Ухвала суду № 18902471, 16.02.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-ц-300/2011 Головуючий у 1 інстанції Лузан В.В.

Категорія 57 Доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Гаврилової Г.Л. Кочегарової Л.М.

при секретарі Дерюгіній В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційні скарги представника Компанії «ALKOR Dredging and Marine Construction Ltd. Co» (далі Компанія) ОСОБА_1 на ухвали Приморського районного суду м. Маріуполя від 20 грудня 2010 року та від 30 грудня 2010 року та апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПаКо» (далі ТОВ «ПаКо») - ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя від 8 січня 2011 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПаКо» про забезпечення морської вимоги,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя від 20 грудня 2010 року заява ТОВ «ПаКо» про арешт судна задоволена. Накладено арешт на судна «Алкор-1», «Алкор-2», «Алкор-3» та «Алкор-4» прапор Туреччини, що знаходяться в Маріупольському торгівельному порту.

Ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя від 30 грудня 2010 року в задоволенні заяви представника Компанії ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя від 8 січня 2011 року задоволено заяву Компанії і скасовано арешт суден «Алкор-1», «Алкор-2», «Алкор-3» та «Алкор-4» прапор Туреччини, що знаходяться в Маріупольському торгівельному порту, який був накладений ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя від 20 грудня 2010 року.

В апеляційній скарзі представник Компанії ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду від 20 грудня 2010 року, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги на ухвалу суду від 30 грудня 2010 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, представник Компанії ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судового рішення.

Представник ТОВ «ПаКо» - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду від 8 січня 2011 року про скасування заходів забезпечення позову та зазначає, що суд допустив порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Компанії ОСОБА_3 та ТОВ «ПаКо» - ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які доводи своїх скарг підтримали, думку представника Маріупольського морського торгівельного порту ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 на ухвалу від 20 грудня 2010 року підлягає частковому задоволенню, а його ж скарга на ухвалу суду від 30 грудня 2010 року та скарга ОСОБА_2 на ухвалу суду від 8 січня 2011 року задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як вбачається зі справи, ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя від 8 січня 2011 року скасовано арешт суден «Алкор-1», «Алкор-2», «Алкор-3» та «Алкор-4» прапор Туреччини, що знаходяться в Маріупольському торгівельному порту, який був накладений ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя від 20 грудня 2010 року.

Тому, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . на ухвалу від 20 грудня 2010 року, колегія суддів вважає необхідним закрити апеляційне провадження за відсутності предмету апеляційного оскарження та за наявності рішення, яким вказана ухвала скасована.

Розглядаючи апеляційну скаргу Компанії на ухвалу суду від 30 грудня 2010 року , апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу, а ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Зі справи вбачається, що за договором фрахтування (тайм-чартер) від 29 квітня 2010 року, укладеного між Компанією та ТОВ «ПаКо», товариство брало в строкове платне користування землекараван для виконання днопоглиблювальних робіт для підтримки навігаційних глибин на території внутрішньої акваторії у причалів та на каналі Вугільної гавані Маріупольського морського торгівельного порту (а.с.4-17)

На виконання умов цього договору ТОВ «ПаКо» перерахувало Компанії грошові кошти в іноземній валюті (а.с.28-29).

Оскільки Компанія належним чином не виконувала свої обовязки, вона була повідомлена 3 листопада 2010 року про одностороннє розірвання договору тайм-чартер та про ініціювання процедури судового розгляду, а 8 грудня 2010 року про призначення арбітра в Лондонському комерційному арбітражному суді (а.с.1-3,87).

Відмовляючи 30 грудня 2010 року представнику Компанії ОСОБА_1 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд виходив з того, що оскільки в компетентній судовій інстанції розпочато арбітражне провадження щодо відшкодування Компанією збитків, завданих неналежним виконанням своїх договірних зобовязань перед ТОВ «ПаКо», згідно з тайм-чартером від 29 квітня 2010 року, то на задоволення можливої морської вимоги, судна повинні залишатися під арештом.

Колегія суддів вважає, що це рішення прийнято судом в межах своєї компетенції на підставі норм матеріального права та з урахуванням наданих доказів.

Згідно ст.77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно щодо якого виник спір, знаходиться на території України.

Згідно ст.41 Кодексу торговельного мореплавства України (далі КТМ України) судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу , під час перебування судна в морському порту України.

Стаття 42 КТМ України передбачає, що судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку з: будь-яким договором використання або фрахтування судна.

Згідно ст.203 КТМ України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Оскільки судна знаходилися в Маріупольському морському торгівельному порту і сторони не заперечували того, що судна мали реєстрацію на території України, суд обґрунтовано вирішував питання за зверненням ТОВ «ПаКо».

Доводи апеляційної скарги Компанії ОСОБА_1 про те, що суд порушив правила підсудності і дана справа підвідомча господарському суду, оскільки сторонами договору тайм-чартеру є дві юридичні особі, що заходи забезпечення позову, в порядку ст.152 ЦПК України, може приймати тільки суд, в провадженні якого є справа, безпідставні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову від 30 грудня 2010 року була постановлена з дотримання норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не має.

Задовольняючи заяву Компанії від 30 грудня 2010 року та приймаючи рішення про скасування арешту суден, суд, в ухвалі від 8 січня 2011 року, зазначив, що Компанія надала належні гарантії виконання зобовязання і тому, підстави для арешту суден припинилися.

З висновками суду не можна не погодитися.

Згідно ст. 44 КТМ України арештоване судно звільняється з-під арешту у разі надання забезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнього за розміром.

Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиною першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або в Морську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну або анулювання забезпечення.

Як вбачається зі справи, на забезпечення своєї заяви про скасування заходів забезпечення морської вимоги, Компанія надала до суду першої інстанції Гарантію виконання зобовязань, в якій зазначено, що Компанія бере на себе зобовязання виплатити будь-яку суму, яка не перевищує 630000 доларів США за першою вимогою, в якій йтиметься, що арбітражний суд або компетентний суд прийняв рішення проти Компанії й сума, що є предметом суперечки, має бути виплачена й залишилася невиплаченою (а.с.98-104).

В апеляційній скарзі ТОВ «ПаКо» вказує на те, що визнаний розмір морської вимоги не повністю задовольняє вимоги товариства до Компанії, які розглядаються в Лондонському морському комерційному арбітражному суді, а тому, у суду не було підстав задовольняти заяву про звільнення суден з-під арешту.

З цим доводом погодитися не можна, оскільки, закон не обмежує задоволені вимоги окремою сумою. Як вбачається з апеляційної скарги розгляд спору в суді може тривати більше року, а задоволена вимога відповідає представленим ТОВ «ПаКо» даним про перерахунок коштів Компанії. Доказів на підтвердження іншого розміру вимоги ТОВ «ПаКо» не надало (а.с.28-29).

Той факт, що заява про скасування арешту суден подана 30 грудня 2010 року, а банківська гарантія видана 4 січня 2011 року не впливає на правильність висновків суду, з урахуванням міжнародних відносин та періоду, в який відбувалося задоволення морської вимоги.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права не є підставою для скасування зазначеної ухвали та відмови у задоволенні Компанії про скасування арешту суден.

Таким чином, прийняте судом рішення 8 січня 2011 року відповідає обставинам справи та нормам права, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для скасування цієї ухвали та задоволення апеляційної скарги ТОВ «ПаКо», оскільки на час вирішення цього питання до суду були надані документи, при наявності яких, суд був вправі вирішувати питання про скасування арешту суден.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 307, ст.312 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційне провадження по скарзі представника Компанії «Alkor Drerging and Marine Construction Ltd. Co» ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя від 20 грудня 2010 року закрити.

Апеляційну скаргу представника Компанії «Alkor Drerging and Marine Construction Ltd. Co» ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя від 30 грудня 2010 року та а пеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПаКо» - ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя від 8 січня 2011 року відхилити.

Ухвали Приморського районного суду міста Маріуполя від 30 грудня 2010 року та від 8 січня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ТОВ «ПаКо» витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. на розрахунковий рахунок №31213263700004 отримувач Державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район ЕДРПОУ 34686537 МФО 834016 Банк - ГУ ДКУ у Донецької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді