Постанова № 18919307, 24.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 5023/5046/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за довіреністю №01-62юр/160 від 10.01.2011 р.;

відповідача ОСОБА_2. за довіреністю №1/2011 від 20.09.2011 р.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Олексіївської виправної колонії № 25 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, м.Харків (вх. №3750 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2011р. у справі № 5023/5046/11,

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків,

до Олексіївської виправної колонії № 25 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, м.Харків,

про стягнення 106965,75 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2011р. (суддя Савченко А.А.) в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних та 3% річних на 50% відмовлено. Клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволено. Зменшено розмір пені на 50%. Позов задоволено частково. Стягнуто з Олексіївської виправної колонії № 25 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (661242, м.Харків, вул. Цезаря Кюї,44, код ЄДРПОУ 08564541, в тому числі п/р 35216001000469 у ГУДКУ в Харківській обл., МФО 851011) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149 код 00131954). - на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931 - 382,64 грн. пені, 8046,21 грн. інфляційних, 2194,65 грн. - 3% річних, 825,66 грн. витрат по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 182,17 грн. В частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 71559,61 грн. провадження по справі припинено на підставі п.1-1ст.80 ГПК України. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача пені в сумі 888,35 грн., 3% річних в сумі 2194,66 грн. та інфляційних в сумі 7923,13 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що позивачем невірно були розраховані пеня, 3% річних та інфляційні, оскільки при розрахунку ним не було враховано, що строк виконання відліковується від дня отримання рахунку. Ці рахунки були отримані в інші дати, ніж дати, які вказує позивач в своєму позові, а тому кількість прострочених днів в кожному випадку є іншою. Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що копія наказу про призначення особи, відповідальної за справний стан і безпеку експлуатації електрогосподарства колонії, яка датована 2007 р. не має ніякого відношення до спірних правовідносин, оскільки договір був укладений у 2008р.

06.10.2011 р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 9682), в якому він просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2011 р. по справі № 5023/5046/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що відповідач, отримавши рахунки на оплату електричної енергії, проводив оплату з порушенням строків, встановлених договором. А тому нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних здійснювалися за прострочення платежів після закінчення 5-ти денного терміну наданого відповідачу для проведення оплати. Також позивач зазначає, що інфляційні витрати та 3% річних за своєю природою є окремою формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобовязання і підлягають стягненню окремо від суми основного боргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду 17.10.2011 р.

У судовому засіданні 17.10.2011р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення в частині стягнення з відповідача пені в сумі 888,35 грн., 3% річних в сумі 2194,66 грн. та інфляційних в сумі 7923,13 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача заявив клопотання (вх. 10042), в якому просить залучити до матеріалів справи копію наказу господарського суду Харківської області від 03.11.2006 р. до справи № 08/213-06 (н.р. 43/222-04), а також копію листа № 4/9-713/хр від 24.01.2011 р.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Тобто, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази має довести обставини, що обєктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Також така позиція відображена у п.9 розясненні Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»відповідно до якого додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Отже, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вирішила не приймати до розгляду документи, подані з клопотанням ( вх. 10042) Олексіївською виправною колонією №25, а саме копії наказу господарського суду Харківської області від 03.11.2006 р. по справі № 08/213-06 (н.р. 43/222-04) та копію листа № 4/9-713/хр від 24.01.2011 р., оскільки, дані документі датовані 03.11.2006 р. та 24.01.2011 р. і відповідач не обґрунтував неможливість подання їх до суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та не обґрунтованими. Просить суд залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2011р., а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.

Як вбачається з матеріалів справи між Акціонерною компанією «Харківобленерго»та Олексіївською виправною колонією №25 був укладений договір №2-455К від 06.02.2008 р. про постачання електричної енергії.

Відповідно до умов договору позивач зобовязався постачати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) в обсягах, визначених відповідно до додатку № 3.1. до цього договору, а відповідач зобовязався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою.

Також було підписано Додаток №2 до договору про постачання електричної енергії №2-455К від 06.02.2008 р., в якому відображений порядок розрахунків.

Згідно з п. 4.8. вищезазначеного додатку у разі якщо за підсумками розрахункового періоду вартість спожитої енергії менше, ніж сума оплати, що надійшла за такий календарний місяць, залишок коштів зараховується як попередня оплата споживача на наступні розрахункові періоди.

17.06.2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Олексіївської виправної колонії №25 про стягнення заборгованості за договором № 2-455К від 06.02.2008 р. у сумі 95959,61 грн., індексу інфляції в розмірі 8046,21 грн., 3% річних в розмірі 2194,65 грн., пені 765,28 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх договірних обовязків, а саме оплату за використану електричну енергію своєчасно не робить, чим порушує п.2.3.3. Договору; п.1, 3, 4.1., 4.2., 4.5., 5, 6 Додатку №2 до Договору «Порядок розрахунків»; п. 10.2. «Правил користування електричною енергією», затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України за №28 від 31.07.1996 р. зі змінами та доповненнями; ст. 193, п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, згідно з якими споживач зобовязаний своєчасно проводити оплату усієї використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.

АК «Харківобленерго»розрахувала пеню за період з 01.10.2009 р. по 31.01.2011 р., яка складає 765,28 грн.; розрахувала заборгованість по індексу інфляції за період з жовтня 2009 р. по травень 2011 р., яка складає 8046,21 грн., також розрахувала заборгованість по 3% річним за період з жовтня 2009 р. по травень 2011 р., яка складає 2194,66 грн. (т.1 а.с. 13-22).

Оскаржуване рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач сплатив заборгованість за отриману електричну енергію в сумі 24400,00грн. ще до звернення позивача з позовом до суду, а тому в цій частині вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Заборгованість з електричної енергії в сумі 71559,61 грн. сплачена відповідачем після звернення до суду позивача з позовом, а тому в цій частині позову суд першої інстанції припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції не зменшив суму інфляційних та 3% річних на 50% , оскільки ці суми не є санкціями, а є засобами захисту прав стягувача від знецінення грошових коштів. У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України зменшено розмір пені на 50 %.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що АК «Харківобленерго»належним чином виконувало зобовязання за договором про постачання електричної енергії №2-455К від 06.02.2008 р., про що свідчать показники витрат електричної енергії Олексіїївською виправною колонією №25 за період з жовтня 2009 р. по квітень 2011 р. (т. 1 а.с. 36-54).

Відповідач здійснив оплату спожитої електричної енергії 14.06.2011 р. в сумі 24400,00 грн., що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень № U1099367 та № U1100021 (т. 1, а.с. 119), тобто оплата була здійснена до подання позовної заяви позивачем.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що на момент звернення позивача до місцевого господарського суду у відповідача була відсутня заборгованість відповідача на суму 24400,00 грн., у звязку з чим суд визнав позовні вимоги в цій частині безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Між відповідачем Олексіївською виправною колонією №25 та підприємством Олексіївської виправної колонії №25 був укладений договір поруки № 02/25/06 від 25.06.2011 р. та договір поруки № 06/12/07 від 12.07.2011 р., відповідно до яких поручитель (підприємство Олексіївської виправної колонії №25) зобовязується солідарно відповідати перед кредитором (АК «Харківобленерго») за виконання зобовязання боржника (Олексіївською виправною колонією №25) по оплаті заборгованості за електроенергію й іншим платежам відповідно до договору №2-455К від 06.02.2008 р., укладеним між кредитором та боржником. Поручителем було здійснено оплату спожитої електричної енергії у сумі 60000,00 грн., що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення №1031 від 25.06.2011 р. та у сумі 50000,00 грн. що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення №1121 від 12.07.2011 р. (т. 1, а.с. 120), тобто вже після подання позовної заяви.

З огляду на що, господарський суд Харківської області правомірно та обґрунтовано припинив провадження у справі в частині боргу в розмірі 71559,61 грн., за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

АК «Харківобленерго»було нараховано пеню у розмірі 765,28 грн. за період з жовтня 2009 року по квітень 2011 року. (т.1 а.с. 13). Відповідач не згоден з нарахованим розміром пені, та вважає, що суд повинен зменшити його, оскільки Олексіївська виправна колонія №25 є бюджетною установою, не має власних коштів та фінансування здійснюється виключно за рахунок бюджету, а кошти надходили невчасно.

Господарський суд першої інстанції врахував положення вищезазначених статей та зменшив розмір пені на 50%, до 382,64 грн., з таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

АК «Харківобленерго»нарахував за період з жовтня 2009 р. по травень 2011 р. індекс інфляції в розмірі 8046, 21 грн., що був проведений у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України. (т.1 а.с. 14-17), а також нарахував заборгованість по 3% річних, яка складає 2194,66 грн. за період з жовтня 2009 р. по травень 2011 р. (т. 1 а.с. 18-22).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що інфляційні та 3% річних не є санкціями, право на зменшення яких у винятковому випадку надано суду, а є засобами захисту прав стягувача від знецінення грошових коштів, обовязок сплати яких покладено на відповідача у встановленому законом та договором порядку, та вважає обґрунтованим рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо посилання апелянта на те, що наказ про призначення відповідального за справний стан і безпеку експлуатації електрогосподарства колонії, прийнятий 14.03.2007 р., а договір про постачання електричної енергії №2-455К був укладений 06.02.2008 р., слід зазначити, що укладення даного договору не впливає на відповідальність призначених осіб за ведення електрогосподарства.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, тому рішення господарського суду Харківської області є законним та правомірним, прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Олексіївської виправної колонії № 25 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2011 року у справі №5023/5046/11 залишити без змін.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Повний текст постанови складено 21.10.2011 року.