі-збут», яка не є виробником даної продукції.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було надано належної оцінки поясненням свідка ОСОБА_3 керівника ТОВ «Оіл-постач», який не міг пояснити в якому саме місці підприємством приймались нафтопродукти від ТОВ «Демі-збут». Також судом не було прийнято до уваги те, що у 2010 році ТОВ «Оіл-постач» не могло здійснювати перевезення нафтопродуктів, оскільки підприємство не було зареєстровано платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів апеляційні скарги, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Представники відповідача Артемівської ОДПІ у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, наполягали на її задоволенні, просили скасувати постанову суду та відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами, Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зареєстровано як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 16.03.1994 виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області, 04.04.2011 здійснена зміна свідоцтва у звязку зі зміною найменування юридичної особи. Позивач перебуває на податковому обліку в Артемівській ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100334026.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Олі-постач» за період з 01.04.2010 по 31.05.2010, за результатами якої складено акт № 1444/15/00191773 від 29.07.2010, яким встановлено порушення з боку Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» вимог п.п 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 64059 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 42717 грн., за травень 2010 року на суму 21342 грн. (т. 1 а.с. 10-24).

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0001231640/0 про визначення ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 87549 грн., в тому числі за основним платежем 64059 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23490 грн. (т. 1 а.с. 25).

За результатами апеляційного узгодження податкових зобовязань відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001231640/1 від 03.11.2010 та № 0001231640/2 від 13.01.2011 з аналогічними вимогами (т. 1 а.с. 42, 51).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається що, 11.02.2010 між позивачем та ТОВ «Оіл-постач» укладено договір поставки № СН-236/10, згідно умов якого постачальник ТОВ «Оіл-постач» зобовязався поставити власним автотранспортом (автоцистернами) та передати позивачу нафтопродукти (т. 2 а.с. 90-92).

Виконання зобовязання по договору обома сторонами підтверджено первинними документами, дослідженими судом, а саме, рахунками, виданими ТОВ «Оіл-постач» позивачу на нафтопродукти (бензин та дизельне паливо), накладними, товарно - транспортними накладними, актами приймання передачі нафтопродуктів, прибутковими ордерами (т. 1 а.с. 125-178), податковими накладними, виданими ТОВ «Оіл-постач» позивачу (т.2 а.с. 27-40), специфікаціями до договору № СН-236/10 (т. 2 а.с. 93-95). Отримані від ТОВ «Оіл-постач» податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди. (т. 2 а.с. 10-26).

Оприбуткування отриманого від ТОВ «Оіл-постач» товару (нафтопродуктів) у бухгалтерському обліку позивача підтверджується відомостями прибутку та списання палива (т. 1 а.с. 188-194), картками рахунку 6312 «Постачальники ТМЦ загальний» за період квітень-травень, червень 2010 року (т. 1 а.с. 248-249).

Оплата позивачем придбаних за договором постачання № СН-236/10 у ТОВ «Оіл-постач» нафтопродуктів за квітень - травень 2010 року підтверджена відповідними банківськими документами про перерахування грошових коштів (т.1 а.с. 195-247, т.2 а.с. 1-6).

З акту перевірки ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» № 1444/15/00191773 від 29.07.2010 вбачається, що податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.п 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 42717 грн., за травень 2010 року на суму 21342 грн., оскільки у підприємства відсутній обєкт оподаткування по операціях з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Оіл-постач» за відповідні податкові періоди.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність висновків податкового органу, оскільки вони суперечать нормам п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення правовідносин), якими передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що нафтопродукти (бензин та дизельне пальне) придбавались позивачем у ТОВ «Оіл-постач» для власних потреб. Використання позивачем придбаного пального у ТОВ «Оіл-постач» у власній господарській діяльності підтверджена в судовому засіданні відомостями про списання пального по структурним підрозділам.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що враховуючи зазначені вище вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», витрати позивача з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Оіл-постач» є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання згідно вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п 7.2.3 п. 7.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п 7.2.4 п. 7.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, податкові накладні, видані ТОВ «Оіл-постач» позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». Таким чином, позивач, отримавши податкову накладну, набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання нафтопродуктів ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Суд першої інстанції правильно визначив, що доводи податкового органу про відсутність обєкту оподаткування з у звязку з тим, що угода з поставки нафтопродуктів має ознаки нікчемності є безпідставними, оскільки судом встановлено, що між ТОВ «Оіл-постач» та ТОВ «Демі-збут» був укладений договір поставки № 01/18 від 04.01.2010, за умовами якого ТОВ «Демі-збут» поставляє ТОВ «Оіл-постач» нафтопродукти. Вказаним договором не обумовлено місце поставки, але п.2.3 передбачено, що приймання нафтопродуктів проводиться у погодженому пункті призначення. Відтак, той факт, що ТОВ «Оіл-постач» не має власних складських приміщень не свідчить про відсутність поставки нафтопродуктів взагалі.

Згідно пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що визначальним фактором формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації та діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4. Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Позивачем під час розгляду справи було документально підтверджено про фактичні поставки товару від ТОВ «Оіл-постач», а тому підстав для визнання угоди з поставки нафтопродуктів № СН-236/10 від 11.02.2010 нікчемною у суду немає.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача та у ТОВ «Оіл-постач» актів приймання продукції та сертифікатів якості на нафтопродукти, оскільки ці доводи спростовані наявними в матеріалах справи доказами, а саме, актами приймання-передачі товару, а також сертифікатами якості на нафтопродукти, які приєднані до справи позивачем.

Доводи податкового органу про суперечливість даних, які містяться у товарно-транспортних-накладних, судом вірно не прийняті до уваги, оскільки як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Оіл-постач» та ТОВ «ПКП «Демі» були укладені договори суборенди автомобілів № 11/7 від 04.01.2007 та № 13/7 від 04.01.2007, за умовами яких ТОВ «Оіл-постач» прийняв у тимчасове користування автомобілі марки ГАЗ 5312, реєстраційний номер 19484 ЕА та реєстраційний номер 47596ЕВ відповідно. Додатковими угодами від 15.11.2008 сторони цих договорів визначили, що у звязку з переходом права власності на зазначені автомобілі до ТОВ «ПКП «Демі» договори суборенди вважаються договорами оренди автомобілів. Після переходу права власності на ці транспортні засоби до ТОВ «ПКП «Демі» була здійснена перереєстрація автомобілів в органах ДАІ. Листом № 16 від 02.11.2010 ТОВ «Олі-постач» повідомило позивача про відповідність транспортних засобів.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що перевезення нафтопродуктів на адресу позивача здійснювалось орендованими транспортними засобами ТОВ «Оіл-постач», що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними, а зазначення у цих документах старих номерів є технічною помилкою, яка не впливає на суть здійснених господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідач приймаючи податкові повідомлення рішення від 20.08.2010 за № 0001231640/0, від 03.11.2010 за № 0001231640/1 та від 13.01.2011 за № 0001231640/2 про визначення Публічному акціонерному товариству «Часівоярський вогнетривкий комбінат» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 87549 грн., в тому числі за основним платежем 64059 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23490 грн. діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про зобовязання податкового органу зарахувати сплачені позивачем платіжними дорученнями № 1413 від 02.03.2011 та № 1383 від 02.03.2011 суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 64059 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23490 грн. в рахунок майбутніх платежів, оскільки як встановлено судом першої інстанції ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» перерахувало до бюджету платіжним дорученням № 1413 від 02.03.2011 суму штрафних санкцій в розмірі 23490 грн. та платіжним дорученням № 1383 від 02.03.2011 суму основного платежу в розмірі 64059 грн. (а.с. 85 т.1).

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобовязання та застосовані штрафні (фінансові) санкції скасовані, то сплачені до бюджету позивачем суми підлягають поверненню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Артемівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по справі № 2-а-0570/3752/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по справі № 2-а-0570/3752/2011 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 09.09.2011 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І. Старосуд

О.О.Чебанов