Ухвала суду № 18906651, 16.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 р.Справа № 2а-3066/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.,

в присутності представника позивача Загребельного Г.С., представника відповідача Богданової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011р. по справі№2а-3066/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Едельвейс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ТОВ «Будівельна компанія «Едельвейс», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати дії ДПІ по складанню акту перевірки неправомірними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.02.11 за № 0000292302 та № 0000352302, видане ДПІ у Київському районі м. Харкова

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 21 квітня 2011 року позовні вимоги ТОВ «Будівельна компанія «Едельвейс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання дій ДПІ по складанню акту перевірки неправомірними залишено без розгляду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.02.11 за №0000292302 та №0000352302 винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 3 Господарського Кодексу України, ст.ст. 92, 203, 215, ч.1 ст. 216, 228, 655 Цивільного Кодексу України, п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Едельвейс» перебуває на податковому обліку у ДПІ Київському районі м. Харкова, є платником податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

На підставі направлення від 27.12.2010 року № 1575 та від 04.01.2011 року № 4 виданих ДПІ у Київському районі міста Харкова, Горбань Т.С. - заступником начальника відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб та Міняйло А.О. - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування юридичних осіб була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Едельвейс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 24.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 27.12.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки 18.01.2011 року працівниками ДПІ у Київському районі міста Харкова було складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за №88/23-506/32033173 (далі - Акт), а також Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2011 року за №0000292302, в якому на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. в. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та податкове повідомлення-рішення від 01.02.2011 року за №0000352302, в якому на підставі акту перевірки встановлено порушення п п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Будівельна компанія «Едельвейс» (м.Харків) та ТОВ «Електроспецтех» (м.Харків) укладено договори субпідряду про надання будівельно-монтажних послуг № 28 від 03.12.07р., № 27 від 03.12.07р., № 26 від 26.11.2007р., № 24 від 22.11.2007р., № 23 від 21.11.2007р., № 19/05/07 від 17.05.07р., № 20/11/07 від 02.11.07р., № 22 від 21.11.07р., № 21 від 16.11.07р., №29 від 04.12.07р., № 23 від 20.11.2008р., № 22 від 03.10.08р., №21 від 03.10.08р., №20 від 01.10.08р., № 19 від 25.09.08р., № 18 від 24.09.08р., № 17 від 08.08.2008р., № 16 від 04.08.08р., № 15 від 01.08.08р., № 14 від 01.08.08р., № 13 від 10.07.08р., № 12 від 08.07.08р., № 11 від 07.07.08р., № 10 від 01.07.08р., № 9 від 01.07.08р., № 8 від 26.06.08р., № 7 від 24.06.08р., № 6 від 20.06.08р., № 2 від 17.04.08р., № 1 від 02.04.08р., № 17/09 від 17.09.09р., № 16/09 від 16.09.09р., № 15/09 від 15.09.09р., № 14/09 від 10.09.09р., № 13/09 від 07.09.09р., № 12/08 від 31.08.09р., № 11/08 від 27.08.09р., № 10/08 від 25.08.09р., № 9 від 21.08.09р.," № 8/08 від 20.08.09р., № 7/08 від19.08.09р., № 6/06 від 26.06.09р., № 5/05 від 07.05.09р., № 25/08/10 від 25.08.10р., № 01/09/10 від 01.09.10р., № 15/07/10 від 15.07.10р., № 14/07/10 від 14.07.10р., № 17/06/10 від 17.06.10р., № 15/06/10 від 15.06.10р., які перевіряючими визначені як нікчемні.

На думку відповідача, нікчемність зазначених договорів обґрунтовується тим, що вони не спричиняють реального настання правових наслідків та порушують публічний порядок з посиланням на Акт від 23.11.2010р. № 3058/23-03-05/34689962 документальної невиїзної перевірки ТОВ «Електроспецтех» (код ЄДРПОУ 34689962) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Київському районі м. Харкова зроблені висновки про заниження ТОВ «Будівельна компанія Едельвейс» податку на прибуток у сумі 1268902,00 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 1015120,00 грн., а саме:

- заниження податку на прибуток сталося через завищення валових витрат, до складу яких ТОВ «Будівельна компанія «Едельвейс» віднесло витрати, понесені за вищезазначеними договорами субпідряду про надання будівельно-монтажних послуг,

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, згідно з п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п 7.4.4. п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає за необхідним вказати, що норми статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлюють жодних вимог до форми і виду документів, які відносилися до мети податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як зазначено в самому Акті про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за №88/23-506/32033173 від 18.01.2011 року, перевіряючими інспекторами ДПІ у Київському районі міста Харкова матеріалами справи підтвердилось, що в ході перевірки податківцями досліджувались наявні договори субпідряду, акти виконаних робіт, на підставі яких ТОВ «БК Едельвейс» придбало у ТОВ «Електроспецтех» будівельно-ремонтні роботи на загальну суму 6090719,89 грн., в т.ч. ПДВ 1015119,98 грн.

Також, матекріалами справи встановлено, що в рахунок оплати за отримані послуги ТОВ «Будівельна компанія Едельвейс» було перераховано ТОВ «Електроспецтех» грошові кошти в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що викладені обставини свідчать про те, що ТОВ «БК Едельвейс» віднесло суми, пов'язані з фінансово-господарськими відносинами з контрагентом ТОВ «Електроспецтех», до складу валових витрат та до податкового кредиту у повній відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Отже, колегія суддів зазначає, що твердження відповідача щодо нікчемності зазначених договорів субпідряду, укладених між ТОВ «БК «Едельвейс» та ТОВ Електроспецтех», ґрунтуються лише на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагента - ТОВ «Електроспецтех», відповідальність за правильність та достовірність складання якої ТОВ «БК «Едельвейс» не несе, а тому висновки щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

На думку колегії суддів, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Так, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 року по справі№2-а-3066/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011р. по справі№2а-3066/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКатунов В.В.

Судді Ральченко І.М. Перцова Т. С. Повний текст ухвали виготовлений 21.06.2011 р.