Постанова № 1890303, 10.07.2008, Харківський окружний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1804/08

“10” липня   2008 року                        м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – Судді Данилової М.В.,

при секретарі – Ланцевич Я.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Рояківка» до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування рішень,

встановив :

     Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.09.2007р. № 0000352310/0 та № 0000342310/0.

     Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані рішення було винесено на підставі акту планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 14.09.2007р. № 892/23-31440805, з висновками якого позивач не згоден .Зазначає, що згідно акту зроблено висновок про те, що позивачем занижено суму податкового зобов’язання загальної декларації на 9479,00 грн. за рахунок не включення вартості наданих послуг прання та перукарських послуг, хоча такі висновки позивач вважає безпідставними. Також вказує, що  перевіркою  встановлення заниження позивачем суми ПДВ, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок в розмірі 28194 грн. – суми отриманих відшкодувань збитків на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, що відведено ДК «Укргазвидобування» для проведення  розвідувальних робіт з буріння та обслуговування свердловин , чим ніби-то порушено п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  і з чим позивач також не згоден. В цілому прийняті податкові повідомлення-рішення вважає необґрунтованими та незаконними.

     Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі через його необґрунтованість та безпідставність.

     Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить  до висновку про необґрунтованість заявленого позову та необхідність відмовити в його задоволенні, керуючись наступним.

     Згідно результатів проведеної позивачем перевірки встановлено заниження позивачем суми податкового зобов’язання декларації №3 на 9479 грн. за рахунок не включення вартості наданих послуг з прання та послуг перукарні. Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового зобов’язання Декларації включаються операції з реалізації продукції рослинництва власного виробництва, що є результатом переробки самостійно вирощеної сільськогосподарської сировини на власних виробничих потужностях та результатом переробки самостійно вирощеної сільськогосподарської сировини на давальницьких умовах, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності.

     Враховуючи, що послуги прання та перукарські послуги не відносяться до послуг власної діяльності сільськогосподарської галузі виробництва, перелік яких наводиться у Класифікації видів економічної діяльності, затвердженому Наказом Держстандарту № 441 від 22.10.1996р., Наказом Держкомстату України від 26.12.2006р. № 375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005», то податкові зобов’язання з ПДВ, нараховані на вартість наданих послуг позивач повинен був відобразити в Декларації №3, по якій провадяться розрахунки з бюджетом.

     Щодо заниження сум відшкодувань збитків не земельних ділянках сільськогосподарського призначення, що відведені ДК «Укргазвидобування» для проведення розвідувальних робіт з буріння та обслуговування свердловин, суд відзначає, що визначення розміру нанесених збитків підтверджено рахунками – фактурами та актами визначення збитків на земельних ділянках ПОСП «Рояківка» Кегічивського району, що відводяться ДК «Укргазвидобування» в особі ГПУ «Шебелінкагазвидобування»  для державних потреб та підлягають відшкодуванню. Рахунки фактури та акти виконаних робіт виписані позивачем без врахування ПДВ.

В порушення п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено суму податкових зобов’язань декларації з продажу продукції власного виробництва за рахунок не включення сум отриманого доходу у вигляді відшкодування збитків, що було отримано від «Шебелінкагазвидобування» на суму ПДВ 49177 грн.

Також в ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем відкрито спеціальний рахунок з ПДВ на продукцію рослинництва. На спеціальний рахунок перераховуються кошти та залишаються в розпорядженні  позивача і в подальшому використовуються на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення галузі. В порушення вимог п. 11.29. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»  позивачем не було перераховано на спеціальний рахунок та вважається такою, що використана не за цільовим призначенням чума 28194,00 грн.

Стосовно посилання позивача в обґрунтування заявленого позову на те, що він не міг порушити п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховані сільськогосподарським товаровиробникам – платникам податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», то п. 4 Порядку, затвердженого даною постановою, викладено в наступній редакції: на  підставі  даних  бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з  податку на  додану  вартість  з  реалізованої  продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва,  включаючи   продукцію  (крім підакцизних  товарів), виготовлену  на  давальницьких  умовах  із власної сільськогосподарської сировини,  крім операцій  з  продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності,  подають її  до  органів державної  податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової  служби  за місцем  реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період,  форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством  аграрної  політики. Залишок податкових  зобов'язань  відповідно  до  декларації з податку на  додану  вартість  з  реалізованої  продукції,  товарів (робіт,  послуг)  власного виробництва,  включаючи продукцію (крім підакцизних  товарів),  виготовлену  на  давальницьких  умовах  із власної  сільськогосподарської  сировини,  тобто різниця між сумою податку  на  додану  вартість,  одержаною   сільськогосподарськими товаровиробниками   від  покупців,  та  сумою  податку  на  додану вартість,   сплаченою   ними    постачальникам,    перераховується сільськогосподарськими  товаровиробниками  з  поточного рахунка на окремий рахунок у  терміни,  передбачені  для  перерахування  суми податку  на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок  зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за  цільовим  призначенням,  і  підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Таким чином вбачається, що оскаржувані в дані справі податкові повідомлення-рішення було винесено з дотриманням наведеного нормативно-правового акут та чинного законодавства України. Підстав для його скасування суд не вбачає.

     На підставі викладеного, Закону України «Про податок на додану вартість», Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховані сільськогосподарським товаровиробникам – платникам податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» та керуючись ст. ,ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

            В задоволенні адміністративного позову Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Рояківка» до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування рішень відмовити.

     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

     Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .

     Повний текст постанови складено та підписано 14 липня 2008 року.

Головуючий суддя             М.В. Данилова