Постанова № 18919314, 24.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 року Справа № 5021/1702/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі – Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Сумирибгосп”, м. Суми (вх. № 3946С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 29 серпня 2011 року по справі № 5021/1702/2011

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія”, с. Великий Бобрик, Краснопільського району Сумської області

до Відкритого акціонерного товариства “Сумирибгосп”, м. Суми

про стягнення 17312,97 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, згідно якого, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16932 грн., три відсотки річних у сумі 380,97 грн. та судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29 серпня 2011 року (суддя Левченко П.І.) позов задоволено.Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Сумирибгосп” на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія” 16932 грн. боргу, 380,97 грн. три відсотки річних, 173,13 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія” в доход державного бюджету 3,81 грн. державного мита.

Відкрите акціонерне товариство “Сумирибгосп” з рішенням господарського суду не погодилось, надіслало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 29 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі.

Позивач не скористався своїм правом брати участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду визнати законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Відповідач, заявник апеляційної скарги, в судове засідання суду апеляційної інстанції 18.10.2011 року не з’явився, про причини неявки в суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення представнику відповідача 22.09.2011 року.

Колегія суддів, зважаючи на те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України (в редакції після 07.07.2010 року) не містять обов’язку господарського суду самостійно витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; що пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими сторонами документами.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи, за якими встановив, що 27.08.2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Вікторія” (продавець –позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Сумирибгосп” (покупець –відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу (аркуш справи 6).

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, продавець зобов’язується передати товар у власність покупцеві, а покупець в свою чергу зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму у встановлені цим договором строки (пункт 1.1 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що термін оплати товару –50% суми до 15.11.2010 року та 50% суми до 30.11.2010 року.

Як вірно встановлено господарським судом, відповідно до накладних № 536 від 28.08.2010 року та № 540 від 07.09.2010 року, копії яких містяться в матеріалах справи (аркуші справи 12, 15), позивач поставив відповідачу товар –зерновідходи соняшнику на загальну суму 18102 грн.

На виконання прийнятих на себе зобов’язань відповідно до вищевказаного договору, відповідач частково розрахувався з позивачем, зокрема поставив рибу товарного коропа на суму 1170 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1С-00000536 від 01.11.2010 року (аркуш справи 9).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 16932 грн., про що свідчить акт зведення взаєморозрахунків за період з 01.08.2010 року по 31.03.2011 року, підписаним сторонами (аркуш справи 8)..

На думку колегії суддів, приймаючи оскаржене рішення, господарським судом дана належна оцінка доказам по справі і заборгованість відповідача повністю підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що позивач також просив суд стягнути з відповідача 380,97 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені в сукупності вищевказані обставини дають підстави колегії суддів погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача три відсотки річних у сумі 380,97 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі дослідження обставин справи, наявних доказів, у відповідності до приписів чинного законодавства місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відзначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаного висновку, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну Відкритого акціонерного товариства “Сумирибгосп”, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29 серпня 2011 року по справі № 5021/1702/2011 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 24 жовтня 2011 року.