Постанова № 18904401, 26.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2011 року 12:07 № 2а-7161/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 10.01.2011р. № 7/10-021),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сіті»

про стягнення податкової заборгованості в розмірі 59765, 62 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Святошинському районі м. Києва з позовом до ТОВ «Євро Сіті»про стягнення податкової заборгованості в розмірі 59765, 62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна податкова заборгованість в загальному розмірі 59765, 62 грн., в тому числі податковий борг з податку на додану вартість в сумі 59759, 39 грн. та податковий борг з комунального податку в сумі 6, 23 грн.

У судовому засіданні 26 липня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судові засідання 12 липня, 25 липня 2011 року представник відповідача не зявився, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, а тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «Євро Сіті»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 28 листопада 2001 року.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва провела перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ТОВ «Євро Сіті», за результатами якої було складено акт від 07 жовтня 2010 року № 2676/15-220.

В акті перевірки було встановлено порушення строків сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість, передбачених підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», всього на 302 календарних днів.

07 жовтня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення рішення № 0040411502/0, яким згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до ТОВ «Євро Сіті»суму штрафних санкцій в розмірі 10 % узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 999, 93 грн.;

- податкове повідомлення рішення № 004041502/0, яким згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до ТОВ «Євро Сіті»суму штрафних санкцій в розмірі 20 % узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 998, 58 грн.;

- податкове повідомлення рішення № 0040391502/0, яким згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до ТОВ «Євро Сіті»суму штрафних санкцій в розмірі 50 % узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1495, 12 грн.

Зазначені податкові повідомлення рішення були направлені на адресу відповідача 19 жовтня 2011 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення з дотриманням вимог, однак лист повернувся не врученим у звязку з незнаходженням підприємства за місцезнаходженням та вказані податкові повідомлення рішення були розміщені на дошці податкових оголошень, про що податковим органом було складено акт № 131/15-436 від 22 листопада 2010 року.

В силу п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 ІІІ та п. 4.6, п. 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року за № 567/5758, (який діяв на момент направлення податкових повідомлень - рішень), зазначені податкові повідомлення рішення вважаються врученими відповідачу датою складання податковим органом відповідного акта.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XІІ (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі Закон № 1251-XІІ) в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі) та місцеві податки і збори (обовязкові платежі).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону № 1251-XІІ до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) належить, зокрема податок на додану вартість.

Частиною першою ст. 15 Закону № 1251-XІІ передбачено, що до місцевих податків належать комунальний податок.

Згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»(в редакції на момент спірних правовідносин) від 20 травня 1993 року № 56-93 (який діяв на момент спірних правовідносин) (далі Декрет № 56-93), який визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування, до місцевих податків і зборів належить комунальний податок.

Статтею 15 Декрету № 56-93 передбачено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181 ІІІ (далі Закон № 2181 ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 вищезазначеного Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до підпункту 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків),- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього ж Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку визначає у податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку. строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом п. 1.3 ст. 1 та підпункту 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачена платником податків у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Самостійно узгоджене відповідачем податкове зобовязання з податку на додану вартість не було погашено відповідачем протягом граничного строку, а тому визнається податковим боргом.

Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 ІІІ передбачено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 вищезгаданого Закону у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

Абзацом третім підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В силу п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181 ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Згідно з абзацом першим підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вищезгаданого Закону передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, яка подається у письмовій формі, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (абзац перший підпункту 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону).

За змістом п. 1.3 ст. 1 та підпункту 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачена платником податків у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Доказів оскарження вищезазначених податкових повідомлень рішень відповідачем в судовому або адміністративному порядку суду не надано.

Таким чином, сума податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначена у зазначених вище податкових повідомленнях рішеннях є узгодженою сумою податкового зобовязання, яка не була сплачена відповідачем у встановлені строки, і визнається податковим боргом.

Згідно підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі м. Києва було виставлено відповідачу першу податкову вимогу № 1/942 від 03 червня 2010 року на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 38751, 45 грн., в тому числі 38751, 45 грн. основний платіж.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва було виставлено відповідачу другу податкову вимогу № 2/1129 від 03 серпня 2010 року на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 42997, 31 грн., в тому числі 42850, 32 грн. основний платіж та 146, 99 грн. пеня.

Корінець першої податкової вимоги був направлений 13 червня 2010 року на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернувся не врученим через незнаходження відповідача за місцезнаходженням та перша податкова вимога була розміщена на дошці податкових оголошень, про що податковим органом було складено акт № 54/24-140 від 25 червня 2010 року.

Корінець другої податкової вимоги був отриманий уповноваженою особою відповідача 18 серпня 2011 року.

Таким чином, податковим органом було здійснено направлення першої та другої податкових вимог, та з урахуванням положень п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 ІІІ та п. 5.8 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03 липня 2001 року № 266, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року за № 595/5786, (який діяв на момент направлення податкових вимог) вказані податкові вимоги вважаються врученими відповідачу.

Доказів оскарження відповідачем податкових вимог суду також не надано.

Крім того, відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, за серпень 2010 року, за жовтень 2010 року, за липень 2010 року, за червень 2010 року, за травень 2010 року, за квітень 2010 року, за грудень 2010 року.

Відповідачем в деклараціях були визначені суми податку до сплати в бюджет (рядок 27) в сумі 530, 00 грн., в сумі 6021, 00 грн., в сумі 285, 00 грн., в сумі 9073, 00 грн., в сумі 9376, 00 грн., в сумі 9715, 00 грн., в сумі 42770, 00 грн. та в сумі 256, 00 грн. відповідно на загальну суму 78026, 00 грн.

ТОВ «Євро Сіті»було також подало 19 січня 2011 року до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податковий розрахунок комунального податку (вх. № 329342) за 4 квартал 2010 року, в якому самостійно нарахувало комунальний податок за базовий період в розмірі 10, 20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи на суму податкового боргу з податку на додану вартість відповідача податковим органом була нарахована пеня відповідно до ст. 16 Закону № 2181 ІІІ, яка в силу п. 1.3 ст. 1 цього Закону визнається сумою податкового боргу (недоїмкою).

На день розгляду справи сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість складає 59759, 39 грн. та з комунального податку складає в сумі 6, 23 грн., що також підтверджується даними зворотнього боку облікової картки відповідача з податку на додану вартість та з комунального податку станом на момент розгляду справи.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону № 2181 ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

В силу ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857-VI податки і збори (обовязкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобовязань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обовязковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обовязкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обовязкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Отже, враховуючи те, що заходи з погашення податкового органу позивача не призвели до погашення податкового боргу та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 59759, 39 грн. та з комунального податку в розмірі 6, 23 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність судових витрат, здійснених позивачем, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сіті»(ідентифікаційний код 31759188, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Тимофія Строкача, 1) до Державного бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 59765 (пятдесят девять тисяч сімсот шістдесят пять) грн. 62 коп., у тому числі 59759 (пятдесят девять тисяч сімсот пятдесят девять) грн. 39 коп. податкового боргу з податку на додану вартість та 6 (шість) грн. 23 коп. податкового боргу з комунального податку.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 01 серпня 2011 року.