Вирок № 18929730, 06.10.2011, Володарський районний суд Київської області

Справа № 1-59/11 В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2011 року, Володарський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді Моргун Г. Л.,

при секретарі Волівач В.В.,

з участю прокурора Матюшка О.А.

захисника ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_3,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володарка справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Приморський Феодосіївського району Автономної республіки Крим, громадянина України, українця, з вищою освітою, не військовозобовязаного, не одруженого, працює слюсарем ТОВ «Вперед», проживає АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні злочину, що передбачає відповідальність за ст. 286 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Судом встановлено та доведено, що 10 лютого 2002 року близько 2- ої години ночі підсудний ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керував власним автомобілем марки ГАЗ 69 державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Леніна в с. Гор-Пустоварівка, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху «водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного спяніння». Керуючи автомобілем марки ГАЗ 69 в стані алкогольного спяніння в с. Гор-Пустоварівка Володарського району, ОСОБА_4 проявивши злочинну самовпевненість, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п.12.2 Правил дорожнього руху «в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги», п.12.3 Правил дорожнього руху «в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити він повинен негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди», відволікся від керування транспортним засобом та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 які рухались в попутному йому напрямку, по краю проїзної частини дороги по вул. Леніна с. Гор-Пустоварівка Володарського району, Київської області в бік с. Мала Сквирка Білоцерківського району. Внаслідок ДТП потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження і були госпіталізовані у Володарську ЦРЛ.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 25/Д від 22 квітня 2002 року, у потерпілого ОСОБА_2 виявлені пошкодження, а саме: гематоми в області верхньої та нижньої повік обох очей, рана в лівій тімяно-висковій ділянці розміром 5 х 0,5 см, відкрита черепно-мозкова травма з тяжким забієм головного мозку, що ускладнились набряком набуханням головного мозку та дислокаційним синдромом, вдавлений перелом лівої вискової та лобної кістки, перелом великого крила клиновидної кістки зліва, уламкуватий перелом чешуї лобної кістки з переходом на передню черепну ямку. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин вказаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 27/Д від 30 квітня 2002 року, у потерпілого ОСОБА_5 виявлені пошкодження: крововиливи в області повік обох очей, крововилив в тімяній ділянці з права, садна в області лівої щоки і лоба з ліва, перелом в області висково-тімяного шва з права. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії предметів можливо в час та за обставин вказаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Згідно висновку судово автотехнічної експертизи № 432 від 26 березня 2002 року, водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на потерпілого.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у порушенні п.п. 2.9 (а) , 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілим тяжке тілесне ушкодження, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та досліджених у судовому засіданні доказах, а саме: на показах підсудного ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_2, показах потерпілого ОСОБА_5 , на показах свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9, досліджених в судовому засіданні протоколів огляду місця події, медичного освідування, огляду транспортного засобу, відтворення обстановки та обставин подій, висновків судово-медичної експертизи, авто-технічної експертизи.

Таким чином порушення водієм ОСОБА_4 п.п. 2.9 (а), 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному звязку із отриманням тілесних ушкоджень потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Будучи допитаним у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину визнав повністю, ствердив обставини вчинення злочину, зазначені в обвинуваченні. Цивільні позови предявлені прокурором про стягнення з нього на користь фінансового відділу Володарської районної державної адміністрації 277 грн. 42 коп. понесені на лікування ОСОБА_5 та на користь Головного військового Клінічного госпіталю 11280, 90 грн. понесені на лікування ОСОБА_2 визнав повністю.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 підсудний визнав частково, а саме : матеріальну шкоду у розмірі - 6468 грн. 86 коп. - визнав у повному розмірі, моральну шкоду визнав частково не вказуючи при цьому розмір.

Зокрема, у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 ствердив, що він 10.02.2002 року керував власним автомобілем марки ГАЗ 69 державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного спяніння. У нічний час рухався автомобілем по вул. Леніна в с. Гор-Пустоварівка Володарського району Київської області зі швидкістю 40 км/год. Під час руху побачив зустрічний засіб із ввімкненим ближнім світлом фар, який не заважав його руху. На хвилинку відвернув свою увагу на дорогу, яка була мокра, та не подивився на праве узбіччя, де в цей час по краю проїзної частини дороги йшли пішоходи. Оскільки він перебував у стані алкогольного спяніння , не зміг різко загальмувати та вчинив наїзд на них. Коли вийшов з автомобіля, побачив пішоходів. Ними були ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які лежали біля бардюри, а поряд з ними стояла ОСОБА_7 Потерпілий ОСОБА_5 піднявся і пішов, а ОСОБА_2 забрала карета швидкої допомоги.

Вказував суду, що оскільки потерпілим необхідно було відшкодувати шкоду він виїхав за межі України на заробітки. Вину свою визнає повністю, щиро кається у вчиненому.

Щодо заявленого цивільного позову потерпілим ОСОБА_2 підсудний вказав, що 08 лютого 2007 року названому потерпілому було перераховано в рахунок відшкодування заподіяної ним шкоди сума у розмірі 50000 грн., про що надав суду відповідне платіжне доручення та письмову розписку (а.с. 303-304).

Представник потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 суду вказав, що він являється батьком названого потерпілого та , що 10.02.2002 року внаслідок ДТП були спричинені тяжкі тілесні ушкодження його синові. У звязку з важкою травмою голови син сім днів знаходився в комі без свідомості, потім тривалий час проходив лікування у військовому госпіталі. В результаті отриманих тілесних ушкоджень внаслідок ДТП став інвалідом третьої групи довічно (а.с. 305-306).

Покази вказаної вище особи стверджуються письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи. Зокрема, згідно висновку судово-медичної експертизи № 25/Д від 22.04.2002 року у потерпілого ОСОБА_2 виявлені пошкодження: гематоми в області верхньої та нижньої повік обох очей, рана в лівій тімяно-висковій ділянці розміром 5 х 0,5 см, відкрита черепно-мозкова травма з тяжким забієм головного мозку, що ускладнились набряком набуханням головного мозку та дислокаційним синдромом, вдавлений перелом лівої вискової та лобної кістки, перелом великого крила клиновидної кістки зліва, уламкуватий перелом чешуї лобної кістки з переходом на передню черепну ямку. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин вказаних в постанові, і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя.

Потерпілий ОСОБА_5 суду вказав , що 10 лютого 2002 року, близько 1-ої години ночі, він з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 йшли із сільського клубу с. Гор. Пустоварівка додому по дорозі в с. Веснянка. Він йшов попереду, а ОСОБА_7 та ОСОБА_2 йшли позаду . Перед поворотом на с. Веснянка Володарського району, він почув, що їде автомобіль. Коли автомобіль наблизився до них, він почув удар та крик ОСОБА_7, після чого впав та втратив свідомість. Коли прийшов до свідомості, то зрозумів, що сталося ДТП. Вказав суду, що практично нічого не памятає , оскільки був без свідомості . Однак того дня він сам дійшов до дому , а потім стан здоровя різко погіршився і він був змушений звернутися до лікарні, де його було госпіталізовано. В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких. Покази вказаної вище особи стверджуються письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи. Зокрема, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 27/Д від 30 квітня 2002 року, у потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: крововиливи в області повік обох очей, крововилив в тімяній ділянці з права, садна в області лівої щоки і лоба з ліва, перелом в області висково-тімяного шва з права. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії предметів можливо в час та за обставин вказаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повністю підтримала свої покази, які давала на досудовому слідстві та суду вказала, що 10 лютого 2002 року, близько 1-ої години ночі, вона поверталась додому з сільського будинку культури в с. Гор-Пустоварівка Володарського району. Поряд з нею, ближче до проїзної частини дороги рухався ОСОБА_2, а попереду йшов ОСОБА_5. Рухались вони по дорозі, від сільського будинку культури в напрямку с. Мала Сквирка Білоцерківського району. Проходячи по вул. Леніна, напроти будинку № 42, вона побачила, що позаду по ходу їх руху їде автомобіль з увімкненим світлом фар. Коли автомобіль наблизився ближче, то вона повернулась і побачила, що автомобіль їде прямо на них. В цей час вона відскочила в бік, а ОСОБА_2 вказаний автомобіль зачепив і він відлетів на узбіччя по ходу руху автомобіля. ОСОБА_5, також зачепив автомобіль . Після наїзду автомобіль різко не гальмував як і до нього, а проїхавши декілька десятків метрів, зупинився на узбіччі по ходу руху. Вона почала кричати і з часом до них стали сходитись люди. В подальшому ОСОБА_5 кудись пішов, а ОСОБА_2 без свідомості забрала швидка допомога. Вона особисто ніяких тілесних ушкоджень не отримала. Відразу їй стало відомо, що наїзд на ОСОБА_2 та ОСОБА_5, здійснив своїм автомобілем житель с. Гор-Пустоварівка ОСОБА_4.

З показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що близько 20-ї години 09.02.2002 року ОСОБА_4 у кафе вживав горілку. 10.02.2002 року близько 1-ої години ночі підсудний підвозив її разом із ОСОБА_10 додому у с. Щербаки . Вона сиділа на задньому сидінні. За сільським будинком культури у с. Гор-Пустоварівка вона відчула удар у праву передню частину автомобіля, побачила, що розбилось праве переднє скло, вона подумала, що автомобіль зіткнувся з деревом. Проїхавши декілька десятків метрів ОСОБА_4 зупинив автомобіль, вийшовши з автомобіля, вона побачила що біля бардюра лежали ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Вона відразу зрозуміла , що підсудний вчинив наїзд на них.

Свідок ОСОБА_9 суду вказала, що вона являється мамою підсудного і дізналась про ДТП від працівників міліції. Зазначила, що вживала всіх можливих заходів, щодо відшкодування заподіяної здоровю потерпілих шкоди. Неодноразово надавала кошти потерпілому ОСОБА_5 та на лікування потерпілого ОСОБА_2.

Окрім визнавальних показів самого підсудного його вина у вчиненні злочину повністю доведена сукупністю зібраних досудовим слідством та досліджених в судовому засіданні доказів. Зокрема, оголошеними та дослідженими доказами, що містяться в матеріалах справи :

-рапортом чергового Володарського РВ Артімонова В.В., про те, що 10 лютого 2002 року, в с. Гор-Пустоварівка Володарського району автомобіль ГАЗ-69 державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 ( а.с. 3);

-протоколом огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди в с. Гор-Пустоварівка та схемою до нього (а.с. 4-5);

-протоколом медичного освідування від 10 лютого 2002 року, згідно якого ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного спяніння (а.с. 10);

-протоколом відтворення обстановки та обставин події та схемою до нього (а.с. 39-40)

-протоколом огляду транспортного засобу автомобіля марки ГАЗ-69 державний номерний знак НОМЕР_1 на якому розбито праве лобове скло та відірвано частину бампера з права (а.с. 6);

-висновком судово-медичної експертизи № 27/Д від 30 квітня 2002 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_5 виявлені пошкодження: крововиливи в області повік обох очей, крововилив в тімяній ділянці з права, садна в області лівої щоки і лоба з ліва, перелом в області висково-тімяного шва з права. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів можливо в час та за обставин вказаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя(а.с. 37);

-висновком судово-медичної експертизи № 25/Д від 22 квітня 2002 року, де вказано, що у потерпілого ОСОБА_2 виявлені пошкодження, а саме : гематоми в області верхньої та нижньої повік обох очей, рана в лівій тімяно-висковій ділянці розміром 5 х 0,5 см, відкрита черепно-мозкова травма з тяжким забієм головного мозку, що ускладнилась набряком набуханням головного мозку та дислокаційним синдромом, вдавлений перелом лівої вискової та лобної кістки, перелом великого крила клиновидної кістки зліва, уламкуватий перелом чешуї лобної кістки з переходом на передню черепну ямку. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин вказаних в постанові, і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя (а.с. 32-33);

-висновком судово-автотехнічної експертизи № 432 від 25 березня 2002 року, згідно якого при рухові з допустимою швидкістю 31 км/год, в даній дорожно-транспортній ситуації, водій автомобіля марки ГАЗ-69 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху ( в момент, коли він обєктивно міг побачити пішохода). В даній дорожній обстановці, водій автомобіля ГАЗ-69, з моменту виникнення небезпеки для його руху в своїх діях повинен був керуватись вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху « у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу» ( а.с. 44-50).

Судом встановлено, що порушення підсудним ОСОБА_4 правил безпеки та експлуатації транспорту , зокрема п.п. 2.9 (а), 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху , в результаті призвело до ДТП та перебувають у причинному звязку з наслідками , що настали : отриманими потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_5 тілесними ушкодженнями, які згідно вказаних вище висновків судово медичних експертиз відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що помякшують і обтяжують покарання.

Характеризуючи особу ОСОБА_4 слід зазначити, що він раніше не судимий, працює (а.с. 300-302) , по місцю проживання та по місцю роботи характеризується позитивно (а.с. 168; 298-299), на утриманні у нього дітей та непрацездатних осіб не має , на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, просив вибачення у представника потерпілого , розкаюється у вчиненому, злочин вчинив тяжкий.

До обставин, що помякшують покарання ОСОБА_4 суд відносить щире каяття, добровільне часткове відшкодування шкоди, про що свідчать розписки потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 164, 166, 304).

До обставин , що обтяжують покарання ОСОБА_4 суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи вище викладене і думку потерпілого ОСОБА_5 та представника потерпілого ОСОБА_2 , який наполягав на реальному позбавленню волі підсудного, суд прийшов до наступних висновків.

П.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року з відповідними змінами “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” вказує, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини , які помякшують і обтяжують покарання, та особу винного.

ОСОБА_4 скоїв злочин у стані алкогольного спяніння, майже девять років ухилявся від слідства та суду, знаходячись за межами України, у звязку з чим був оголошений у розшук. Шкоду заподіяну потерпілому ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відшкодував частково. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 став інвалідом третьої групи довічно (а.с. 305-305).

Окрім того, суду призначаючи покарання ОСОБА_4 слід врахувати , що колегією суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області при розгляді апеляцій на попередній вирок суду першої інстанції було вказано, що у разі доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину , в обємі обвинувачення не меншому ніж було раніше, призначене йому покарання , вироком Володарського районного суду Київської області від 11 березня 2011 року, із застосуванням ст. 75 КК України , необхідно вважати таким, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його мякості. Беручи до уваги вище викладене та положення ст. 374 ч. 7 КПК України яка вказує, що вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обовязковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи суд вважає, що покарання підсудному повинно бути призначене в межах санкції за якою кваліфіковані його дії, у виді позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин у стані алкогольного спяніння, до нього необхідно застосувати додаткове покарання позбавлення права керувати транспортними засобами.

Таке покарання буде достатнім для виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Прокурором Володарського району в інтересах фінансового відділу Володарської районної державної адміністрації заявлено позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину (а.с. 104, 105).

Потерпілий ОСОБА_5 з 10.02.2002 року по 20.02.2002 року знаходився на лікуванні у Володарській ЦРЛ, на його лікування витрачено 277 грн. 42 коп.

Також прокурором предявлений позов в інтересах Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України, де з 10.02.2002 року по 25.02.2002 року, та в період з 25.02.2002 року по 12.03.2002 року знаходився на лікуванні ОСОБА_2 Загальна сума витрат на лікування складає 11280,90 грн.

ОСОБА_4 позовні вимоги прокурора визнав повністю.

Відповідно до ст. ст. 29, 93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину стягуються судом при постановленні вироку.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що цивільні позови предявлені прокурором слід задоволити повністю.

Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_2 цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , суд вважає що він підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних міркувань (а.с. 223-224).

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 підтримав частково позовні вимоги зазначені у позовні заяві (а.с. 223-224) , вказавши , що він посилається на ті обставини які викладені у позові та просить суд стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду понесену на лікування у розмірі 6468 грн.86 коп. та моральну шкоду у сумі 100000 грн. Від вимоги , щодо приведення за рахунок відповідача рівня пенсії потерпілого ОСОБА_2 до рівня прожиткового мінімуму відмовився .

Суд, розглядаючи вимоги цивільного позивача, керується положеннями ст. 1166 ч. 1 ЦК України, де вказано , що майнова шкода , завдана неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

П.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року з відповідними змінами “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” вказує, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними.

Встановлені судом обставини вказують, що дії ОСОБА_4 були неправомірними, в наслідок чого позивач ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя і тривалий час перебував на лікуванні та поніс витрати на придбання ліків у розмірі 6468 грн. 86 коп. Наведені вище норми закону дають суду підстави для задоволення матеріальних вимог названого потерпілого у повному розмірі, оскільки вони ґрунтуються на законі. Вказану суму слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2

Крім того позивачу ОСОБА_2 завдано моральну шкоду . Визначаючи її розмір, суд виходить із наступного.

У ст. 23 ЦК України , зазначено , що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя .

У названій вище статті деталізовано гарантоване Конституцією право на відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини .

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пояснення позивача, покази свідків та матеріали справи вказують суду, що в наслідок ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя і як наслідок сім днів перебував у комі та після цього тривалий час потребував стороннього догляду, зазнав фізичного болю й моральних страждань . У звязку з неправомірними діями підсудного зазнав ушкодження здоровя , душевні страждання .

Внаслідок отриманих травм, позивач ОСОБА_2 тривалий час перебував не просто на лікуванні, а знаходився в безпорадному стані, що стверджується матеріалами справи (а.с. 225-232; 307) та показами представника ОСОБА_2 . Відповідно до яких встановлено, що він не міг самостійно піклуватися про себе : одягатись без сторонньої допомоги, готувати собі їжу, прати, прибирати у квартирі , ходити до магазину . При цьому він звичайно відчував психологічний дискомфорт та багато незручностей.

Позивач ОСОБА_2 був позбавлений можливості спілкуватись із друзями та знайомими, вести нормальний спосіб життя, що вплинуло на його психологічний стан та відповідно потребувало додаткових зусиль для поновлення його душевного стану.

Суд встановив, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_2 було завдано значну моральну шкоду, що виразились в фізичних стражданнях, душевному болю, втратою спокою, моральних стражданнях в звязку з вимушеним обмеженим спілкуванням з оточуючими людьми, які тривають до тепер. В звичному способі життя позивача відбулися вимушені зміни: він потребує періодичного лікування, окрім того внаслідок вчиненого відносно нього злочину та отриманих тілесних ушкоджень він отримав третю групу інвалідності, лише нещодавно зміг працевлаштуватися охоронником. Наведене вказує, що у позивача порушилися звичні для нього життєві звязки через неможливість продовження активного суспільного та особистого життя.

Беручи до уваги вище викладене, суд прийшов до наступних висновків:

-факт заподіяння позивачу моральної шкоди знайшов своє підтвердження ;

- встановлено, що позивачу ОСОБА_2 заподіяно відповідачем моральної шкоди;

-встановлено негативні зміни у психічному стані ОСОБА_2 яких він зазнав внаслідок завданих йому фізичних і душевних страждань.

Одночасно суд враховує, що на утриманні відповідача не має неповнолітніх та непрацездатних осіб, починаючи з 14.04.2011 року він працює слюсарем на комбікормовому заводі ПОП «Вперед» (а.с. 300-302) де має невисоку заробітну плату . Встановлені обставини справи та викладені вище обґрунтування, дають суду підстави для зменшення суми моральної шкоди визначеної цивільним позивачем та вважає , що позивачу ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яку суд оцінює у розмірі 50000 грн. При цьому враховує, що ОСОБА_4 вже було добровільно сплачено названій особі 08.02.2007 року 50 000 грн. (а.с. 303, 304).

Речовий доказ: автомобіль марки ГАЗ-69, державний номерний знак НОМЕР_1 залишити у ОСОБА_4

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КК України , суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді пяти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

Цивільні позови предявлені прокурором задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь фінансового відділу Володарської районної державної адміністрації 277 грн. 42 коп. понесені на лікування ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Головного військового Клінічного госпіталю 11280, 90 грн. понесені на лікування ОСОБА_2 (Одержувач: РДК Печерського р-ну м. Києва, код ЗКПО 26077922, рах. № 3921809001 в УДК в м. Києві, МФО 820019, призначення платежу: на реєстраційний рах. № 210108050316/1 для Головного військового клінічного госпіталю, код ЗКПО 07773293).

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду понесену на лікування у розмірі 6468 грн.86 коп. та 50000 грн. моральної шкоди.

Речовий доказ: автомобіль ГАЗ-69, державний номерний знак НОМЕР_1 -залишити ОСОБА_4

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в СІЗО №13 Державного департаменту з питань виконання покарань в Київській області та м.Києві, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_4 обчислювати з 06.10.2011 року. Зарахувати в строк відбування призначеного судом покарання час тримання під вартою з 23.12.2010 року по 24.02.2011 року.

На вирок може бути подано апеляцію в Апеляційний суд Київської області через Володарський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ : Г. Л. Моргун