Рішення № 18892441, 28.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.11 р. Справа № 4/296

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 26.09.2011р. (не явився),

від відповідача ОСОБА_2 довір. від 30.07.11р.,ОСОБА_3 довір. від 18.10.2011р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорожньо-ремонтно-будівельне

обєднання 1” м. Донецьк

до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк

про стягнення 13877,40грн. попередньої оплати за товар і збитки від недоотриманої вигоди

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 13877,40грн., з яких: 9652,44грн. - сума попередньої оплати, яка перерахована на підставі договору поставки № 008/08112010 від 22.11.2010р., 4224,96грн. сума не отриманої вигоди, яку він би отримав за договором оренди №1 від 01.01.2011р., якщо би передав в оренду техніку.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки №008/08112010 від 22.11.2010р. та виставлені йому рахунки: №ИД-0001357 від 09.07.2011р. на суму 19843,18грн., який сплачений ним платіжним дорученням №2547 від 19.07.2011р. на суму 6000,00грн., тобто частково в сумі 6000,00грн. і виставлений рахунок №ИД-0001361 від 11.07.2011р. на суму 3652,44грн., який сплачений ним платіжним дорученням №2508 від 14.07.2011р. у повному розмірі. Датою поставки товару за договором вважає передбачений п.2.2 договору датою підпису видаткової накладної, які не були підписані, тому вважає, що відповідач не поставив товар і повинен відповідно до ст.526 Цивільного кодексу і п.1 ст.530 цього ж Кодексу повернути сплачені кошти в сумі передоплати 9652,44грн.

Просить судові витрати в розмірі 1480,00грн. державного мита і 236,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Відповідач не погодився з вимогами позову, вважаючи, що договір дійсно був укладений відповідно до п.4.3 якого він як покупець повинен був здійснити оплату товару на протязі 10 днів з моменту постачання, тобто з дати підписання накладної. Вартість отриманих коштів від позивача в розмірі 9652,44грн. були законно заліковані в рахунок боргу відповідача перед ним за попередні поставки за накладними які додаються до відзиву і на які безпідставно не посилається позивач у позові.

За заявою відповідача розгляд справи продовжений на 15 днів у відповідності з ст..69 ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 9652,44грн. попередньої оплати, яка перерахована останньому на підставі договору поставки №008/08112010 від 22.11.2010р. і стягнення збитків в сумі 4224,96грн. у звязку з недоотриманою вигодою за договором оренди №1 від 01.01.2011р., підписаного позивачем та ТОВ „Данком”.

За своїм змістом та правовою природою договір №008/08112010 від 22.11.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 655-697,712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України.

2

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором №008/08112010 від 22.11.2010р. постачальник (відповідач) поставляє покупцю (позивачу) товари (запасні частини, автомобільні олії, аксесуари, акумулятори та автомобільні шини до транспортних засобів) в асортименті, кількості та за ціною згідно замовлення покупця, узгодженого сторонами за допомогою факсового звязку, електронної пошти або в усній формі, а покупець приймає та оплачує товар. Тара (пакування) входить у вартість товару.

Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару являється прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданої постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 ГК України (п. 1 договору).

Згідно п. 2 договору умовами поставки є EXW (Інкотермс 2000) склад постачальника: вулиця Артемівська, 103 „а”, м. Донецьк. По узгодженню сторін можлива поставка товару на умовах DDP (склад покупця).

Відповідно до п.п. 2.2 і 2.3 договору датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної на товар, що поставляється на умовах оплати відповідно до п.4.3 договору в термін 3-х днів з моменту підтвердження постачальником заявки покупця про наявність товару на складі. В замовленні повинні бути зазначені найменування, кількість товару, інші дані, які необхідні для формування партії товару.

Оплата товару здійснюється покупцем на підставі договору та видаткових накладних до нього протягом 10 календарних днів з моменту поставки (п. 4.3 договору), а не попередньо поставці, як вказує позивач у позові.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Згідно ст.663 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу ( 435-15 ).

Відповідно до ст. 530 ЦК України ( 435-15 ), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктами 2.2, 2.3 договору, укладеним між сторонами визначені конкретні строки поставки і оплати.

Господарським судом встановлено, підставою позову є виставлені відповідачем рахунки, які сплачені позивачемё але залишились не отовареними.

Так, виставлений позивачем рахунок № ИД-0001361 від 11 липня 2011р. на суму 3652,44грн., сплачений в повному обсязі позивачем платіжним дорученням № 2508 від 14 липня 2011р. Товар, визначений у виставленому рахунку не поставлений.

Виставлений відповідачем рахунок № ИД-0001357 від 09 липня 2011р. на суму 19843,18грн., сплачений позивачем частково - в сумі 6000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2547 від 19 липня 2011р. Товар, визначений у виставленому рахунку не поставлений.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Господарський суд з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині повернення перерахованих позивачем як передоплату за виставленими відповідачем рахунками коштів, які до наступного часу не отоварених.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 4224,96грн. суми недоотриманої вигоди за договором оренди №1 від 01.01.2011р., господарський суд відмовляє в цих вимогах, виходячи з наступного:

3

Поняття збитків, наведені у частині п'ятій статті 225 ГК України ( 436-15 ) та у частині другій статті 22 ЦК України ( 435-15 ), не є тотожними. Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах.

ЦК України ( 435-15 ) включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України (436-15) включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються.

Позивачем на огляд суду наданий договір оренди №1 від 01.01.2011р., який підписаний з ТОВ „Данком”, предметом якого є передача орендарю (ТОВ „Данком”) в оренду за плату на підставі калькуляції техніки та обладнання, зазначеного в додатку до договору, який відсутній в матеріалах справи.

Відповідно до наданої калькуляції експлуатація техніки самоскиду КаМаЗ складає 44,01грн./година. Простій техніки, за твердженням позивача з вини відповідача, за 96 годин складає 4224,96грн., які і просить стягнути позивач у вигляді недоотриманої вигоди.

Загальне поняття „збитки” складається із двох складових. По-перше, це так звана „реальна шкода”, під якою розуміється дві групи витрат:

1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням речі (наприклад, вартість втраченого ремонту внаслідок знищення шарового крану стояку водопостачання в квартирі та затоплення квартири) тощо.

2) Витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під дане визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

По-друге, поняття „збитки” включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Правила відшкодування збитків містяться у ст. 623 ЦК України, згідно яких розмір збитків доводиться кредитором.

Для стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, реальність збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З урахуванням Постанова Верховного Суду України (Судова палата у господарських справах Верховного Суду) від 02.03.2010р., № 3-568к10), приймаючи до уваги недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між понесеними ним додатковими витратами та невиконанням відповідачем зобов'язань по поставці товару, у господарського суду відсутні правові підстави стягнення збитків з відповідача.

4

Господарським судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем при зверненні з позовом надмірно сплачений розмір державного мита в сумі 1249,23грн., тому ці кошти повертаються платнику з державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі пропорційно стягнутої суми.

На підставі ст.ст. 22,526,530,610,612,623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 44,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорожньо-ремонтно-будівельне обєднання 1” м. Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк про стягнення 9652,44грн. попередньої оплати.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорожньо-ремонтно-будівельне обєднання 1” м. Донецьк 9652,44грн. передоплати, 96,52грн. державного мита та 164,15грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог відмовити за недоведеністю підстав.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорожньо-ремонтно-будівельне обєднання 1” м. Донецьк-83009, вул. Новоросійська, 9, ЄДРПОУ 32388610 державне мито в сумі 1249,23грн. як надмірно сплачене.

Суддя: С.Ю.Гринько

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 28.10.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >