Ухвала суду № 18905684, 07.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 р.Справа № 2а-11899/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Калиновського В.А. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання- Верман А.М.,

представників позивача Демиденка Т.Г., Барішевського О.В.,

представника відповідача Кального О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2010р. по справі№2а-11899/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " АПК "Надія ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “АПК “Надія ЛТД” - звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000411800/0 від 22.06.2010р., № 0000411800/1 від 31.08.2010р., № 0000491800/1 від 31.08.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 102648,00 грн., з яких: за основним платежем - 68432,00 грн. та за штрафними санкціями -34216,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 року позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова, винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК" Надія ЛТД", а саме: № 0000411800/0 від 22.06.2010 року, № 0000411800/1 від 31.08.2010р., № 0000491800/1 від 31.08.2010р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Колегія суддів перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з приписами ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України рушення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю “АПК “Надія ЛТД” (далі по тексту- “АПК “Надія ЛТД”) зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.07.2008 року за №1480107 0003 041107 та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Орджонікідзевського району м. Харкова.

09.06.2010р. фахівцем Державної податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку підприємства “АПК “Надія ЛТД” (код ЄДРПОУ 35972274) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ПП «Агродар Україна» ( код ЄДРПОУ 33574817) за липень 2008 року.

За результатами перевірки 09.06.2010 року складено акт №1381/18-35972274 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “АПК “Надія ЛТД” з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП “Агродар Україна” (код ЄДРПОУ 33574817) за липень 2008р. , яким встановлені порушення, а саме:

- п. 3.1 ст. 3, ст. 4, п. 7.2, п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”( зі змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1248607,00 грн., в тому числі за липень 2008 року на суму 1248607,00 грн.,

- п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.4. п.7.2, п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (зі змінами і доповненнями), в наслідок чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1317039,00 грн., в тому числі за липень 2008 року на суму 1317039,00 грн.

-п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, в наслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 66324,00грн., у тому числі за липень 2008 року в сумі 66324,00грн. ( т.1 а.с. 8)

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Р” № 0000411800/0 від 22.06.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 99486 грн., в тому числі за основним платежем - 66324,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -33162,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та звернувся 01.07.2010 року зі скаргою до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення № 0000411800/0 від 22.06.2010р. ( т.1 а.с. 20-21)

Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 4350/10/25-010 від 27.08.2010р. Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова позивачу збільшено суму податкового зобовязання з ПДВ на суму 3162,00грн. (в тому числі за основним платежем на суму 2108,00грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 1054,00грн.), на підставі чого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000491800/1 від 31.08.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3162 грн. Крім того, з метою доведення до платника податків граничних строків сплати податкових зобов'язань прийнято податкове повідомлення рішення № 0000411800/1 від 31.08.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 99486 грн. ( т.1 а.с. 27-28)

Не погодившись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Враховуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.4.4 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”. Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 15.07.2008р. між ТОВ “АПК “Надія ЛТД” та ПП “Агродар Україна” укладено договір № 15/07-02 на поставку пшениці та ячменю. Після здійснення поставки вказаного товару від ПП “Агродар Україна” між сторонами договору було підписано видаткові накладні.( т.1 а.с.29-42)

ТОВ “АПК “Надія ЛТД” отримало у ПП “Агродар Україна” податкові накладні всього на суму 7902234,28 грн., у тому числі ПДВ 1317039,05 грн., які за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки містять всі необхідні реквізити. (т.1 а.с. 43-49)

Сплата ТОВ “АПК “Надія ЛТД” вартості товару згідно вказаного договору підтверджується платіжними дорученнями, довідкою ПАТ “УкрСиббанк” вих. 134-146/418 від 22.11.2010р. та листом вих. № 04/09-2 від 04.09.2008р. про зміну призначення платежу.

Податкові накладні, виписані з боку ПП “Агродар Україна”, відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2008 р. та включені до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008 р.

Колегія суддів зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Колегія суддів зазначає, що на час укладення договору та проведення господарських операцій з ПП «Агродар Україна», вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що не заперечується сторонами по справі та підтверджується відомостями, зазначеними в акті перевірки відповідача.

Податкові накладні, які були виписані ПП «Агродар Україна» не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

При цьому, з наведених положень статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями банківських виписок, завіреними належним чином копіями видаткових та податкових накладних, отриманих від ПП «Агродар Україна».

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Податкові накладні, що отримані позивачем від ПП «Агродар Україна», відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб.

Відповідно до наданих позивачем суду доказів, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ “АПК “Надія ЛТД” та ПП «Агродар Україна» мали реальний характер, і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних податкових накладних.

Згідно з приписами п.10.2 ст.10 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Закон №168/97-ВР не містить норм, які б повязували право платника податку на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (робіт, послуг), із фактом декларуванням постачальником своїх податкових зобовязань та сплатою їх до бюджету.

Отже, у разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Також суд зазначає, що вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ “АПК “Надія ЛТД” та ПП «Агродар Україна» та підтверджували висновки акту перевірки №1381/18-35972274 від 09.06.2010 року.

Під час розгляду справи колегією суддів не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість висновків акту перевірки.

Фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Агродар Україна» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.4.4 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”. Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова податкові повідомлення-рішення № 0000411800/0 від 22.06.2010р., № 0000411800/1 від 31.08.2010р., № 0000491800/1 від 31.08.2010р. про визначення податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 68432,00 грн. та 34216,00 грн. штрафних санкцій прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому правомірно скасовані судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1ч.1ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2010р. по справі№2а-11899/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Курило Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.06.2011 р.