Ухвала суду № 18906043, 31.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р.Справа № 2а-6308/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Спаскіна О.А.

Русанової В.Б.

При секретарі Савченко О.В.

Представника позивача ОСОБА_2

Представника відповідача ОСОБА_3

Розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз»та Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року по справі №2-а-6308/10/1670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, Головного управління державного казначейства України у Полтавській області, третя особа: Міністерство фінансів України,-

ВСТАНОВИЛА:

20 січня 2011 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз».

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0004741502/0/64 від 12.07.2010 року, № 0004741502/1/177 від 16.09.2010 року та № 0004741502/2/256 від 22.11.2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На зазначену постанову суду першої інстанції товариством з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз»та Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач просить частково змінити постанову суду першої інстанції, якою позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України по всім рахункам, де обліковуються кошти Державного бюджету України, заявлену до бюджетного відшкодування суму у розмірі 714112,66 грн. на користь ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»задовольнити в повному обсязі, стягнувши з Державного бюджету України по всім рахункам, де обліковуються кошти Державного бюджету України, заявлену до бюджетного відшкодування суму у розмірі 714112,66 грн. на користь ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз», а також позовну вимогу щодо стягнення судового збору у розмірі 1700,00 гри. та витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: суд першої інстанції проігнорував позовну вимогу щодо стягнення з Державного бюджету на користь позивача заявлену до бюджетного відшкодування суму у розмірі 714112, 66 грн. всупереч ст.4, ч. 4 ст.162 КАС України, оскільки на час розгляду справ зазначена заборгованість в добровільному порядку не сплачена, а отже, вона повинна бути примусово стягнута на користь позивача. Судом першої інстанції не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, та відшкодування витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними податкових повідомлень - рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0004741502/0/64 від 12.07.2010 року, № 0004741502/1/177 від 16.09.2010 року та № 0004741502/2/256 від 22.11.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що за умови ненадходження зустрічних перевірок від контрагентів позивача в повному обсязі неможливо підтвердити правомірність та обґрунтованість формування позивачем бюджетного відшкодування.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 20.05.2010 року по 18.06.2010 року Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз» за період березень жовтень, грудень 2009 року та січень березень 2010 року,

29.06.2010 року за результатами перевірки складено акт № 50/15 322/35642464, яким встановлено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за перевіряємий період на суму 714112,66 грн., оскільки по відповідних запитах щодо проведення зустрічних перевірок в ланцюгах постачання, відповіді не надійшли, у зв'язку з чим неможливо підтвердити сплату ПДВ до бюджету контрагентами позивача. Крім того, позивач має рівень податкової віддачі значно нижчий за середньогалузевий, а також загальна сума бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлена позивачем за перевіряємий період перевищує загальну нараховану суму податку на прибуток.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення - рішення № 0004741502/0/64 від 12.07.2010 року, № 0004741502/1/177 від 16.09.2010 року та № 0004741502/2/256 від 22.11.2010 року про визначення завищення бюджетного відшкодування на суму 714112,66 грн.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0004741502/0/64 від 12.07.2010 року, № 0004741502/1/177 від 16.09.2010 року та № 0004741502/2/256 від 22.11.2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що Кременчуцька ОДПІ неправомірно зменшила ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період березень жовтень, грудень 2009 року та січень березень 2010 року на суму 714112,66 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі Закон - № 168/97) бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон України «Про ПДВ») встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пункотом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Відповідно до п.п. 7.7.1. Закону «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2. якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано податкові декларації з ПДВ за відповідні місяці з електронними квитанціями про отримання їх податковим органом, договори, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, а також виписки з банківського рахунку на підтвердження заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 714112,66 грн., в тому числі за березень 2009 року 44520,66 грн., за квітень 2009 року 93803 грн., за травень 2009 року - 28393 грн., за червень 2009 року - 92169 грн., за липень 2009 року 15896 грн., за серпень 2009 року 49700 грн., за вересень 2009 року - 68601 грн., за жовтень 2009 року - 52617 грн., за грудень 2009 року - 54960 грн., за січень 2010 року - 43815 грн., за лютий 2010 року 78480 грн., за березень 2010 року 91158 грн..

Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією вже проводилися перевірки, якими було підтверджено вищезазначені суми бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлені позивачем:

- актом Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 30/15 - 306/35642464 від 21.05.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за березень 2008 року лютий 2009 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2009 року складає 44520,66 грн.;

- довідкою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 33/15 - 322/35642464 від 19.06.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за березень - квітень 2009 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за квітень 2009 року складає 93 803 грн.;

- актом Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 37/15 - 306/35642464 від 17.07.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за квітень травень 2009 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2009 року складає 28 393 грн.

- актом Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 42/15 - 322/35642464 від 20.08.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за травень - червень 2009 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2009 року складає 92 339 грн.;

- актом Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 44/15 - 307/35642464 від 18.09.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за березень - квітень 2009 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за липень 2009 року складає 15 896 грн.;

- довідкою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 49/15 - 322/35642464 від 21.10.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за липень - серпень 2009 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за серпень 2009 року складає 49 700 грн.;

- довідкою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 56/15 - 307/35642464 від 19.11.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за липень - вересень 2009 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за вересень 2009 року складає 68 601 грн.;

- довідкою Кременчуцької обєднаної ї державної податкової інспекції № 60/15 - 322/35642464 від 02.12.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за липень - вересень 2009 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року складає 52 617 грн.;

- довідкою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 22/15 - 307/35642464 від 22.03.2009 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за жовтень грудень 2009 року та січень 2010 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2009 року складає 43815 грн.;

- довідкою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 29/15 - 307/35642464 від 16.04.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад грудень 2009 року та січень лютий 2010 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2010 року складає 78 480 грн.;

- довідкою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 35/15 - 307/35642464 від 19.05.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 року, січень та березень 2010 року встановлено, що залишок суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2010 року складає 91158 грн.

Осільки закон не ставить у залежність відшкодування сум ПДВ від сплати їх контрагентами платика податку, як і від рівня податкової віддачі платника податку, висновок податкового органу про завищення бюджетного відшкодування позивачем на суму 714112,66 грн. є неправомірним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень - рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0004741502/0/64 від 12.07.2010 року, № 0004741502/1/177 від 16.09.2010 року та № 0004741502/2/256 від 22.11.2010 року та задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що за умови ненадходження зустрічних перевірок від контрагентів позивача в повному обсязі неможливо підтвердити правомірність та обґрунтованість формування позивачем бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Кременчуцької ОДПІ а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів проведення таких перевірок.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання дій Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області протиправними в частині анулювання заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 714112,66 грн.та стягнення бюджетного відшкодування в сумі 714112,66 грн., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судове оскарження закінчується датою набрання судовим рішенням законної сили, то до цієї дати у органу ДПС відсутні підстави для направлення відповідного висновку до органу Державного казначейства для проведення відшкодування, тому право позивача на відшкодування ПДВ з бюджету не порушено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п.п. 7.7.8. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобовґязаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом пґяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобовґязаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Доводи позивача в апеляційній скарзі стосовно того, що суд першої інстанції проігнорував позовну вимогу щодо стягнення з Державного бюджету на користь позивача заявлену до бюджетного відшкодування суму у розмірі 714112, 66 грн. всупереч ст.4, ч. 4 ст.162 КАС України, колегія суддів вважає безпідставними.

Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Виходячи зі змісту законодавства воно не може на майбутнє врегулювати суспільні відносини.

Порядок відшкодування суми бюджетного відшкодування передбачений Законом України «Про податок на додану вартість»та Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86. Підстав вважати, що податкова інспекція буде відмовлятися від здійснення регламентованих дій, після скасування судом податкових повідомлень-рішень №0004741502/0/64 від 12.07.2010 року, № 0004741502/1/177 від 16.09.2010 року та № 0004741502/2/256 від 22.11.2010 року, на момент розгляду справи не існує.

Щодо позовних вимог в частині стягнення бюджетного відшкодування в сумі 714112,66 грн.; а також стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. та судового збору в розмірі 1703,40 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне:

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Позивач просить стягнути на користь ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»сплачений судовий збір у розмірі 1703,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом «б»пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн. Розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 3,40 грн.

На пітвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір від 15 листопада 2010 року, за умовами якого фізична особа підприємець ОСОБА_2 зобовязалась надавати ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз»усні консультації, повязані з питанням відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у визначеному спірному періоді; готувати правову позицію позивача; складати позовну заяву про визнання нечинними оскаржуваних повідомлень рішень; брати участь у судових засіданнях в якості представника позивача у всіх судових інстанціях; готувати та подавати необхідних процесуальних документів до виконавчого провадження.

Згідно пункту 2 зазначеного договору виконавець, крім іншого, зобовязаний без зволікання складати та надавати замовнику акти наданих послуг.

Позивач а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не надав доказів надання послуг з правової допомоги фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 на користь ТОВ «Джі-Ем-Бі Індастриз».

Серед зазначених в договорі послуг, що надаються ФОП ОСОБА_2 є послуги з підготовки та подання необхідних процесуальних документів до виконавчого провадження, а також представництво інтересів в інших, крім першої, судових інстанціях.

Враховуючи відстутність доказів на підтвердження ТОВ "Джі-Ем-Бі Індастриз" послуг з правової допомоги від фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та зважаючи на те, що у вартість договору 5000 грн. входить не тільки представництво в суді першої інстанції, а і в інших інстанціях та під час виконавчого провадження, внаслідок чого суд позбавлений можливості визначити яка саме частина послуг відповідає представництву інтересів в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем фактичного понесення витрат з правової допомоги, тому заявлена позивачем сума 5000 грн. не підлягає відкшодуванню з Державного бюджету.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції взагалі не розглянув вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст.195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз»та Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року по справі №2-а-6308/10/1670залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03 червня 2011 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Спаскін О.А.

Русанова В.Б.