Ухвала суду № 18899207, 16.02.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-ц-315\2011 рік Головуючий у 1 інстанції Іванченко А.М.

Категорія 53 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Гаврилової Г.Л. Кочегарової Л.М.

при секретарі Дерюгіній В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2010 року по справі за його позовом до Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» про скасування наказу, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 28 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення його позову, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які доводи скарги підтримали, заперечення представника відповідача ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи ОСОБА_2 у позові, суд першої інстанції виходив з того, що переміщення позивача на посаду заступника начальника цеху № 108 було обумовлено інтересами виробництва, воно проведено на тому ж підприємстві, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення на виконання роботи було у межах спеціальності, кваліфікації та посади позивача, обумовленої трудовим договором зі збереженням посадового окладу, відповідно до норм трудового законодавства, а тому, підстав для скасування наказу про переміщення не має.

З висновками суду не можна не погодитися.

Судом встановлено, що з 16 жовтня 2006 року ОСОБА_2 працював заступником начальника по виробництву цеху № 187 ЗАТ «АзовЕлектроСталь» (а.с.12а,47).

Згідно з дипломом, ОСОБА_2 в 1986 році закінчив Маріупольський металургійний інститут за спеціальністю «устаткування і технологія зварювального виробництва» (а.с.94).

Наказом № 161-к від 30 квітня 2010 року ОСОБА_2, у звязку з виробничою необхідністю, переміщено в цех № 108 на посаду заступника начальника цеху з виробництва з 1 травня 2010 року (а.с.13-15,78).

З цим наказом ОСОБА_2 був ознайомлений.

З 1 травня 2010 року ОСОБА_2 на роботу в цех № 108 не вийшов і 27 серпня 2010 року він звільнений з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України.

Згідно ч.2 ст.32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Згідно з положеннями ч.2 ст.114 КЗпП України, у тих випадках, коли в результаті переміщення працівника (частина друга статті 32) зменшується заробіток з не залежних від нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців.

Заперечуючи проти позову та доводів апеляційної скарги, представник ЗАТ «АзовЕлектроСталь» посилався на те, що переміщення ОСОБА_2 на іншу посаду заступника начальника цеху проведено в межах Іллічівського району м.Маріуполя, посадовий оклад позивача у звязку з переміщенням не змінився, з 1 травня 2010 року заробітна плата позивачу не нараховувалася, оскільки він не приступав до роботи в цеху № 108 (а.с.51-52).

Згідно з табелями робочого часу по цеху № 108, ОСОБА_2 з 1 травня 2010 року до 27 серпня 2010 року на роботу не виходив. До списку працівників цеху № 187 позивач не включений (а.с.53-70,73-74).

Як свідчать виписки зі штатного розкладу інженерно-технічних працівників і службовців цехів № 187 та № 108, оклад та персональна надбавка заступників начальника цеху є однаковою (а.с.50-51).

Доказів того, що посада заступника начальника цеху № 108 протипоказана ОСОБА_2 за станом здоровя, позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.

Отже, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін і наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував розяснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», та дійшов обґрунтованого висновку, що істотної зміни умов праці ОСОБА_2 не відбулося, що порушень трудового законодавства при переміщенні позивача не допущено, а тому, відсутні підстави для скасування наказу від 30 квітня 2010 року та відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.

Висновки суду про необґрунтованість вимог позивача про стягнення заробітної плати відповідають обставинам справи.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, звертаючись до суду, він просив про стягнення заробітної плати з 1 травня 2010 року, згідно з графіком роботи № 4-2 (а.с.5).

У відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, в позові ОСОБА_2 не зазначив, в якому розмірі він просив стягнути заробітну плату, за роботу на якій посаді та в якому цеху, що собою становить графік № 4-2.

На обґрунтування цих вимог доказів суду не надано.

Доводи позивача в апеляційному суді про те, що з 1 травня 2010 року він продовжував виконувати свої обовязки заступника начальника цеху № 187 і тому, вимагає стягнення заробітної плати саме за виконання цих обовязків, колегія суддів вважає неспроможними.

Як вбачається з наказів по ЗАТ «АзовЕлектроСталь», ОСОБА_2 з 1 травня 2010 року не вийшов на роботу у цех № 108 і наказами № 278-к від 25 червня 2010 року та № 297-к від 7 липня 2010 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (а.с.16-17).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказав, що ці накази та наказ про звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України він не оспорював.

Таким чином, суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_2 у позові про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки доказів про її існування не надано.

Доводи позивача про те, що суд безпідставно відмовив йому у відшкодування моральної шкоди, оскільки діями відповідача, повязаними з переміщенням, невиплатою заробітної плати йому заподіяно моральної шкоди, апеляційний суд вважає непереконливими, оскільки моральна шкода підлягає відшкодуванню в разі винних дій, заподіювача шкоди, а таких обставин ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено.

Посилання ОСОБА_2 на те, що фактично відбулося переведення його на іншу роботу без його згоди спростовується доказами, представленими відповідачем.

Наявність в трудовій книжці ОСОБА_2 відомостей про його переміщення в інший цех, не спростовує висновків суду щодо законності дій адміністрації по виданню наказу про переміщення від 30 квітня 2010 року і не є підставою для скасування рішення з задоволенням вимог позивача.

На підставі ст.81,297 ЦПК України апеляційний суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 37 грн .

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи підлягають оплаті в розмірі 37 грн . на розрахунковий рахунок №31213263700004 отримувач Державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район ЕДРПОУ 34686537 МФО 834016 Банк - ГУ ДКУ у Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді