Постанова № 18904962, 17.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 р. Справа № 2а-8240/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. по справі№2а-8240/10/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Молторг"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Молторг" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001422310/0 від 10.12.2009 року, № 0001422310/1 від 18.02.2010 року, № 0001422310/2 від 20.04.2010 року Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 571957 грн. 50 коп. (п'ятсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім грн. 50 коп.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 р. адміністративний позов Дочірнього підприємства "Молторг" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення № 0001422310/0 від 10.12.2009 року, № 0001422310/1 від 18.02.2010 року, № 0001422310/2 від 20.04.2010 року Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 571957 грн. 50 коп. (п'ятсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім грн. 50 коп.).

Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права; не було повно і всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Дочірнє підприємство "Молторг" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, одержало свідоцтво про державну реєстрацію від 14.05.2004 р. серії А00 № 174883 № запису 1 480 120 0000 004105, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

На підставі направлень від 30.10.2009 р. № 500, від 13.11.2009 р. № 523 та наказу на продовження перевірки № 689 від 12.11.2009 р., виданого відповідачем, фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з 30.10.2009 р. по 12.11.2009 р. була проведена планова виїзна перевірка ДП "Молторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р.

Результати перевірки оформлені Актом від 26.11.2009 р. № 3093/23-104/32948851.

10.12.2009 р. з посиланням на даний акт відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001422310/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 571 957, 50 грн., з яких: 381305,0 грн. - основний платіж, штраф - 190652,5 грн.

Підприємство не погодилось з вказаним рішенням податкового органу та розпочало процедуру адміністративного оскарження.

За наслідками розгляду скарг підприємства, скарги були залишені без задоволення, та відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001422310/1 від 18.02.2010 року, № 0001422310/2 від 20.04.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, який в силу Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, а тому суд дійшов висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача, безпідставно покладаючи на нього обов'язок здійснити додаткові платежі на користь Держави, і підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в Акті від 26.11.2009 р. № 3093/23-104/32948851 висновки відповідача про порушення ДП "Молторг" п. 5.1 ст. 5, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. зі змінами та доповненнями, а саме: встановлено заниження підприємством податку на прибуток всього в сумі 381305 грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2008 р. - 48300 грн., 2 квартал 2008 р. - 2540 грн., 3 квартал 2008 р. 311679 грн., 1 квартал 2009 р. - 3751 грн., 2 квартал 2009 р. - 15035 грн.

Щодо висновку відповідача про порушення ДП "Молторг" п.п. 5.4.4. ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та включення до валових витрат вартості навантажувально - розвантажувальних робіт колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що ДП "Молторг" у перевіряємому періоді було одним з дистриб'юторів ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода" та ЗАТ "Індустріальні та дистриб'юційні системи" на території Харкова та Харківської області. За вказаний період основним видом діяльності підприємства була оптова торгівля продуктами харчування, а саме: молочної продукції, мінеральної води, безалкогольними напоями, тощо. У зв'язку з тим, що на підприємстві були відсутні власні приміщення для здійснення господарської діяльності та не введені в штатний розклад такі посади, як вантажники, комірники, експедитори та інші співробітники, які б виконували вантажно-розвантажувальні роботи, підприємство отримувало послуги з оренди приміщень від ТОВ “Український торгівельний будинок” за договором № 5 від 07.03.08 р., а також вантажно-розвантажувальні роботи та послуги по перевезенню вантажів від ТОВ “Компанія НС Логістіка”.

Згідно з п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні включати наступні обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарчої операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дають можливість ідентифікувати особу, яка приймала участь в здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на той факт, що акт виконаних робіт № ОУ-0000105 від 30.06.2008 р., який міститься в матеріалах справи, містить всі реквізити, які передбачені вищевказаною нормою Закону.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідачем не надано належних доказів того, що отримані від ТОВ “Компанія НС Логістіка” навантажувально - розвантажувальні послуги не були використані в межах господарської діяльності ДП “Молторг”, та підприємство неправомірно віднесло до складу валових витрат вартість вантажно - розвантажувальних робіт та послуг по перевезенню вантажів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що твердження відповідача щодо порушення ДП “Молторг” п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є необґрунтованими.

Щодо висновку відповідача про порушення ДП "Молторг" п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а саме: включення до складу валових витрат підприємства вартості маркетингових послуг на суму 272263, 00 грн. (без ПДВ) здійснених: ТОВ “Компанія НС ЛТД”(33206076) на 120 000,00грн., СПДФО ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) - на 152263 грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на таке.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати: на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами, також не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції надав пояснення та підтвердив у суді апеляційної інстанції, що для належного здійснення основної діяльності підприємства, у ДП “Молторг” виникла необхідність в маркетингових послугах, у тому числі в послугах з просування товару, котрий реалізується підприємством, вивчення ринку аналогічних товарів, послугах по пошуку нових клієнтів, контролю за укладанням та виконанням договорів з клієнтами (покупцями), контролю за документообігом між покупцем (клієнтом) та підприємством. Придбання вищевказаних послуг є підготовкою та організацією продажу продукції та відноситься до господарської діяльності ДП “Молторг”. Зазначені у акті інформаційні та маркетингові послуги були сплачені ДП “Молторг” контрагентам в повному обсязі, для перевірки були надані квитанції (відривна частина к ПКО) до прибуткових касових ордерів, видаткові касові ордера, які підтверджують оплату товару (послуг).

Як вбачається з акта перевірки, підприємство в перевіряємому періоді сплачувало грошові кошти фізичним особам-підприємцям за придбані товари (виконані роботи, надані послуги). В ході проведення перевірки вибірково перевірено рахунок “Розрахунок з підзвітними особами”, в результаті чого встановлено, що суми, видані під звіт, використовуються на господарські нужди, порушень не виявлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що висновки відповідача щодо порушення ДП “Молторг” п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та є необґрунтованими.

Також, в акті перевірки зазначено, що ДП “Молторг” включило до складу валових витрат вартість маркетингових послуг без надання звіту про виконані послуги, який повинен мати обов'язкові реквізити первинних документів: зміст та обсяг господарчої операції, одиницю виміру господарської операції, перелік товарів, кількість, тощо.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг.

Отже, для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

В матеріалах справи наявні документи, підтверджуючі правомірність віднесення затрат з маркетингових послуг до складу валових витрат, а саме: договори, акти виконаних робіт, видаткові касові ордери, надані ДП "Молторг", які мають усі необхідні обов'язкові реквізити.

Витрати підприємства в сумі вартості отриманих від ТОВ “Компанія НС ЛТД” та ФО-П ОСОБА_1 маркетингових та інших послуг, були здійснені в межах господарської діяльності ДП “Молторг” та відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, правомірно віднесені до складу валових витрат підприємства.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, при проведенні перевірки не піддавалась сумніву реальність господарських операцій підприємства позивача з ТОВ “НС Логістика”, ТОВ “Компанія НС ЛТД”, ФОП ОСОБА_1, що зафіксовано актом перевірки. При цьому, актом перевірки не встановлено невідповідності відомостей, що зазначені у первинних документах, складених за результатами таких господарських операцій, фактичним обставинам цих операцій. Підставою для висновків ДПІ про порушення ДП "Молторг" вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є наведені в акті перевірки відомості відносно того, що з актів виконаних робіт (наданих послуг) по операціям з вищевказаними особами ДПІ не може встановити їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства. Проте, дані висновки не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження відповідача про порушення ДП “Молторг” п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997 року зі змінами та доповненнями є неправомірними.

Згідно з п.п. 3.1.2 п. 3 акту перевірки ДП “Молторг” було порушено п.5.1. п.п 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997 року зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим підприємством було завищено валові витрати на суму витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності платника у сумі 12958 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Суд першої інстанції керувався положеннями п.п. 5.2.8. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, судом було встановлено, що ДП “Молторг” було надано Фізичній особі ОСОБА_3 безвідсоткову позику на підставі нотаріально посвідченого договору. У зв'язку з неповерненням позики у встановлений договором строк, ДП “Молторг” на підставі виконавчого напису нотаріуса було подано заяву до виконавчої служби, проте як зазначив представник позивача у примусовому порядку надані ДП “Молторг” ОСОБА_3 грошові кошти повернуті підприємству не були. У зв'язку з цим, сума непогашеної заборгованості ОСОБА_3 перед ДП “Молторг” була віднесена підприємством до валових витрат.

Однак судом першої інстанції не було враховано таке.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1. ст. 5 вищезазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку - з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

В протоколі збору учасників від 06.03.2006 р. міститься посилання на виробничу необхідність надання позики гр. ОСОБА_3 На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не надано жодних пояснень та документів, які б пояснювали та підтверджували в чому саме виражається виробнича необхідність.

Таким чином, підприємством було завищено валові витрати на суму витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності платника у сумі 12958 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, податкові повідомлення - рішення № 0001422310/0 від 10.12.2009 року, № 0001422310/1 від 18.02.2010 року, № 0001422310/2 від 20.04.2010 року Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про донарахування суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в частині визначення суми 3240,00 грн. основного боргу та 648,00 грн. штрафних санкцій податковим органом прийнято правомірно, у зв'язку з чим не підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому дана постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. по справі№2а-8240/10/2070 скасувати в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0001422310/0 від 10.12.2009 року, № 0001422310/1 від 18.02.2010 року, № 0001422310/2 від 20.04.2010 року Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 3240, 00 грн. основного платежу та 648, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняти в цій частині нову постанову про залишення таких позовних вимог без задоволенння .

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 р. по справі № 2а-8240/10/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 23.05.2011 р.