Рішення № 18891368, 25.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.11 р. Справа № 19/95пн

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДемідовоїП.В.

При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТРАР”, м. Донецьк

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” м.Київ

до відповідача-2: Приватного підприємства „Автоексперт”, м. Київ

про визнання порушення відповідачами вимог Конституції України щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди; визнання іпотечного договору №1 від 8 лютого 2008 року таким, що вчинений із недодержанням письмової форми; визнання недостовірною інформації про те, що підприємство є особою, яка відповідає своїм нерухомим майном за нікчемним іпотечним договором №1 від 8.02.2008 року за можливі грошові борги фізичної особи ОСОБА_4. перед ПАТ "Укрсоцбанк" ЄДРПОУ 00039019, визнання "Отчета о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года" таким, що є недостовірним офіційним документом; зобов'язання відповідача-1 надати відповідачу-2 письмовий лист на фірмовому бланку, скріплений печаткою ПАТ "Укрсоцбанк" з наступним текстом: Вимушені спростувати інформацію про те що ТОВ "Отрар" є іпотекодавцем, тому що іпотечний договір №1 від 08.02.2008року - нікчемний, а їх нерухоме майно, а саме - приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 перебувало в іпотеці у банку на незаконних підставах; вилучення у відповідачів всіх примірників "Отчет о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года", що були складені, виготовлені та поширені відповідачем-2, в тому числі: вилучення їх з господарської справи №28/87пн та знищення

За участю представників сторін:

від позивача: Самара І.Г. - керівник, ОСОБА_1. за довіреністю

від відповідача-1: ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача-2: ОСОБА_3 за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

25.10.2011р. з 11.45 год. по 12.00 год.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ОТРАР”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” м.Київ та Приватного підприємства „Автоексперт”, м. Київ про визнання порушення відповідачами вимог Конституції України щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди; визнання іпотечного договору №1 від 8 лютого 2008 року таким, що вчинений із недодержанням письмової форми; визнання недостовірною інформації про те, що підприємство є особою, яка відповідає своїм нерухомим майном за нікчемним іпотечним договором №1 від 8.02.2008 року за можливі грошові борги фізичної особи ОСОБА_4. перед ПАТ "Укрсоцбанк" ЄДРПОУ 00039019, визнання "Отчета о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года" таким, що є недостовірним офіційним документом; зобов'язання відповідача-1 надати відповідачу-2 письмовий лист на фірмовому бланку, скріплений печаткою ПАТ "Укрсоцбанк" з наступним текстом: Вимушені спростувати інформацію про те що ТОВ "Отрар" є іпотекодавцем, тому що іпотечний договір №1 від 08.02.2008року - нікчемний, а їх нерухоме майно, а саме - приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 перебувало в іпотеці у банку на незаконних підставах; вилучення у відповідачів всіх примірників "Отчет о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года", що були складені, виготовлені та поширені відповідачем-2, в тому числі: вилучення їх з господарської справи №28/87пн та знищення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправомірність поширення відповідачем-1 інформації щодо наявності у позивача правового статусу іпотекодавця за іпотечним договором №1 від 08.02.2008р., оскільки зазначений правочин є нікчемним з підстав недотримання вимог до письмової форми під час його укладення, зокрема, внаслідок відсутності печатки ПАТ „Укрсоцбанк” на підписі уповноваженої особи; недостовірність звіту про оцінку предмету іпотеки за вищевказаним договором обґрунтовує недотриманням приписів щодо його оформлення та наявністю помилок за текстом звіту.

Ухвалою від 06.09.2011р. вищевказаний позов прийнято до розгляду та порушено провадження по справі №19/95пн.

04 жовтня 2011р. від відповідача-1 надійшов відзив на позов №701.6-121/85-2312 від 30.09.2011р., в якому він заперечив проти позовних вимог, посилаючись на невідповідність обраного позивачем способу захисту вимогам закону, відсутність конфіденційного характеру в інформації про обтяження майна позивача іпотекою та на дійсність іпотечного договору №1 від 08.02.2008р., яка встановлена рішенням господарського суду Донецької області від 11.08.2011р. по справі №28/87пн.

Цього ж дня через канцелярію суду наданий відзив на позовну заяву №30/99 від 30.09.2011р. відповідача-2, в якому він просить суд припинити провадження по справі №19/95пн, оскільки звіт про незалежну оцінку майна позивача не є юридичним актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), тому спір щодо визнання його недостовірним не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. До того ж відповідачем -2 надані правовстановлюючі документи (Статут, Положення, довіренність), за яких вбачається , що філія в особі її керівника наділена повноваженнями представляти інтереси відповідача-2 в суді.

Під час судового розгляду справи сторонами надавались письмові пояснення та документи в обґрунтування правової позиції, які долучено до матеріалів справи №19/95пн.

25 жовтня 2011р. через канцелярію суду надійшло клопотання від 25.10.2011р., в якому позивач просить суд вийти за межі позовних вимог та додатково до раніше заявлених вимог визнати недійсним "Отчет о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года", а також направити повідомлення в порядку ч.4 ст.90 ГПК України до Головного управління МВС України в Донецькій області про підроблений вищевказаний звіт для прийняття рішення згідно з кримінальним законодавством України.

В судовому засіданні 25.10.2011р. представники позивача наполягали на задоволенні раніше заявлених та додаткової вимог, викладених в позовній заяві та клопотанні від 25.10.2011р. Представник відповідача-1 проти позову заперечив, представник відповідача-2 підтримав позицію відповідача-1

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42, 43ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

08 лютого 2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Отрар” (далі - іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №1 (далі іпотечний договір).

Відповідно до п.1.1 іпотечного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №28/68с-8 від 08.02.2008р. (основне зобов'язання), укладеним між іпотекодержателем (як кредитором) та позичальником фізичною особою ОСОБА_4, нерухоме майно, а саме: будівлю магазину літ.А-1 загальною площею 162,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві колективної власності на підставі на підставі свідоцтва про власності на нерухоме майно, виданого 06.05.2006р. Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, зареєстрованого згідно з витягом з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КПБТІ м. Донецька за №10602912 від 11.05.2006р. за реєстраційним №10246151, в книзі 27в, запис №9068 (далі предмет іпотеки).

Вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1807900,00 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день посвідчення цього договору складає 358000,00 дол. США (п.1.2 іпотечного договору).

За умовами п.6.3, іпотечний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про іпотеку”.

Іпотечний договір №1 від 08.02.2008р. посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5. та зареєстровано в реєстрі за №862, про що до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис №6558543.

Проаналізувавши зміст оспорюваного іпотечного договору, судова колегія дійшла висновку, що зазначена угода за своєю правовою природою є угодою про забезпечення виконання зобовязань (в даному випадку - за кредитним договором) та підпадає під правове регулювання параграфа 6 глави ст. 49 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Закону України „Про іпотеку” (далі - Закон).

За змістом абз.5 п.1.2 Статуту Публічного акціонерного банку «Укрсоцбанк», затвердженого рішенням Загальних зборів ПАТ «Укрсоцбанк» від 08.04.2011р., протокол №1, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», створеного у формі відкритого акціонерного товариства. Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» належать всі права та обовязки, все рухоме та нерухоме майно, які належали Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».

З огляду на вищевикладене, іпотекодержателем за іпотечним договором №1 від 08.02.2008р. виступає Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”.

Донецькою філією Приватного підприємства „Автоексперт” на підставі договору про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна від 05.08.2011р. за замовленням Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” надано звіт про незалежну оцінку майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Отрар”, - предмету іпотеки за іпотечним договором №1 від 08.02.2008р., ринкова вартість якого без урахування ПДВ станом на 07.08.2011р. становить 629472,53 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.08.2011р. задоволено позовні вимоги ПАТ „Укрсоцбанк” по справі №28/87пн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1 від 08.02.2008р. шляхом продажу від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу порядку, встановленому ст. 38 ЗУ „Про іпотеку” за початковою ціною 629472,53 грн. з метою погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк” по договору відновлювальної кредитної лінії № 28/68с-8 від 08.02.2008р. в сумі за кредитом 258 399,36 дол. США, що еквівалентно 2 059 262,01грн.; за відсотками 79428,05 дол. США, що еквівалентно 632 985,96грн.; за комісією -22364,72грн., пеня в розмірі 226 289,85грн.; відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Отрар”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ про визнання незаконною діяльність після 01.01.2004р. Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” та його структурного підрозділу Донецької обласної філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”; визнання незаконною печатку з найменуванням Акціонерний комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” та найменування його структурного підрозділу Донецька обласна філія Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, такими, що не створюють і не породжують юридичних наслідків; визнання недійсним за законом іпотечний договір №1 від 08.02.2008р. через відсутність скріплення договору печаткою юридичної особи та застосування наслідків нікчемності договору шляхом скасування та виключення запису про заборону з реєстру іпотек. Рішення в силу не вступило.

Проте, в межах справи №19/95пн позивач просить суд визнати іпотечний договір №1 від 11.08.2011р. таким, що вчинений з недодержанням письмової форми, оскільки стаття 7 договору не скріплена печаткою юридичної особи іпотекодержателя, що має наслідком нікчемність такого правочину.

За змістом ч.2 ст.215 ЦК України, правочин є нікчемним та не потребує визнання його недійсним, якщо його недійсність встановлена законом.

Враховуючи вищевикладене, нікчемність правочину є обумовленою імперативними приписами закону, має бути прямо встановлена конкретною правовою нормою. Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. При цьому, законодавцем не виключена можливість скріплення таких правочинів підписами уповноважених осіб та печатками філій та представництв юридичних осіб, які представляють інтереси цих юридичних осіб при укладанні правочинів (статті 92, 95 Цивільного кодексу України).

З боку Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” договір іпотеки підписаний заступником керуючого Донецькою обласною філією АКБ СР „Укрсоцбанк” ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 25.12.2007р. Як вбчається з іпотечного договору , наданого позивачем, кожна сторінка договору у нижньому куті підписана ОСОБА_6 та скріплена печаткою банку в особі філії.

В п. 3.2.7. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17,яка діяла на момент укладання договору, філіям, іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва дозволяється виготовлення каучукових і металевих печаток, якщо це передбачено статутом, положенням або наказом про ці філії. У цьому разі в текст печаток вміщується слово "Філія".

Згідно Положення про Донецьку обласну філію Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, остання наділена правом мати печатку з ознакою належності філії до юридичної особи.

За таких обставин, суд не вбачає невідповідності договору вимогам ст. 207 ЦК України.

Водночас, заявлена позивачем вимога про визнання іпотечного договору №1 від 08.02.2008р. таким, що вчинений з недодержанням письмової форми, не відповідає передбаченим законом способам захисту порушеного права, передбачених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не може бути застосована судом під час вирішення спору по справі №19/95пн, відтак позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання недостовірною інформації про те, що підприємство є особою, яка відповідає своїм нерухомим майном за нікчемним іпотечним договором №1 від 8.02.2008 року за можливі грошові борги фізичної особи ОСОБА_4. перед ПАТ "Укрсоцбанк" суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Статтею 278 ЦК України до компетенції судів віднесено вирішення питання щодо заборони поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права

З урахуванням правової позиції Вищого господарського суду України, викладених в інформаційному листі №01-8/184 від 28.03.2007р. „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію”, за змістом ст.91 Цивільного кодексу України, право на заборону поширення інформації, передбачене статтею 278 ЦК, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту проти можливого поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Беручи до уваги висновок суду про відсутність ознак нікчемності іпотечного договору №1 від 08.02.2008р., відсутності доказів визнання його недійсним в судовому порядку у суду не має правових підстав вважати іпотечний договір недійсним.

Враховуючи зазначені обставини, інформація про те, що ТОВ „Отрар” відповідає перед ПАТ "Укрсоцбанк" за можливі грошові борги фізичної особи ОСОБА_4. своїм нерухомим майном на підставі іпотечного договору №1 від 08.02.2008р., прямо витікає зі змісту п.1.1 іпотечного договору, який наразі є дійсним та чинним, тому є достовірною.

Водночас, питання про те, чи має поширена про дану особу інформація негативною стосовно неї, вирішується у кожному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що інформація про його правовий статус майнового поручителя перед ПАТ „Укрсоцбанк” відповідно до іпотечного договору №1 від 08.02.2008р. будь-яким чином шкодить його діловій репутації, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (гудвілу), тому твердження позивача про негативний характер такої інформації є необґрунтованими належним чином.

Разом з цим, визнання інформації недостовірною, як того вимагає позивач, не входить до загального переліку способів захисту порушених прав та законних інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), та не є способом захисту, передбаченим ст.ст.277-278 ЦК України (за приписами зазначених норм захист здійснюється шляхом відповіді, вимоги спростувати недостовірну інформацію, заборонити поширення негативної інформації), тому не може бути застосовано судом під час вирішення спору.

Враховуючи вищевикладені обставини, вимоги позивача про визнання недостовірною інформації про те, що підприємство є особою, яка відповідає своїм нерухомим майном за нікчемним іпотечним договором №1 від 8.02.2008 року за можливі грошові борги фізичної особи ОСОБА_4. перед ПАТ "Укрсоцбанк" не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши зміст вимоги позивача про зобов'язання ПАТ „Укрсоцбанк” надати ПП „Автоексперт” письмовий лист на фірмовому бланку, скріплений печаткою ПАТ "Укрсоцбанк" з наступним текстом: Вимушені спростувати інформацію про те що ТОВ "Отрар" є іпотекодавцем, тому що іпотечний договір №1 від 08.02.2008року - нікчемний, а їх нерухоме майно, а саме - приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 перебувало в іпотеці у банку на незаконних підставах, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вона фактично є спростуванням інформації, недостовірність якої вимагає встановити позивач в межах справи №19/95пн.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, враховуючи висновок суду про достовірність інформації щодо наявності у ТОВ „Отрар” правового статусу іпотекодавця за іпотечним договором №1 від 08.02.2008р. на момент розгляду справи №19/95пн, наразі відсутні правові підстави, які обумовлюють виникнення у відповідача-1 зобов'язання надіслати відповідачу-2 лист визначеного позивачам змісту, тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимоги про визнання "Отчета о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года" недостовірним офіційним документом, позивач посилається на те, що в ньому містяться змістовні помилки (стор.16, 17, 35 оспорюваного звіту), звіт зроблений на підставі недостовірної інформації банку про перебування обєкту оцінки в його іпотеці та скріплений печаткою відокремленого підрозділу ПП „Автосервіс”, а не юридичної особи, що порушує вимоги до його оформлення.

Як вбачається з наданої позивачем копії звіту, на останньому аркуші стає печать юридичної особи та звіт, крім підписи керівника відокремленого підрозділу підписаний директором відповідача -1 та скріплений печаткою юридичної особи.

За змістом ст.1 Закону України „Про інформацію”, документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; в свою чергу, інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. З вищевикладеного вбачається, що документ і інформації співвідносяться як форма та зміст відповідно.

Як зазначалось вище, чинним законодавством передбачено спеціальні способи захисту особистих немайнових прав осіб в сфері інформаційного обігу, які за своєю суттю насамперед спрямовані на забезпечення позитивного та достовірного інформаційного простору, незалежно від його матеріального оформлення, будь-то в документарній або електронній формі тощо.

З огляду на вищевикладене, підставами для захисту порушених прав в суді є поширення інформації, зокрема, недостовірної або негативної, збереженої або відображеної на будь-якому носії, а не її носій.

Як зазначалося вище, заявлені позивачем способи захисту як визнання недостовірною інформації так і визнання недостовірним офіційного документу (Звіту) не відповідають способам захисту порушених прав, встановлених законом.

Твердження позивача щодо наявності в оспорюваному звіті правової природи правочину суд відхиляє, оскільки за легальним визначенням, наведеним в ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, в той час як звіт про оцінку майна є формою викладення висновків спеціалістів з приводу актуальної вартості обєкту оцінки та не створює юридичних наслідків, на настання яких має бути направлений правочин.

Беручи до уваги зазначені обставини, позовні вимоги про визнання "Отчета о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года" таким, що є недостовірним офіційним документом не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання порушення відповідачами вимог Конституції України щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Однак, як вбачається з системного аналізу структури Конституції України та змісту ст.32, зазначені конституційні засади поширюються на фізичних осіб, правовий статус яких ґрунтується на принципах розділу ІІ, до якого включено і статтю 32, та не можуть бути застосовані до юридичною особи.

Водночас, правовий режим немайнових прав юридичної особи визначається цивільним законодавством. Зокрема, відповідно до ст.94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Так, як зазначає позивач, відповідачами порушений порядок збирання, зберігання, та поширення конфіденційної інформації про нього та його майно, яка полягає у переданні в іпотеку банку нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у звязку з чим вимагає застосувати передбачений п.1 ч.1 ст.16 ЦК України спосіб захисту його порушеного права у вигляді визнання права, проте заявляє вимоги про визнання порушення відповідачами вимог Конституції.

Відповідно до ст.21 Закону України „Про інформацію”, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Особи, які володіють конфіденційною інформацією, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. До кола конфіденційної інформації у сфері господарської (підприємницької) діяльності відноситься інформація, що визнається такою законом (ст. ст.862, 895 ЦК).

До того ж суд вважає, що не може бути визнана інформація конфекційною, якщо вона розповсюджується у відкритому доступі.

Зокрема, відповідно до ст.4 Закону України „Про іпотеку”, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Доступ до Державного реєстру іпотек , в якому реєструється інформація про встановлення іпотеки, перелік майна, на яке поширюється іпотека, власника цього майна, є відритим для необмеженого кола осіб.

До того ж, відповідно до ст. 21 Закону України „Про інформацію” конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Разом з цим, позивачем не надано доказів, які підтверджують визначення ним конфіденційного (обмеженого) характеру інформації, повязаної з активами товариства та укладанням, виконанням іпотечного договору №1 від 08.02.2008р., текст вищевказаної угоди відповідних застережень не містить.

Водночас, суд відхиляє твердження позивача щодо віднесення такої інформації до банківської таємниці, оскільки чинним законодавством, зокрема, ст.1076 ЦК, ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено перелік відомостей, які носять таємний характер, серед яких відсутній відомості щодо укладення договору іпотеки та обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про інформацію” інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну, таємну та службову. Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, Гл. 10 Закону України „Про банки та банківську діяльність” інформація , яка містить банківську таємницю відноситься до таємної, доступ до якої регулюються Законом України „Про банки та банківську діяльність”. Тому ототожнювання позивачем понять конфіденційна інформація та банківська таємниця є помилковим.

Крім того, за змістом вищевказаної норми банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку. Згідно ст. 1 Закону клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Як вбачається з матеріалів справи, позивач є майновим поручителям по зобовязаннях третьої особи та не є користувачем послуг Банку.

На запитання суду, позивач заперечив наявність в нього статусу клієнту ПАТ „Укрсоцбанк”, що унеможливлює визнання банківською таємницею інформації, яка стала відома банку у звязку з укладанням та виконанням іпотечного договору №1 від 08.02.2008р.

До того ж судом враховано приписи ст. 61 Закону України „Про банки та банківську діяльність” за яких банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону. Як вбачається з договору, укладеного, між відповідачами, іпотечного договору від 05.08.2011р., дії Банку щодо замовлення оцінки майна, що є обєктом договору іпотеки, направлені на забезпечення повернення грошових коштів, які розміщено відповідно до ст. 47 Закону та статуту відповідача-1.

Отже, враховуючи вищевикладене та невідповідність обраного позивачем способу захисту приписам закону, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом з цим, на виконання ухвали суду від 06.09.2011р., позивачем надано обґрунтування відповідності закону вимоги про вилучення у відповідачів всіх примірників "Отчет о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года", що були складені, виготовлені та поширені відповідачем-2, в тому числі: вилучення їх з господарської справи №28/87пн, в якому зазначено, що таким чином ним використовується спосіб захисту його порушеного права, передбачений п.п.3, 4 ст.16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Проаналізувавши зміст наведених статей, суд не погоджується з позицією позивача, оскільки припинення дії, яка порушує право, пов'язано зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі, та підлягає застосуванню у випадках, передбачених законом, зокрема, негаторний позов-ст.391 ЦК); у разі неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. ст. 424, 432 ЦК). Відновлення становища, яке існувало до порушення права, повязано з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення, для застосування цього способу захисту необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення (виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення; усунення перешкод у здійсненні права власності; застосування наслідків недійсного правочину; заборона використання твору без дозволу автора).

Водночас, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діюче господарсько-процесуальне законодавство не допускає вилучення доказів з матеріалів справи без заміни їх належними копіями. Порядок вилучення документів з господарської справи визначається ст. 40 ГПК України та положеннями Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002р. відповідно до п.3.6 якої вилучення зі справи будь-яких документів допускається тільки після закінчення провадження у справі з обовязковою заміною оригіналів документів на їх копії.

Враховуючи відсутність правових підстав для вилучення у відповідачів документів, як того вимагає позивач, неможливість вилучення документів з матеріалів іншої справи в порядку, визначеному діючим законодавством, та беручи до уваги невідповідність обраного позивачем способу захисту приписам ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в цій частині.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про вихід за межі заявлених позовних вимог та визнання недійсним "Отчет о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года" суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.2 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди, в тому числі господарський суд Донецької області, розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

З огляду на вимоги статей 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Частиною 2 ст.20 ГК України розширено до невизначеного кола субєктів перелік осіб, акти яких можуть бути визнані недійсними повністю або частково, якщо вони суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

Отже, виходячи із зазначених норм, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Суд враховує позицію Президії Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 № 02-5/35 „ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, за якою юридичним актом, який може бути оскаржений в порядку господарського судочинства, є юридична форма рішень державного чи іншого органу (посадової особи), тобто офіційний письмовий документ, виданий в межах компетенції органу, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. За приписами ст. 3 Закону, оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою Законом та є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Оскільки складання звіту є частиною процесу оцінки, він також є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань, а не його рішенням.

Водночас, зазначений документ не є нормативно-правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та не підлягає неодноразовому застосуванню; не є індивідуальним актом, оскільки не породжує права та обовязки позивача та йому не адресований.

З огляду на вищевикладене, звіт про оцінку майна не підпадає під наведені ознаки юридичного акту, не є актом державного чи іншого органу, тому не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді.

Таким чином, враховуючи положення ст.12 ГПК України, спір про визнання недійсним звітів про оцінку майна, зокрема, обєкта нерухомого майна, переданого в іпотеку, не підлягає вирішенню у позовному провадженні в господарських судах України. Аналогічну правову позицію з цього приводу висловлено Вищим господарським судом України в постановах від 14.06.2011р. по справі №2/5/2011/5003, від 28.02.2011р. по справі №31/98, від 09.09.2011р. по справі №14/174, від 03.08.201р. по справі №10/3н.

Таким чином, непідвідомчість господарському суду вимоги про визнання недійсним звіту про оцінку майна унеможливлює задоволення клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог в порядку п.2 ст.83 ГПК України.

Разом з цим, за приписами ч.4 ст.90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що реагування на виявлені під час розгляду господарської справи порушення законності віднесено до компетенції господарського суду та не підлягає застосуванню за клопотанням учасника судового процесу.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи висновок суду про необґрунтованість позовних вимог, клопотання позивача від 25.10.2011р. не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Керуючись ст.ст.19, 32, 55, 129 Конституції України, ст.ст.16, 92, 94, 202, 203, 207, 215, 277, 278, 1076, §6 Глави 49 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, Законами України „Про іпотеку”, "Про банки і банківську діяльність", "Про судоустрій і статус суддів", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", „Про інформацію”, Інструкцією з діловодства в господарських судах України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 33, 34-36, 38, 43, 49, 59, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТРАР”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” м.Київ та Приватного підприємства „Автоексперт”, м. Київ про визнання порушення відповідачами вимог Конституції України щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди; визнання іпотечного договору №1 від 8 лютого 2008 року таким, що вчинений із недодержанням письмової форми; визнання недостовірною інформації про те, що підприємство є особою, яка відповідає своїм нерухомим майном за нікчемним іпотечним договором №1 від 8.02.2008 року за можливі грошові борги фізичної особи ОСОБА_4. перед ПАТ "Укрсоцбанк" ЄДРПОУ 00039019, визнання "Отчета о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года" таким, що є недостовірним офіційним документом; зобов'язання відповідача-1 надати відповідачу-2 письмовий лист на фірмовому бланку, скріплений печаткою ПАТ "Укрсоцбанк" з наступним текстом: Вимушені спростувати інформацію про те що ТОВ "Отрар" є іпотекодавцем, тому що іпотечний договір №1 від 08.02.2008року - нікчемний, а їх нерухоме майно, а саме - приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 перебувало в іпотеці у банку на незаконних підставах; вилучення у відповідачів всіх примірників "Отчет о независимой оценке имущества, принадлежащего ООО "Отрар", расположенного по адресу: Донецкая область, АДРЕСА_1 по состоянию на 7 августа 2011 года", що були складені, виготовлені та поширені відповідачем-2, в тому числі: вилучення їх з господарської справи №28/87пн та знищення відмовити.

У судовому засіданні 25.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Демідова П.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >