Рішення № 18892017, 20.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.11 р. Справа № 11/172

Господарський суд Донецької області у складі Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Агропром-Центр”, м.Красноармійськ Донецької області, ЄДРПОУ 30211319,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, м.Селидове Донецької області, ЄДРПОУ 33426248,

про стягнення 106771,88 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Агропром-Центр”, м.Красноармійськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, м.Селидове Донецької області, про стягнення 106771,88 грн., у тому числі 104248,50 грн. боргу та 2523,38 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором поставки товару №СЗР-46 від 29.03.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору поставки товару №СЗР-46 від 29.03.2010р. разом із доповненням №1 та №2 до нього, а також специфікаціями №1 від 29.03.2010р., 27.04.2010р., видаткових накладних №131 від 29.03.2010р., №315 від 27.04.2010р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №011 від 27.04.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 530, 549, 551, 712, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України та ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

28.09.2011р. від представника Позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи з 28.09.2011р. на інший день в силу відповідних обставин, яке задоволено судом.

Відповідач, у відзиві представленому суду 28.09.2011р., зазначив, що не є боржником за договором поставки товару №СЗР-46 від 29.03.2010р., з огляду на те, що ПП „Сокіл” безпідставно набуло поставлений Позивачем товар за спірними накладними та використало його на власні потреби, а також заявив вимогу про відкладення розгляду справи для надання часу щодо подання окремого позову до ПП „Сокіл”.

12.10.2011р. та 20.10.2011р. представником Відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подані клопотання про призупинення провадження по справі №11/172 на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення по суті іншого окремого спору між Товариством з обмеженою відповідальністю „Селидівське” і ПП „Сокіл”, третя особа ПП „Агропром-Центр”, щодо відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

У задоволенні даних клопотань судом відмовлено, оскільки підстави неможливості розгляду справи №11/172 до вирішення справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське” і ПП „Сокіл”, третя особа ПП „Агропром-Центр”, щодо відшкодування вартості безпідставно набутого майна, відсутні, означена справа не повязана із предметом позовних вимог у даній справі (№11/172). Інших обставин, за яких суд має право зупинити провадження по справі керуючись ст.79 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено.

Представник Позивача в судовому засіданні 20.10.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання 20.10.2011р. не зявився, причин неявки не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

29.03.2010р. між Приватним підприємством „Агропром-Центр” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Селидівське” укладено договір поставки товару №СЗР-46 строком дії у відповідності до п.6.2 даної угоди по теперішній час.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору Позивач (Постачальник) зобовязується поставляти Відповідачу (Покупець) засоби захисту рослин, а останній зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, кількість, ціна та загальна вартість визначаються у Специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін та є невідємними частинами цього договору.

Специфікацією №1 від 29.03.2010р. до договору поставки №СЗР-46 від 29.03.2010р. сторони обумовили поставку Раксилу Ультра у кількості 5л загальною вартістю 3448,50 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що повинна бути здійснена до 29.03.2010р.

Специфікацією №1 від 27.04.2010р. до означеного правочину сторони обумовили поставку Евролайтинг новий у кількості 250 л загальною вартістю 100800,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що повинен бути поставлений в строк до 01.05.2010р.

Моментом передачі партії товару від Постачальника Покупцю, за приписами п.2.4 договору №СЗР-46 від 29.03.2010р., є момент підписання Покупцем накладної, у відповідності до якої зазначена партія товару передається останньому. В момент передачі партії товару у Покупця виникає право власності на цю партію.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно видаткових накладних №131 від 29.03.2010р., №315 від 27.04.2010р., Приватне підприємство „Агропром-Центр” передало обумовлений вище товар Відповідачу на загальну суму 104248,50 грн. Найменування продукції, вказаної у специфікаціях до договору №СЗР-46 від 29.03.2010р., її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявними у матеріалах справи видатковими накладними. Окрім того, первинна документація містить посилання на спірний правочин, як на правову підставу здійснення господарської операції з поставки товару.

Останнім товар прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи скріпленим печаткою Відповідача на даних документах.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №СЗР-46 від 29.03.2010р., що свідчить про набуття Відповідачем права власності на одержані партії товару.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено п.3.3. вказаного правочину, строки оплати товару зазначаються у специфікаціях.

Відповідно до специфікації №1 від 29.03.2010р. до договору поставки №СЗР-46 від 29.03.2010р. партія товару вартістю 3448,50 грн. повинна бути оплачена Покупцем у строк до 01.05.2010р.

Відповідно до специфікації №1 від 27.04.2010р. зобовязання Покупця здійснити оплату партії товару вартістю 100800,00 грн. встановлено у строк до 01.09.2010р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником у сумі 3448,50 грн. та розмірі 100800,00 грн., що разом становить 104248,50 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, приймаючи до увагу факт поставки товару та його прийняття Відповідачем, прийняте останнім на себе зобовязання оплатити спірний товар, що випливає з умов договору поставки №СЗР-46 від 29.03.2010р. та перелічених норм матеріального права, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Згідно п.4.2 договору поставки №СЗР-46 від 29.03.2010р., у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 2523,38 грн. за період з 02.09.2010р. по 28.10.2010р. (57 днів прострочення), що обчислюється від загальної суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та відповідність періоду нарахування даних позовних вимог умовам правочину та п.6 ст.232 Господарського кодексу України, встановив наступне.

Виходячи з умов договору та приписів ст.232 Господарського кодексу України пеня за прострочення сплати грошових коштів за товар поставлений за спірною первинною документацією, строк оплати якого за накладною №131 повинен бути здійснений не пізніше 30.04.2010р., за накладною №315 не пізніше 31.08.2010р., повинна бути нарахована за період з 01.05.2010р. та не більше ніж по 01.11.2010р., за прострочення грошового зобовязання, строк оплати якого 30.04.2010р. (накладна №131 від 29.03.2010р.) на суму 3448,50 грн., та за період з 01.09.2010р. та не більше ніж по 01.03.2011р., за прострочення грошового зобовязання, строк оплати якого 31.08.2010р. (накладна №315 від 27.04.2010р.) на суму 100800,00 грн.

Як вже було зазначено вище, з наданого Позивачем розрахунку вбачається, що він просить стягнути пеню з загальної суми заборгованості у розмірі 104248,50 грн. за накладними №131 від 29.03.2010р. та №315 від 27.04.2010р. за період з 02.09.2010р. по 28.10.2010р. (57 день прострочення).

За висновками суду, штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за договором поставки №СЗР-46 від 29.03.2010р. з урахуванням кінцевої дати періоду прострочення визначеної Позивачем, становлять суму у розмірі 297,61грн. нараховані на суму вартості несплаченого товару за накладною №131 від 29.03.2010р. (3448,50 грн.) та у розмірі 2482,72 грн., нараховані на суму вартості несплаченого товару за накладною №315 від 27.04.2010р. (100800,00 грн.), що разом становить 2780,33 грн.

Проте, з огляду на встановлення Позивачем періоду прострочення у межах визначеного судом, сума пені за який не перевищує вищенаведену, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у розмірі 2523,38 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „Агропром-Центр”, м.Красноармійськ Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, м.Селидове Донецької області, про стягнення 106771,88 грн., у тому числі 104248,50 грн. боргу та 2523,38 грн. пені, задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське” (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Радянська, 161, ЄДРПОУ 33426248, банківські реквізити не відомі) на користь Приватного підприємства „Агропром-Центр” (85300, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Таманова, б.22, кв.22, ЄДРПОУ 30211319, рах.26000250094270 в ДОФ АКБ УСБ м.Красноармійська, МФО 334011) 104248,50 грн. боргу та 2523,38 грн. пені , що разом становить 106771,88 грн., а також відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1067,72 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У судовому засіданні 20.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

6.Повний текст підписано 25.10.2011р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >