Постанова № 18948631, 27.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2011 р.                                                                                 № 2а-7623/11/1370

17 год. 31 хв.          

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -                                                  Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання -                     Подібки М. З.

представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології»до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень та податкової вимоги, –

В С Т А Н О В И В:

8 липня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології»до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0000162320/4264 та № 0000152320/4265 від 22.03.2011 року та податкової вимоги № 66/7886 від 22.06.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення –рішення та податкову вимогу протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні № 10032/9/20 від 23.08.2011 року (вх. № 38413), де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентами ПП «Львівкомфортгруп-К»та ТзОВ «Екопласт Львів», не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничих, складських приміщень, відтак позивачем занижено податок на прибуток у сумі 189556 грн. Стосовно податкового кредиту, наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами ПП «Львівкомфортгруп-К»та ТзОВ «Екопласт Львів».

Представники відповідача проти позову заперечили, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології»зареєстровано Жидачівською районною державною адміністрацією Львівської області 19.04.1994 року, що підтверджено копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 458037. Позивача взято на облік в органах ДПС 17.02.1997 року за № 556, що підтверджено довідкою Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 61/784 від 21.06.2011 року.

В період з 17.12.2010 року по 21.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології», про що складено Акт № 200/23-2/20808038 від 28.02.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово –господарських відносин з ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Торгівельна компанія «Бізнесхолдинг», ПП «Укрпрестижсервіс», ПП «Вілмат-Електрик», ТзОВ «Екопласт Львів»та ПП «Універсалбуд»за період 2009-2010 р. р. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 3, 207, 208 Господарського кодексу України, ст. 203, п. 1 ст. 215, ст. ст. 216, 228, 626, 629, 664 Цивільного кодексу України, п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 189556 грн., у тому числі за ІV квартал 2009 року на суму 110380 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 79176 грн., а також вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 151645 грн., у тому числі за грудень 2009 року на суму 88304 грн., за червень 2010 року на суму 63341 грн.

22.03.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 200/23-2/20808038 від 28.02.2011 року прийнято податкове повідомлення –рішення форми «Р»№ 0000162320/4264, яким відповідно до ст. ст. 215, 216, 228, 626, 629, 664 Цивільного кодексу України та п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 189556 грн., у тому числі основний платіж 151645 грн., штрафні (фінансові) санкції 37911 грн.

22.03.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 200/23-2/20808038 від 28.02.2011 року прийнято податкове повідомлення –рішення форми «Р»№ 0000152320/4265, яким відповідно до ст. ст. 3, 207, 208 Господарського кодексу України, ст. 203, п. 1 ст. 215, ст. ст. 216, 228, 626, 629, 664 Цивільного кодексу України та п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 236945 грн., у тому числі основний платіж 189556 грн., штрафні (фінансові) санкції 47389 грн.

Позивач з прийнятим податковими повідомленнями –рішеннями не погодився, оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку.

За наслідками апеляційного оскарження податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скарги на податкові повідомлення рішення –без задоволення.

22.06.2011 року відповідачем виставлено позивачу податкову вимогу форми «Ю»№ 66/7886, згідно якої загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов’язаннями станом на 22.06.2011 року становить 406500,03 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено, що договори, на підставі яких здійснювались фінансово-господарські відносини позивача із контрагентами ПП «Львівкомфортгруп-К»та ТзОВ «Екопласт Львів», відсутні. На пропозицію суду до матеріалів справи вказані договори відповідачем не долучено.

На підтвердження позовних вимог стосовно контрагента ПП «Львівкомфортгруп-К»позивачем надано копії:

-          податкових накладних № 914 від 15.12.2009 року на суму 55383,01 грн., № 0913 від 16.12.2009 року на суму 158050,40 грн., № 0912 від 17.12.2009 року на суму 316391,08 грн.;

-          видаткових накладних № 0818 від 15.12.2009 року на суму 55383,01 грн., № 0819 від 16.12.2009 року на суму 158050,40 грн., № 0820 від 17.12.2009 року на суму 316391,08 грн. з підписом невстановленої особи та без відбитка печатки отримувача;

-          реєстрів отриманих та виданих податкових накладних № 12 за грудень 2009 року та № 1 за січень 2010 року;

-          розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2010 року;

-          платіжного доручення № 7866 від 15.10.2010 року на суму 60000 грн.;

-          виписок із банківського рахунку за січень та липень 2010 року.

Крім того, на підтвердження позовних вимог стосовно господарських операцій з контрагентом ПП «Львівкомфортгруп-К»позивачем долучено до матеріалів справи копії подорожніх листів вантажного автомобіля без підписів уповноважених осіб та із незаповненими полями для обов’язкових реквізитів як доказ перевезення придбаного у контрагента ПП «Львівкомфортгруп-К»товару (а. с. 178-179). Суд дійшов висновку, що вищевказані первинні документи не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які в цих документах зафіксовані.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 28.02.2011 року стосовно порушення позивачем вимог п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, а також вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині господарських відносин із контрагентом ПП «Львівкомфортгруп-К». Позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом, відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

На підтвердження позовних вимог стосовно контрагента ТзОВ «Екопласт Львів»позивачем надано копії:

-          податкових накладних № 0727 від 15.06.2010 року на суму 17683,80 грн., № 0726 від 10.06.2010 року на суму 362362,88 грн.;

-          видаткових накладних № 0718 від 10.06.2010 року на суму 362362,88 грн., № 0719 від 15.06.2010 року на суму 17683,80 грн. з підписом невстановленої особи та без відбитка печатки отримувача;

-          реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 1 за червень 2010 року;

-          платіжних доручень № 7345 від 14.07.2010 року на суму 11000 грн., № 7351 від 15.07.2010 року на суму 200000 грн., № 7346 від 15.07.2010 року на суму 40000 грн., № 7370 від 21.07.2010 року на суму 110000 грн., № 7847 від 13.10.2010 року на суму 15046,68 грн.

Крім того, на підтвердження позовних вимог стосовно господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Екопласт Львів»позивачем долучено до матеріалів справи копії подорожніх листів вантажного автомобіля без підписів уповноважених осіб та із незаповненими полями для обов’язкових реквізитів як доказ перевезення придбаного у контрагента ТзОВ «Екопласт Львів»товару (а. с. 180-181). Суд дійшов висновку, що вищевказані первинні документи не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які в цих документах зафіксовані.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 28.02.2011 року стосовно порушення позивачем вимог п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, а також вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині господарських відносин із контрагентом ТзОВ «Екопласт Львів». Позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом, відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0000162320/4264 та № 0000152320/4265 від 22.03.2011 року, оскільки Судом встановлено наявність в діях позивача порушень вимог п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, а також вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначених у Акті перевірки.

Стосовно позовної вимоги про визнання нечинною податкової вимоги № 66/7886 від 22.06.2011 року, така ґрунтується на твердженні про протиправність податкових повідомлень - рішень № 0000162320/4264 та № 0000152320/4265 від 22.03.2011 року і має похідний характер. За умови, що Судом встановлено відсутність порушень у діях відповідача, підстав для задоволення інших позовних вимог немає.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології»до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0000162320/4264 та № 0000152320/4265 від 22.03.2011 року та податкової вимоги № 66/7886 від 22.06.2011 року слід відмовити повністю.

Правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 1 листопада 2011 року.

Суддя                                                             Качур Р.П.