Постанова № 18905663, 24.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 р. Справа № 2-а-2529/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Науково-виробничого підприємства "Евері-Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України"- товариство інвалідів Київського району на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2010р. по справі№2-а-2529/10/2070

за позовом Науково-виробничого підприємства "Евері-Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України"- товариство інвалідів Київського району

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

за участю Прокуратури Жовтневого району м. Харкова

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Науково - виробниче підприємство "Евері - Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України" - товариство інвалідів Київського району (надалі НВП „Евері-Фарм" ХВ СОІУ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (надалі - відповідач), в якому просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.12.2009 року № 0001922303/0 та № 0001932303/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 р. по справі № 2-а- 2529/10/2070 у задоволенні адміністративного позову Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України" - товариство інвалідів Київського району до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 19.10.2010 р. по справі № 2-а- 2529/10/2070 та задовольнити позовні вимоги.

Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно зясовано обставини справи, висновки суду на не відповідають обставинам справи. Посилається на те, що висновки суду про фіктивність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш - Т», ТОВ «Лайтсток Інвест» зроблені лише на підставі пояснень фізичних осіб, без врахування первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які є доказами реальності вказаних правочинів. Зауважує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем вказані контрагенти знаходились в ЄДР та мали статус платників ПДВ. Щодо висновку суду про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ БФ «Трініті», ТОВ «ТД Лантакс», ТОВ «Мега Альянс Каскад», ТОВ «Сігма СВ», ТОВ «Коранцентр 2007» зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу наявності порушень з боку позивача. Також позивач зазначає про відсутність законодавчих підстав для зменшення валових витрат та збільшення валових доходів на суму кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Верум Тех-Агро».

Відповідач заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим. Посилається на результати виїзної планової перевірки НВП „Евері-Фарм" ХВ СОІУ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, якою були виявлені порушення, відображені в акті перевірки №2072/23-304/32337943 від 15.12.2009 року, у тому числі:

- п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, (далі - Закон України "Про податок на додану вартість"), внаслідок безпідставного завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 992 181, 0 грн.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), внаслідок включення до складу валових витрат сум, які не мають зв'язку з фінансово - господарською діяльністю, та не підтверджені відповідними документами, що призвело до заниження податку на прибуток на 582 272, 0 грн.;

- п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок не врахування позивачем у складі валового доходу по рядку 01.1 Декларації про прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року, та 1 півріччя 2009 року суми заборгованості 394922,0 грн., що призвело до заниження валового доходу всього на 394 922, 0 грн.

Також податковий орган посилається на те, що в ході перевірки було здійснено вилучення копій фінансово - господарських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів ( обов'язкових платежів) відповідно до п. 9 ст. 11 Закону України від 4.12.1990 року № 509-ХІІ "Про Державну податкову службу в Україні" із змінами та доповненнями, що оформлено описами копій документів, які вилучені із справ, від 02.12.2009 року № 11, № 10, що додані до акту перевірки. За таких підстав, відповідач наполягає на тому, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення від 29.12.2009 року № 0001922303/0 та № 0001932303/0, прийняті податковою інспекцію цілком правомірно та обґрунтовано.

Представник прокурора Жовтневого району м. Харкова повністю підтримав заперечення на апеляційну скаргу, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим, у звязку з чим просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників адміністративного процесу, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги у відповідності до ч.1, 2 ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

В ході судового розгляду справи встановлено, що Науково - виробниче підприємство "Евері - Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України" - товариство інвалідів Київського району (скорочене найменування - НВП "Евері - Фарм" ХВ СОУІ) зареєстроване Харківським міськвиконкомом 10.02.2003 року, про що зроблено запис 10.02.2003 року у журналі обліку реєстраційних справ за № 14801050001006956. Нова редакція Статуту зареєстрована 21.02.05р., номер запису № 14801050001006956, у зв'язку зі зміною юридичної адреси підприємства: м. Харків, вул. Володарського, 82, м. Харків, вул. Архангельська, 6. Свідоцтво про державну реєстрацію від 10.02.2003 року № 495976 Серія А00. Код форми власності - приватна власність, підпорядкованості немає. Код за ЄДРПОУ: 32337943. Підприємство взято на податковий облік ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 24.02.2003 року.

На підставі направлень від 29.10.2009 року № 706, від 25.11.2009 року № 781, від 02.12.2009 року № 796 та наказів від 25.11.2009 року № 766, від 02.12.2009 року № 781, виданих ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, фахівцями податкової інспекції була проведена планова виїзна перевірка Науково - виробничого підприємства "Евері - Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України" - товариство інвалідів Київського району з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року.

Результати перевірки оформлені актом № 2072/23-304/32337943 від 15.12.2009 року.

29.12.2009 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняті податкове повідомлення рішення № 0001922303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибутокз урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 811943 грн., з яких 582272 - основний платіж, 229671 - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення рішення № 0001932303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1412075 грн., з яких 941383 - основний платіж, 470692 - штрафна (фінансова) санкція.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з висновків акту перевірки № 2072/23-304/32337943 від 15.12.2009 року про порушення позивачем приписів податкового законодавства з підстав зазначених у вказаному акті.

Згідно з висновками акту перевірки № 2072/23-304/32337943 від 15.12.2009 року перевіркою встановлені такі порушення НВП "Евері - Фарм" ХВ СОУІ:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств") внаслідок включення до валових витрат сум, що не мають зв'язку з фінансово господарською діяльністю, та не підтверджені відповідними документами, що призвело до заниження податку на прибуток на 582 272,0 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2008 року - на суму 75 870,0 грн.; 2 квартал 2008 року - на суму 16 900,0 грн.; 3 квартал 2008 року - на суму 73 089,0 грн.; 4 квартал 2008 року - на суму 141 561,0 грн.; 1 квартал 2009 року - на суму 182 841,0 грн.; 2 квартал 2009 року - на суму 92 011,0 грн.;

- п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок неврахування у складі валового доходу по рядку 01.1 Декларації про прибуток підприємства за 1 квартал 2009 р. та 1 півріччя 2009 р. суми кредиторської заборгованості у розмірі 394922,0 грн., яка залишилась нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги, внаслідок чого занижено валового доходу всього на суму 394922,0 грн., у тому числі: за 1 квартал 2009 року на суму 210900,00 грн., 2 квартал 2009 року на суму 184022,00 грн.

Як слідує з акту перевірки, донарахування податку на прибуток на загальну суму 582272,0 грн. здійснено відповідачем у зв'язку з встановленням за результатами перевірки заниження скоригованого валового доходу за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р. на суму 394922,00 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2009 р. на суму 210900,00 грн., 2 квартал 2009 року 184022,00 грн. (стор. 5-9 акту) та завищення валових витрат за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р. на суму 1934165,00 грн. (стор. 9-16 акту).

Як зазначено в акті перевірки, НВП "Евері - Фарм " ХВ СОІУ (Покупець) укладено договір № 88 від 22.08.2005 року з ТОВ «Верум Тех-Агро» (Продавець), код ЄДРПОУ 33226532, згідно якого продавець зобов'язується протягом дії цього договору передати покупцю товар. У 2005 році ТОВ «Верум Тех-Агро» реалізував НВП "Евері -Фарм " ХВ СОІУ товар на суму 210900,00 грн. Станом на 01.01.2006 року кредитове сальдо становило 210900,00 грн. У 1 півріччі 2006 року ТОВ «Верум Тех-Агро» також реалізовує товар на суму 184000,0 грн. Сальдо станом на 01.01.2007 року склало 394 922,0 грн. (Сальдо Кт рах.631). Таким чином, у перевіряємому періоді (01.10.2007 року) сформувалось кредитове сальдо у сумі 394 922,0 грн. У періоді з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року сальдо залишилося незмінним, тобто К-т 394922,0 грн.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на те, що ТОВ «Верум-Тех-Агро», код ЄДРПОУ 33226532, згідно бази даних АІС «Система обробки ПЗ та ПК в розрізі контрагентів» зареєстровано 09.12.2004 року за № 12354 в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, має стан «9» - дані відсутні, внесені з довідки про включення до ЄДРПОУ, остання звітність надавалась товариством за вересень 2005 року. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.04.2007 року.

З огляду на вказані обставини, з посиланням на норми п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2. ст.5, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", відповідачем зроблено висновок щодо необхідності зменшення валових витрат НВП "Евері - Фарм " ХВ СОІУ по рядку 04.1 Декларації про прибуток підприємства за півріччя 2009 року на суму 394 922,0 грн., та необхідності збільшення валового доходу позивача на суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Верум Тех-Агро» у розмірі 394922,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2009 року на суму 210900,00 грн., 2 квартал 2009 року на суму 184022,00 грн., за якою сплинув строк позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком з таких підстав.

Підпунктом 2.3.2 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., передбачено, що за кожним відображеним фактом порушення податкового законодавства в акті повинні бути вказані показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені в ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів; зазначені первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В порушення зазначеного, в акті перевірки № 2072/23-304/32337943 від 15.12.2009 року відсутні посилання на первинні та звітні документи, які б свідчили про факт віднесення до складу валових витрат позивача вартості придбаного у ТОВ «Верум Тех-Агро» товару.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В акті перевірки відсутні посилання на документи, які б свідчили про сплив строку позовної давності по заборгованості позивача перед ТОВ «Верум Тех-Агро».

З огляду на вказане, висновок перевірки щодо необхідності збільшення валового доходу позивача на суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Верум Тех-Агро» у розмірі 394922,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2009 року на суму 210900,00 грн., 2 квартал 2009 року на суму 184022,00 грн., є необґрунтованим, так як відповідачем не доведено, що вказана сума підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги, а саме, суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності (п.п.1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону).

Згідно з п.п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить приписів щодо необхідності виключення зі складу валових витрат платника податку суми заборгованості за товари, яка залишилась непогашена після сплину строку позовної давності.

З огляду на вказане, висновок перевірки щодо необхідності зменшення валових витрат НВП "Евері - Фарм " ХВ СОІУ за півріччя 2009 року на суму 394 922,0 грн. суперечить нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Висновок про завищення НВП "Евері - Фарм" ХВ СОУІ валових витрат на суму 1539243,00 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2008 року - на суму 303479,0 грн.; 2 квартал 2008 року - на суму 67600,0 грн.; 3 квартал 2008 року - на суму 292359,0 грн.; 4 квартал 2008 року - на суму 566241,0 грн.; 1 квартал 2009 року - на суму 309564,0 грн. здійснено відповідачем у зв'язку з виключенням зі складу валових витрат позивача витрат з придбання товарів у ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш-Т», ТОВ «Лайтсток Інвест» за угодами, які на думку відповідача, не носять реального характеру.

Підставою для вказаного висновку слугували пояснення фізичних осіб (ОСОБА_3 щодо ТОВ «Сморкос», ОСОБА_4 щодо ТОВ «Мілпродакш-Т», ОСОБА_5 щодо ТОВ «Лайтсток Інвест»), які згідно з даними ЄДР є керівниками вказаних юридичних осіб, про те, що ці фізичні особи не мають ніякого відношення до названих юридичних осіб, не здійснювали від їх імені господарської діяльності, не підписували ніяких первинних бухгалтерських та податкових документів.

З огляду на вказане, з урахуванням вимог ст.ст. 3, 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, відповідачем зроблено висновок про те, що витрати позивача з придбання товарів у ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш-Т», ТОВ «Лайтсток Інвест» не мають зв'язку з фінансово господарською діяльністю, та не підтверджені відповідними документами.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком з таких підстав.

Як підтверджено матеріалами справи, згідно з договором № 1-09/07 від 01.09.2007 р. , № 15 від 09.01.2008 р. та витратних накладних № 597 від 02.03.2008 р., № 597 від 02.07.2008 р., № 610 від 16.07.2008 р., № 621 від 25.07.2008 р., № 638 від 20.08.2008 р., № 689 від 22.09.2008 р., № 695 від 01.10.2008 р., № 828 від 15.12.2008 р. позивачем придбано у ТОВ «Сморкос» товар (медикаменти) на загальну суму з ПДВ 444218,31 грн., з яких 353188,27 грн. віднесено до складу валових витрат.

На підставі витратних накладних № 203 від 18.03.2008 р., № 225 від 20.03.2008 р. № 319 від 07.05.2008 р. позивачем придбано у ТОВ «Мілпродакш-Т» товар (будівельні матеріали, медикаменти) на загальну суму з ПДВ 445200,66 грн., з яких 371000,55 грн. віднесено до складу валових витрат.

Згідно з договором № 01/12 від 01.12.2008 р. та витратних накладних № 42 від 03.12.2008 р., № 38 від 26.01.2009 р., № 28 від 15.01.2009 р., № 15 від 05.01.2009 р., № 66 від 20.02.2009 р., № 65 від 20.02.2009 р., № 60 від 16.02.2009 р., № 52 від 10.02.2009 р., № 51 від 10.02.2009 р., № 73 від 02.03.2009 р., № 74 від 02.03.2009 р., позивачем придбано у ТОВ «Лайтсток Інвест» товар (будівельні матеріали, медикаменти та інші тмц) на загальну суму з ПДВ 978880,41 грн., з яких 815053,15 грн. віднесено до складу валових витрат.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Стаття 509 ЦК України визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін ... До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем з ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш-Т», ТОВ «Лайтсток Інвест», або їх фіктивність, подальший продаж за ціною, нижчою від ціни придбання.

Матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачем, що на час укладання та виконання спірних угод НВП "Евері - Фарм" ХВ СОУІ та його контрагенти: ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш-Т», ТОВ «Лайтсток Інвест» були зареєстровані як юридичні особи і платники податків, зокрема платниками ПДВ, декларували свої податкові зобовязання та податковий кредит.

Щодо виявлення в результаті співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкового кредиту у розрізі контрагентів фактів декларування контрагентами позивача податкових зобов'язань не у повному обсязі, то норми чинного законодавства не містять вимог щодо зменшення платником податків валових витрат чи податкового кредиту з підстав неповного декларування контрагентами такого платника податку своїх податкових зобов'язань.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Колегія суддів зазначає, що торгівля товарами є одним із основних видів діяльності НВП "Евері - Фарм " ХВ СОІУ, безпосередня участь підприємства у здійсненні цієї діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.

Нормами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати не підтверджені будь-яким документом ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Нормами ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996 - XIV визначено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ст. 9 цього закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для включення витрат з придбання товару до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як встановлено апеляційним судом, факт отримання позивачем товару від ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш-Т», ТОВ «Лайтсток Інвест» підтверджено договорами, витратними накладними, податковими накладними, останні відповідно до приписів п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами.

Щодо висновку перевірки про не підтвердження валових витрат позивача відповідними документами по причині відсутності на договорах та первинних документах, виданих ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш-Т», ТОВ «Лайтсток Інвест», підпису уповноважених осіб, колегія суддів зауважує таке.

Підставою для вказаного висновку слугували пояснення фізичних осіб (ОСОБА_3 щодо ТОВ «Сморкос», ОСОБА_4 щодо ТОВ «Мілпродакш-Т», ОСОБА_5 щодо ТОВ «Лайтсток Інвест»), які згідно з даними ЄДР є керівниками вказаних юридичних осіб, про те, що ці фізичні особи не мають ніякого відношення до названих юридичних осіб, не здійснювали від їх імені господарської діяльності, не підписували ніяких первинних бухгалтерських та податкових документів.

Як свідчать матеріали справи (т.2 а.с. 6-9) зазначені пояснення відібрані у фізичних осіб без попередження про кримінальну відповідальність, тому колегія суддів відноситься до вказаних пояснень критично.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш-Т», ТОВ «Лайтсток Інвест», схвалили договори з позивачем шляхом здійснення поставок та прийняття виконання за відповідними договорами.

У судовому засіданні встановлено, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція на підставі акту перевірки № 2072/23-304/32337943 від 15.12.2009 року не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартості придбаних тмц ) контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про особу, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно з нормами чинного законодавства, у разі якщо договір не спрямований на реальне створення правових наслідків, зумовлених ним, укладений лише про людське око, то такий договір є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

В ході розгляду даної справи апеляційним судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори, не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання вказаних договорів недійсними.

На дату здійснення перевірки договори НВП "Евері - Фарм" ХВ СОУІ з ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш-Т», ТОВ «Лайтсток Інвест» в судовому порядку фіктивними не визнано.

З огляду на зазначене, у відповідача відсутнє право без відповідного рішення суду стверджувати, що правочини, укладені позивачем з його контрагентами: ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш-Т», ТОВ «Лайтсток Інвест», вчинені без наміру створення правових наслідків.

Колегія суддів зауважує, що відсутні також підстави для віднесення вказаних договорів до нікчемних.

Згідно з п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними") перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагента на момент укладання правочину. Такими доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання, якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

З огляду на вказане, колегія суддів не приймає в якості доказів порушення позивачем приписів податкового законодавства надані Прокурором Жовтневого району м. Харкова копії з матеріалів кримінальної справи № 25100023 по обвинуваченню директора НВП "Евері - Фарм" ХВ СОУІ ОСОБА_6 за ст.366 ч.2, ст.212 ч.3 КК України, у тому числі обвинувальний висновок та Висновок судової економічної експертизи № 2152 складеного 23.03.2010 р. Харківським НДІ судових експертиз ім.. Засл. Професора М.С. Бокаріуса.

Крім того, як слідує з Висновку судової економічної експертизи № 2152, складеного 23.03.2010 р. судовим експертом Харківським НДІ судових експертиз ім.. Засл. Професора М.С. Бокаріуса, питання щодо документального підтвердження висновку акту перевірки № 2072/23-304/32337943 від 15.12.2009 року поставлено перед експертом виходячи з умов, що господарські операції НВП "Евері - Фарм" ХВ СОУІ з контрагентами ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш Т», ТОВ «Лайтсток Інвест», ТОВ «Верум Тех-Агро», ТОВ БФ «Трініті», ТОВ «ТД Лантакс», ТОВ «Мега Альянс Каскад», ТОВ «Сігма СВ», ТОВ «Коранцентр 2007» були безтоварними.

Проте, на дату здійснення перевірки договори НВП "Евері - Фарм" ХВ СОУІ з вищевказаними контрагентами в судовому порядку фіктивними (безтоварними) не визнано.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Таким чином, встановлення контролюючим органом додаткових обмежень для позивача, крім законодавчо визначених, суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України та нормам чинного податкового законодавства.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)... та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом.

Правомірність включення підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ витрат по сплаті податку на суму 992181,00 грн., підтверджується:

- податковими накладними від 03.03.2008 р. № 205, від 02.07.2008 р. № 597, від 16.07.2008 р.№ 610, від 25.07.2008 р. № 621, від 20.08.2008 р.№ 638 від 02.09.2008 р. № 653, від 22.09.2008 р. № 689, від 01.10.2008 р. № 695, від 15.12.2008 р. № 829/1, отриманими позивачем від ТОВ “ Сморкос ”;

- податковими накладними від 03.12.2008 р. №42, від 05.01.2009 р.№15, від 15.01.2009 р. №28, від 26.01.2009 р. № 38, від 02.02.2009 р.№ 45, від 10.02.2009 р.№51, від 16.02.2009 р. №60, від 20.02.2009 р.№ 65, від 20.02.2009 р.№ 66, від 02.03.2009 р.№73, від 02.03.2009 р.№ 74, отриманими позивачем від ТОВ “ Лайтсток Інвест”;

- податковими накладними від 01.08.2008 р. №376, від 01.10.2008р. № 415, отриманими позивачем від ТОВ Коранцентр 2007;

- податковими накладними від 09.06.2008 р. № 178, від 16.06.2008 р. № 208, від 14.07.2008 р. № 241, від 16.07.2008 р. № 256, від 20.08.2008 р. № 308, від 02.09.2008 р. № 317, отриманими позивачем від ТОВ БФ “Трініті;

- податковими накладними від 18.03.2008 р. № б\н, від 20.03.2008 р. № 119, від 07.05.2008 р. № 207, отриманими позивачем від ТОВ “ Мілпродакшн-Т ”;

- податковими накладними від 10.03.2009 р. №85, від 12.05.2009 р.№ 235, від 03.06.2009 р. № 287, від 25.06.2009 р. № 307, отриманими позивачем від ТОВ ТД “Лантакс”;

- податковими накладними від 20.04.2009 р. № 103, від 11.05.2009 р. № 121 отриманими від ТОВ “Сінма-СВ”;

- податковими накладними від 20.03.2008 року № 107, від 30.06.2008 № 315, від 11.07.2008 № 335, від 10.10.2008 № 427, отриманими позивачем від ТОВ «Мега Альянс Каскад».

Наявність вказаних податкових накладних на момент перевірки підтверджена актом перевірки.

Як випливає зі змісту пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 (далі - Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.2, п.5 Порядку заповнення податкової накладної єдиною підставою для визнання недійсною податкової накладної є її заповнення особою, яка не є платником ПДВ.

З огляду на наведену норму права, підписання податкових накладних іншою особою за наявності у них всіх обов`язкових реквізитів та відбитку печатки підприємства-постачальника не може бути визнано належною підставою для визнання їх недійсними, оскільки, як вбачається зі змісту пунктів 5 та 2 Порядку заповнення податкової накладної, мова у них йде не про посадову особу підприємства, а про підприємство як юридичну особу та платника податків.

Як підтверджено матеріалами справи, та не заперечується відповідачем, на момент здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш Т», ТОВ «Лайтсток Інвест», ТОВ «Верум Тех-Агро», ТОВ БФ «Трініті», ТОВ «ТД Лантакс», ТОВ «Мега Альянс Каскад», ТОВ «Сігма СВ», ТОВ «Коранцентр 2007», зазначені контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

Факти подальшого анулювання свідоцтв платників ПДВ продавців не призводять до обов'язку платника податків - покупця коригувати в сторону зменшення суми ПДВ, включені до складу податкового кредиту в періодах, що передували анулюванню реєстрації платників ПДВ.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з нормами п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Норми Закону України „Про податок на додану вартість” не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Приписами ст.19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм Закону України “Про систему оподаткування” за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

З огляду на вказане, виявлення в результаті співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкового кредиту у розрізі контрагентів податкової звітності фактів декларування контрагентами позивача податкових зобов'язань не у повному обсязі, не є підставою для зменшення податкового кредиту позивача.

Таким чином, позивач мав усі законодавчі підстави для відображення витрат та податкового кредиту з ПДВ по первинним документам та податковим накладним, отриманим від ТОВ «Сморкос», ТОВ «Мілпродакш», ТОВ «Лайтсток Інвест», ТОВ «Верум Тех-Агро», ТОВ БФ «Трініті», ТОВ «ТД Лантакс», ТОВ «Мега Альянс Каскад», ТОВ «Сігма СВ», ТОВ «Коранцентр 2007», а викладені в акті перевірки висновки є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні фахівцями та посадовими особами органу державної податкової служби норм чинного законодавства та не можуть вважатися підставою для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, ще вимога про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень може стосуватися лише нормативно-правового акту. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст.ст.105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, сформульованим у різних словесних формах.

За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства "Евері-Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України"- товариство інвалідів Київського району задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2010р. по справі№2-а-2529/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Евері-Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України"- товариство інвалідів Київського району задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 29.12.2009 року за № 0001922303/0 та № 0001932303/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 30.05.2011 р.