Ухвала суду № 1889657, 06.05.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а 454/08 ( 22а-2204/07) Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 29 інстанції Проскуряков К.В.

( 5/55/07-АП)

У Х В А Л А

06 травня 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогосудді Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів Проценко О.А., Юхименко О. В.

при секретарі Гулій О. Г.

за участю представників сторін:

позивача - Євсевєв В. М. (довіреність № 05/235 від 25.04.2008 р. ),

Лавдир В. В. (довіреність № 05/234 від 25.04.2008 р. )

відповідача - Балабко А. В. (довіреність № 8071/10/10 від 04.07.2007 р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційнускаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 27 червня 2007 року

по справі№ 5/55/07-АП

за позовом:ВАТ «Запорізьке карєроуправління », м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.06.2007 р. задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Запорізьке карєроуправління”, м. Запоріжжя (далі ВАТ “Запорізьке карєроуправління”) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ( далі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), а саме визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.02.2007 р. № 0000182300/0-2583/10-23, яким позивачу нараховане податкове зобовязання по податку на прибуток нерезидентів у сумі 10307, 81 грн., у т.ч. 8290, 99 грн. за основним платежем та 2016, 82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить постанову господарського суду Запорізької області скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Виходячи з норм п. 4 Порядку звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470 (далі Порядок № 470), податкова зазначає, що «підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Також в пункті 4 Порядку № 470 встановлено, що довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

До матеріалів справи надана довідка Відомства по оподаткуванню Міністерства фінансів Республіки Кіпр. Довідка не відповідає формі згідно додатку 1 Порядку № 470. Посилання позивача, що листом сертифікованих аудиторів вищої кваліфікації від 15.06.2007 р. підтверджена форма довідки, не може прийматися до уваги, бо аудитори не є державним органом та не можуть підтверджувати форми довідок Відомства по оподаткуванню Міністерства фінансів Республіки Крим

П. 7 передбачає, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобовязана, у разі здійснення у звітному періоді виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України, подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією.

В акті вказано, що підприємством не подавався звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за період сплати процентів нерезиденту.»

Отже, на думку апелянта, висновки суду першої інстанції є неправомірними.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Позивач також зазначає, що відповідно до п. п. 2.3.2 п. 2.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідач в акті перевірки не зазначив за відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства які документи надані для перевірки, а які ні, тому його аргументи про неможливість достовірно визначити наявність чи відсутність документів не можуть бути прийняті до уваги.

У судовому засіданні позивач та відповідач підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та запереченнях щодо неї.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої складено акт від 09.02.2007 р. № 195/23/00110183.

З посиланням на згаданий акт перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 20.02.2007 р. № 0000182300/0-2583/10-23, яким визначив позивачу суму податкового зобовязання за платежем «Податок на прибуток нерезидентів» на загальну суму 10 307, 81 грн. ( у т.ч. за основним платежем 8 290, 99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 016, 82 грн.).

Перевіркою встановлено, що ВАТ «Запорізьке карєроуправління» порушено п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме:

23.12.2005 р. між позивачем (позичальник) та Гарлібан Ентерпрайзіз Лімітед, Кіпр (кредитор) укладено Кредитний контракт № 1, згідно з умовами цього контракту кредитор надає позичальнику кредит в сумі 270000, 00 дол. США одним траншем. Кредитор перераховує вищезазначену суму на рахунок ВАТ «Запорізьке карєроуправління» № 26008040013002 в філії АКБ «Імексбанк», м. Запоріжжя після письмового повідомлення позичальника. Кредит видається в січні 2006 р.

Згідно п. 2 Кредитного контракту, кредит використовується позичальником для поповнення обігових коштів, в тому числі шляхом конвертації в гривну. Відповідно до п. 3.4 повернення кредиту буде здійснюватись позичальником в термін до 31.10.2009 р. згідно графіку. Процентна ставка на весь термін дії кредиту становить 5% річних на основі року 365 днів. Проценти починають розраховуватись з дати перерахування грошових коштів кредитором на рахунок постачальника. П.6 встановлює, що Кредитний контракт вступає в силу з моменту реєстрації Національним банком України і діє до 31.10.2009 р.

За користування кредитними коштами ВАТ «Запорізьке карєроуправління» сплатило відсотки:

17.04.2006 р. 66910, 87 грн.;

30.06.2006 р. 16997, 04 грн.;

29.09.2006 р. 31365, 35 грн.

Сплата позивачем зазначених відсотків підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах № 1 від 12.04.2006 р., № 2 від 30.06.2006 р., № 3 від 29.09.2006 р.

У ході перевірки встановлено, що за перевіряємий період до складу валових витрат були включені сплачені відсотки за кредитним контрактом № 1 від 23.12.2005 р. та не нараховувались і сплачувались до бюджету 15% від їх суми, що складає розмір оподаткування доходу нерезидента, отриманого на території України, та такого, що підлягає сплаті із джерела виплати відповідно до п. п. 13.1, 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також підприємством не подавався звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи резидентів за період сплати нерезиденту відсотків за угодою.

З висновками податкової не можна погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.5.1 п. 5.1 ст.5 до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

29.10.1982 р. між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр укладено Міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна.

Статтею 8 договору встановлено, що відсотки, отримані з джерел в одній договірній державі особою з постійним місцеперебуванням в іншій договірній державі, не підлягають оподаткуванню у першій державі. Згідно ст. 20 цей договір залишається в силі до тих пір, поки одна з договірних держав не денонсує його.

Статтею 7 Закону України «Про правонаступництво України» Україна є правонаступником прав і обовязків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

На момент проведення перевірки вказаний Міжнародний договір є чинним.

Отже, контрагент позивача, який є нерезидентом та перебуває на території Республіки Кіпр, не повинен був сплачувати податок у розмірі 15% по кредитному контракту № 1 від 23.12.2005 р., а ВАТ «Запорізьке карєроуправління» утримувати його та перераховувати до бюджету України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції відносно того, що податкове зобовязання нараховано безпідставно, всупереч нормам ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є таким, що відповідає законодавству та фактичним обставинам.

Посилання податкової на ту обставину, що підставою для звільнення оподаткування доходів нерезидента є довідка відповідної форми, яку позивач під час перевірки не надав, не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 9 КАС України органи державної влади, у т.ч. податкові органи, повинні діяти згідно Конституції України та законів України

П. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у якості підстави звільнення нерезидента від оподаткування визначає наявність відповідної міжнародної угоди, а не довідки щодо походження нерезидента.

Відповідно до ст. 72 КАС України обовязок щодо доведення факту неналежного визначення країни походження нерезидента покладено на податкову. Будь-яких доказів, які б спростовували відомості, зазначені у документах позивача, податкова не надала.

Підзаконні нормативні акти, у т. ч. Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування застосовуються судом у межах, що не суперечать законам України, зокрема нормам КАС України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що позивач подав до суду довідку щодо країни походження контрагента позивача.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача (апелянта) про те, що надана позивачем довідка про оподаткування нерезидента не відповідає встановленій формі, не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Республіка Кіпр входить до переліку країн (станом на 01.05.2005 р.), які приєднались до Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 р.

Згідно ст. 2 Гаазької Конвенції, кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 Апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Статтею 4 Конвенції встановлено, що передбачений апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом, він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Довідка про оподаткування за місцем проживання, видана на вимогу позивача, Відомством по оподаткуванню Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 27.02.2006 р., містить всі, передбачені законодавством України відомості, та засвідчена штампом «Апостиль».

Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки № 195/23/00110183 від 09.02.2007 р. щодо порушення позивачем п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є неправомірними, оскільки податковою не було враховано вимоги цієї статті в частині посилання на норми міжнародних угод, які набрали чинності.

Посилання відповідача на ненадання позивачем звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів, не може бути підставою для обґрунтування податкового зобовязання, визначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні, оскільки воно не містить штрафних санкцій, повязаних із неподанням звітності. Сам факт відсутності звітності резидента не є підставою для обовязку нерезидента щодо сплати податків.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.02.2007 р. № 0000182300/0-2583/10-23 є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжі, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 27 червня 2007 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухваламоже бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 08.07.2008 р.

Головуючий суддя: Туркіна Л.П.

Судді: Проценко О.А.

Юхименко О. В.