Ухвала суду № 18901733, 07.02.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-ц-215\2011 рік Головуючий у 1 інстанції Кацаренко І.О.

Категорія 51 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Сорока Г.П. Кочегарової Л.М.

при секретарі Ушаковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 6 грудня 2010 року по справі за його позовом до Аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримку розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а :

16 вересня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі на посаді начальника мобільно-оперативної групи Аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 6 грудня 2010 року ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позову, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Зазначає, що при постановленні рішення суд не врахував, що звільнення можливе з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством та контрактом, що ним допущено одноразове невиконання посадових обовязків і тому, адміністрація могла не звільняти його з роботи, що в наказі про звільнення не зазначені підстави для звільнення, що його не повідомили за два тижні про розірвання контракту, що судом безпідставно відмовлено у стягненні середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, який доводи скарги підтримав, заперечення представників Аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради Татай О.В. і Бичкова Я.В., які просили відмовити у задоволенні скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що з 9 вересня 2009 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в Аварійно-водолазну службу Маріупольської міської ради (а.с.36).

30 грудня 2009 року ОСОБА_2 переведено начальником мобільно-оперативної групи з випробувальним строком на три місяці (а.с.58).

31 грудня 2009 року з позивачем укладено строковий трудовий договір контракт, на виконання обовязків начальника мобільно-оперативної групи Аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради до 30 грудня 2010 року.

З 15 серпня 2010 року до 1 вересня 2010 року ОСОБА_2 перебував на лікарняному.

Наказом № 26-л від 2 вересня 2010 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за невиконання обовязків, передбачених умовами контракту, з 2 вересня 2010 року, на підставах передбачених контрактом, за п.8 ст.36 КЗпП України (а.с.26).

Відмовляючи ОСОБА_2 у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач порушив обовязки, передбачені контрактом, допустив невиправданий ризик і не дотримався правил спілкування та етикету з підлеглими, що відповідачем при звільненні ОСОБА_2 дотримано вимог трудового законодавства і тому підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

З висновками суду не можна не погодитися.

Частиною 3 ст. 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Законом України «Про аварійно-рятувальні служби» передбачено, що особовий склад професійних аварійно-рятувальних служб комплектується на контрактній основі (ст.12).

Згідно п.8 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Згідно з п.22 постанови Кабінету Міністрів України № 170 від 19 березня 1994 року «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», у разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України , з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом. У разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Як вбачається зі змісту контракту від 31 грудня 2009 року, укладеному між ОСОБА_2 та Аварійно-водолазною службою Маріупольської міської ради (п.п.15-18), дія контракту припиняється з ініціативи роботодавця та працівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених законодавством і цим контрактом, при недотриманні правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій і функціональних обовязків.

В посадовій інструкції начальника мобільно-оперативної групи зазначено, що начальник служби зобовязаний не допускати невиправданих ризиків, повинен здійснювати контроль та суворо дотримуватися правил техніки безпеки, інструкції з охорони праці, правил внутрішнього трудового розпорядку, знати і виконувати положення, інструкції та Статут, які регламентують діяльність служби, поважати начальника та інших працівників служби (а.с.23).

Згідно з актом службового розслідування від 30 червня 2010 року, комісія з питання розслідування аварійної події в акваторії с.Пісчаний 20 червня 2010 року встановила, що ОСОБА_2 порушив правила безпеки маломірних суден, протиправними діями піддав небезпеці життя та здоровя спеціаліста ОСОБА_5, допустив невиконання посадової інструкції та умов контракту і рекомендувала начальнику служби постановити на загальних зборах питання про звільнення ОСОБА_2 за протиправні дії, виражені у грубому порушенні правил техніки безпеки, посадової інструкції та контракту, що потягло загрозу для життя ОСОБА_5 (а.с.67-68).

Ці обставини знайшли своє підтвердження доповідною ОСОБА_5, даними вахтового журналу та журналу прогнозу погоди, наданими до апеляційного суду (а.с.65).

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 не заперечував того, що 20 червня 2009 року на пост с.Пісчаний надходило повідомлення про посилення вітру на морі, штормове попередження № 17, але незважаючи на це, він дав ОСОБА_5 доручення вийти в море на човні та витягнути на берег раколовку. При виконанні цих дій, човен перевернувся і в море потрапило обладнання, яке знаходилося в човні.

12 серпня 2010 року адміністрацією Аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради проведено службове розслідування за фактом, що мав місце 11 серпня 2010 року з участю ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і встановлено, що ОСОБА_2 застосував силу до підлеглого, обхватив за шию рукою, від чого ОСОБА_6 впав на пісок. Комісія рекомендувала начальнику служби за знущання над підлеглим, рукоприкладство, порушення контракту та посадової інструкції поставити на загальних зборах трудового колективу питання про звільнення ОСОБА_2 (а.с.74).

Обставини 11 серпня 2010 року відображені в доповідних ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.69-72).

За даними обставинами в суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що дійсно, знаходячись на посту, він приліг відпочити, а коли зрозумів, що ОСОБА_9 його фотографує, то обхватив його за шию рукою і на підвищеному тоні сказав йому більше цього не робити. Ці обставини могла спостерігати медична сестра, яка знаходилася на посту.

Таким чином, дослідивши обставини справи та надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_2 за невиконання обовязків, передбачених умовами контракту, проведено обґрунтовано, з дотриманням вимог трудового законодавства і підстав для скасування судового рішення з задоволенням позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Заперечуючи проти рішення, ОСОБА_2 послався на те, що адміністрація не дотрималася положень контракту щодо повідомлення його про наступне звільнення за два тижня.

Ці доводи є неспроможними.

Згідно з умовами контракту ОСОБА_2 зобовязаний дотримуватися вимог з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, виявляти повагу до апарату управління та інших працівників підрозділу та дотримуватися правил спілкування, етикету. У разі дострокового розірвання контракту по ініціативі роботодавця у звязку з невиконанням або неналежним виконанням працівником зобовязань, передбачених контрактом, відповідній стороні за два тижня в усній або письмовій формі надсилається попередження з повідомленням (п.3 а.с.4-7).

Матеріали справи свідчать про те, що трудові відносини ОСОБА_2 та Аварійно-водолазної служби припинилися внаслідок недотримання позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкцій і функціональних обовязків, а не через дострокове розірвання контракту, а тому, адміністрація установи не повинна була повідомляти позивача про звільнення.

Між тим, з пояснень ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції вбачається, що приблизно 13 серпня 2010 року начальник служби Татай О.В. повідомив працівників про проведення 16 серпня 2010 року загальних зборів. Він, позивач, на загальні збори не прийшов, оскільки з 15 серпня 2010 року у нього був лікарняний. Проте, в день загальних зборів, 16 серпня 2010 року, він дзвонив першому заступнику начальника ОСОБА_8 і мав з ним розмову.

З пояснень ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що в той час коли проводилися загальні збори, йому на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_2 і повідомив про лікарняний. В свою чергу він сказав ОСОБА_2, що на зборах вирішується питання про його звільнення. Після цього в рішення загальних зборів було внесено доповнення про розгляд питання про звільнення ОСОБА_2 після виходу його з лікарняного.

Ці обставини підтверджуються актами про повідомлення про загальні збори та протоколом загальних зборів аварійно-водолазної служби від 16 серпня 2010 року (а.с.75-82).

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги про те, що у адміністрації не було підстав звільняти його за одноразове невиконання трудових обовязків, що суд не перевірив відповідність наказу про звільнення вимогам закону.

Оскільки контракт є особовою формою трудового договору, то посилання ОСОБА_2 на ці обставини є безпідставними. З наказу про звільнення ОСОБА_2 вбачається, що в ньому відображені факти, які послужили підставою для припинення трудових обовязків між сторонами.

Відмовляючи ОСОБА_2 у стягненні з Аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України, суд першої інстанції зазначив, що вини відповідача у несвоєчасному отриманні позивачем сум за перебування на лікарняному немає.

За положеннями ст. ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як вбачається зі справи, Аварійно-водолазна служба Маріупольської міської ради є бюджетною установою (а.с.87).

Згідно з представленим лікарняним листком № 896723, ОСОБА_2 знаходився на лікарняному з 15 серпня 2010 року до 1 вересня 2010 року (а.с.110-113).

З довідки аварійно-водолазної служби вбачається, що за цим лікарняним листом ОСОБА_2 підлягає до виплати 5017 грн.33 коп. (а.с.114).

Аварійно-водолазна служба неодноразово зверталася до Фонду соціального страхування по тимчасовій непрацездатності та вимагала виконання зобовязань по оплаті страхових сум на випадок непрацездатності ОСОБА_2, однак відповідні перерахунки проведені тільки у вересні 2010 року (а.с.86-92,115,143).

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 не заперечував повного розрахунку по лікарняному листку, що і підтверджується довідкою служби.

З урахуванням обставин справи та норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що вини Аварійно-водолазної служби Маріупольської міської ради у несвоєчасній виплаті ОСОБА_2 допомоги з тимчасової непрацездатності не має, що суд всебічно, повно і обєктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін і наданим доказам дав належну оцінку, і дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку на користь ОСОБА_2 відсутні.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі ст.79,88 ЦПК України апеляційний суд, у звязку з відмовою ОСОБА_2 в задоволенні апеляційної скарги, вважає необхідним стягнути з позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 120 грн.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 6 грудня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляд справи в розмірі 120 грн. на розрахунковий рахунок №31213263700004 отримувач Державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район ЕДРПОУ 34686537 МФО 834016 Банк - ГУ ДКУ у Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді