Постанова № 18906663, 21.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2011 р. Справа № 2а-16319/10/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Боришполець Я.В.

за участю:

представника позивача Білоконь О.Ю.

представника позивача Колядинський Р.М.

представника відповідача Богданова М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від30.03.2011р. по справі№2а-16319/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК Промсталь»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

за участю Прокуратури Київського району м. Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ПФК Промсталь», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000652307/0 від 25.08.10 р., № 0000652307/1 від 20.09.10 р., № 0000652307/2 від 01.11.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 387071,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 112102,4 грн.; № 0000662307/0 від 25.08.10 р., № 0000662307/1 від 20.09.10 р., № 0000662307/2 від 01.11.10 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 3992205,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1996102,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.11 р. по справі № 2а-16319/10/2070 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішення та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.11 р. по справі № 2а-16319/10/2070 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити судове рішення буз змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор в поясненнях в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 25.08.10 р. № 0000652307/0 та № 0000662307/0 є акт № 4807/23-3/33816258 від 11.08.10 р. планової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 р.

Позивач скористався правом узгодження податкових зобовязань в порядку адміністративного оскарження, для чого ним були подані до ДПІ у Київському районі м. Харкова первинна скарги та до ДПА Харківської області і до ДПА України повторні скарги. Рішеннями за результатами розгляду скарг вказаними органами ДПС вони були залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін (до матеріалів справи надана лише скарга від 26.10.10 р., подана до ДПА України, але наявність інших скарг та прийнятих за результатами їх розгляду рішень сторонами не заперечувалося).

З урахуванням рішень про результати розгляду скарг платника податків відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення, які є тотожними оскарженим в частині суми визначених податкових зобовязань по податку на прибуток та ПДВ і розміру застосованих штрафних санкцій, що суперечить приписам ст. 6 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Оскільки вказана норма не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі незадоволення (часткового) скарги платника податків та без додаткового визначення податкового зобовязання та/або застосування штрафних санкцій, у відповідача не було законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000652307/1 від 20.09.10 р., № 0000652307/2 від 01.11.10 р., № 0000662307/1 від 20.09.10 р., № 0000662307/2 від 01.11.10 р., а тому в цій частині позов дійсно підлягає задоволенню. Але оскільки суд прийняв рішення в цій частині без врахування вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для його зміни в частині мотивів та підстав для задоволення позову.

В наданому до матеріалів акту перевірки від 11.08.10 р. є посилання на порушення підприємством вимог п. 5.1, п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження зобовязань по податку на прибуток в сумі 387071,0 грн., в т.ч. за 4 квартал 2009 р. в сумі 346882,0 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 40189,0 грн. За даними перевіряючих виявлені порушення повязані з віднесенням до складу валових витрат втрати по операціям з ПП «БФ «Ліга-Люкс»та ТОВ «ВІТАЛОНГ-М», які не мають звязку з господарською діяльність позивача.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 087606 ТОВ «ПФК Промсталь» має ідентифікаційний код юридичної особи - 33816258 та знаходиться за адресою: 61024, Харківська область, м. Харків, вул. Студентська, 20. Відповідно довідки серії АА № 317091 з ЄДРПОУ ТОВ «ПФК Промсталь»здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.57.0 Оптова торгівля відходами та брухтом; 37.10.0 Оброблення металевих відходів та брухту; 51.52.2 Оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі. Відповідно Ліцензії серії АВ № 470813 Міністерства промислової політики України ТОВ «ПФК Промсталь»здійснює господарську діяльність з заготівлі, переробки металобрухту чорних металів, строк дії ліцензії з 21.07.09 р. по 21.07.14 р.

Між позивачем (покупець) та ПП «БФ «Ліга-Люкс»(продавець) був укладений договір купівлі-продажу металоконструкцій № 01-11/09 від 01.11.09 р., поставка товару за яким у 4 кварталі 2009 р. на суму 237500,0 грн. підтверджена видатковими накладними № 021203 від 02.12.09 р. на суму (з ПДВ) 200000,0 грн. та № 261110 від 26.11.09 р. на суму (з ПДВ) 85000,0 грн. Оплата за отриманий товар була проведена через філію ВАТ КБ «Південкомбанк»в розмірі 285000,0 грн., що підтверджено банківськими виписками і відповідачем не заперечувалося.

Виявлені порушення відповідач повязує з неможливістю ПП «БФ «Ліга-Люкс»здійснювати фінансову діяльність, оскільки з пояснень від 22.05.10 р. гр. ОСОБА_4 (чий підпис стоїть на укладеному договорі), наданих останнім працівникам відділу організації боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом УПМ ДПА Харківської області, отриманих від ДПІ у Московському районі м. Харкова, було встановлено, що він зареєстрував вказане підприємство за грошову винагороду 200 доларів США, не мав наміру здійснювати господарську діяльність і її не проводив, не звертався за дозволом на виготовлення печатки, статутний фонд товариства не формував, договорів не укладав, довіреностей не видавав. Вищенаведені обставини стали підставою для висновків перевіряючих про нікчемність вказаного правочину і відсутність підстав для формування валових витрат по цій операції.

З посиланням на приписи ч. 1 ст. 3 ГК України, ч. 1 ст. 202, ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 205 КК України, суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідачем не вказано чим саме укладена угода порушує публічний порядок, конституційні права і свободи людини і громадянина, або направлений на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Крім того суд першої інстанції вказав на те, що відповідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Оскільки відповідач не надав доказів, які б підтверджували факт вчинення гр. ОСОБА_4 злочину та існування вироку суду з питання щодо створення фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ у Київському районі м. Харкова діяло поза межами наданих повноважень щодо визнання угоди між позивачем та ПП «БФ «Ліга-Люкс»нікчемною, оскільки в даному випадку це відноситься до компетенції суду.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в наданому до матеріалів справи договорі купівлі-продажу № 01-11/09 від 01.11.09 р. вказано, що його предметом є поставка товару, асортимент, кількість та ціна якого визначається в накладних, що є невідємною частиною договору. При цьому якість поставленого товару повинна відповідати ТУ на відповідну продукцію або стандартам підприємства-виробника, товар передається покупцю в заводській упаковці або тарі, передбаченої для даної групи товарів, а при виявленні виробничих дефектів в продукції постачальник зобовязується ліквідувати дефекти або замінити продукцію протягом 10 робочих днів з моменту отримання претензії.

Але в наданих до матеріалів справи накладних № 021203 від 02.12.09 р. та № 261110 від 26.11.09 р. в графі «товару»вказана лише позиція «металоконструкції»без визначення їх найменування (тобто які саме металоконструкції) та вартості за кожну одиницю товару, а вказана лише загальна вага та ціна за тону.

Наведені дані свідчать про те, що дані накладні не відповідають узгодженим умовам договору, не містять належної та необхідної інформації про поставлений товар, а тому не можуть вважатися невідємною частиною договору поставки і доказом узгодження сторонами суттєвої умови договору такого виду, а саме - предмету договору. Тобто даний договір суперечить приписам ЦК України щодо договорів поставки (купівлі-продажу), що свідчить про порушення його учасниками вимог п. 1 ст. 203 ЦК України.

Також позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених поварів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме, чи є вона поворотною або її вартість входила в ціну товару. Проте ці обставини судом першої інстанції не досліджувалися, що призвело до невірної оцінки даного правочину.

Зважаючи на те, що відповідно положенням п. 1 ст. 203, п. 1 ст. 215 та п. 1 ст. 216 ЦК України, які встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу і такий недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, слід зробити висновок про те, що правочин за договором купівлі-продажу № 01-11/09 від 01.11.09 р. є недійсний.

Також слід відмітити, що ні до матеріалів справи, ні в подальшому позивачем не надавалися документи на підтвердження використання придбаних металоконструкцій у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності, відображених в довідці серії АА № 317091 з ЄДРПОУ.

Порушення платником податків податкового законодавства перевіряючі також повязують з віднесенням до валових витрат, понесених за договором доручення № 70/10 від 01.10.09 р., укладеним з ТОВ «ВІТАЛОНГ-М», оскільки підприємством не надано економічного обґрунтування доцільності укладання угод на придбання та (або) продаж металоконструкцій та металобрухту у підприємств, зазначених в актах виконаних робіт. Не наведено відомостей інших суб'єктів господарювання, які також здійснюють діяльність з купівлі-продажу металобрухту та (або) металоконструкцій, але з певних економічних або інших об'єктивних обставин не зацікавили позивача як постачальник чи покупець, не надано документів, які б підтверджували фактичне надання позивачу досліджень в повному обсязі. В актах приймання-передачі відображена лише сума винагороди без наведення методики її розрахунку, не надані пояснення щодо економічного обґрунтування впливу отриманих послуг на фінансово-господарську діяльність підприємства. Наведених обставини стали підставою для висновку про порушення підприємством вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.15 та п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції дослідив вказаний договір, предметом якого є співпраця позивача (довіритель) та ТОВ «ВІТАЛОНГ-М»(повірений) з метою досягнення максимального економічного ефекту від наданих послуг по пошуку потенційних постачальників та покупців на придбання та продаж металоконструкцій та металолому. Додатковою угодою № 1 від 31.12.09 р. сторони узгодили розмір винагороди повіреному в залежності від суми придбаних довірителем металоконструкцій та металолому (4%) та від суми проданих металоконструкцій та металолому (0,4%).

В обґрунтування висновків про правомірність дій позивача по формуванню валових витрат по вищевказаній операції суд першої інстанції вказав на те, що в межах цього договору позивачем були укладені договори на придбання металолому: № 94 від 01.11.09 р. з ТОВ «Прогрес»; № 66 від 01.11.09 р. з ТОВ «НВП «Дніпро-сталь»; № 67 від 01.11.09 р. з ТОВ «Лідер-ХХІ»; № 64 від 10.11.09 р. з ВАТ «Володар»; № 20/611-МТР від 19.11.09 р. з ВАТ «Укрнафта»; № 77 від 19.11.09 р. з ТОВ «Армет»; № 2311/4 від 23.11.09 р. з ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс»; № 45000/09/0007 від 25.11.09 р. з ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»; № 152/09 від 01.12.09 р. з ТОВ «Приколотнянський МЕЗ»; № 106 від 01.12.09 р. з ТОВ «Метпром-Полтава»; № 114 від 03.12.09 р. з ТОВ «Брамет»; № 138 від 09.12.09 р. з ТОВ фірма «Компаунд»; № 140 від 10.12.09 р. з ТОВ «Валкос Груп»; № 384 від 03.11.09 р. з ПП «КВВМПУ»; № ПГС 41 від 03.11.09 р. з ТОВ «Промислова група «Союз»; № 19/11 від 19.11.09 р. з ТОВ «Восток-Цемент»; № 118 від 23.11.2009 р. з ТОВ «Р-СТІЛ», які надані позивачем до матеріалів справи. В підтвердження виконання договору № 70/10 від 01.10.09 р. були складені акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.12.09 р. № 1 та № 2 і затверджений 31.12.09 р. звіт до договору доручення.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що економічне обґрунтування доцільності укладання угод є виключною компетенцією позивача, що знаходить своє підтвердження у ч. 1 ст. 42 ГК України, де вказано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому судом визнані безпідставними посилання відповідача стосовно не наведення відомостей інших суб'єктів господарювання, які також здійснюють діяльність з купівлі-продажу металобрухту та (або) металоконструкцій, але з певних економічних або інших об'єктивних обставин не зацікавили позивача як постачальник чи покупець, оскільки ця обставина є складовою угоди, яка задовольнила позивача, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт відповідно договору № 70/10 від 01.10.09 р., а тому угода є виконаною з позиції ТОВ «ПФК Промсталь», а щодо факту не зацікавленості відносно інших суб'єктів господарювання та їх не зазначення, то як встановлено з матеріалів справи, перелік суб'єктів господарювання зацікавив позивача в повному обсязі.

Також суд першої інстанції зробив висновок про те, що первинні документи по вказаній операції містять всі необхідні реквізити, чим спростовують твердження відповідача про їх неналежне оформлення. Суд додатково зазначив, що представником відповідача не наведено, а судом в ході розгляду справи не встановлено, чим саме відсутність наведеної інформації порушує договірну і фінансову дисципліну, завдає шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Для даних висновків суд послався на ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.15 та п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідач при проведенні перевірки не ставив під сумнів наявність документів первинного обліку по вищевказаній операції, але ставив під сумнів сам факт надання повіреним послуг. як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, звіт до договору доручення від 31.12.09 р. був складений після укладення позивачем договорів на придбання металолому, на ньому відсутність підпис особи, яка його склала.

Також слід відмітити, що договором (п. 2.1) сторони узгодили обовязок повіреного не пізніш 10 днів з дати надання послуг при участі повіреного на вимогу довірителя подавати детальний звіт з наданням документів як фінансового, так і іншого характеру. Проте в наданому звіті відсутні посилання на подані фінансові або інші документи, а інформація носить загальний характер без деталізації щодо участі повіреного в укладанні перелічених договорів і стосується лише розрахунку його винагороди. Така ж інформація відсутня і в договорах на придбання металолому.

За таких підстав твердження позивача про реальний характер отриманих від ТОВ «ВІТАЛОНГ-М»послуг за договором доручення є недоведеним, оскільки відсутні належні та допустимі докази участі останнього в пошуку контрагентів (продавців), а тому у суду першої інстанції не було законних підстав погоджуватися з доводами позивача щодо правомірності формування валових витрат при оплаті реально не підтверджених послуг.

За таких підстав та з урахуванням приписів п. 5.1 та п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»колегія суддів вважає доведеними висновки відповідача про завищення позивачем у 4 кв. 2009 р. валових витрат на 366667,0 грн., оскільки доказів використання послуг у власній господарській діяльності у відсутності підтвердження їх реального надання саме ТОВ «ВІТАЛОНГ-М»не надано.

Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач також повязує з віднесенням до валових витрат коштів в сумі 1132940,95 грн. за договором про надання послуг № 150 від 01.11.09 р., укладеним ТОВ «ПФК Промсталь»(замовник) з ТОВ «ВІТАЛОНГ-М»(виконавець), посилаючись на недоцільність укладання вказаного договору з урахуванням того, що у виконавця відсутні відповідні дозвільні документи, роботи проводилися на площадці, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 3 із застосуванням обладнання ТОВ «ПФК Промсталь», що свідчить про те, що позивач власними силами міг здійснювати порізку та навантаження металобрухту. Також до перевірки не були надані угоди, акти прийому-передачі та інші документи, складені позивачем та ТОВ «ВІТАЛОНГ-М», на підтвердження надання останньому в тимчасове користування (оренду) майна, що належить ТОВ «ПФК Промсталь»та яке використовувалось під час здійснення операцій порізки, навантажувально-розвантажувальних робіт. В свою чергу відповідачем було зясовано, що на підприємстві виконавця кількість працюючих на час виконання робіт становила 2 особи, відсутні основні фонди (машини, механізми та устаткування) на праві власності або орендовані для виконання робіт, передбачених договором. Вищенаведені обставини стали підставою для висновку відповідача про формування валових витрат по операції, що не мала реального характеру, що призвело до завищення валових витрат у 4 кварталі 2009 р. на суму 783361,0 грн. та у 1 кварталі 2010 р. на суму 160757,0 грн.

Задовольняючи позов в цій частині вимог, суд першої інстанції послався на те, що згідно додаткової угоди № 1 до договору № 150 від 01.11.09 р. змінено п. 1.1 зазначеного договору та викладено в наступній редакції: замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з порізки та навантаження металоконструкцій і металолому. На виконання зазначеного договору складені податкові накладні: № 1113002 від 13.11.09 р.; № 1120002 від 20.11.09 р.; від 31.12.09 р. № 1231020 та № 1230004; від 31.03.10 р. № 331009 та № 331012; № 222002 від 22.02.10 р.; № 228006 від 28.02.10 р. та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1230/03; № 1231/02; № ОУ0202/01; № ОУ-0222/01; № ОУ-0331/08; № ОУ-0331/11; № ОУ-0000003.

За договором оренди площадки № 30 від 01.08.08 р., укладеним позивачем (орендар) з ТОВ «Торговий дім «РОСРЕСУРС»(орендодавець), орендодавець передає позивачу в оренду відкритий бетонний майданчик за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 3, загальною площею 1000 м2 та приміщеннями загальною площею 50 м2, про що складений акт приймання-передачі об'єкту оренди від 01.08.08 р.

Зважаючи на те, що працівники ТОВ «ПФК Промсталь»гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8 на час проведення робіт по порізці та навантаженню металолому знаходилися у відрядженні, суд першої інстанції зробив висновок про те, що у позивача була необхідність залучення сторонніх осіб для виконання робіт, а питання про осіб, причетних до виконання робіт, та наявності дозволу чи ліцензії у ТОВ «ВІТАЛОНГ-М»не відноситься до компетенції позивача, оскільки зазначені особи не перебувають та не перебували у трудових відносинах з позивачем, а відсутність дозволу спростовується встановленими обставини в ході перевірки (аркуш № 9 акту перевірки від 11.08.2010 р. № 4807/23-3/33816258), а саме вид діяльності 51.52.2, крім того відповідачем не встановлена відсутність дозволів (ліцензій) у ТОВ «ВІТАЛОНГ-М».

Крім того суд першої інстанції вказав на те, що згідно балансової довідки від 08.02.11 р. позивач має апарат повітряно-плазмової різки, ножиці гідравлічні Q 43-2500, прес пакетувальний Y81-250 В (4 шт.), прес пакетувальний Y81-135 В (2 шт.), роботи по порізці та навантаженню металоконструкцій здійснювалось на ліцензійній площадці позивача з допомогою технічних засобів, що належать йому, а тому наявність чи відсутність ліцензії у ТОВ «ВІТАЛОНГ-М»на здійснення робіт по порізці та навантаженню металоконструкцій не відноситься до предмету правовідносин за договором та відсутність трудових ресурсів у ТОВ «ВІТАЛОНГ-М»не перешкоджає укладенню договорів, направлених на виконання договору № 150 від 01.11.09 р., тобто субдоговорів, відсутність яких податковою установою (слід розуміти органом ДПС) не доведена.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що однією із особливостей договору про надання послуг є обов'язок виконавця надати послугу особисто, оскільки зважаючи на його правову природу, споживання послуги можливе лише при прямому контакті споживача з виконавцем. Разом з тим зобов'язання по наданню послуг не набувають особисто-довірительного характеру, оскільки у відносинах замовника і виконавця відсутній будь-який особистий зв'язок. Головне полягає в тому, що замовника цікавить не послуга як така, а послуга, що надається конкретним фахівцем. Під обов'язком «надати послугу особисто»слід розуміти виконання відповідного договору без жодних посередників, тобто будь-яка фізична чи юридична особа зобов'язана виконати договір особисто відповідно до його умов та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - звичаям ділового обороту або іншим умовам, що звичайно ставляться. В п. 2 ст. 902 ЦК України зазначаються умови, за якими можливе перекладання виконання договору про надання послуг на третю особу і це можливо тільки за умови, якщо в договорі прямо передбачена можливість покладення виконання та третю особу.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи договору № 150 від 01.11.09 р., сторони не допустили можливість укладання виконавцем договорів з третіми особами на виконання дорученої йому роботи, а тому висновки суду першої інстанції про те, що роботи по порізці та навантаженню металобрухту могли виконуватися субпідрядниками, є помилковими та зробленими без врахування норм чинного законодавства та без дослідження положень договору.

Також судом першої інстанції не були враховані приписи Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва та Міністерства промислової політики України № 14/65 від 25.02.03 р., де в п. 3.8 зроблено застереження стосовно того, що обладнання та прилади, які використовуються для заготівлі, переробки металобрухту чорних та кольорових металів, мають бути власністю суб'єкта господарської діяльності або використовуватися ним лише на підставі договорів оренди (суборенди) і не можуть одночасно передаватися у використання іншому суб'єкту господарської діяльності для здійснення заготівлі, переробки металобрухту чорних металів на підставі будь-яких цивільно-правових угод. Таким чином позивач не мав права передавати наявне у нього обладнання іншим особам для виконання замовлених ним робіт.

За таких підстав висновки суду першої інстанції про доцільність залучення до виконання робіт по порізці та навантаженню металолому ТОВ «ВІТАЛОНГ-М», який не мав свого обладнання та працівників, є безпідставними, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині, а тому висновки відповідача про завищення валових витрат у 4 кварталі 2009 р. на суму 783361,0 грн. та у 1 кварталі 2010 р. на суму 160757,0 грн. є правомірними і позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000662307/0 від 25.08.10 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 3992205,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1996102,5 грн. було прийняте у звязку з виявленими порушеннями платником податку вимог п. 7.2.3, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ». Зокрема, виявлені порушення перевіряючі повязують з тим, що його контрагенти ПП «Гефест-Метал», ТОВ «Компанія Інтертоп № 1»не декларували податкові зобовязання по ПДВ за відповідні податкові звітні періоди на суму відповідно 3358824,0 грн. та 793632,0 грн. або їх податкова звітність не була прийнята, що позбавляє позивача права формувати по цим операціям податковий кредит. Також позивач не мав права відносити до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ПП «БФ «Ліга-Люкс»та ТОВ «ВІТАЛОНГ-М», оскільки витрати по цим операціям не відносяться до валових витрат як такі, що не використовувалися у власній господарській діяльності.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що позивач є платником ПДВ, що підтверджено свідоцтвом № 100141776 НБ № 183313 від 29.09.08 р. Придбання металолому за договорами № 13 від 01.01.10 р. з ТОВ «Компанія Інтерпром № 1», № 100 від 26.11.09 р. з ПП «Гефест-Метал» підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а тому з урахуванням положень п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», формування податкового кредиту по вказаним операціям є правомірним.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про ПДВ»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова ВС України № 07/97 від 04.09.07 р.).

Як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи документів, між ним (покупець) та ПП «Гефест-Метал»(постачальник) був укладений договір поставки № 100 від 26.11.09 р., предметом якого була поставка лому та відходів чорних металів, кількість, номенклатура, вид та ціна за одиницю виміру, строк поставки та умови мають визначатися в специфікації до договору. В цій же специфікації або в додатковій угоді до договору мали викладатися технічні характеристики товару, а якість товару повинна відповідати ДСТУ 4121-2002. Крім того сторони визначили перелік документів, що супроводжує товар. Аналогічного змісту є договір поставки № 13 від 01.01.10 р., укладений позивачем з ТОВ «Компанія Інтерпром № 1».

Проте позивачем до матеріалів справи не надавалися передбачені договорами документи. Також не були надані залізничні накладні на перевезення лому, акти прийому-передачі, платіжні документи на перерахування коштів постачальнику. Дані факти свідчать про те, що у позивача відсутні належні та допустимі докази реальності операцій за вказаними договорами, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем приписів п. 1 ст. 71 КАС України.

Також слід відмітити, що в матеріалах справи відсутні податкові накладні по операціям з ПП «Гефест-Метал» та ТОВ «Компанія Інтерпром № 1», про які суд першої інстанції вказав, що вони оформлені належним чином. Відсутні також реєстри податкових накладних та додатки до податкових декларацій по ПДВ, в яких повинні бути відображені податкові накладні з визначенням дати виникнення права на податковий кредит. Ці документи також не надані до суду апеляційної інстанції. За таких підстав колегія суддів вказує на те, що висновки суду першої інстанції в цій частині зроблені у відсутності необхідних доказів, а лише на припущеннях про їх наявність, що є порушенням приписів ст. 11 КАС України, що є підставою для скасування судового рішення в цій частині.

В поясненнях в суді апеляційної інстанції представник позивача наполягав на тому, що судовим рішенням від 25.01.11 р. по справі № 2а-14443/10/2070 підтверджена чинність договору № 100 від 26.11.09 р., укладеного підприємством з ПП «Гефест-Метал», що повинно спростовувати висновки відповідача по даній справі щодо неправомірності формування податкового кредиту по цій операції. Проте колегія суддів вважає доцільним відмітити, що предметом розгляду у справі, що переглядається в даному апеляційному провадженні, є наявність або відсутність належним чином оформлених документів, які повинні формувати податковий кредит, а не дослідження підстав для визнання договору № 100 від 26.11.09 р. нікчемним, а тому колегія суддів не приймає як доказ пояснення представника позивача та надану ним копію постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.11 р. по справі № 2а-14443/10/2070 (доказів набрання вказаного судового рішення законної сили не надано).

Також порушення порядку формування податкового кредиту по ПДВ відповідач повязує з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ПП «БФ «Ліга-Люкс»та ТОВ «ВІТАЛОНГ-М», витрати по яким не відносяться до валових витрат.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що в п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачений вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати, які були включенні відповідачем до складу валових ТОВ «ПФК Промсталь», відсутні. Крім того, п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі. Також, як відмітив суд першої інстанції, актом перевірки не встановлено віднесення ТОВ «ПФК Промсталь»до складу валових витрат сум, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами чи документами, оформленими з порушеннями та використання товарів, придбаних у ПП «БФ «Ліга-Люкс»чи послуг у ТОВ «ВІТАЛОНГ-М», не в господарській діяльності.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам п. 5.1 та п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, яка діяла на час здійснення господарських операцій позивачем, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і до їх складу включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З аналізу наведеної норми випливає, що законодавець повязує формування валових витрат виключно з урахуванням їх використання у власній господарській діяльності. Оскільки колегія суддів встановила безпідставність віднесення до валових витрат витрати по операціям з ПП «БФ «Ліга-Люкс»та з ТОВ «ВІТАЛОНГ-М», то і суми ПДВ, сплачені позивачем вказаним контрагентам, не можуть формувати податковий кредит по ПДВ за відповідні звітні податкові періоди навіть при наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Також колегія вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на постанову від 27.09.10 р. податкової міліції ДПІ у Київському районі м. Харкова (до матеріалів справи надана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.08.10 р., винесена оперуповноваженим відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних та інших товарів ВПМ ДПІ у Київському районі м. Харкова) про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення посадовими особами ТОВ «ПФК Промсталь»злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, оскільки, перш за все, постанови від такої дати не існує; по-друге, даний документ не є доказом по даній справі в розумінні положень ст. 72 КАС України, а тому не може бути прийнятий як доказ правомірності формування позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового скасування та зміни постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.11 р. по справі № 2а-16319/10/2070.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від30.03.2011р. по справі№2а-16319/10/2070 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від30.03.2011р. по справі№2а-16319/10/2070 змінити в частині мотивів та підстав для задоволення позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000652307/1 від 20.09.10 р., № 0000652307/2 від 01.11.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 387071,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 112102,4 грн.; № 0000662307/1 від 20.09.10 р., № 0000662307/2 від 01.11.10 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 3992205,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1996102,5 грн.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від30.03.2011р. по справі№2а-16319/10/2070 скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000652307/0 від 25.08.10 р. та № 0000662307/0 від 25.08.10 р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від30.03.2011р. по справі№2а-16319/10/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.06.2011 року.