Ухвала суду № 18896167, 12.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"12" жовтня 2011 р. м. КиївК-11291/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року

у справі № 16/172

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даяна ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області

про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даяна ЛТД»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області (далі відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області від 18 квітня 2007 року № 0000922332/0/272-232-22074068/6700, яким ТОВ «Даяна ЛТД»зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2007 року на 98961,00 грн.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2007 року позов задоволено повністю. Скасовано та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області від 18 квітня 2007 року № 0000922332/0/272-232-22074068/6700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ «Даяна ЛТД»за січень 2007 року на суму 98961,00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року постанову Господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Даяна ЛТД»подало до ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2007 року, у якій задекларувало наступні показники: експортні операції, що оподатковуються за нульовою ставкою 2192907,00 грн. (рядок 2.1 колонка Б), усього податкового кредиту 32392,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту склала відємне значення 32392,00 грн. (рядок 18.2), залишок відємного значення попереднього звітного періоду 191240,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 190948,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку 190948,00 грн. (рядок 25.1). Разом з податковою декларацією позивачем убули подані розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Даяна ЛТД»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 237-232/22074068 від 18 квітня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Даяна ЛТД»було зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування за січень 2007 року, на 98961,00 грн.

18 квітня 2007 року ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000922332/0/272-232-22074068/6700, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «Даяна ЛТД»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року на 98961,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що операція по ввезенню на митну територію України в кількості 18805 кг підпадає під ознаки переміщення товарів через митний кордон України в митному режимі реімпорту та регулюється положеннями статті 191 Митного кодексу України, у звязку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2006 року суму податку на додану вартість 98961,00 грн., сплачену митним органам, за цією операцією та, відповідно, правомірно включив зазначену суму податку на додану вартість до суми бюджетного відшкодування за січень 2007 року, з урахуванням того, що подальше використання повернутої продукції в господарській діяльності позивача підтверджується належними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено в акті перевірки, за результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідно до контракту № 36-06/PL від 05 липня 2006 року, укладеного між ТОВ «Даяна ЛТД»та фірмою «BAKALLAND S.A.»(Польща) та згідно вантажно-митної декларації № 123739 від 28 серпня 2006 року ТОВ «Даяна ЛТД»було експортовано горіхи волоські без шкаралупи загальною вагою 22000,00 грн. на суму 577720,00 грн., або 114400,00 доларів США. Фірмою нерезидентом була проведена часткова оплата за отриманий товар на суму 11614,00 доларів США, або 83900,70 грн.

Згідно рекламації фірми «BAKALLAND S.A.»(Польща) від 07 вересня 2006 року нерезидент відмовився від оплати за отриманий товар (горіх волоський) в кількості 18805 кг в звязку з невиконанням умов контракту в частині якості товару з боку ТОВ «Даяна ЛТД».

Згідно імпортної вантажно-митної декларації (форма ІМ. 41) № 125974 від 15 грудня 2006 року товар було повернуто на Україну на суму 494804,05 грн. (митна вартість). При перетині кордону (розмитненні) повернутого товару позивачем було сплачено митним органам податок на додану вартість в сумі 98960,81 грн. згідно вантажно-митної декларації № 125974 від 15 грудня 2006 року (відтиск Виноградівської митниці «СПЛАЧЕНО»).

Суму податку на додану вартість у розмірі 98960,81 грн. по повернутому товару ТОВ «Даяна ЛТД»включило до складу податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року у рядку 12.1 колонки Б (податок на додану вартість, сплачений митним органам) та віднесено до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року.

Підставою для зменшення позивачу суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2007 року, слугував висновок податкового органу, викладений у акті перевірки, що спірна операція з повернення товару на умовах рекламації за невиконання умов договору ТОВ «Даяна ЛТД»не являється операцією з придбання товарів чи імпорту товарів.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

Згідно підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Згідно підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Поняття митного режиму реімпорту наведене у статті 190 Митного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Умови переміщення товарів у режимі реімпорту визначені статтею 191 Митного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони: походять з митної території України; возяться на митну територію України не пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України; не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку; ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що оскільки операції з ввезення товарів в режимі реімпорту є обєктом оподаткування в силу положень підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а позивачем виконані всі вимоги статті 7 цього Закону, якою встановлено порядок обчислення і сплати податку, ТОВ «Даяна ЛТД»правомірно включило до складу податкового кредиту грудня 2006 року та до суми бюджетного відшкодування за січень 2007 року суму податку на додану вартість, сплачену митним органам, у розмірі 98960,81 грн.

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що позивачем не доведено факт подальшої реалізації повернутого товару на території України відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані, оскільки спростовуються первинними бухгалтерськими документами, наявними в матеріалах справи (арк. справи 41-54).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров

Суддя Л.І. Бившева