Постанова № 18948688, 24.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2011 р. м. Львів№ 2а-7889/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Панчишин Н.Я., представників позивача Єжова О.Ю., Вершиніна А.Г., представника відповідача Савченка П.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти»до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Львівморепродукти»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000872321 від 04.07.2011 року про визначення грошового зобовязання перед бюджетом з податку на додану вартість на загальну суму 200001,00 грн., у т.ч. 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві. Зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту за наслідками господарський операції з ТОВ «БК «Регіонбуд»нічим не обґрунтовані. Пояснив, що ремонтно-будівельні роботи виконувались на підставі договору підряду, по факту їх виконання складено довідки про вартість виконаних робіт встановленої форми, роботи були передані замовнику згідно з акта приймання, після чого виконавець виписав податкову накладну, яка й була підставою для формування податкового кредиту у лютому 2011 року. Щодо твердження органу ДПС про нікчемність згаданого правочину позивач зазначив, що він є наслідком невірного трактування положень цивільного законодавства, а тому усі наступні висновки про відсутність реального настання наслідків на підставі господарського договору є помилковими.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в акті перевірки від 20.06.2011 року. Зокрема, зазначив, що на формування показників податкового кредиту за лютий 2011 року у загальній сумі 662056 грн. вплинули господарські операції, зокрема, з ТОВ «БК «Регіон-Буд», яке, згідно з системи автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України визначено як «податкова яма». Судячи з наявної інформації у базі даних ЦБД ДПА України податкової звітності та інших джерел, названий контрагент позивача в основному має відносини з підприємствами з ознаками фіктивності. Виявлені факти, на думку відповідача, в цілому свідчать, що метою діяльності такого товариства є надання податкової вигоди третім особам. Така діяльність виходить за межі правового поля, тому його фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Львівморепродукти» є нікчемним правочином, який не створює реальних наслідків. Під час перевірки не підтверджено поставок товарів (послуг) від постачальника, тому позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту 200000 грн. на підставі податкової накладної від ТОВ «БК «Регіон-Буд», що й було підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Як вбачається з Акта «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Львівморепродукти»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року»№ 1581/23-209/25236666 від 20.06.2011 року (далі акт перевірки, а.с. 9-24), ДПІ у Галицькому районі м. Львова виявила завищення податкового кредиту за названий період на 200000 грн. Зокрема, за наслідками перевірки показників, відображених у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з ПДВ на митній торії України товарів (послуг) та основних фондів, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»за період лютий 2011р. у загальній 662056 грн. встановлено, що на їх формування вплинули операції з придбання риби та морепродуктів та інших послуг. Одним із основних постачальників товарів, робіт, послуг у лютому 2011 року, за змістом акта перевірки, було ТОВ «БК «Регіон-буд». Відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, у лютому 2011 року ТОВ «Львівморепродукти»проводились взаєморозрахунки з ТзОВ БК «Регіонбуд»(код - ЄДРПОУ 36577355 ) всього на загальну суму 1200000 грн., в т. ч. ПДВ 200000 грн. Згідно з системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ БК «Регіон-буд»визначено як «податкова яма». ТОВ БК «Регіонбуд»за лютий 2011 року в додатку 5 до декларації з податку на додану вартість декларує податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 331442,4грн. та податковий кредит в сумі 313383,47 грн. Відповідно до баз даних ЦБД ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних під час проведення дослідження встановлено, що у ТОВ БК «Регіонбуд»за лютий 2011 року основну питому вагу операцій з придбання товарів (робіт, послуг) складають операції з придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств з ознаками фіктивності. Орган ДПС зазначив, що в діяльності ТОВ БК «Регіон-буд»вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру. З огляду на це, ТОВ БК «Регіонбуд»не мало можливостей та підстав поставити товари (роботи, послуги) ТОВ «Львівморепродукти»у лютому 2011 року на загальну суму 1200000 грн., в т. ч. ПДВ 200000 грн. Фінансово-господарська діяльність ТОВ БК «Регіонбуд»спрямована на отримання податкової вигоди третім особам, так званими вигодонабувачами, права на податкову вигоду (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), яка може бути отримана платником за результатами фактично проведених господарських операцій та за умови, що відомості, які містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, ватажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку є достовірними. Отже, у ТОВ «Львівморепродукти»не було обєкта оподаткування податком на додану вартість. Сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком укладення нікчемних правочинів. З покликанням на норми цивільного та податкового законодавства орган ДПС ствердив, що фінансово-господарська діяльність ТОВ БК «Регіонбуд»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ БК «Регіонбуд», отже фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Львівморепродукти»та ТОВ БК «Регіонбуд»є фіктивним правочином, тобто вчиненим без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ним. Зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У висновках орган ДПС зазначив, що ТОВ «Львівморепродукти»в порушення п.2 ст. 215, ст. 203 , ст.216 ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV, п.1.8 ст.1 пп.7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.198.3, п.198.4 ст.198, п.198.2 ст.198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит від ТОВ БК «Регіонбуд»за лютий 2011 року всього на суму 200000 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2011 р. на суму 200000 грн.

На підставі акта перевірки орган ДПС прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000872321 від 04.07.2011 року (а.с. 25) про збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 200000 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Львівморепродукти»з ТОВ «БК «Регіонбуд»суд встановив, що ними укладено Договір підряду 20/09-10 від 20.09.2010 року (а.с. 33-37), предметом якого, відповідно до п. 1 умов цього договору є виконання ТОВ «БК «Регіонбуд»(Підряник) за дорученням ТОВ «Львівморепродукти»(Замовник) ремонтних робіт за адресою: м. Львів, вул. Опришківська, 5. Перелік робіт, які маються на увазі за цим договором, наведено у п. 1.2 його умов. Додатком № 1 до договору підряду від 20.09.2010 року є протокол узгодження вартості договірної ціни на ремонтно-будівельні роботи на обєктах нерухомості (а.с. 38) з відомостями про зміст виконаних Підрядником робіт та їх загальну вартість.

ТОВ «Львівморепродукти»(ідентифікаційний код 25236666) 10.12.1997 р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради; з 16.12.1997р. перебуває на обліку в органах державної податкової служби (далі -ДПС) як платник податків; з 10.02.2003 р. зареєстроване як платник податку на додану вартість (далі ПДВ, а.с. 10).

Основними видами діяльності ТОВ «Львівморепродукти»за КВЕД є: 15.20.0 виробництво рибних продуктів, 51.32.0 оптова торгівля мясом та мясопродуктами, 51.38.0 оптова торгівля іншими продуктами харчування, 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с. 26-27).

При здійсненні господарської діяльності підприємство використовує належний йому на праві власності комплекс будівель та споруд у м. Львові по вул. Опришківська, 5 (а.с. 140), до якого в т.ч. входить холодильник площею 1228 кв.м., зарядно-акумуляторна площею 55 кв.м., конденсаторна площею 32.2 кв.м., градильні басейни площею 274 кв.м., приміщення головного корпусу площею 2095,7 кв.м., прохідна площею 20,9 кв.м. Отже, повязаність витрат на ремонт та реконструкцію перелічених приміщень з господарською діяльністю підприємства не викликає в суду сумнівів.

Контрагент позивача, ТОВ «Будівельна компанія «Регіонбуд», зареєстроване як юридична особа 18.08.2009 року виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, йому присвоєно ідентифікаційний номер 36577355 (а.с. 120); з 20.09.2010 року зареєстроване Бориспільською ОДПІ як платник податку на додану вартість, свідченням чого є відповідне свідоцтво № 100302088 (а.с. 121). Основними видами діяльності ТОВ «БК Регіонбуд»згідно КВЕД є будівництво будівель та інших споруд, будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, оптова торгівля будматеріалами, інші роботи з завершення будівництва та діяльність у сфері інжинірингу (а.с. 118-119). ТОВ «БК «Регіонбуд»має ліцензію на здійснення господарської діяльності, повязаної зі створенням обєктів архітектури (перелік робіт, які товариство може виконувати, наведено у додатку до цієї ліцензії, а.с. 122-123). Отже, контрагент позивача відповідає встановленим законом вимогам до виконавця будівельних робіт.

Предметом Договору підряду 20/09-10 від 20.09.2010 року є виконання будівельних робіт за адресою: м. Львів, вул. Опришківська, 5. Суд встановив, що за вказаною адресою розташовані будівлі та споруди майнового комплексу загальною площею 3705,8 кв.м., які належать на праві приватної власності ТОВ «Львівморепродукти», про що в матеріалах справи є відповідне свідоцтво № ЛР 0474 (а.с. 140).

На підтвердження вартості ремонтно-будівельних робіт, відомостей про затрачені на їх виконання ресурси та устаткування з розцінками за кожну окремо взяту послугу, вид роботи, одиницю товару, використаної техніки та устаткування, а також інших повязаних витрат, позивач долучив: договірну ціну у формі зведеної таблиці, обєктний кошторис ремонту форми № 3 (а.с. 46-83), а також локальний кошторис форми № 3 та відомість про витрачені ресурси підрядника (а.с. 101-114). Усі перелічені документи відповідають формі, встановленій Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених Наказом Держбуду України від 27.08.2000, № 174).

Результати виконаних ремонтно-будівельних робіт сторони оформили довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року (а.с. 84-85) та актом приймання виконаних робіт за лютий 2011 року форми КБ-2 (а.с. 86-100), зазначені документи складені у відповідності до типових форм первинних документів з обліку в будівництві, затвердженого наказом Держкомстату та Державний комітет з будівництва та архітектури від 21.06.2002, № 237/5.

Після завершення ремонтних робіт сторони спільно підписали акти передачі майна (а.с. 152,153), а позивач оформив акти від 01.03.2011 року про здачу в експлуатацію належних йому приміщень та виробничих обєктів (а.с. 142-151).

Про виконання взятих на себе договірних зобовязань за договором від 20.09.2010 року сторони, крім того, склали акт приймання виконаних робіт від 28.02.2011 року (а.с. 40-42), відповідно до якого Замовник за виконані будівельно-ремонтні роботи щодо належного йому майна зобовязаний сплатити за них Підряднику 1200000 грн., у т.ч. ПДВ 200000 грн. На підставі акта виконаних робіт ТОВ «БК «Регіонбуд» виписав позивачу податкову накладну № 55 від 28.02.2011 року на загальну суму 1200000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 200000 грн. (а.с. 43), який позивач відніс до складу податкового кредиту за лютий 2011 року. Частину вартості виконаних робіт в сумі 200000 грн. позивач вже оплатив, свідченням чого є платіжні доручення № 2567 від 01.07.2011 року на суму 92000 грн., № 1159 від 15.03.2011 року на суму 106000 грн. та № 1161 від 16.03.2011 року на суму 2000 грн. (а.с.115-117).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, повязаних з визначенням податкових зобовязань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність зясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

ТОВ «Львівморепродукти»віднесло до складу податкового кредиту лютого 2011 року 200000 грн. на підставі податкової накладної від 28.02.2011 року, виписаної ТОВ «БК «Регіонбуд»по факту виконаних будівельних робіт. Факт виконання підрядних робіт позивач доводить первинними документами, про які зазначено вище, зокрема, довідками форм КБ-2 та КБ-3, актами передачі відремонтованих обєктів, актами приймання виконаних робіт, а також актами здачі обєктів ремонтних робіт (кулінарний цех, приміщення котельні, дахи холодильника та рибопереробного цехів, офісних приміщень) в експлуатацію. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарської операції, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкова накладна, яка засвідчує факт виконання послуг, також належно оформлена, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, включену у вартість виконаних на його замовлення ремонтно-будівельних робіт за договором підряду. Аналіз всіх долучених до матеріалів справи первинних, облікових документів, а також встановлених обставин щодо господарської діяльності позивача та його контрагента свідчать про реальне виконання ними господарських операцій на підставі договору підряду 20/09-10 від 20.09.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотиви, з яких орган ДПС не врахував цих обставин, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних умовиводів про неможливість реального виконання ТОВ «БК «Регіонбуд»правочину, без аналізу будь-яких первинних документів. Висновки акта позапланової перевірки ТОВ «Львівморепродукти»щодо нікчемності правочину з ТОВ «БК «Регіонбуд»базуються на аналізі інформації з баз даних ДПС. Зі змісту акта вбачається, що порушення законодавства виявлені шляхом автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість. Суд також встановив, що висновки відповідача є поспішними та зроблені без урахування істотних обставин, що могли вплинути на їх формування. Так, орган ДПС направляв запит в Бориспільську ОДПІ для проведення зустрічної перевірки ТОВ «БК «Регіон-Буд»щодо правовідносин з ТОВ «Львівморепродукти»та завершив перевірку, не дочекавшись результатів такої зустрічної перевірки. Отже, висновки про нікчемність правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи, відповідач обмежився лише твердженнями про порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України. Беручи до уваги розяснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»погодитись з такими підходами та висновками органу ДПС неможна. У постанові Верховний Суд України звернув увагу на те, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином, щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС. Тому ті аргументи, якими він доводить відсутність реального виконання господарської операції, та й сам висновок про нікчемність правочину не доводять правомірності зменшення суми податкового кредиту позивача за лютий 2011 року, навпаки суд розцінює їх як надумані підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування цього рішення. З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000872321 від 04.07.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти»судовий збір в сумі 3 (три) гривні сорок копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2011 року.

Суддя Москаль Р.М.

З оригіналом згідно

Суддя Москаль Р.М.