Постанова № 1893132, 20.03.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

       ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                               61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

                                                                                                    Головуючий 1 інстанції:

                                                                                                       суддя Мамалуй О.О.

Категорія:33                                                                               Доповідач 2 інстанції:                                                                                                           

                                                                                                       суддя Григоров А.М.

                                                   ПОСТАНОВА

                                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 березня 2008 року№22-а-43/08

          Колегія суддів  Харківського апеляційного адміністративного суду  у складі:

           Головуючого судді -  Мельнікова Л.В.

           Суддів  -  Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі: Касян В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від            31 травня 2007 року  по справі№АС-27/144-07

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ №5»  

до                 Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про                визнання нечинним рішення,

                                                       ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НАШ №5», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним рішення.

Постановою господарського суду Харківської області від 31.05.07р. позовні вимоги ТОВ "Наш № 5" задоволені повністю, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000292320/0 від 23.02.2007р. на суму 45439,14 грн..

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не погоджується з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, вважає, що це рішення прийнято при неповному з'ясуванні судом обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова не відповідає чинному законодавству.

Враховуючи наведене, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, просить суд апеляційної інстанції  скасувати постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2007р. та ухвалити нове рішення, яким у позові ТОВ "Наш № 5" відмовити повністю.

Апеляційний суд, вважає позивача належним чином повідомленим про час та місце судового засідання відповідно до ч.8 ст. 35 КАС України.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

 Судом першої інстанції було встановлено наступне.

 Позивач - ТОВ "НАШ №5", звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ Фрунзенському районі м. Харкова №0000292320/0 від 23.02.2007р.

Встановлено, що 23.02.2007 року Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова (надалі - відповідач) на підставі акту № 543/23-225/32951618 від 14.02.2007 року про результати виїзної планової документальної перевірки (надалі - акт перевірки) ТОВ "НАШ № 5" (надалі - позивач) було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2007 року № 0000292320/0 на суму 45439,14 грн.

Виїзна планова документальна перевірка ТОВ "НАШ №5" проводилась фахівцями ДПІ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року.

За висновками акту перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «НАШ №5» придбавало та реалізовувало сільськогосподарську продукцію, а саме: у ТОВ "Хлібокомбінат "Кулінічи", ЗАО "Хлібозавод "Салтівський", з якими підприємством були укладені договори поставки № 7/01 від 01.01.2005 р., № 1857 від 12.01.2005р., № 6306/05 від 05.04.2005р. Розрахунки за реалізовану сільськогосподарську продукцію (хлібобулочні вироби в асортименті) ТОВ "НАШ № 5" проводило з порушенням термінів, встановлених п.4 Указу Президента України № 227/95 від 16.03.95 року "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" (надалі - Указ № 227/95).

За результатами перевірки начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі пункту 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та згідно п.4 Указу Президента України № 227/95 від 16.03.95 року "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2007 року № 0000292320/0 (далі - рішення) на суму 45439,14 грн. Цим же рішенням встановлено 30 денний термін сплати від дня отримання цього   рішення   на   бюджетний   рахунок   одержувача   відповідно   до   п.4   Указу Президента України № 227/95.

Між тим, матеріали справи свідчать про те, що податковим органом було безпідставно віднесено ТОВ "Хлібокомбінат "Кулінічи", ЗАО "Хлібозавод "Салтівський", з якими підприємством були укладені договори поставки № 7/01 від 01.01.2005 р., № 1857 від 12.01.2005р., № 6306/05 від 05.04.2005р. до підприємств агропромислового комплексу України.

Жоден нормативний акт України, у тому числі і Указ № 227/95, не надає чіткого однозначного визначення які саме підприємства можуть бути віднесені до категорії підприємств агропромислового комплексу України, натомість визначення поняттям "сільське господарство" та "сільськогосподарський товаровиробник" надано Законом України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" №2238-111 від 18.01.2001 року, а саме:

сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;

сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією;

сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Крім, того Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" №469/97 від 17.07.1997 року визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Водночас, пунктом 16.4 ст.16 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що для цілей оподаткування, до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% від загальної суми валового доходу.

Також сільськогосподарським у розумінні ч. 1 ст.2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" може бути підприємство, яке здійснює свою основну діяльність у вигляді вирощування (вирощуванням), переробки та збуту сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу. Тобто, діюче податкове законодавство України визначає сільськогосподарські підприємства тільки у цілях оподаткування.

Відповідно до Національного класифікатору України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005", прийнятого наказом Держкомстату України від 26.12.2005 року № 375 (далі - КВЕД) до сільськогосподарської галузі віднесено такі види діяльності, як рослинництво, тваринництво, рослинництво у поєднанні з тваринництвом, надання послуг у галузях рослинництва і тваринництва - коди груп і класів видів діяльності з 01.01 по 01.04 включно.

В зв'язку з необхідністю підтвердити або спростувати інформацію щодо належності ТОВ "Хлібокомбінат "Кулінічи" і ЗАО "Хлібозавод Салтівський" до категорії підприємств агропромислового комплексу, позивач письмово звернувся до вказаних суб'єктів господарської діяльності. Отримані позивачем від своїх постачальників довідки Харківського обласного управління статистики № 4592 від 25.05.2004 року та № 11660 від 01.04.2006 року підтверджують, що основним видом діяльності ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський", ООО "Хлібокомбінат "Кулиничі" є виробництво хліба та хлібобулочних виробів під кодом 15.81.0. КВЕД, тобто ці підприємства не відносяться їх до категорії підприємств агропромислового комплексу.

Крім того, відповідно до умов договору поставки № 7/01 від 01.01.2005 р. ТОВ "Хлібокомбінат "Кулінічи" зобов'язалось виготовляти, поставляти та передавати у власність підприємству хлібобулочні та кондитерські вироби, а підприємство приймати товар та оплачувати кожну окрему партію товару протягом 3-х банківських днів з моменту поставки. Згідно умов договорів поставки № 1857 від 12.01.2005 р., № 6306/05 від 05.04.2005 р. ЗАО "Хлібозавод "Салтівський" також, зобов'язалось продавати товари, а підприємство приймати та оплачувати кожну окрему партію товару протягом 7-х банківських днів з моменту поставки. Внаслідок укладання і виконання вказаних договорів у підприємства виникли цивільно-правові зобов'язання перед ТОВ "Хлібокомбінат "Кулінічи" і ЗАО "Хлібозавод "Салтівський", порядок виконання яких регулюється цивільним законодавством, зокрема, ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 67 Господарського кодексу України, де вказано, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин.

Таким чином, висновки акту перевірки стосовно визначення ТОВ "Хлібокомбінат "Кулінічи" і ЗАО "Хлібозавод Салтівський" товаровиробниками агропромислового комплексу є нормативно та документально необґрунтованими. В зв'язку з чим, податковим органом неправомірно застосована норма п.4 Указу Президента України № 227/95 від 16.03.95 року "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" щодо правовідносин підприємства з вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Відповідно до пункту 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" органи державної податкової служби мають право до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно пп.1.5 п.1 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового   зобов'язання   (без   урахування  пені   та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Проте, Указ Президента України № 227/95 від 16.03.95 року "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" передбачає стягнення органами державної податкової служби до місцевого бюджету штраф у розмірі 50 відсотків від сум не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам у безспірному порядку. Крім того, підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності сплачують пеню у розмірі 1,5 відсотка від суми платежу на користь товаровиробника сільськогосподарської продукції та продовольства і 1,5 відсотка від суми платежу до місцевого бюджету за кожен банківський день прострочення платежу, якщо більший розмір пені не обумовлено угодою сторін, з дальшим спрямуванням нарахованих сум на підтримку товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Однак, діючім законодавством України не встановлений порядок стягнення штрафних санкцій відповідно до п.4. Указу № 227/95 . Тому, позивач вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2007 року № 0000292320/0 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, оскільки передбачає сплату штрафних санкцій, порядок сплати та нарахування яких не визначений.

За правилом підпункту 4.4.1 пункту 4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. В даному випадку застосована податковим органом норма п.4 Указу № 227/95 припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємства, тому повинна застосовуватися саме норма підпункту 4.4.1 пункту 4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин судом першої інстанції  задоволено позовні вимоги.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство аграрної політики України, що затверджено Указом Президента України від 07.06.2000р. №772/2000 Мінагрополітики України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції. Цей орган очолює систему агропромислового комплексу України. Тому питання віднесення суб'єкта господарського діяльності до категорії підприємств "товаровиробників агропромислового комплексу України" можна вирішити за допомогою ознак закріплених у цьому Положенні. Проаналізувавши п.1 та п. З вказаного Положення можна зробити однозначний висновок, що однією з галузей агропромислового виробництва є харчова промисловість.

Відповідно до підкласу 15.81.0 Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності" (ДК 009:2005), що затверджений наказом Держстандарту від 26.12.2005р. №375 до виробництва харчових продуктів відноситься виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Таким чином підприємства, які займаються виробництвом хліба та хлібобулочних виробів відносяться підприємств агропромислового комплексу України.

Крім того, до матеріалів справи залучено лист Міністерства аграрної політики України від 08.05.2007р. № 37-32-15/7098, в якому чітко зазначено, що підприємства з виробництва хліба та хлібобулочних виробів (ТОВ "Хлібокомбінат "Кулінічи" і ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський") відносяться до галузі харчової промисловості і відповідно, до галузі агропромислового виробництва. Тому посилання позивача на листи ТОВ "Хлібокомбінат "Кулінічи" і ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський", де вони дають свій суб'єктивний висновок про не віднесення їх до підприємств агропромислового комплексу України, є безпідставним.

Під "товаровиробниками агропромислового комплексу України" слід мати на увазі підприємства усіх форм власності та господарювання, які виробляють сільськогосподарську продукцію та (або) переробляють її і передають цю продукцію та продовольство для реалізації підприємствам оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності. Відповідно до підкатегорії 15.61.21 Державного класифікатора продукції та послуг (ДК 016-97), що затверджений наказом Держстандарту від 30.12.97р. № 822, до сільськогосподарської продукції віднесено "борошно пшеничне". Таким чином, будь-який хлібозавод або хлібокомбінат, переробляючи борошно пшеничне шляхом виготовлення з нього хлібобулочних виробів, а потім реалізуючі їх, є товаровиробником агропромислового комплексу України.

Постановою Верховної Ради України від 10.07.1996р. № 291/96-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" затверджено "Перелік державних підприємств та організацій агропромислового комплексу, приватизація майна яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України". Згідно п.3 цього переліку до підприємств агропромислового комплексу України віднесені хлібокомбінати та хлібозаводи.

Така ж сама позиція щодо віднесення хлібокомбінатів та хлібозаводів до підприємств агропромислового комплексу України міститься у Постанові КМ України від 12.06.1996р. № 638 "Про підприємства, що приватизуються з урахуванням особливостей, визначених законодавством для агропромислового комплексу".

Обмеження, встановлені п. 4 Указу №227, не дають права підприємствам за власним бажанням, на підставі договору, змінювати строк розрахунків за відповідну продукцію. Так, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 4 ЦК України закріплює, що Укази Президента України відносяться до актів цивільного законодавства і імперативні норми, закріплені у них є обов'язковими для сторін при укладанні договору. Згідно ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Тому посилання позивача на вказані вище норми ЦК України та ГК України є безпідставним.

Позивач помилково стверджує, що діючим законодавством України не встановлено порядок стягнення штрафних санкцій відповідно до п. 4 Указу №227. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова винесло рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2007р. № 0000292320/0 на підставі Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253 (далі по тексту - Порядок №253). Згідно п. 1.1. цього порядку він розроблений відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції). У п. 4 Указу №227 прямо передбачено, що обов'язок по стягненню до місцевого бюджету штрафу у розмірі 50 відсотків від сум, не перерахованих у строки встановлені цим пунктом, покладений саме на органи державної податкової служби України.

Відповідно до п. 2.7. Порядку №253 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

До правовідносин щодо стягнення цього штрафу не застосовується Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181. У разі несплати штрафу протягом 30 днів, як це визначено у рішенні, штраф буде стягнено у судовому порядку.

Крім того, відсутність окремо визначеного порядку стягнення санкцій, не свідчить про відсутність обов’язку їх сплачувати, оскільки такий обов’язок визначено Указом Президента України , тому після винесення компетентним відповідно до Указу органом – ДПІ, рішення про застосування санкцій, у підприємства виникає обов’язок їх сплачувати. 

Таким чином, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова правомірно прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2007р. № 0000292320/0 на суму 45439,14 грн.

Враховуючи наведене, позов не підлягав задоволенню, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                     ПОСТАНОВИЛА:

  Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити.

 Постанову Господарського суду Харківської області від31 травня 2007 року  по справі№АС-27/144-07 скасувати.

 У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ №5» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова відмовити.

 Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 24 березня 2008 року

                   Головуючий                                                         Мельнікова Л.В.       

                               Судді                                                          Григоров А.М.

                                                                                                   Подобайло З.Г.