Рішення № 18917702, 20.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.10.11р.Справа № 15/5005/12344/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон", м. Дніпропетровськ

про стягнення 22 769,29 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за дорученням № 10/4642-118 від 21.04.11р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 20.09.11р. порушено провадження у справі №15/5005/12344/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго", м.Запоріжжя (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон", м.Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення 22769,29 грн., справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.10.11р.

Сума позову складається з наступних сум: 21573,30 грн. - заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 794,22 грн. - пеня, 233,06 грн. - інфляційні витрати, 168,71 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на водопостачання, приймання та очищення зворотної води № 1-вс/08 від 26.11.2007 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню.

20.10.11р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, відповідач у судове засідання не з'явився, відзив та витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 46).

Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку про те, що відповідач у судове засідання не з'явився та не подав витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на водопостачання, приймання та очищення зворотної води № 1-вс/08 (далі-Договір). Згідно з розділом 1 Договору, позивач взяв на себе зобовязання забезпечувати відповідача питною водою, приймати від нього та очищувати господарського-побутові стоки, а відповідач взяв на себе зобовязання своєчасно оплачувати надані послуги по водоспоживанню, водовідведенню та очищенню господарського-побутових стоків по затвердженим тарифам у строки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору позивач зобовязався забезпечити відповідача питною водою, приймати та очищувати господарсько-побутові стоки в розмірі встановленого ліміту (додаток № 1 до Договору) в пункті підключення відповідача, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4 та вул. Карагандинська, 11а.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що основним документом для оплати та обліку являється рахунок-фактура (додаток № 3 Договору), для складання якого відповідач направляє свого представника до позивача не пізніше 3-го числа поточного місяця.

В пункті 6.1. Договору сторони визначили вартість послуг на момент укладання Договору. Разом з цим, пунктом 6.2. Договору передбачено, що вартість послуг з подачі питної води та прийманню стоків може змінюватись. При зміні цін сума оплати за послуги водопостачання та водовідведення перераховується з моменту введення нових цін та письмово доводиться до відповідача.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що розрахунок за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюються виключно у грошовій формі.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, про що зазначено в пункті 6.4. Договору.

Відповідно до пункту 6.5. Договору розрахунок за надані послуги водопостачання, водовідведення та очистки стоків здійснюється в наступному порядку: попередня оплата за 5 днів до початку розрахункового місяця в розмірі 100% від суми заявленого (розрахованого) обєму, зазначеного в додатку № 1; остаточний розрахунок по завершенню розрахункового місяця на підставі рахунка-фактури (додаток № 3 до Договору) з врахуванням отриманої передплати та податкової накладної до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Розрахунок здійснюється відповідачем на підставі рахунку-фактури, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 6.6. Договору).

В підпункті 3.2.1. Договору передбачений обовязок відповідача своєчасно, у встановлений договором строк, оплачувати надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 7.1. Договору сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України за невиконання або неналежне виконання зобовязань за Договором.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату згідно пункту 6.6. Договору відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,2 % від суми, зазначеної в рахунку-фактурі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення протягом березня квітня 2011 року, червня 2011 року на загальну суму 21573,30 грн., про що свідчать надані позивачем рахунки-фактури № 309 від 31.03.2011 року, № 323 від 31.03.2011 року, № 333 від 30.04.2011 року, № 437 від 30.04.2011 року, № 549 від 30.06.2011 року, № 663 від 30.06.2011 року.

Порушуючи умови Договору, відповідач не розрахувався з позивачем за надані останнім послуги, хоча зазначені вище рахунки-фактури отримав поштовими відправленнями, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, позивачем на адресу відповідача були надіслані акти звіряння розрахунків від 28.07.2011 року по водовідведенню та водопостачанню станом на 29.07.2011 року. В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджує отримання відповідачем вказаних актів звіряння розрахунків.

На підставі пункту 7.2. Договору позивачем була нарахована пеня в розмірі 794,22 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 233,06 грн. та 3% річних у розмірі 168,71 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 21573,30 грн., пеню у розмірі 794,22 грн., інфляційні витрати витрати у розмірі 233,06 грн., 3% річних у розмірі 168,71 грн.

Доказів виконання зобов'язання по Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 21573,30 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як зазначалося раніше, пунктом 7.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату згідно пункту 6.6. Договору відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,2 % від суми зазначеній в рахунку-фактурі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу.

На підставі пункту 7.2. Договору, позивачем була нарахована пеня в розмірі 794,22 грн., розрахунок якої перевірено господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 794,22 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 233,06 грн. та 3% річних у розмірі 168,71 грн., розрахунок яких також перевірений господарським судом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 233,06 грн. та 3% річних у розмірі 168,71 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" (49112, м.Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4, ЄДРПОУ 20239861, р/р 26006890230100 в ДОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ЄДРПОУ 00130872, р/р 26002301000076 у філії ЗОУ АТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 21573,30 грн. (двадцять одна тисяча пятсот сімдесят три грн. 30 коп.), пеня у розмірі 794,22 грн. (сімсот девяносто чотири грн. 22 коп.), 3 % річних у розмірі 168,71 грн. (сто шістдесят вісім грн. 71 коп.), інфляційні витрати у розмірі 233,06 грн. (двісті тридцять три грн. 06 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 227,69 грн. (двісті двадцять сім грн. 69 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 25.10.11р.