Постанова № 18919309, 24.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 року Справа № 5023/6813/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій А.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., довіреність № 2508/1 від 22.08.2011 року.

відповідача ОСОБА_2., довіреність б/н від 29.07.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків (вх. № 4268Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29 серпня 2011 року по справі № 5023/6813/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-2005", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків

про стягнення 14553,52 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 14553,52 грн. заборгованості та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 серпня 2011 року (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт 2005" 14196 грн. заборгованості, 141, 96 грн. державного мита та 230,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 357,52 грн. заборгованості в позові відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29 серпня 2011 року по даній справі та в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушення судом першої інстанції норм процесуального права в звязку з неповідомленням відповідача про час та місце розгляду права, а також позбавленням останнього можливості реалізувати свої процесуальні права. По суті позовних вимог відповідач зазначив про те, що товар за договором він не отримував, а наявні у справі накладні не є належними доказами здійснення поставки; вважає, що судом першої інстанції не вирішено питання виникнення у відповідача обовязку оплатити поставлений товар. Крім того, заперечує визначену позивачем суму поставки та вказує на те, що в дійсності позивачем було поставлено товару на значно меншу суму.

18.10.2011 р. відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості підготуватися та надати до суду документальні докази в підтвердження правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки провадження у справі було порушено ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2011 року, дана ухвала направлена сторонам своєчасно та отримана відповідачем 29 вересня 2011 року, що підтверджується повідомлення № 17679 про вручення поштового відправлення. Отже, у відповідача було достатньо часу для надання додаткових пояснень по справі та необхідних документальних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за усною домовленістю між сторонами позивачем у період з 08.07.2009 р. по 07.09.2010 р. було здійснено на підставі видаткових накладних поставку товару на загальну суму 14553,52 грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою на відповідних видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (аркуш справи 22-30).

При цьому, надаючи оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами по справі по даній поставці, місцевий господарський суд виходив з того, що поставка товару за накладними є позадоговірною, оскільки наданий позивачем договір поставки № 706-10 від 07.06.10 р. (аркуш справи 11-15), підписано сторонами (юридичними особами) але не скріплено печаткою відповідача.

Відповідно до статтей 202, 205, 207 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статтей 174-175, 181, 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивач, як продавець, зобовязався поставити продукцію, а відповідач, як покупець, її прийняти та сплатити. Дані відносини не були обумовлені конкретними строками поставки.

Проте, відповідач своє зобовязання з оплати поставленої позивачем продукції виконав неналежним чином, за отриману продукцію не розрахувався.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, сторонами не визначено строк оплати товару, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 2812/1 від 28.12.10 р. (аркуш справи 18-20) з вимогою про оплату 14196,00 грн. заборгованості. При цьому, претензія містить посилання на накладні, за якими у відповідача виник борг.

Вказану вимогу відповідачем отримано 10 січня 2011 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 21).

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобовязання не виконав, на час звернення позивача з позовом до господарського суду виниклу заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14553,52 грн.

Оскільки позивачем не пред'являлась відповідачу вимога про оплату 357,52 грн., суд першої інстанції визначився, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати цієї суми ще не настав., в звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 357,52 грн. визнані судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що сума боргу в розмірі 14196,00 грн. відповідачем не оспорювана, відповідач належних доказів погашення суми боргу не надав, а також враховуючи, що згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14196,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що наявні у справі накладні не є належними доказами здійснення поставки та на відсутність обставин щодо настання у відповідача обовязку сплатити поставлений товар, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Слід зазначити, що наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками, тощо.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів накладних (аркуш справи 22-30), які підтверджують здійснення господарської операції, та в даному випадку свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 14196,00 грн.

Отже, факт отримання відповідачем товару та наявність у нього заборгованості перед позивачем в зазначеній сумі підтверджується матеріалами справи, відповідачем жодними доказами не спростовується, твердження відповідача стосовного того, що поставка товару була здійснена на меншу суму, взагалі нічим не підтверджені.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, ухвала про порушення провадження у справі від 15 серпня 2011 року була направлена відповідачу за його юридичною адресою: 61002, м. Харків, вул.. Академіка Проскури, 1, та отримана ним 19 серпня 2011 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (аркуш справи 36).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи,

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, будь-яких клопотань або заяв до суду не надав, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обовязком сторони, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29 серпня 2011 року за відсутності представника відповідача та наявними у справі матеріалами.

Також матеріалами справи підтверджено, що на адресу відповідача була надіслана позовна заява разом з додатком, в якому зокрема зазначено копії накладних, за якими була здійснена поставка, що підтверджується описом вкладення (аркуш справи 9).

Отже, відповідач, будучи достеменно обізнаний про розгляд справи в суді та про підстави, з яких позивач звернувся до господарського суду, був не позбавлений права та можливості направити до господарського суду свої пояснення або заперечення стосовно виниклої у нього заборгованості за накладними, або обґрунтоване документальне клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на поважність причин.

Однак, відповідач правом на участь при розгляді справи не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, що свідчить про недобросовісне використання відповідачем прав, передбачених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 29 серпня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29 серпня 2011 року по справі № 5023/6813/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 24 жовтня 2011 року.