Ухвала суду № 1893153, 12.06.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

       ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                               61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

                                                                                                    Головуючий 1 інстанції:

                                                                                                    суддя Спірідонов М.О.

Категорія: 33                                                                              Доповідач 2 інстанції:                                                                                                           

                                                                                                      суддя Григоров А.М.

                                                      У Х В А Л А

                                             ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 12 червня2008 року№22-а-1251/08

           Колегія суддів  Харківського апеляційного адміністративного суду  у складі:

           Головуючого судді - Мельнікова Л.В.

           Суддів  -  Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі: Касян В.Ю.

за участю:

представник позивача – Ткаченко С.В.

представник відповідача – Биков В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року по справі№ 2-а-1048/07

за позовом   Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства         

до                 Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції        Головне управління державного казначейства україни в Полтавській області ________

про              скасування податкового повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ від 15 березня 2007 року  № 0000101520/0,

                                                  ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Ізюмське комунально виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, звернулось до суду з позовом до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ від 15 березня 2007 року  № 0000101520/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.07р. по справі № 2-а-1048/07 за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Ізюмської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ від 15.03.2007р.№ 0000101520/0 позов задоволено повністю.

Ізюмська ОДПІ із вказаною постановою не погоджується, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.07р. винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доводів та аргументів відповідача, фактичних обставин справи.

Враховуючи наведене, Ізюмська ОДПІ, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову від 29.10.07р. по справі № 2а-1048/07 та винести постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції наступне.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просив скасувати податкового повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції від 15 березня 2007 року № 0000101520/0.

В обґрунтування своїх позивних вимог представник позивача, вказав, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства по своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань згідно картки особового рахунку Позивача період з 31.10.2005р. по 29.12.2006р.

Як вказав представник позивача перевірка здійснювалася сектором адміністрування податку на додану вартість відділу оподаткування юридичних осіб, у висновку за результатами якої в акті перевірки від 24.02.2007р. № 592/152/24673063 ( далі за текстом - акт перевірки) вказано про порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 218 із змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасно погашено податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 405902,66 грн. . узгоджених відповідно податкових декларацій та податкових рішень.

На підставі висновків акта перевірки начальником Ізюмської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2007р. № 000010152/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 202951,33 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 , пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р..

Позивач вважає, що при застосуванні штрафних санкцій в сумі 202951,33 грн. Відповідачем не прийняті до уваги суттєві обставини погашення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 405902,66 грн. і податкове повідомлення-рішення від 15.03.07р. № 0000101520/0 санкцій по ПДВ в сумі 226073,58 грн. прийняті з порушенням норм матеріального права, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Як  вказав  представник  позивача,   відповідно  розрахунку  штрафних  санкцій,   який  є додатком до акту перевірки, нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 202951,33 грн. нараховано від суми погашених зобов'язань на суму 405902,66 грн., що рахувалися на обліку у відповідача у складі податкової заборгованості, яка виникла згідне податкових декларацій наданих позивачем за період з 31.10.2005р. по 29.12.2006р.

Позивач вказав, що він, є - комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством, за статутом здійснює діяльність в сфері забезпечення надійної експлуатації комунальних систем, а саме - водопостачання та водовідведення м. Ізюма.

Погашення заборгованості по податку на додану вартість в сумі 405902.66 грн. відбулося в порядку, затвердженому постановою КМУ від 22.05.2006р. № 705 та постановою НКРЕ від 24.05.2006р. № 650 на виконання ст.. 116 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік."

Взаєморозрахунок з державним бюджетом здійснювався на підставі договорів:

від 27.06.2006р. № 21/43 на суму 1039266 грн.,

від 21.12.2006р. № 21/225 на суму 697252 грн.

Предметом вказаних договорів є організація проведення взаєморозрахунку по погашенню заборгованості   з   різниці   в   тарифах   за   рахунок   надходжень   від   погашення   податкової заборгованості позивача станом на 01.07.2006 р., та виконання додаткових податкових зобов’язань,  які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік".

Механізм погашення податкової заборгованості визначався шляхом перерахування субвенції 2006 року з державного бюджету місцевим бюджетам у сумі визначеній довідкою про розмір кредиторської заборгованості відповідно Порядку, затвердженому постановою КМУ від 22.05.2006р. № 705 із змінами та доповненнями.

Як затверджено договором (п. 3 - "Обов'язки сторін"), до проведення взаєморозрахунку обов'язком позивача є - не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно ст.. 116 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік."

У зв'язку з тим, що відповідачем не були узяті до уваги обставини, які підтверджують факт погашення податкових зобов'язань позивача в порядку визначеному постановою КМУ від 22.05.2006р. № 705 на виконання статті 116 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" шляхом проведення взаємозаліку згідно умов укладених договорів про організацію взаєморозрахунку відповідно вказаної постанови КМУ.

Представник відповідача вказав, що податкове рішення-повідомлення винесено у відповідності до підпункту 17.1.7 пункт статті   17 Закону України     «Про порядок погашення зобов'язань  платників  податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами від  21.12.2000 року №  2181 із змінами та  доповненнями .

Як вказав представник відповідача згідно зі ст. 116 закону України від 20.12.2005 року «Про Державний   бюджет   України   на   2006рік»   (зі   змінами   та  доповненнями)   установлено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на пагашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку невідповідністю фактичної вартості    теплової    енергії,    послуг    з    водопостачання    та    водовідведення    тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на  1  липня 2005 року, та додаткових податкових зобов’язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Крім  цього  постановою  від  22  травня  2006  р.  N  705   «Про  затвердження  Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» передбачено перерахування у 2006 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах (без податку на додану вартість) на теплову енергію (виробництво, транспортування та  постачання    теплової    енергії,    послуги    з    централізованого    теплопостачання   та гарячого  водопостачання), послуги з водопостачання і водовідведення, що постачалися населенню, яка утворилася    у   зв'язку   з    невідповідністю    фактичної   вартості    теплової    енергії,    послуг з водопостачання і водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Погашення заборгованості з різниці в тарифах провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги (далі - надавачі послуг), або їх кредиторів, що утворилася на 1 липня 2005 р., та виконання додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік",  з урахуванням Закону України  "Про заходи,  спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Перерахування   субвенції  з  державного  бюджету  місцевим   бюджетам  для   погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 1 січня 2000 р. по 1 січня 2005 р. і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості надавачів  послуг,  у межах щомісячних лімітів, встановлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської   міських   держадміністрацій   згідно   із   затвердженим   розподілом видатків Державного бюджету України на 2006 рік. Коригування лімітів може провадитися щокварталу на підставі звернень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, що надсилаються до Мінфіну з відповідними обґрунтуваннями і розрахунками.

Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків (далі - учасники розрахунків) на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості, форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з Державною податковою адміністрацією, Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінфіном. Для участі у проведенні розрахунків надавачі послуг або їх кредитори надсилають фінансовим (правлінням районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій чи структурним підрозділам з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад довідку про розмір (з урахуванням штрафних санкцій) на 1 липня 2005 р. не погашеної на дату її видачі податкової заборгованості до державного бюджету, що засвідчена підписом керівника органу державної податкової служби і скріплена печаткою зазначеного органу.

На виконання цих вимог Ізюмською ОДПІ була надана довідка № 20 від 20.06.2006р. про розмір непогашеної податкової заборгованості на дату її видачі.

Законом України від 14.11.2006 р. N 338-У внесено зміни до ст.116, а саме: цифри та слова "1 липня 2005 року" замінити цифрами та словами "1 липня 2006 року".

Згідно Постановами КМУ від 09.11.2006 №1574 та 15.12.2006р. №1751 внесено зміни до Постанови №705 абзац другий пункту 6 Постанови викладено в наступній редакції: довідку про розмір (з урахуванням штрафних санкцій) на 1 липня 2006 р. податкової заборгованості до державного бюджету (який не може бути більшим, ніж уся податкова заборгованість, яка існує день видачі довідки), що засвідчена підписом керівника органу державної податкової служби і скріплена печаткою зазначеного органу.

На виконання цих вимог Ізюмською ОДПІ була надана довідка № 32 від 19.12.2006р. про розмір непогашеної податкової заборгованості на дату її видачі.

Штрафна санкція за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, яка передбачена підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181, нараховується при наявності факту погашення податкової заборгованості.

Таким чином як вказав представник відповідача, до позивача по факту погашення узгоджених податкових зобов'язань була застосована штрафна санкція у розмірі 50 % суми погашеного боргу.

Розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань Ізюмською ОДПІ по підприємству проводиться по особовому рахунку платника податку за допомогою програмного забезпечення АІС "Облік податків і платежів".

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція виставила Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству податкове повідомлення - рішення від 15 березня 2007 року № 0000101520/0 на сплату 202951 грн. 33 коп., застосованих з посиланням на підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Скарга на податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2007 року № 0000101520/0 до інспекції не надходила.

Встановлено, що 24.02.2007 року Ізюмською ОДПІ була проведена перевірка Ізюмського комунального виробничого водопроводно - каналізаційного підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань.

За результатами перевірки було складено акт від 24.02.2007 року за № 592/152/24673063 в якому було вказано про порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 із змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасно погашено податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 405902,66 грн. , узгоджених відповідно податкових декларацій та податкових рішень.

На підставі висновків акта перевірки начальником Ізюмської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2007р. № 000010152/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 202951,33 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 , пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р..

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. ст. 2, 4, 9 Закону України "Про систему оподаткування" передбачений обов’язок платників податків сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

У відповідності до вимог п.п.5.3.1. п..п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Згідно вимог до підпункту 17.1.7 пункту 17.1  статті  17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 із змінами та доповненнями у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених їм Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів,  наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів точно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків такої суми; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми.

Стаття 116 Закону України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 р.». (зі змінами та доповненнями) передбачає, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2005 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюється з урахуванням відповідних норм   Закону   України   «Про   заходи,   спрямовані   на   забезпечення   сталого   функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 22.05.206 року № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевих бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги   з   водопостачання  і   водовідведення,   затверджених  для   населення»   із   змінами та доповненнями»    (із    змінами   та   доповненнями)    якою    затверджено    порядок   погашення заборгованості з різниці в тарифах провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги (далі - надавачі послуг), або їх кредиторів, що утворилася на 1   липня 2006 р., та виконання додаткових податкових зобов’язань, які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік",  з урахуванням Закону України  "Про заходи,  спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

У відповідності до вказаної вище постанови № 705 перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 1 січня 2000 р. по 1 січня 2005 р. і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості надавачів послуг, у межах щомісячних лімітів, встановлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2006 рік. Коригування лімітів може провадитися щокварталу на підставі звернень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, що надсилаються до Мінфіну з відповідними обґрунтуваннями і розрахунками. Підставою    для    проведення    розрахунків    є    договір    про    організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачами послуг та іншими підприємствами -учасниками розрахунків (далі - учасники розрахунків) на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості, форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з Державною податковою адміністрацією, Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінфіном.

Згідно умов п. З («Обов'язки сторін») договору затвердженого наказом Державного казначейства України від 31.05.2006 року № 150 «Про затвердження Примірного договору про організацію взаєморозрахунку» з метою реалізації цього договору сторони зобов'язуються: до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього Договору.

Крім цього у відповідності по п. 2.5 вищевказаного договору сторона 4 перераховує кошти до спеціального фонду державного бюджету як погашення заборгованості з платежів до бюджету по ПДВ.

Суд аналізуючи вище вказані положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 та положення Постанови Кабінета міністрів України від 22.05.206 року № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» із змінами та доповненнями» (із змінами та доповненнями) приходить до висновку, що позивач хоча і визначив самостійно суму узгодженого податкового зобов'язання але в силу вимог постанови № 705 вимоги якої є обов'язковими він не мав можливості їх погасити тому порядок їх погашення передбачений постановою КМУ № 705 та умовами договору.

Крім цього суд звертає увагу на той факт, що погашення податкового зобов'язання по ПДВ яке здійснював позивач, здійснювалось ним не за порядком визначеним п.5.3 ст. Закону України № 2181 і не самостійно платником податків, а в порядку визначеному постановою КМУ № 705, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.07.2006 року № 3, від 10.01.2007 року № 1.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до документів, які містяться в матеріалах справи і свідчать про заборгованість державного та місцевого бюджету перед позивачем, що були підставою для перерахування субвенції з державного бюджету для організації погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок погашення боргу позивача в було здійснено в порядку, який не передбачено Законом України № 2181, а було здійснено в порядку передбаченому постановою КМУ № 705 від 22.05.2006 року .

У відповідності до вимог п.п. 4.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи з вище викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення відповідача щодо застосування штрафних санкцій до позивача на підставі п.п17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є незаконними.

За таких обставин, суд першої інстанції задовольнив позов.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

При цьому колегія суддів зазначає, що послуги, які здійсню позивач, здійснюються по регульованих тарифах. Оскільки фактична збитковість підприємств закладена у тарифах, держава передбачила особливий порядок здійснення розрахунків по податку напа додану вартість з бюджетом, таких підприємств, як підприємство позивача. Цей порядок не є порядком погашення зобов’язань платника податків згідно норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому остаточний строк сплати відповідних сум не залежить лише від позивача. Тому в даному випадку, при надходженні сум відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006 р., не можливо вважати це погашенням податкового зобов’язання в порядку Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а відповідно і не можливо застосування санкцій по п. п. 17.1.7 ст. 17 цього закону.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                     УХВАЛИЛА:

  Апеляційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

 Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року по справі№ 2-а-1048/07 залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 Повний текст виготовлено та підписано 17 червня 2008 року

                    Головуючий                                                       Мельнікова Л.В.      

                                 Судді                                                       Григоров А.М.

                                                                                                  Подобайло З.Г.