Рішення № 18891878, 20.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.11 р. Справа № 11/180пд

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.,

при секретарі Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунальне підприємство «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька», м.Донецьк, ЄДРПОУ 05478829,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ, ЄДРПОУ 21560766, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Донецьк, ЄДРПОУ 01183764,

про зобовязання укласти договір, -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Донецьк, про зобовязання відповідача Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» укласти договір встановлення сервітуту с КП «УК Пролетарського району м.Донецька».

Під час розгляду справи встановлено заснування Відповідача шляхом перетворення у Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”, що згідно з протоколом загальних зборів акціонерів №8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство „Укртелеком”. Враховуючи дане, а також той факт, що правовідношення стосовно яких виник спір виникли між Позивачем та Донецькою філією означеної юридичної особи, суд вважає за необхідне, керуючись ст.25 Господарського процесуального кодексу України, замінити Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”, м.Донецьк, на Публічне акціонерне товариство „Укртелеком”, м.Київ, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на рішення Донецької міської ради №4/18 від 11.09.2006р., розпорядження №411 від 11.09.2006р., прокладку телефонних кабелів та встановлення обладнання Відповідачем в домах балансоутримувача - Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька», надсилання пропозицій ВАТ «Укртелеком» щодо укладення договорів на встановлення сервітутного права останнього.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.67, 187 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 4, Господарського процесуального кодексу України.

13.09.2011 року Відповідачем надано відзив, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на відсутність обовязку Відповідача стосовно укладення спірного правочину із Позивачем. Окрім того, зазначає про те, що Позивачем не вжити заходи досудового врегулювання спору, проект договору не надсилався.

22.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду представлені заперечення на відзив №1960 від 15.09.2011р., у яких Комунальне підприємство «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька» зазначає про не однократне звернення до Відповідача із пропозиціями та попередженнями для звернення до Донецької міської ради для отримання дозволу на укладення договору сервітуту, проект якого видається управлінням комунальних ресурсів для подальшого підписання сторонами, які відповідач ігнорував. Одночасно, дані вимоги до укладення договорів передбачені на підставі рішення Донецької міської ради №534 п.3 абз.3 від 26.11.2003р., №18/17 п.1.3 від 28.03.2008р.

В судовому засіданні 20.10.2011р. представником Позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

В судовому засіданні представником Відповідача підтримано доводи, викладені у представленому суду відзиві.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків.

Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Майново-господарські зобовязання, у відповідності до ст. 179 Господарського Кодексу України, які виникають на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ГК України, з врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством.

Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнено згоди з усіх його істотних умов, а при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із статтею 181 Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

За приписами частини 3 статті 184 Господарського Кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Проте, в матеріалах справи відсутні документи, підтверджуючі направлення Відповідачу проекту договору встановлення сервітуту чи отримання його останнім, або повернення рекомендованого листа з проектом договору позивачеві через закінчення строку зберігання у поштовому відділені, а отже не доведений факт одержання, що обумовлює подальші юридичні дії, правові наслідки у відповідності до вищезазначених норм матеріального законодавства, які регулюють дані спірні правоввдношення.

Таким чином, слід визнати, що позивачем порушений порядок укладення господарських договорів, встановлений ст.ст.179, 180, 184 Господарського Кодексу України.

Рішення Донецької міської ради №534 від 26.11.2003р. та №18/17 від 28.03.2008р. як локальний акт, що за твердженнями Позивача встановлює вимоги до укладення спірного правочину, до уваги судом не приймаються, оскільки вони регулюють відношення у сфері методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Донецька, та порядку передачі в оренду майна територіальної громади м.Донецька, та не мають на меті межі врегулювання укладення договорів присвячені праву користування чужим майном виключно в речовому сенсі у розумінні глави 32 Цивільного кодексу України.

Одночасно, відповідно до ст.401 Цивільного кодексу Україн?и визначено поняття користування чужим майно?м, за яким право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бут?и задоволені іншим способом. С?ервітут може належати власни?кові (володільцеві) сусідньої? земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст.402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Досліджуючи правову специфіку спірних правовідношень, право особи на захист порушеного права та охоронюваного інтересу у межах господарського процесуального, цивільного та господарського законодавства, зокрема п.3 ст.402 Цивільного кодексу України, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.

Проте, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги відстуність факту направлення проекту спірного договору за приписами норм законодавства, яке регулює порядок укладення господарських договорів, що позбавило відповідача в установленому порядку розглянути проект договору, внести відповідні зауваження, та укласти договір у відповідності до склавшихся фактичних відносин, суд не вбачає обставин яки б зумовили недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, а отже наявності спору, порушення прав чи охоронюваного інтересу Позивача.

З огляду на викладені обставини та приписи наведених норм матеріального права, відсутність безпідставного ухилення Відповідача від укладання спірного правочину, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо зобовязання Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Київ, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк, укласти договір встановлення сервітуту із Комунальним підприємством «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька», м.Донецьк.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи означене, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька», м.Донецьк, до Відповідача, Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Київ, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк, про зобовязання відповідача Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Київ, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк, укласти договір встановлення сервітуту с КП «УК Пролетарського району м.Донецька», відмовити.

2. У судовому засіданні 20.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст підписано 25.10.2011р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >