Рішення № 18899485, 23.05.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22-693- 2011р. Головуючий у І інстанції Федотова В.М.

Категорія - 37 Доповідач Ігнатоля Т. Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецькоі області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Сорока Г.П., Ткаченко Т.Б.,

з участю секретаря Ушакової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, про визнання права власності в порядку спадкування на частину квартири, поділ квартири, припинення права власності на частину квартири, стягнення понесених витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 1 грудня 2010 року ,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що після смерті її чоловіка, ОСОБА_6, вона, її син ОСОБА_2, 2002 року народження, мати померлого - ОСОБА_3 та його син від першого шлюбу - ОСОБА_5, 1989 року народження, є спадкоємцями 1\2 частини квартири АДРЕСА_1. Друга половина квартири, в розмірі 1\2 частини, належить їй на праві власності на підставі рішення суду. Всі спадкоємці прийняли спадщину. Оскільки відповідачі оспорюють частки її та сина на спадкування квартири, просила визнати за нею та сином ОСОБА_7 право на спадкування квартири в розмірі по 1\8 частині за кожним. В квартирі проживає вона з сином, квартира розподілу не підлягає, частки відповідачів є незначними, тому, просила поділити спірну квартиру, виділивши її їй та сину в натурі, припинивши право власності відповідачів на частину квартири, яка належить їм, в розмірі по 1\8 частині кожному, та стягнути з неї на користь відповідачів грошову компенсацію за належні їм частки у квартирі, згідно з висновком будівельно технічної експертизи, якою визначена вартість квартири та спадкових часток.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя від 1 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування на 1\8 частину квартири АДРЕСА_2.

Поділена квартира АДРЕСА_2 між сторонами з виділенням її в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Припинено право часткової дольової власності на зазначену квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вартість 1\8 частки кожного в зазначеній квартирі в розмірі 34242 грв., які знаходяться на депозитному рахунку Управління ДСА в Донецькій області.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, солідарно на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на оплату судового збору та інформаційно технічного забезпечення розгляду справи - в розмірі 171 грв, витрати по оплаті проведення експертизи 2000 грв, комісійні витрати, пов»язані з перерахуванням коштів на депозитний рахунок суду 342,42 грв.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

У відповідності з ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності відповідачки ОСОБА_4, яка належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представників ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти скарги позивачки ОСОБА_1 та її представників - ОСОБА_10 і ОСОБА_11, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин справи, що мають значення для її вирішення; невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_3 була зареєстрована, на підставі свідоцтва про право власності від 25 липня 2007 року, за ОСОБА_6 ( а.с. 7), який з 1 вересня 2001 року перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою ОСОБА_1.(а.с. 14).

Від шлюбу з ОСОБА_6 позивачка має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2010 року було встановлено факт проживання однією сім»єю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з квітня 1996 року, спірна квартира, яка придбана за біржовим контрактом 14 квітня 1997 року, визнана спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину спірної квартири. ( а.с.8-12).

9 березня 2010 року право власності ОСОБА_1 на 1\2 частину АДРЕСА_5 зареєстроване в Маріупольському БТІ за № 58775 (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулися дружина ОСОБА_1, син ОСОБА_2, мати померлого ОСОБА_3 та син померлого від першого шлюбу - ОСОБА_5, 1989 року народження, який, відповідно до медичного висновку Дергачівської центральної районної лікарні Харківської області є інвалідом з дитинства, страждає на захворювання епілепсія з вираженою зміною особистості, слабоумієм ( а.с. 104)

На підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 7 серпня 2006 року ОСОБА_5 визнаний недієздатним та йому призначено опікуна матір ОСОБА_4.( .а.с. 105).

За висновком будівельно технічної експертизи від 16 квітня 2010 року поділ спірної квартири в натурі з виділом двох або трьох ізольованих квартир неможливий; квартира складається з двох суміжних кімнат загальною площею 43,4 кв.м., жилою 30,1 кв.м. Дійсна вартість квартири становить 136670 грв. Вартість 1\8 частини 17121 грв.( а.с. 28-33).

Задовольняючи позов про визнання права власності в порядку спадкування за позивачкою та її сином на 1\8 частину квартири за кожним, про припинення права власності відповідачів на їх частки у спільному майні, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є, разом зі спадкодавцем ОСОБА_6, співвласником квартири; що вона разом з сином проживає у спірній квартирі; частки відповідачів у спірній квартирі є незначними і відсутні умови для виділу їх часток в натурі; припинення права власності та виплата грошової компенсації за належні частки відповідачам не завдасть істотної шкоди їх інтересам; спільне проживання сторін у спірній квартирі неможливе, оскільки сторони не є членами однієї сім»ї; грошові кошти за належні відповідачам частки знаходяться на депозитному рахунку суду.

Такий висновок суду є обгрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно зі ст.1278 цього Кодексу, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Відповідно до ч.2 ст.1279 цього Кодексу, спадкоємці, разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи і не оспорюється сторонами, що позивачка, її син та відповідачі є співвласниками в порядку спадкування 1\2 частини квартири АДРЕСА_4. Частка кожного становить 1\8 частину спірної квартири. Позивачці разом з сином в порядку спадкування та на підставі свідоцтва про право власності належить: 1\8 +1\8 +1\2 =6\8 або 3\4 частини квартири. Частка відповідачів становить 1\8 +1\8 = 2\8 або 1\4 частина квартири. Квартира неподільна.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно всебічно і об"єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував матеріальний закон і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання права власності в порядку спадкування за нею та ОСОБА_2 на 1\8 частину квартири за кожним, про поділ квартири з виділенням її в натурі за позивачкою та її сином, з припиненням права власності ОСОБА_3 на 1\8 частину квартири та ОСОБА_5 на 1\8 частину квартири з виплатою їм вартості належних часток.

В рішенні суду в цій частині повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, стягуючи з ОСОБА_1 на користь відповідачів вартість 1\8 частки кожного з відповідачів, суд зазначив в рішенні загальну суму стягнення - 34242 грв., чим допустив порушення норм матеріального права.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з положеннями ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому тієї частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Тому, з урахуванням вимог закону, рішення суду про стягнення вартості належних відповідачам часток у загальній сумі 34 242 грв. є незаконним і підлягає зміні. На користь кожного з відповідачів підлягає стягненню з ОСОБА_1 по 17121 грв., що відповідає їх часткам у спірній квартирі. Зазначені суми, у відповідності з ч. 2 ст.365 ЦК України, перераховані позивачкою на депозитний рахунок суду, що підтверджено квитанцією ПАТ « КБ Приват Банк» №848.428.4 від 17 листопада 2010 року ( а.с. 201).

Аналогічно, стягуючи з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на оплату судового збору, інформаційно технічного забезпечення розгляду справи загальну суму 171 грв. та витрати за проведення експертизи на суму 2000 грв., суд також допустив порушення норм матеріального права, що є підставою для зміни рішення суду в цій частині.

З ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_5, підлягає стягненню на користь позивачки по 60 грв. з кожного у відшкодування витрат на ІТЗ та по 1000 грв. з кожного у відшкодування витрат, понесених позивачкою на оплату будівельно - технічної експертизи, що підтверджено квитанцією прибуткового касового ордеру ПП «Бюро судових експертиз» ( а.с. 200).

Витрати, понесені ОСОБА_1 на оплату судового збору в розмірі 51 грв., підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_5, як інвалід з дитинства, недієздатний звільнений, на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від оплати судового збору.

Що стосується цього ж рішення в частині стягнення на користь позивачки комісійних витрат у зв»язку з перерахуванням банку коштів на депозитний рахунок суду в розмірі 342,42 грв., то в цій частині рішення підлягає скасуванню з відмовою у стягненні цієї суми, оскільки ці витрати не відносяться до судових витрат, передбачених ст. 79 ЦПК України, і не підлягають компенсації.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що у неї немає іншого житла і вона проживає з 2007 року у знайомих та родичів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки доказів на підтвердження місця свого проживання ОСОБА_3 суду не надала, а зареєстрована вона залишається в АДРЕСА_6 де і проживала разом зі своїм чоловіком, з яким вона розірвала шлюб, як сама пояснила в судовому засіданні апеляційного суду, після пред»явлення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на частину спірної квартири. В спірній квартирі ОСОБА_3 ніколи не проживала і ніяких вимог щодо свого права на проживання у ній не заявляла.

Посилання відповідачів на те, що не отримували повісток у судове засідання суду першої інстанції апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки розгляд справи у відсутність будь кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час та місце судового розгляду, не є підставою для скасування рішення суду.

Доводи скарги про те, що до участі у справі не залучені органи опіки та піклування є неспроможними, оскільки участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків є обов»язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне. Опікуном недієздатного ОСОБА_5 є його мати ОСОБА_4, яка за законом є представником його інтересів, тому,в даному випадку законом не передбачена обов»язкова участь органів опіки та піклування.

Відсутність у ОСОБА_5 свого житла не є підставою для відмови у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки його мати ОСОБА_4, як опікун, не заявляла вимог щодо його прав на проживання у спірній квартирі; він проживає в сім»ї з матір»ю та її чоловіком; членом сім»ї позивачки ніколи не був і спільне проживання з ними в одній квартири не можливо не тільки у зв»язку з технічною неможливістю поділу квартири на дві ізольовані, а і у зв»язку зі станом здоров»я ОСОБА_5, який потребує постійного стороннього догляду.

Посилання відповідачів на те, що вони не згодні з висновками експертизи, яка не може бути доказом по справі, оскільки вона призначалася судом без їх участі і при її проведенні вони не були присутніми, колегія не бере до уваги, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи. Про проведення експертизи відповідачі були повідомлені, про що свідчать листи ПП «Бюро судових експертиз» та Приморського районного суду м.Маріуполя від 25 березня 2010 року (а.с. 24-25). Після проведення експертизи відповідачі знайомилися з її висновками, про що свідчить заява представника відповідачки ОСОБА_8 (а.с. 82) і не заявили про свою незгоду з цими висновками, не заявили клопотання про призначення повторної експертизи. Не заявлено такого клопотання і під час апеляційного розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків щодо поділу спірної квартири у спосіб виділення її в натурі позивачці з сином, з припиненням права власності відповідачів на належні їм частки, з виплатою вартості належних їм часток.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає зміні в частині стягнення вартості часток відповідачів у спірній квартирі та стягнення судових витрат, понесених на оплату судового збору, інформаційно технічного забезпечення розгляду справи та витрат на оплату експертизи і скасуванню в частині стягнення комісійних витрат при перерахуванні сум банку на депозитний рахунок суду з відмовою у їх стягненні.

В решті частини рішення залишається без зміни у зв»язку з тим, що відповідає обставинам справи та ухвалено у відповідності з нормами матеріального права.

На підставі ст.88 ЦПК України, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 120,21 грв, оскільки при подачі позову підлягало сплаті 171,21 грв., а сплачено 51 грв. ( 171,21- 51 = 120,21 грв.) Зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_3 у зв»язку зі звільненням ОСОБА_5 від оплати судового збору та у зв»язку з задоволенням позову ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 14 грудня 2010 року в частині стягнення вартості частини квартири та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вартість 1\8 частини кожного в квартирі АДРЕСА_5 у розмірі по 17121 грв. кожному, перерахувавши їх з депозитного рахунку № 37317004001000 в управлінні УДК В Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 26288796, отримувач Управління ДСА в Донецькій області, внесені ОСОБА_1 згідно квитанції ПАТ «КБ Приват Банк» №848.428.4 від 17 листопада 2010 року.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи по 60 грв. з кожного, витрати на оплату будівельно технічної експертизи по 1000 грв. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 51 грв.

Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 комісійних витрат, пов»язаних з перерахуванням коштів на депозитний рахунок суду в розмірі 342,42 грв., скасувати і у стягненні цих витрат ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 120,21 грв.

В решті частини рішення залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді