Рішення № 18892062, 10.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.11 р. Справа № 11/125

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Лейби М.О., Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „ДМС-ЕКО”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 34828332,

до відповідача, Комунального підприємства „Комунальник 15”, м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 32084631,

про стягнення 61242,97 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю,-

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.07.2011р. по 09.08.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство „ДМС-ЕКО”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Комунального підприємства „Комунальник 15”, м.Макіївка Донецької області, про стягнення суми боргу у розмірі 61242,97 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на договори про збирання, вивезення та утилізацію твердих побутових відходів, правонаступництво у спірних господарських відносинах, наявність заборгованості за укладеними правочинами.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору про збирання, вивезення та утилізацію твердих побутових відходів №200 від 02.11.2010р. разом із додатком до нього, гарантійного листа №б/н від 02.11.2010р., рішення Макіївської міської ради №67/9 від 25.08.2010р., актів №597, №598 звірки з вивозу ТПВ станом на 01.11.2010р., акту звірки з вивозу ТПВ станом на 01.04.2011р., оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 контрагентів КП „Комунальник-5” та КП „Комунальник-1”, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000035, №ОУ-0000374, №ОУ-0000573, №ОУ-0000956, №ОУ-0001501, №ОУ-0001117, №ОУ-0002239, №ОУ-0003193, №ОУ-0005018, №ОУ-0005420, №ОУ-0000032, №ОУ-0000371, №ОУ-0000570, №ОУ-0000954, №ОУ-0001114, №ОУ-0001498, №ОУ-0002075, №ОУ-0002236, №ОУ-0002622, №ОУ-0002789, №ОУ-0003190, №ОУ-0003314, №ОУ-0003728, №ОУ-0004250, №ОУ-0004851, №ОУ-0005015, №ОУ-0005417, договору про вивіз твердих побутових відходів №41 від 01.08.2007р. із додатком до нього, акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ч.7 ст.180, 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 54, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

05.07.2011р. представником Відповідача через канцелярію суду представлено копії документів, що підтверджують правовий статус підприємства та довідку про банківські реквізити КП „Комунальник-15”.

09.08.2011р. Відповідачем до матеріалів справи долучено додаткові документи, а саме відзив №б/н від 09.08.2011р., яким позовні вимоги визнано повністю у сумі 61242,97 грн. та заявлено клопотання про розстрочення даної заборгованості на 16 місяців починаючи з серпня 2011р. по листопад 2012р. з щомісячним платежем 15 місяців по 4000,00 грн., а один місяць 1242,97 грн. (додано графік погашення та фінансовий звіт субєкта малого підприємства станом на 01.07.2011р.)

22.09.2011р. представником Позивача надано копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2011р., договору про вивіз твердих побутових відходів №41 від 01.08.2007р. із розрахунком обсягу (додаток №1 до правочину), договору про вивіз твердих побутових відходів №52 від 01.01.2009р., протоколу чергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства „ДМС-ЕКО” №б/н від 13.04.2011р., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, статуту підприємства.

Представник Позивача в судовому засіданні 10.10.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, через канцелярію суду представив пояснення та уточнення позовних вимог. За змістом пояснень Позивач зазначає про посилання у позовній заяві на п.4.2 усіх трьох правочинів (№41 від 01.08.2007р., №52 від 01.01.2009р. та №200 від 02.11.2010р.), як на підставу існування обовязку щодо сплати спірних сум, у відповідні строки. Одночасно, зазначено про відсутність грошових коштів на рахунках, у звязку з чим можливість сплати (доплати) державного мита при уточненні позовних вимог відсутня.

Відповідно до уточнень позовних вимог, згідно актів звірки розрахунків позовних вимог станом на 31.08.2011р. загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 79419,38 грн., з огляду на що, останнім збільшено позовні вимоги та фактично до стягнення заявлено суму боргу у розмірі 79419,38 грн.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи зміст п.4.2 розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/78 від 04.03.1998р., суд приймає дану заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Представник Відповідача у судовому засіданні 10.10.2011р. визнав суму боргу у розмірі 61242,97грн.

Справа розглядається у вищенаведеному складі суду на підставі розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 22.09.2011р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

Як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю „ДМС-ЕКО” (яке, згідно статуту, перетворено, а у подальшому перейменовано та змінено тип в Приватне акціонерне товариство „ДМС-ЕКО”, реєстрація підтверджена свідоцтвом 12661450000027411 від 28.09.2007р.) Підрядник та Комунальним підприємством „Комунальник - 1” Замовник, укладено договір №41 від 01.08.2007р. про вивіз твердих побутових відходів.

За умовами даного правочину Замовник доручає, а Підрядник своїми силами та за власні кошти виконує роботи по вивозу, утилізації та захороненню твердих побутових відходів.

Відповідно до п.2.1 договору №41 від 01.08.2007р.Підрядник здійснює вивіз відходів з „М-41 Родянський р-н”.

Згідно п.2.4 означеного договору, щомісячно, до пятого числа місяця, наступного за звітнім, Підрядник надає на узгодження Замовнику акт виконаних робіт. Замовник зобовязаний підписати акт або направити мотивовані заперечення Підряднику протягом трьох робочих днів, у протилежному випадку акт вважається узгодженим обома сторонами.

Оплата за вивіз відходів, за приписами п.4.2 договору №41 від 01.08.2007р., здійснюється Замовником згідно виставлених рахунків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Враховуючи акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0000032, №ОУ-0000371, №ОУ-0000570, №ОУ-0000954, №ОУ-0001114, №ОУ-0001498, №ОУ-0002075, №ОУ-0002236, №ОУ-0002622, №ОУ-0002789, №ОУ-0003190, №ОУ-0003314, №ОУ-0003728, №ОУ-0004250, №ОУ-0004851, №ОУ-0005015, №ОУ-0005417, що підписані та скріплені печатками обох сторін, Комунальному підприємству „Комунальник-1” надано, а ним прийнято у 2010р., послуги з вивозу та розміщенню ТПВ на загальну суму 47941,88 грн.

Проте, з огляду на акт звірки з вивозу ТПВ №597 станом на 01.11.2010р., що підписаний та скріплений печатками з боку Підрядника та Замовника, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 (контрагент КП „Комунальник-1”) за 01.10.2009р. 31.10.2010р., вбачається здійснення останнім часткових оплат, внаслідок чого відображена існуючою заборгованість у розмірі 18100,76 грн.

Дані обставини у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовані.

Таким чином, відсліджується порушення Комунальним підприємством „Комунальник-1” господарського зобовязання щодо своєчасного та повного здійснення розрахунку за виконані роботи (надані послуги) у частині сплати означеної вище суми, а отже є наявним обовязок щодо виконання цього зобовязання в натурі.

01.01.2009р. між Закритим акціонерним товариством „ДМС-ЕКО” (яке, згідно статуту, перейменовано та змінено тип в Приватне акціонерне товариство „ДМС-ЕКО”, реєстрація підтверджена свідоцтвом 12661450000027411 від 28.09.2007р.) Підрядник та Комунальним підприємством „Комунальник-5” Замовник, укладено договір №52 про вивіз твердих побутових відходів, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник своїми силами та за власні кошти виконує роботи з вивозу, утилізації та захороненню твердих побутових відходів.

Відповідно до п.2.1 договору №52 від 01.01.2009р. Підрядник здійснює вивіз відходів з контейнерів, закріплених за ПП „Комунальник-5”, які розташовані за адресою: м.Макіївка, Радянський р-н.

Умови складання, погодження сторонами акту виконаних робіт за договором №52 від 01.01.2009р. (п.2.4), порядок розрахунків за ним (п.4.2) тотожні визначеним у п.п.2.4 та 4.2 договору №41 від 01.08.2007р., які приведені вище.

Згідно актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0000035, №ОУ-0000374, №ОУ-0000573, №ОУ-0000956, №ОУ-0001501, №ОУ-0001117, №ОУ-0002239, №ОУ-0003193, №ОУ-0005018, №ОУ-0005420, що підписані та скріплені печатками обох сторін та копії яких представлені суду, Комунальному підприємству „Комунальник-5” надано, а ним прийнято, послуги з вивозу та розміщенню ТПВ у 2010р. на загальну суму 18152,11 грн.

При цьому, в акті звірки з вивозу ТПВ №598 від 01.11.2010р. та акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2010р., що підписані та скріплені печатками, а також оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 (контрагент КП „Комунальник-5” за 01.10.2009р. 31.10.2010р.) відображена заборгованість у розмірі 18809,63 грн.

Заперечень щодо визначеної суми заборгованості не надходило.

Відповідно до рішення Макіївської міської ради №67/9 від 25.08.2010р. „Про реорганізацію КП „Комунальник-1”, КП „Комунальник-5”” вирішено реорганізувати означені юридичні особи шляхом приєднання до КП „Комунальник-15” з 01.11.2010р. та визначити останнє правонаступником реорганізованих підприємств.

За змістом ст.59 Господарського кодексу України вбачається, що у разі приєднання одного або кількох субєктів господарювання до іншого субєкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обовязки приєднаних субєктів господарювання.

Отже, внаслідок реорганізації Комунального підприємства „Комунальник-1” та Комунального підприємства „Комунальник-5” Відповідач став правонаступником прав та обовязків, у тому числі передбачених договором №41 від 01.08.2007р. та договором №52 від 01.01.2009 року.

Таким чином, позов подано до належного Відповідача.

Окрім того, матеріали справи містять гарантійний лист №б/н від 02.11.2010р., яким Відповідач звертається до Позивача та свідчить про правоприємство, а також зобовязується погасити заборгованість Комунального підприємства «Комунальник-1» у сумі 18100,76 грн. та Комунального підприємства «Комунальник-5» у розмірі 18809,63 грн. згідно графіку погашення заборгованості.

Проте, виходячи з фактичних обставин справи дані зобовязання Відповідачем не виконані.

Одночасно, у ході провадження по справі встановлено наявність договірних відносин безпосередньо між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник), що випливають з договору про сбір, вивіз та утилізацію твердих побутових відходів №200 від 02.11.2010р., відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник своїми силами та за власні кошти виконує роботи зі збору, вивозу та утилізації твердих побутових відходів.

Згідно п.2.1 договору №200 від 02.11.2010р. Підрядник здійснює вивіз відходів з контейнерів закріплених за КП «Комунальник-15», що знаходяться за адресою: м.Макіївка-45, м-н.Первомайський, госпблок.

Умови складання, погодження сторонами акту виконаних робіт за договором №200 від 02.11.2010р. (п.2.4), порядок розрахунків за ним (п.4.2) тотожні визначеним у п.п.2.4 та 4.2 договору №41 від 01.08.2007р. та договору №52 від 01.01.2009р., які приведені вище.

Враховуючи твердження Позивача, що не спростовані Відповідачем, за даним договором є наявною заборгованість останнього у сумі 24332,58 грн.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи заборгованість реорганізованих підприємств зобовязання Відповідача щодо сплати Позивачу вартості наданих послуг становить суму у розмірі 61242,97 грн.

Наявність заборгованості у визначеному розмірі також вбачається з акту звіряння розрахунків між учасниками процесу станом на 01.04.2011р., що підписаний та скріплений печатками з обох сторін.

При цьому, як було зазначено вище, Відповідачем визнано позовні вимоги в повному обсязі, а саме у сумі 61242,97 грн., про що зазначено у відзиві, наданому суду.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою директором Комунального підприємства «Комунальник-15» Л.М.Янавічене.

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обовязків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 61242,97грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Клопотання Відповідача про розстрочення даної заборгованості на 16 місяців починаючи з серпня 2011р. по листопад 2012р. з щомісячним платежем 15 місяців по 4000,00 грн., а один місяць 1242,97 грн. (додано графік погашення та фінансовий звіт субєкта малого підприємства станом на 01.07.2011р.) не підлягає задоволеню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, заявником (Відповідачем), не зважаючи на надання фінансового звіту (баланс на 01.07.2011р.) не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, не подано плану подолання наслідків важкої фінансової ситуації тощо. Також не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому. Крім того, рахунків або банківських виписок, з яких би вбачалось відсутність грошових коштів у заявника як на момент виникнення заборгованості, так і на даний час, суду не надано.

Боржником належним чином не обґрунтовано довготривалий термін у 16 місяців, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Одночасно, за змістом ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України господарська діяльність субєктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик.

Суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочення виконання рішення суду заявником не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги Комунального підприємства «Комунальник-15» про розстрочення виконання рішення суду по справі №11/125 є необґрунтованими, недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

У частині стягнення суми збільшення, визначеної в уточненні до позовних вимог в розмірі 18176,41 грн., слід відмовити, з огляду на недоведеність її наявності у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2011р. до уваги судом не прийнято, оскільки не може бути прийнятий в якості доказу виникнення боргу у відповідача перед позивачем за фактичними взаємовідносинами, оскільки акт звірки взаєморозрахунків підприємств є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками тощо, і складався на конкретну дату без будь якого посилання на підстави проведених сторонами бухгалтерських операцій.

Крім того, акти звіряння взаєморозрахунків не можуть свідчити про здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна, оскільки їх складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін. Акт звірки розрахунків не містить істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків сторін, підписання акту не впливає на майновий стан сторін, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін в наслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція актів звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

До того ж акт звірки розрахунків є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств, і не може вважатися доказом наявності або відсутності заборгованості.

10.10.2011р. Позивач уточнив позовні вимоги, з огляду на що, фактично до стягнення заявив суму боргу у розмірі 79419,38 грн.

Відповідно до ст.46 Господарського процесуального кодексу України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита оплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Позивач, згідно приписів Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) зі змінами і доповненнями, не віднесений до осіб, яким надані пільги у цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі до заяви про уточнення позовних вимог не доданий.

Пунктом 4.2. розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/78 від 04.03.1998р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” розяснено, що у разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

Як встановлено вище, Позивачем фактично заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 79419,38 грн.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито у загальній сумі 749,19грн.

Матеріали справи містять платіжне доручення №970 від 30.05.2011р., відповідно до якого було сплачено державне мито в розмірі 612,42 грн.

З огляду на викладене вище, за висновками суду, у відповідності до ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен був доплатити, але не доплатив державне мито в розмірі 136,77 грн.

За таких обставин, з Позивача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито в сумі 136,77 грн.

Стосовно частині задоволених позовних вимог, державне мито розподіляється відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 46, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „ДМС-ЕКО”, м.Донецьк, до Відповідача, Комунального підприємства „Комунальник 15”, м.Макіївка Донецької області, про стягнення суми боргу у розмірі 79419,38 грн., задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства „Комунальник - 15” (86145, Донецька область, м.Макіївка, Радянський район, мкр-н Першотравневий госпблок, ЄДРПОУ 32084631, р/р26006301536158 в ПІБ м.Макіївка, МФО 334516) на користь Приватного акціонерного товариства „ДМС-ЕКО” (83087, м.Донецьк, Куйбишевський район, пр.-т Олександра Матросова, б.24а, ЄДРПОУ 34828332, р/р26008230107100 у відділенні ПАТ „Донміськбанк”, МФО 334970) суму боргу у розмірі 61242,97 грн., а також відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 612,42 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 182,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4.В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „ДМС-ЕКО” (83087, м.Донецьк, Куйбишевський район, пр.-т Олександра Матросова, б.24а, ЄДРПОУ 34828332, р/р26008230107100 у відділенні ПАТ „Донміськбанк”, МФО 334970) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 136,77 грн.

6.Видати наказ після набрання рішення законної сили.

7.У судовому засіданні 10.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

9.Повний текст підписано 17.10.2011р.

Головуючий суддя Соболєва С.М.

Суддя Лейба М.О.

Суддя Сич Ю.В.

< Текст >