Рішення № 18892437, 27.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.11 р. Справа № 4/341

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 04.10.2011р. (не явився),

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 06.09.2011р. № 1/921,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „СОИ Групп” м. Донецьк

до відповідача - Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове

про стягнення 106960,71грн. 3%річних, інфляційних

СУТЬ СПОРУ:

09.09.2011р. позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 10696,71грн., з яких: 20498,29грн. - 3% річних, які нараховані за період з 15.07.2008р. по 15.07.2011р., 86462,42грн. - індекс інфляції, нарахований за період з 01.09.2008р. по 01.07.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2007р. по справі №9/252, в якій встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобовязання.

В підтвердження позовних вимог надав рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2007р. по справі №9/252, постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2007р.

Відповідач заперечує проти вимог позову, вважаючи пропущеним строк позовної давності для нарахування річних процентів і витрат від інфляції. Позивач надав письмове клопотання про застосування строку позовної давності. Крім цього, позивачем, вважає що відповідач порушив умови ст..56 Господарського процесуального кодексу України, за якою повинен був надіслати додатки до позову, також позивачем не підтверджений факт, що він звертався до ВДВС з наказом господарського суду для примусовим стягненням боргу.

Позивач не скористався своїм правом на участь в судове засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВЛЕНО:

З огляду на надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційний сум та річних процентів у звязку з простроченням виконання грошового зобовязання за судовим рішенням, що набрало законної чинності.

Господарським судом встановлені наступні факти:

- рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2007р. по справі № 9/252, яке вступило в законну дію , стягнуто з відповідача - ДП „Селидіввугілля” на користь позивача - ТОВ „СОИ Групп” м. Донецьк заборгованість в сумі 244315,95грн., пеню в сумі 2931,05грн., збільшення боргу внаслідок інфляції в розмірі 9843,45грн., 3%річних в сумі 3882,19грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2629,03грн., 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

- за наказом, виданим господарським судом, ВДВС Селидівського МУЮ відкрило виконавче провадження 06.12.2007р., про що винесена відповідна постанова.

2

- 18.06.2009р. відповідач сплатив 22779,10грн. в рахунок погашення заборгованості, несплаченим залишився борг в сумі 221536,85грн.

- у звязку з частковою сплатою боргу відповідачем позивач 09.09.2011р. звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 10696,71грн., з яких: 20498,29грн. - 3% річних, які нараховані за період з 15.07.2008р. по 15.07.2011р., 86462,42грн. - індекс інфляції, нарахований за період з 01.09.2008р. по 01.07.2011р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Господарський суд при вирішенні спору по суті враховує наступне:

Інфляційні та річні - є не мірою відповідальності (не неустойка, не санкція), а платою за користування чужими грошовими коштами.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують права кредитора на звернення з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. N1/384-07).

Приймаючи до уваги, що боржник - ДП „Селидіввугілля” м. Селидове тільки частково сплатив борг, кредитор має право на стягнення з боржника відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Позов заявлений про стягнення 20498,29грн. 3% річних, які нараховані за період з 15.07.2008р. по 15.07.2011р. та 86462,42грн. індексу інфляції, нарахований за період з 01.09.2008р. по 01.07.2011р., нарахованих на суму грошових коштів, примусове стягнення яких ще не завершене.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2007р. по справі №9/252 встановлений факт порушення відповідачем грошового зобовязання перед кредитором. Цим рішенням вже встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобовязання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з п.2 ст. 35 ГПК України.

Правовою підставою позову визначені положення ст. 625 ЦК України, яка не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

3

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобовязання не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Враховуюче вищезазначене, перевіривши розрахунки позивача, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 20498,29грн. 3% річних, які нараховані за період з 15.07.2008р. по 15.07.2011р. та 86462,42грн. індексу інфляції, нарахованого за період з 01.09.2008р. по 01.07.2011р. в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

На підставі ст.ст.526,530,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 35,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „СОИ Групп” м. Донецьк Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове про стягнення 10696,71грн., з яких: 20498,29грн. - 3% річних, які нараховані за період з 15.07.2008р. по 15.07.2011р., 86462,42грн. - індекс інфляції, нарахований за період з 01.09.2008р. по 01.07.2011р. в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове-85400, вул. К. Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СОИ Групп” м. Донецьк-83005, вул. Зубкова, 1, ЄДРПОУ 25118725 3% річних в сумі 20498,29грн., які нараховані за період з 15.07.2008р. по 15.07.2011р., 86462,42грн. - індексу інфляції, нарахованого за період з 01.09.2008р. по 01.07.2011р., 1069,61грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 27.10.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >