Постанова № 18906028, 20.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 р. Справа № 2а-5970/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

при секретарі Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Харкові апеляційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року по справі за позовом приватного підприємства "Укрпромресурс" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року позивач = приватне підприємство "Укрпромресурс" (далі - ПП "Укрпромресурс") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Лохвицька МДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.10 2010 року:

- № 0000112351/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 154.435 грн., в т.ч. за основним платежем 102 957 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 51.478 грн. 50 коп.;

- № 0000122351/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 186.686 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем 122..22 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 64.664 грн. 50 коп.;

- № 0001001750/0, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 900 грн., в т.ч. за основним платежем 300 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 600 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду Лохвицька МДПІ, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПП "Укрпромресурс" відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Лохвицької МДПІ підлягає частковому задоволенню, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року відповідно приписів п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України слід частково скасувати, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПП "Укрпромресурс" має статус юридичної особи, ідентифікаційний код 32358759, зареєстровано - Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області 13.01.2003 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 581 120 0000 000055, про що видано свідоцтво серії А00 № 621114. Перебуває на податковому обліку в Чорнухинському відділенні Лохвицької МДПІ з 20.01.2003 року за № 3 та є, зокрема, платником податку на прибуток, податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.01.2003 року № 23832361, видане Лохвицькою МДПІ, індивідуальний податковий номер 323587516287) та податку з доходів найманих працівників.

Згідно довідки № 19/166, виданої 15.01.2003 року Полтавським обласним управлінням статистики, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.70.0 інші види оптової торгівлі, 52.46.0 роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами і склом, 52.48.9 спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань, 51.19.0 посередництво в торгівлі різними товарами.

У перевіряємий період основним видом діяльності позивача був продаж гофротари.

З 19.08.2010 року по 07.10.2010 року на підставі направлень від 19.08.2010 року № 218, від 10.09.2010 року № 240, від 04.10.2010 року № 264 та відповідно до плану графіку проведення планових виїзних перевірок посадовими особами Лохвицької МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП "Укрпромресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року.

Термін перевірки продовжувався на 10 робочих днів з 10.09.2010 року по 23.09.2010 року на підставі наказу від 10.09.2010 року № 308. Перевірка призупинялася з 17.09.2010 року терміном на 11 робочих днів на підставі повідомлення про зупинення перевірки від 17.09.2010 року № 249 згідно наказу Лохвицької МДПІ від 17.09.2010 року № 319.

Перевіркою встановлено порушення ПП "Укрпромресурс":

- ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем із ПП "СкайлайнПлюс" та ПП "Ост - Вест Компани АК";

- перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), та не можливістю віднесення коштів, перерахованих позивачем в якості оплати за маркетингові послуги, до складу валових витрат. Крім того, не визнано витрати, віднесені позивачем до валових, коштів, сплачених за маркетингові та інформаційні послуги ТОВ "Вилор", ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект". В результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 129.329 грн., в т.ч. за жовтень 2007 року в сумі 8.783 грн., листопад 2007 року 10.881 грн., грудень 2007 року 11.033 грн., січень 2008 року 6.849 грн., лютий 2008 року 15.054 грн., березень 2008 року 11.125 грн., квітень 2008 року 18.233 грн., грудень 2008 року 9.040 грн., січень 2009 року 7.767 грн., липень 2009 року 6.733 грн., вересень 2009 року 13.153 грн., жовтень 2009 року 10.878 грн.

- п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), а саме завищення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7.307 грн., в т.ч. за квітень 2010 року в сумі 1 167 грн., травень 2010 року 3.333 грн., червень 2010 року 2.807 грн., та заниження відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного місяця по декларації за червень 2010 року, в сумі 19.765 грн.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102.957 грн., у т.ч. за 4 квартал 2007 року в розмірі 36.156 грн., за 2008 року 49.754 грн., за 2009 року 15.020 грн., 1 півріччя 2010 року 2.027 грн.;

- п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. "а"п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 300 грн., в т.ч. 2010 року в розмірі 300 грн.

На підставі висновків акта перевірки Лохвицькою МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.10.2010 року № 0000112351/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 154.435 грн., в т.ч. за основним платежем 102.957 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 51.478,50 грн., № 0000122351/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 186 686 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем 122.022 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 64.664,50 грн., та № 0001001750/0, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 900 грн., в т.ч. за основним платежем 300 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 600 грн.

Стосовно порушення позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою податкового органу встановлено, що ПП "Укпромресурс" платіжним дорученням від 10.06.2010 року згідно рахунка № 128 сплачено СПД-ФО ОСОБА_1 за надані транспортні послуги 2.000 грн. Останій є субєктом підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво платника єдиного податку на 2010 рік серії НОМЕР_1, видане 18.12.2009 року МДПІ у Рокитнянському районі Київської області). Крім того, СПД-ФО ОСОБА_2 має ліцензію НОМЕР_2, видану 07.03.2007 року Головтрансінспекцією за видом діяльності надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, терміном дії з 06.03.2007 року по 06.03.2012 року.

Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Враховуючи зазначене, позивач не є податковим агентом СПД-ФО ОСОБА_2 при здійсненні ним підприємницької діяльності, а, отже, у нього відсутній обовязок по утриманню податку з доходів фізичних осіб при проведенні розрахунку з таким субєктом підприємницької діяльності як продавцем (сплаті коштів за придбаний товар, надану послугу).

Доводи відповідача про те, що СПД-ФО ОСОБА_2 у свідоцтві про сплату єдиного податку зазначено вид діяльності роздрібна торгівля, а відтак надання транспортних послуг не оподатковано єдиним податком, є необґрунтованими, оскільки нормами Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" не передбачено обовязку субєкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 цього ж Указу. Ці умови не обмежують субєкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, субєкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи субєкта підприємницької діяльності, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких одержані ці доходи.

Наявність певного рядка в заяві субєкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність здійснення відповідачем донарахування позивачу податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників із застосуванням штрафних санкцій.

Щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень про визначення зобовязань з податку на прибуток та додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2006 року (договір № 2306/11/06) та 10.12.2007 року між ПП "Укрпромресурс" (Замовник) та ТОВ "Вилор" (Виконавець) укладено договір № 2101/12/08, предметом яких визначено, зокрема, вивчення та аналіз ринку на предмет попиту товарів Замовника; допоміжної діяльності в сфері фінансів та економіки; участь у підготовці та укладанні різного роду договорів, що укладаються Замовником з іншими підприємствами та громадянами; надання допомоги щодо організації контролю за виконанням цих договорів та інші. На виконання вказаних договорів позивачем отримано від ТОВ "Вилор" маркетингові послуги та віднесено до валових витрат на загальну суму 153.671 грн. 70 коп., в т.ч. 4 квартал 2007 року в сумі 125.836,69 грн., за 1 квартал 2008 року 27.835,01 грн., що було оформлено актами здачі прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 19-20 акту перевірки.

01.10.2007 року ПП "Укрпромресурс" (Замовник) укладено договір з ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" (Виконавець), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання по наданню різного роду реклами, яка б максимально сприяла просуванню товару на ринку та наданню різного роду інформації, яка необхідна для господарської діяльності підприємства Замовника. На виконання вказаних договорів позивачем було отримано від ТОВ "Інноваційно-впроваджувальний центр "Інтелект" інформаційні послуги та віднесено до валових витрат на загальну суму 255.120,01 грн., в т.ч. за 4 квартал 2007 року в сумі 26.648 грн. 34 коп., 1 квартал 2008 року 111.066 грн. 67 коп., 2 квартал 2008 року 117.405 грн., що було оформлено актами здачі прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 21-22 акту перевірки.

Також позивачем у перевіряємий період укладено усні угоди (зокрема, з 01.07.2009 року по 30.10.2009 року), а саме позивачем отримано від ПП "Скайлайн - плюс" маркетингові послуги та послуги по розгрузці гофроящиків на загальну суму 184.586 грн., в т.ч. ПДВ 30.764 грн. 33 коп., що було оформлено актами здачі-прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 4 акту перевірки, та від ПП "ОстВестКомпани АК" за період з 01.12.2008 року по 31.01.2009 року отримано маркетингові послуги на загальну суму 100.840 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ 16.806 грн. 67 коп., що було оформлено актами здачі-прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 5 акту перевірки.

У відповідності до статей 626 - 628 Цивільного кодексу України під договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо укладення договорів з надання послуг, то статтею 901 глави 63 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (далі Закон № 334/94-ВР в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону передбачено особливий порядок податкового обліку.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобовязань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив, зокрема, з того, що придбані позивачем інформаційно-консультативні, рекламні та маркетингові послуги, а також послуги з розгрузки-погрузки товарів цілком відповідають предмету діяльності позивача та можуть бути використані для потреб підприємства.

Колегія суддів не погоджується з такою правовою оцінкою обставин справи, оскільки з наданих позивачем актів приймання-передачі неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити звязок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Види наданих згідно з актами прийому-здачі послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання цих послуг стосовно зобовязань виконавців за цими договорами або містять загальну вказівку про надання таких послуг.

З пояснень представника позивача, що є керівником підприємства, наданих в засіданні суду апеляційної інстанції, вбачається, що підприємство певний час працює в даному сегменті ринку товарів, гофропродукцію, яку виготовляє самостійно, збуває єдиному покупцю. Представник позивача фактично не пояснив необхідність отримання зазначених послуг та не визначив обставини, які б унеможливлювали подальшу діяльність підприємства, без їх надання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги Лохвицької МДПІ, та скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ПП "Укрпромресурс" про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Лохвицької МДПІ від 20.10.2010 року № 0000112351/0 та № 0000122351/0, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог".

Інші доводи та заперечення сторін висновків колегії суддів не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п. 3, 202 ч.1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Укрпромресурс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000112351/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" визначено податкове зобов'язання з податку з доходів підприємств у сумі 151.435,50 грн., у тому числі за основним платежем 102.957,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51.478,50 грн. та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000122351/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 186.686,50 грн., у тому числі за основним платежем 122.022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64.664,50 грн., з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог Приватного підприємства "Укрпромресурс".

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя -(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 квітня 2011 року.

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.