Постанова № 18919311, 24.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 18/1645/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача - ОСОБА_1. (дов. б/н від 15.08.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Полтава", м. Полтава (вх. № 3907 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.11 р. у справі № 18/1645/11

за позовом ТОВ "Лан" Хорольського МККДП, с. Вовнянка, Миргородський район, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Полтава", м. Полтава

про стягнення 52856,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Лан”, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю, “Техноторг-Полтава”, суми заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за № 186 від 14.04.2010 р. в розмірі 52856,54 грн., у тому числі 38622,57 грн. збитків та 14233,97 грн. пені, а також просив покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 р. по справі № 18/1645/11 ( суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 14233,97 грн., 142,33 грн. держмита та 63,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 р. по справі № 18/1645/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог зазначає про те, що між сторонами по справі було укладено два договори купівлі-продажу № 186 від 14.04.2010 р. Як вказує відповідач, згідно умов першого договору позивачу було поставлено трактор ХТЗ-17221-19, оплату якого останній не здійснив, а трактор був повернутий 05.05.2010 р. Згідно другого договору позивач в порушення умов договору оплату трактора здійснив не в повному обсязі. При цьому, як стверджує відповідач підтвердженням факту невиконання зобовязань за договором є рішення господарського суду Полтавської області по справі № 18/1060/11. В звязку з чим, з посиланням на ст. 613 ЦК України відповідач вважає, що в даному випадку поставка трактору ХТЗ-17021 17.06.2010 р. обумовлена прострочкою виконання зобовязання позивачем. Крім того, заявник скарги зазначає про те, що в будь-якому випадку позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають в звязку зі спливом строку позовної давності.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому наполягає на правомірності застосування до відповідача штрафних санкцій на підставі умов договору.

Також, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою, в якій просив розглядати справу без участі представника підприємства в звязку з зайнятістю в проведенні осінньо - польових робіт

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Лан" та ТОВ "Техноторг-Полтава" 14.04.2010р. було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за №186., згідно умов якого ТОВ "Техноторг-Полтава" (продавець) зобовязався передати у власність ТОВ "Лан" (покупець) техніку згідно специфікації, а покупець в порядку та на умовах передбачених даним договором зобовязався прийняти и оплатити техніку.

При цьому, Специфікацією від 14.04.2010р. передбачено, що за договором позивач передає відповідачу борону "Солоха" БГР - 4,2 вартістю 110000,00грн., сцепку СПУ - 11- 1, вартістю 14400грн., плуг з передплужником ПНВ - 5,35, вартістю 13500грн., трактор ХТЗ-17221-19 вартістю 420000грн. Загальна вартість техніки, що передалася за договором складає 557900,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.2.2 договору ТОВ "Лан" 16.04.2010р. платіжним дорученням № 86 сплатило загальну вартість техніки по рахунку позивача № ТТПЦ00263 від 14.04.2010 р. в розмірі 557900,00 грн..

17.04.2010р. відповідач передав позивачу техніку, а саме :трактор ХТЗ-17221-19 по накладній на переміщення №П-72 та акту прийому-передачі, сільськогосподарську техніку по акту прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 19.04.2010п. по 25.04.2010р. трактор ХТЗ-17221-19 проходив обкатку в ТОВ "Лан". Протягом проходження обкатки вийшли з ладу запчастини: датчик ТМ-100 та показник температури на щитку приладів; датчик ТМ-301; муфта масляного насосу; муфта розривна Г-31 та виявлено підтікання масляного радіатора. Комісією позивача 24.04.2010р. було складено акт, в якому підтверджено підтікання масляного радіатора. Позивач також зазначив, що 05.05.2010р. несправний трактор ХТЗ-17221-3 9 позивач повернув відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі був укладений ще один договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за № 186 від 14.04.2010р., а також підписана Специфікація до договору від 14.04.2010р., якою передбачено, що за договором позивач передає відповідачу борону "Солоха" БГР - 4,2 вартістю 91666,67 грн., сцепку СПУ - 11- 1, вартістю 120000,00 грн., плуг з передплужником ПНВ - 5,35, вартістю 11250,00 грн., трактор ХТЗ-17021 вартістю 384825,00 грн. Загальна вартість техніки, що передалася за договором разом з ПДВ складає 599690,00грн.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що згідно п.3.6 договору відповідач повинен був поставити трактор ХТЗ-17021 позивачу не пізніше 17 квітня 2010 року, а фактично трактор по акту прийому-передачі поставлено лише 17 червня 2010 року, в звязку з чим просив стягнути з відповідача 14233,97 грн. пені, нарахованої на підставі п.п. 5.1, 5.4 договору за період з 17.04.2010 р. по 16.06.2010 р., а також збитки в сумі 10125,00грнн. - проценти по депозитному рахунку, 4328,80грн. - витрати на дизельне паливо, 23909,57грн. - затрати по обробітку землі та 259,20грн - витрати за придбані на ремонт трактора запчастини.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 14233,97 грн. суд першої інстанції виходив з того, що визнав відповідача таким, що прострочив виконання зобовязання з поставки трактора, оскільки фактично трактор був переданий позивачу 17.06.2010р., тоді як згідно п. 3.6 договору відповідач повинен був поставити трактор ХТЗ-17021 позивачу не пізніше 17.04.2010 р. Таким чином, на підставі п. 5.4 договору суд визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 14233,97 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак колегія суддів з даними висновками не погоджується, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі були зясовані обставини справи, що призвело до помилковості висновків про наявність підстав для стягнення пені з відповідача.

Як свідчать матеріали справи між сторонами по справі 14 квітня 2010 року було укладено два договори купівлі-продажу № 186.

Згідно Специфікації до першого договору його предметом є сільськогосподарська техніка на загальну суму 557900,00 грн., зокрема трактор ХТЗ-17221-19 (аркуш справи 20).

У виставленому позивачу рахунку-фактурі № ТТПЦ00263 від 14.04.2010 р. також зазначено трактор ХТЗ-17221-19 (аркуш справи 23).

Платіжним дорученням № 86 від 15.04.2010 р. позивач перерахував відповідачу 557900,00 грн. з призначенням платежу за с/г техніку згідно рахунку № ТТПЦ00263 від 14.04.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи трактор ХТЗ-17221-19 був поставлений відповідачу 17.04.2010 р., тобто своєчасно з дотриманням строків, передбачених п. 3.6 договору. В подальшому, даний трактор був повернутий відповідачу 05.05.2010 р. згідно акту приймання-передачі.

Згідно Специфікації до другого договору від 14 квітня 2010 року його предметом є сільськогосподарська техніка на загальну суму 599690,00 грн., зокрема трактор ХТЗ-17021 (аркуш справи 21).

Відповідно до п. 3.6 договору строк поставки товару 1 банківських днів з моменту оплати покупцем вартості товару зазначеної в п. 2.1 договору.

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість за даним договором становить 599690,00 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем умов п. 2.1 договору, тобто сплати товару у повному обсязі.

До того ж, рішенням господарського суду Полтавської області від 17.05.2011 р. по справі № 18/1060/11 встановлено, що згідно умов договору від 14.04.2010 р. ТОВ "Техноторг-Полтава" (продавець) зобовязується передати у власність ТОВ "Лан" Хорольського МККДП (покупця) техніку згідно специфікації, а покупець у порядку та на умовах передбачених даним договором зобовязується прийняти й оплатити техніку. Специфікацією від 14.04.2010р. передбачено, що за даним договором позивач передає відповідачу борону "Солоха" БГР-4.2 вартістю 110000,00грн., сцепку СПУ -11 вартістю 14400грн., плуг з передплужником ПНВ-5,35 вартістю 13500,00грн., трактор ХТЗ - 17021, вартістю 461790,00грн. Загальна вартість техніки, що передавалася за договором складає 599690,00грн. Відповідно до п.2.2 договору відповідач зобовязався сплатити загальну вартість техніки протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору. Згідно акту приймання-передачі від 17.04.2010р. та від 17.06.2010р. ТОВ "Лан" було передано зазначену кількість товару. Вартість сільськогосподарської техніки оплачена ТОВ "Лан" частково, а саме на суму 557900,00грн. Таким чином, заборгованість ТОВ "Лан" перед ТОВ "Техноторг-Полтава" визначена в сумі 41790,00грн., яка була стягнута вказаним рішенням разом з нарахованими інфляційними та річними.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарський спір), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, вказаним рішенням господарського суду від 17.05.2011 р. по справі № 18/1060/11, яке набрало законної сили, встановлений факт невиконання позивачем зобовязання з оплати сільськогосподарської техніки, у тому числі трактору ХТЗ 17021, на загальну суму 599690,00грн.

Статтею 613 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства, які випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обовязок, виконання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

При цьому недоведеність позивачем факту виконання умов п. 2.1 договору щодо повної та своєчасної оплати вартості товару свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні зобовязання щодо поставки товару на умовах п. 3.6 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на відсутність вини відповідача у невиконанні зобовязання щодо поставки товару, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої п. 5.4. договору у вигляді пені.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобовязань за договором, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Техноторг-Полтава" в частині стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні в зазначеній частині, є помилковими, в звязку з чим рішення в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 14233,97 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи матеріалами не підтверджується факт завдання відповідачем позивачеві збитків в розумінні ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави не є обґрунтованими і переконливими, не мають під собою відповідного правового обґрунтування, що не тягнуть за собою передбачені законом правові наслідки у вигляді задоволення вказаних вимог.

Крім того, відповідно до п.6.8 договору продавець не несе відповідальність за непрямі витрати (транспортування товару з місця поломки до місця ремонту, витрати на ночівлю, втрату часу, упущену вигоду, витрати на готель, бензин, телефон і ін.) та збитки.

Судом першої інстанції звернуто увагу на те, що позивачем у позовній заяві вказано, що 05.05.2010р. несправний трактор ХТЗ-17221-19 позивач повернув відповідачу, а у підтвердження витрат на запчастини у розмірі 259,20грн., посилається на видаткову накладну №19 від 06.05.2010р., накладну №70 від 06.05.2010р., платіжні доручення №90 та №106 від 05.05.2010р. Крім того, відповідач актом від 24.04.2010р. вирішив, що трактор необхідно повернути відповідачу.

Вказані обставини стали підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків.

Колегія суддів з вказаними висновками погоджується з огляду на наступне.

Поняття збитків наводиться у частині 2 статті 22 Цивільного кодексу України. Збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно діючого законодавства (ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 226 Господарського кодексу України), для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобовязання; 2) збитки; 3) причинний звязок між порушенням зобовязання та збитками; 4) вина.

Отже, в силу статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

В даному випадку відсутнє саме зобовязання, яке було порушено (факт порушення відповідачем зобовязання за договором № 186 від 14.04.2010 р. позивачем недоведений); відсутній прямий причинний звязок між порушенням зобовязання за договором та завданими збитками, а також відсутні докази вжиття заходів до зменшення суми збитків (позивач не був зобовязаний укладати угоду з ТОВ СТ «Зоря»на спільний обробіток землі і саме на таку суму, це його право).

За таких обставин, заявлені до стягнення збитки не можна розцінювати як збитки у розумінні статей 611, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обовязкового характеру та необхід них ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з заборгованістю, яка стягувалася позивачем.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків у вигляді 10125,00грнн. - процентів по депозитному рахунку, 4328,80грн. - витрат на дизельне паливо, 23909,57грн. - затрат по обробітку землі та 259,20грн - витрати за придбані на ремонт трактора запчастини відсутні через відсутність достатніх, переконливих доказів факту реальності збитків, їх виникнення із вини відповідача, наявності причинного звязку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню в звязку з її матеріальною та документальною обґрунтованістю та наявністю фактів, які є підставою для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 року по справі № 18/1645/11 в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 14233,97 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Полтава", м. Полтава задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 року по справі № 18/1645/11 про стягнення з відповідача пені в розмірі 14233,97 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" Хорольського МККДП (с.Вовнянка, Миргородський р-н., Полтавська область,37600, р/р 26008001674001 в Миргородському відділі АТ "Індекс-Банк", МФО 331661, код ЄДРПОУ 34419231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Полтава" ( вул. Героїв праці 11, м.Полтава, 36002, п/р 26007100154319 в ПАТ "Райффайзен банк "Аваль" м.Полтава, МФО 331605, код ЄДРПОУ 33891382) 71,17 грн. .державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 24 жовтня 2011 року