Ухвала суду № 18902386, 13.04.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-ц-524\2011 рік Головуючий у 1 інстанції Гальченко І.В.

Категорія 45 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Сорока Г.П. Кочегарової Л.М.

при секретарі Ушаковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 9 грудня 2010 року по справі за його позовом до Головного управління МВС України в Донецькій області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 9 грудня 2010 року у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду та прийняти рішення про направлення справи для розгляду до Волноваського районного суду Донецької області, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення прокурора Кліменкової А.В. проти скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з таких підстав.

Відповідно до п.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2, суд першої інстанції, керуючись вимогами п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України, зазначив, що спір не підсудний Волноваському районному суду Донецької області.

З висновками суду погодитися не можна.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, він звернувся до Волноваського районного суду Донецької області з позовом до Головного управління МВС України в Донецькій області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 ЦПК України позови, повязані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, можуть предявлятися також за місцем проживання позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є жилий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, він подав позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

При цьому, ОСОБА_2 вказав, що місцем його проживання є с.Донське, яке відноситься до територіальної юрисдикції Волноваського районного суду Донецької області, куди ним і подано позовну заяву.

На підтвердження свого місця проживання позивач надав довідку Донської селищної ради про його проживання в АДРЕСА_1 (а.с.17).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна заява ОСОБА_2 не може бути розглянута в Волноваському районному суді Донецької області, а повинна розглядатися за місцем реєстрації позивача у Ворошиловському районному суді м.Донецька, або, на підставі ст.109 ЦПК України, за місцем знаходження відповідачів у м.Донецьку чи м. Києві.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в мотивувальній та резолютивній частині ухвали від 9 грудня 2010 року, суд першої інстанції вирішував питання про можливість відкриття провадження у справі.

Ці питання регулюються ст.122 ЦПК України.

Проте, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі по даній справі, суд керувався вимогами ст.121 ЦПК України, яка передбачає підстави залишення позовної заяви без руху та повернення заяви.

Колегія суддів вважає, що оскільки суд порушив порядок вирішення питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_2, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала від 9 грудня 2010 року - скасуванню, з направленням справи до Волноваського районного суду Донецької області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.312 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 9 грудня 2010 грудня скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Справа № 22-ц-524\2011 рік Головуючий у 1 інстанції Гальченко І.В.

Категорія 45 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

13 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Сорока Г.П. Кочегарової Л.М.

при секретарі Ушаковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі заяву ОСОБА_2 про повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 9 грудня 2010 року у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу районного суду.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 березня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без руху і позивачу запропоновано оплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

Ці витрати позивач оплатив і звернувся до апеляційного суду з заявою про повернення цієї суми, посилаючись на те, що оскільки він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів міліції, то він не повинен оплачувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки, залишаючи апеляційну скаргу без руху та вимагаючи оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, вимоги п.5 ч.4 ст.82 ЦПК України, яка зазначає, що не підлягають оплаті вказані витрати у справах про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

На підставі ст.ст. 79,81,83 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним повернути ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справив розмірі 37 грн., оскільки при розгляді справи в апеляційному порядку були внесені кошти, які не передбачені законом.

Керуючись ст.ст.79,83 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Повернути ОСОБА_2 ( рік народження не відомий, проживає АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер не відомий) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. оплачені по квитанції № 64 від 30 березня 2011 року на розрахунковий рахунок № 31213263700004 банк отримувача ГУ ДКУ у Донецькій області код отримувача 34686537 код бюджетної класифікації 22050002 код установи банку 834016.

Ухвала набрала чинності.

Судді