Постанова № 18904472, 11.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2011 року 11:07 № 2а-2548/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя: Вовк П.В.

Секретар судового засідання: Маринчак Є.С.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 01.02.2011

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 16.07.2010 № 3661/9/10-114;

ОСОБА_3 - довіреність від 25.01.2011 № 338/9/10-114

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 11.04.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено та підписано 15.04.2011.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2010 № 0002592302/0, від 20.05.2010 № 0002592302/1, від 23.09.2010 № 0002592302/2 та № 0002592302/3 (дата невідома позивачу); від 31.03.2010 № 0002602302/0, 20.05.2010 № 0002602302/1, від 23.09.2010 № 0002602302/2 та № 0002602302/3 (дата невідома позивачу); від 20.05.2010 № 0003752302/0, від 23.09.2010 № 0003752302/1 та № 0003752302/2 (дата невідома позивачу (з урахуванням заяви про уточнення змісту позовних вимог від 14.03.2011).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2011 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2548/11/2670.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»позовну заяву підтримує та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки було складено акт, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»вважає встановлені перевіркою порушення такими, що не відповідають чинному законодавству і відповідно податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі, оскільки податкові повідомлення-рішення винесено на підставі та в межах чинного законодавства, а податкові повідомленя-рішеня № 0002592302/3; № 0002602302/3; № 0003752302/2 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва взагалі не виносилися.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»є юридичною особою (державну реєстрацію проведено 09.10.2006), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 25015/07.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва провела планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009.

За наслідками проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 18.03.2010 № 568/23-02/34620303, яким встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1463815,00 грн. та заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1171052,00 грн.

На підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено податкове повідомлення рішення від 31.03.2010 № 0002602302/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2160263,00 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) та податкове повідомлення рішення від 31.03.2010 № 0002592302/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2638291,00 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

За наслідками первинного адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 12.05.2010 № 3447/10/25-026 збільшено на 62038,00 грн. суму застосованої штрафної санкції, яка визначена у податковому повідомлені рішенні від 31.03.2010 № 0002592302/0.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва, на підставі акту перевірки та рішення від 12.05.2010 № 3447/10/25-026 винесено нове (додаткове) податкове повідомлення рішення від 20.05.2010 № 0003752302/0, яким визначено суму штрафних фінансових санкцій з податку на прибуток у розмірі 62038,00 грн.

Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»податкове повідомлення рішення від 20.05.2010 № 0003752302/0, не було оскаржене в адміністративному порядку в строк, визначений п 5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.200 № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181-ІІІ), відповідно податкове повідомлення рішення від 20.05.2010 № 0003752302/0 є узгодженим.

За наслідками подальшого адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень до Державної податкової адміністрації у місті Києві та Державної податкової адміністрації України, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва, винесено нові (повторні) податкові повідомлення рішення: від 20.05.2010 № 0002592302/1, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2638291,00 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій); від 23.09.2010 № 0002592302/2, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2638291,00 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій); від 20.05.2010 № 0002602302/1, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2160263,00 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій); від 23.09.2010 № 0002602302/2, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2160263,00 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій); від 23.09.2010 № 0003752302/1, яким визначено суму штрафних фінансових санкцій з податку на прибуток у розмірі 62038,00 грн.

Відповідно до пояснень сторін у справі, дані податкові повідомлення рішення по суті є повторними і виносились за наслідками адміністративного оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»первинних податкових повідомлень рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо наявності/відсутності підстав, згідно яких визнанно Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва нікчемними правочини, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт», судом встановлено наступне.

За перевіряємий період, Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»укладено наступні договори на придбання боргових вимог:

- договір купівлі-продажу прав вимоги від 14.08.2007 № 08, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»- кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арта Епс»(код ЄДРПОУ 35252826) - дилер, на передачу права вимоги у вигляді електронних ваучерів - цифрових чеків;

- договір купівлі-продажу припейд-продукції від 22.07.2008 № U967405503218, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»- покупець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське гарантійне агенство» (код за ЄДРПОУ 32510513) компанія.

Згідно договору від 14.08.2007 № 08 ТОВ «Арта Епс» ( дилер) продає, а ТОВ «Пей-Порт»(кредитор) купує вимогу до боржника - Відкритого акціонерного товариства «Український Професійний Банк»(код ЄДРПОУ 19019775) , відповідно до договору від 22.10.2003 № 14 про зберігання коштів на депозитному рахунку. Права вимоги до первісного дебітора - діюча дебіторська заборгованість третьої особи, у вигляді гривень. Згідно умов договору, кредитор зобов'язується щоденно здійснювати оплату за відступлені ним права вимоги. Відповідно до п.п. 3.3 вищевказаного договору оплата вартості права вимоги кредитором здійснюється в гривнях, в розмірі встановленому в акті прийому-передачі на розрахунковий рахунок дилера. Згідно п.п.3.4 даного договору моментом переходу права вимоги визнається час отримання оплати вартості права вимоги дилером.

За своєю правовою природою, даний договір є договором банківського вкладу (ст. 1058 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ).

Суд звертає увагу на виникнення права вимоги до боржника - ВАТ «Український Професійний Банк».

ТОВ «Українське Гарантійне Агентство»уклало договір від 22.10.2003 № 14 з ВАТ «Український Професійний Банк»зберігання коштів на депозитному рахунку, відповідно до якого ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» зобовязується перераховувати вільні кошти на депозитний рахунок та має право за згодою ВАТ «Український Професійний Банк»частково знімати кошти з депозитного рахунку.

Суд звертає увагу, що додатковими угодами до договору від 22.10.2003 № 14 визначено процентну ставку та порядок нарахування відсотків по депозиту, однак ТОВ «Пей-Порт»не надало суду їх копії.

В свою чергу, ТОВ «Українське Гарантійне Агентство»право вимоги на виплату вкладеної суми коштів з процентами передало до ТОВ «Арта Епс».

Сторони у справі не надали суду копії даного договору та не зазначили про умови договору відповідно суду невідомо за якою ціною і на яких умовах ТОВ «Арта Епс»придбало у ТОВ «Українське Гарантійне Агентство»право вимоги.

ТОВ «Арта Епс»передало право вимоги до ТОВ «Пей-Порт»(згідно договору від 14.08.2007 № 08).

ТОВ «Пей-Порт», відповідно до положень договору від 14.08.2007 № 08, отримало право переуступки вимоги третім особам.

Договір від 14.08.2007 № 08 зобовязує ТОВ «Пей-Порт»сплатити за уступку права вимоги та щоденно здійснювати оплату за відступлені ним права вимоги іншим особам (мається на увазі, що ТОВ «Пей-Порт», вразі переуступки свого права вимоги третім особам, зобовязано сплатити певну суму ТОВ «Арта Епс»).

Суд також звертає увагу, що одним з основних елементів даного правочинну є акт прийому передачі , в якому вказано вартість уступки права вимоги ТОВ «Пей-Порт», умови уступки права вимоги та розмір щоденної плати за відступлені ТОВ «Пей-Порт» права вимоги третім особам (методика розрахунку).

Однак, сторони у справі також не надали суду копії даного акту та не зазначили про зміст та його положення.

ТОВ «Пей-Порт»пояснило відсутність вищезазначених документів (додаткові угоди до договору № 14 від 22.10.2003, договір за яким ТОВ «Українське Гарантійне Агентство»передало право вимоги на виплату вкладеної суми коштів з процентами до ТОВ «Арта Епс», акт прийому передачі до договору від 14.08.2007 № 08 ) тим, що оригінали цих та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські правовідносини з контрагентами були вилучені згідно протоколу обшуку та огляду від 13.05.2010.

Однак, суд не приймає дані доводи ТОВ «Пей-Порт», оскільки обшук та виїмка документів проводилась не у ТОВ «Пей-Порт»та не у його контрагентів згідно договорів, а у ТОВ «Бест Кард Сервіс» , що знаходиться за іншою адресою, ніж юридична адреса ТОВ «Пей-Порт».

Крім того з протоколу обшуку та огляду від 13.05.2010 не вбачається, які саме документи були вилучені.

Суд також звертає увагу, що згідно пояснень сторін у справі, було відмовлено у порушені кримінальної справи, відповідно до якої проводився обшук та виїмка документів у ТОВ «Бест Кард Сервіс», однак на час постановлення даного рішення у справі не було вчинено жодних дій на повернення вищезазначених документів.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 514 ЦКУ встановлено, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, проаналізувавши укладений між ТОВ «Пей-Порт» та ТОВ «Арта Епс»правочин від 14.08.2007 № 08, можна дійти висновновку, що ТОВ «Арта Епс» фактично немає жодних обовязків перед ТОВ «Пей-Порт», в свою чергу, останній немає відповідного обсягу прав.

Тобто, даний договір суперечить принципам визначеним в ч. 3 ст. 509 ЦКУ, зокрема розумності та справедливості .

Крім того, статтею 516 ЦКУ встановлений порядок заміни кредитора, зокрема частиною другою передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Однак сторони у справі не надали суду інформації про таке повідомлення боржника.

Згідно частини першої ст. 517 ЦКУ, - первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що до ТОВ «Пей-Порт»не передано документи, які засвідчують права, що передаються, інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Тобто, при укладені договору від 14.08.2007 № 08, також було порушено процедуру заміни кредитора, що встановлена ЦКУ.

Таким чином, даний договір, крім іншого, суперечить принципу добросовісності (ч. 3 ст. 509 ЦКУ).

Також, суд звертає увагу сторін, що відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність (підприємництво) здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

ТОВ «Пей-Порт»не обґрунтувало наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від укладеного договору від 14.08.2007 № 08.

ТОВ «Пей-Порт»даним договором отримало економічний ефект у результаті зменшення прибутку і відповідно заниження податку на прибуток.

Отже, суд прийшов до висновку, що намір ТОВ «Пей-Порт», як платника податку, одержати економічний ефект в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету та судом не встановлено обставин, які б підтверджували те, що укладення даного договору відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків.

Висновок суду про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети), відповідає судовій практиці, зокрема постанові Верховного Суду України від 07.05.2007 у адміністративній справі № 21-2080во07.

Висновок суду про відсутність дійсного наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків, відповідає судовій практиці, зокрема постанові Вищого адміністративного суду України від 10.06.2009 у адміністративній справі № К-37612/06.

Згідно договору купівлі-продажу припейд-продукції від 22.07.2008 № U967405503218, укладеного між ТОВ «Пей-Порт»- покупець та ТОВ «Українське гарантійне агенство»- компанія. Предметом даного договору є продаж компанією припейд-продукції покупцю, який зобовязаний її придбати. Покупець має право реалізації даної припейд-продукці. Передача інформації про купівлю продаж припейд-продукції виконується в електронній формі в режимі реального часу .

Відповідно до п.1.1 договору від 22.07.2008 № U967405503218 припейд-продукція - право вимоги за дійсною дебіторською заборгованістю первинного дебітора по відношенню до компанії, що виражена у гривневому еквіваленті.

Відповідно до п.1.2 цього ж договору, білінгова система програмно апаратний комплекс Transfer в форматі U», який використовується компанією для обліку вартості припейд-продукції, що придбана платниками та виконання повязаних із цим функцій.

Згідно загальновідомої публічної інформації, WebMoney Transfer (надалі WMT)- міжнародна система миттєвих інтернет-розрахунків. Система забезпечує проведення електронних розрахунків у реальному часі за допомогою облікових одиниць- титульних знаків WebMoney (WM-units). Система є небанківською . Управління титульними знаками на своєму рахунку користувачі здійснюють за допомогою клієнтської програми WM Keeper або веб-інтерфейсу WM Keeper.

Дана система підтримує кілька видів титульних знаків, що зберігаються на відповідних електронних гаманцях, зокрема U формат це WMU- еквівалент UAH на U-гаманцях. Переказ коштів можливий лише між гаманцями одного виду; обмін титульних знаків різних видів проводиться в обмінних сервісах, що не мають безпосереднього відношення до системи WMT.

Після реєстрації в системі присвоюється унікальний WM-ідентифікатор, необхідний для входу в платіжну систему. Після цього WM Keeper (програма клієнт) створить гаманці типів U, R, Z, E а інші (для юридичних осіб лише WMU), за допомогою яких можна робити будь-які транз акції в системі.

WM Keeper, що автоматично підключається до сервера сертифікації. Після перевірки даних відкривається доступ до WM-гаманців і відповідно можно проводити фінансові операцій усередині системи.

Суд звертає увагу, що згідно публічної інформації, гарантом за WMU-операціями в Україні виступає компанія ТОВ «Українське Гарантійне Агентство».

Юридична особа вправі авторизувати гаманець (WMU) після оформлення відповідних документів у паперовому вигляді. Після підписання господарюючим підприємством договору з ТОВ «Українське Гарантійне Агентство»відповідних документів, останнє видає підприємству персональний атестат (який надає право на ведення розрахунків у системі та за допомогою якого можна отримати інформацію про всі трансакції).

Однак, ТОВ «Пей-Порт» не надало ані суду, ані Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва персональний аттестат.

Стосовно вищезазначеного, суд звертає увагу на нормативно-правову природу інтернет-розрахунків.

Згідно положень статей 3, 4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (в редакції, що діяла на момент укладення договору від 22.07.2008 № U967405503218) кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках) . Для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2005 № 137 та 2.1 Правил Національної системи масових електронних платежів, застверджених постановою Правління Національного банку України від 10.12.2004 № 620 (в редакції, що діяла на момент укладення договору від 22.07.2008 № U967405503218), система електронної торгівлі (комерції) - сукупність програмно-технічних засобів, процедур і правил, використання яких дає змогу споживачу здійснити віддалений доступ до прейскурантів торговців, виконати замовлення на поставку та оплату замовлених товарів (послуг). Консолідований рахунок - рахунок, що відкривається емітентом для обліку коштів за емітованими ним наперед оплаченими платіжними картками (електронними гаманцями). Дебетовий залишок за консолідованим рахунком не допускається. Електронний гаманець - смарт-картка або платіжний додаток платіжної картки, кошти за операціями з якою(им) обліковуються на консолідованому рахунку емітента. Електронний гаманець дає змогу його держателю в межах установленого ліміту виконувати платіж за товари (послуги) без уведення персонального ідентифікаційного номера. Призначений в основному для здійснення розрахунків і зняття готівки на невеликі суми. Електронний гаманець є одним із типів наперед оплачених платіжних карток. Інтернет-термінал НСМЕП - набір програмно-апаратних засобів, що здатні реалізовувати функції платіжних терміналів НСМЕП, використовуючи можливості передавання інформації, які забезпечує інтернет або інша комп'ютерна мережа загального чи корпоративного користування. інтернет-термінал має дві рознесені в просторі частини - клієнтську та серверну, взаємодія між якими здійснюється за допомогою інтернету.

Відповідно до п. 1.2 Положення про електронні гроші в Україні (надалі Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.06.2008 № 178 (в редакції, що діяла на момент укладення договору від 22.07.2008 № U967405503218) електронні гроші - одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента; держатель - фізична або юридична особа, яка має право здійснювати операції з електронними грошима відповідно до договору, укладеного з емітентом або з уповноваженою ним особою; користувач - фізична особа, яка має право використовувати електронні гроші для придбання товарів або послуг, а також для переказів іншим фізичним особам; торговець - суб'єкт господарювання, зареєстрований відповідно до законодавства України, що на підставі договору, укладеного з емітентом або уповноваженою ним особою, приймає електронні гроші як засіб платежу за товари або послуги.

Пунктом 4.2 Положення встановлено, що фізичні та юридичні особи, які не є банками, не мають права приймати електронні гроші в обмін на готівкові або безготівкові кошти, за винятком укладення юридичними особами договору з банком-емітентом про розповсюдження електронних грошей.

З матеріалів справи вбачається, що ані ТОВ «Пей-Порт», ані ТОВ «Українське гарантійне агенство»не є банківськими установами.

Також, ТОВ «Пей-Порт»не було укладено договори з банком-емітентом про розповсюдження електронних грошей.

Отже, суд приходить до висновку, про відсутність у ТОВ «Пей-Порт»правових підстав на укладення договору від 22.07.2008 № U967405503218.

Крім того, ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 № 2664-ІІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Закон № 2664-ІІІ) передбачено, що до фінансових послуг віднесена факторингова діяльність.

Факторинг відмежовується від діяльності з торгівлі борговими зобов'язаннями за нижченаведеними підставами.

Частиною першою ст. 1077 ЦКУ встановлено, що За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 339 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, надалі ГКУ) встановлено, що фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.

Частинами першою та другою ст. 350 ГКУ встановлено, що придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів (факторинг) є банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах на договірній основі. За договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 № 2121-ІІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 2121-ІІІ) під факторингом розуміється придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари або надані послуги з прийняттям на себе ризику виконання таких вимог та прийом платежів.

Сторонами по договору факторингу є фактор та клієнт.

Договір факторингу являє собою зобов'язальне правовідношення, яке виникає між фактором та продавцем (постачальником) товарів або послугонадавачем (клієнтом) за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) за договорами по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги, тим самим фінансуючи діяльність клієнта. В даному випадку мова йде не про будь-яке окреме відплатне відступлення конкретного права вимоги, а про конкретну дебіторську заборгованість (повністю або частково).

Відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта. Ця мета досягається різними способами в залежності від тих форм фінансування діяльності клієнта, які застосовуються, наприклад, при фінансуванні шляхом оплати рахунків клієнта за відвантажені товари (надані послуги) відповідні платежі можуть здійснюватись фактором з відповідним дисконтом, який є винагородою. В інших випадках в договорі може бути передбачена винагорода у вигляді відповідної ставки оплати послуг фактора. Слід звернути особливу увагу на оплатний характер договору факторингу, тому що він має вирішальне значення як ознака при визначенні виду договірного правовідношення, у разі виникнення спору щодо визнання змісту договору таким, який відповідає договірній конструкції договору факторингу.

Для того, щоб бути клієнтом у відносинах факторингу, особа повинна мати певну грошову вимогу, що випливає з договору, який пов'язаний з поставкою товарів, виконанням робіт чи наданням послуг (або мати реальну можливість володіти такою вимогою - "майбутня вимога")

Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відповідно до ст. 5 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Статтею 4 Закону № 2664-ІІІ операція факторингу віднесена до фінансових послуг, тому на осіб, які її здійснюють поширюються всі вимоги, що пред'являються до фінансових установ. Статтею 5 цього Закону встановлено, що право надання фінансових послуг мають виключно фінансові установи. До фінансових установ належать юридичні особи, які відповідно до закону надають одну або декілька фінансових послуг і внесені до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. Юридична особа, що не володіє зазначеними ознаками, а саме не внесена до відповідного реєстру у встановленому законом порядку і не надає фінансові послуги як виключного виду діяльності, не є фінансовою установою і не має права надавати фінансові послуги.

Статтею першою Закону № 2664-ІІІ встановлено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Що ж стосується фінансових активів, то згідно з пунктом 4 цієї ж статті фінансові активи - це грошові кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та права вимоги боргу , не віднесені до цінних паперів.

Закон № 2664-ІІІ встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних і наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Отже, укладання договорів поступки вимоги боргу з метою отримання винагороди відноситься до фінансових послуг.

На підставі вищевикладеного можна прийти до висновку про те, що факторинг є спеціальною фінансовою послугою, яка містить в собі ознаки поступка вимоги. Однак поняття «операція факторингу»за своїм правовим змістом є більш вузькою, ніж поняття «цивільно-правова поступка вимоги». Оскільки Закон № 2664-ІІІ до фінансової послуги відносить тільки факторинг, а не уступку вимоги в цілому, то поступка вимоги в цілому не є фінансовою послугою, на суб'єктів надання якої поширюються вимоги Закону № 2664-ІІІ. Здійснення операцій з поступки вимоги боргу регулюється Законом № 2664-ІІІ тільки в тому випадку, коли вони містять в собі ознаки факторингу.

Право надання фінансових послуг надано виключно фінансовим установам. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, а також інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Тобто юридична особа, що не володіє зазначеними ознаками, а саме не внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом, і не надає фінансові послуги як виключного виду діяльності, не є фінансовою установою. Така особа не має права надавати фінансові послуги. Для того, щоб послуга вважалася фінансовою, вона повинна володіти певними ознаками.

Метою здійснення фінансової послуги є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. При укладанні договору поступки вимоги боргу або доручення сторони даних угод не можуть мати на меті збереження фінансових активів, оскільки в результаті їх вчинення фінансові активи номінально не змінюються.

Отже, метою укладення договорів поступки вимоги боргу є отримання прибутку.

Згідно загальнодоступної інформації та умов договорору від 22.07.2008 № U967405503218 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт», як і інші гаранти в системі WebMoney Transfer, за кожне переуступлення свого права вимоги отримувало грошову винагороду (прибуток).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір від 22.07.2008 № U967405503218 за своєю правовою природою є договором факторингу, право на укладення якого є лише у фінансової установи.

Відповідно до вищезазначеного, Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт», укладено договір від 22.07.2008 № U967405503218 за відсутності правових підстав.

Крім того, розрахунки між сторонами згідно договору від 22.07.2008 № U967405503218 провадяться лише шляхом використання WebMoney Transfer інтернет грошей.

Статтею першою Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 № 249-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Закон № 249-IV) встановлено, що фінансова операція - будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема переказ грошей з рахунку на рахунок; надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переводів та інших платіжних інструментів; відкриття рахунку. Обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.

Згідно ст.. 4 Закону № 249-IV визначено, що суб'єктами первинного фінансового моніторингу є: банки, страхові та інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові та інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; інститути спільного інвестування; гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами; підприємства і об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів; інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції.

Статтею 11 Закон № 249-IV встановлено, що фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених цією статтею, зокрема переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону; купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку.

Згідно загальнодоступної інформації (http://webmoney.ua): «Система WebMoney дозволяє будь-якому користувачеві (юридичній чи фізичній особі) оперувати в інтернеті «електронною»готівкою майже так само, як і звичайними грошима. При цьому не треба відкривати рахунок у звичайному банку, а надходження і зняття грошей з електронного рахунка відбуватиметься абсолютно конфіденційно (про переміщення грошей знає тільки власник гаманця). В системі WebMoney діють обмінні пункти сторонні бізнеси, які реалізують обмін WMU на готівкові/безготівкові гривні та навпаки . Знайти список обмінних пунктів можно на веб-сайті Геосервиса WebMoney . Оператор системи WebMoney є юридична особа »( не резидент ), яка не є фінансовою установою (http://www.webmoney.ru/rus/cooperation/legal/illegaltrade.shtml)».

Статтею 2 Закон № 249-IV встановлено, що до легалізації (відмивання) доходів цим Законом відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що здійснення ТОВ «Пей-Порт»розрахунків за договором від 22.07.2008 № U967405503218 через платіжну систему WebMoney Transfer, яка дозволяє анонімно перераховувати, приймати та обмінювати WMU на готівкові кошти, порушує норми чинного законодавства, а саме Закону № 249-IV.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до вищезазначеного угода, укладена без наміру створення цивільно-правових наслідків та отримання економічної вигоди, а лише з метою ухилення від сплати податків та обовязкових платежів є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною першою ст. 203 ЦКУ передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом приписів ст. 228 ЦКУ правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Частинами першою та другою ст. 215 ЦКУ встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Висновок суду щодо нікчемності правочину, відповідає судовій практиці, а саме постанові Верховного Суду України від 09.02.2010 у адміністративній справі № 21-1547во09 та постанові Вищого адміністративного суду України від 29.04.2009 у адміністративній справі К-8040/07, даними судовими рішеннями встановлено, що висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Отже, з вищенаведеного аналізу вбачається, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва правомірно встановлено нікчемність договору від 14.08.2007 № 08 та договору від 22.07.2008 № U967405503218 і відповідно правомірно встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-Порт»податкового законодавства, зокрема заниження податку на прибуток у сумі 1463815,00 грн. та заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість 1171052,00 грн.

Висновок суду про право органів державної податкової служби на визнання господарських договорів нікчемними відповідає судовій практиці, зокрема постанові Вищого адміністративного суду України від 29.04.2009 у адміністративній справі К-8040/07 (органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм законодавства, фактичних обставин справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва доведено правомірність винесення податкових повідомлень рішень від 31.03.2010 № 0002602302/0; від 31.03.2010 № 0002592302/0; від 31.03.2010 № 0002592302/0; від 20.05.2010 № 0002592302/1; від 23.09.2010 № 0002592302/2; від 20.05.2010 № 0002602302/1; від 23.09.2010 № 0002602302/2; від 23.09.2010 № 0003752302/1.

Відповідно до вищезазначеного, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 158-163 КАСУ, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку передбаченому ст. ст. 185-187 КАСУ.

Суддя Вовк П.В.