Рішення № 18890749, 18.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.11 р. Справа № 37/216

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Міщенко Т.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист", м. Донецьк, ідентифікаційний код 02658212

до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення суми боргу за договором оренди б/н від 07.07.2009р. в розмірі 42305,12грн.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні, Відповідача: ОСОБА_2, м. Маріуполь

за участю уповноважених представників:

від Позивача Кожухова Н.І. (керівник згідно рішення №Р-16-2 від 25.11.2010р.);

від Відповідача не зявився;

від Третьої особи не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.44, 811 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 19.09.2011р. на 03.10.2011р., з 03.10.2011р. на 18.10.2011р..

У судовому засіданні 18.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

03.08.2011р. Приватне акціонерне товариство „Донецьктурист” (далі Позивач) звернулось з позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнути суми боргу за договором оренди в розмірі 50348,88грн., що складається з заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 18786,58грн., 3% річних від простроченої суми 467,28грн., пені за несплату боргу 2570,02грн., вартості неповернутого майна після закінчення строку дії договору в розмірі 9025грн, штраф за укладання договору суборенди в розмірі 19500грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобовязань за договором оренди щодо своєчасної та повної оплати за орендних і комунальних платежів, неповне повернення орендованого майна орендодавцеві після припинення дії договору та неправомірне укладання договору суборенди, внаслідок чого виникли підстави для нарахування і стягнення заявлених сум.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нежитлового приміщення від 07.07.2009р. з актами прийому-передачі, правоустановчі документи, копії прибуткових касових ордерів, договір суборенди №1 від 01.04.2010р., перелік відсутніх матеріальних цінностей, прибуткові касові ордери, акти звірення взаємних розрахунків , нормативно обґрунтувавши вимоги посилання на ст.ст. 526, 610, 611, 625, 793-797 Цивільного кодексу України.

Безпосередньо в позовній заяві Позивачем сформульоване клопотання про вжиття забезпечувальних заходів у вигляді накладання арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно Відповідача.

В перебігу розгляду справи Позивачем на вимогу суду були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.47-122, 125-130 т.2), у тому числі - розрахунок штрафних санкцій №235 від 28.09.2011р., яким визначив структуру стягуваних сум з урахуваннях їх перерахунку, а саме:

- заборгованість з орендної плати за травень 2010р. 6500грн.;

- заборгованість з орендної плати за червень 2010р. 6500грн.;

- 3% від простроченої орендної плати 195грн.;

- інфляційна індексація за прострочення орендної плати 643,5грн.;

- пеня за прострочення орендної плати 1089,07грн.;

- сума витрат на оплату вартості комунальних послуг за травень 2010р. 1738,94грн.;

- сума витрат на оплату вартості комунальних послуг за червень 2010р. 422,2грн.;

- 3% річних від суми боргу з відшкодування вартості комунальних послуг 32,42грн.;

- інфляційна індексація за прострочення відшкодування вартості комунальних послуг 118,71грн.;

- пеня за прострочення відшкодування вартості комунальних послуг 178,94грн.;

- відшкодування вартості неповернутих матеріальних цінностей 9025грн.;

- штраф за здачу орендованого майна в суборенду - 19500грн.

Заявою №247 від 14.10.2011р. (а.с.а.с.138-142 т.2) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України посилаючись на результати звірки взаємних розрахунків між сторонами під час розгляду справи, зменшив вимог щодо стягуваної заборгованості з оплати вартості комунальних послуг за травень 2010р. до 738,94грн., 3% річних від суми боргу з відшкодування вартості комунальних послуг до 17,41грн., інфляційної індексації за прострочення відшкодування вартості комунальних послуг до 66,71грн., пені за прострочення відшкодування вартості комунальних послуг до 95,61грн., а також відшкодування вартості неповернутих матеріальних цінностей до 6536,68грн.

Відповідач проти позову заперечив, усно посилаючись на часткову оплату стягуваних сум і усне погодження попереднього керівника структурного підрозділу Позивача на укладання договору суборенди, проте письмово своєї позиції до відома суду не довів, надавши певні документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 94-150 т.1, а.с.1- 42 т.2).

У судовому засіданні 18.10.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги в редакції заяви №247 від 14.10.2011р., наполягаючи на вирішення спору в цьому судовому засіданні та вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Представник Відповідача попри належне повідомлення (а.с.137 т.2) у судове засідання без пояснення причин не зявився.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки 18.10.2011р. завершується процесуальний строк її розгляду.

Вислухавши у судовому засіданні 18.10.2011р. представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2009р. між філією Позивача (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с.а.с.9-13), відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2., 1.4. і 7.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення бару загальною площею 140,9м2 з літнім майданчиком площею 314м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою використання орендованого приміщення для розміщення бару-кафе, ресторану, нічного клубу з цілодобовим режимом роботи, строком дії з 07.07.2009р. до 30.06.2010р.

Згідно п.п.2.1.-2.3. договору розмір орендної плати складає 6500грн на місяць, що має сплачуватися не пізніше 15 числа поточного місяця та не включає в себе вартості комунальних послуг, електрозабезпечення і інших експлуатаційних витрат з утримання орендованого майна, які відшкодовуються Орендарем Орендодавцю окремо відповідно приладів обліку. Здійснення оплати за прийняте в оренду приміщення в строки і розмірах, визначені договором, п. 3.2.5. договору віднесено до обовязків Орендаря.

За умовами п.п.4.1-4.3. і 4.5. договору приймання-передача орендованого майна і його повернення Орендодавцю здійснюється двосторонньою комісією із представників сторін, оформлюється підписанням ними акту приймання-передачі, з моменту якого майно вважається фактично переданим відповідний стороні.

Положеннями розділу 6 договору встановлена відповідальність Орендаря за передачу орендованого приміщення в суборенду без попереднього письмового погодження Орендодавця у вигляді штрафу в розмірі орендної плати за 3 місяці (п.6.3.) та за несвоєчасне внесення орендної плати, безпідставної повної чи часткової відмови від оплати або несвоєчасного звільнення займаної площі після припинення договору у вигляді пені в розмірі 5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу або затримання у звільненні орендованої площі.

На виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування майно згідно актів прийому-передачі від 07.07.2009р. (а.с.а.с.14-19 т.1) в задовільному стані, в тому числі визначений перелік розташованого в приміщення рухового майна (обладнання, меблів тощо).

Приналежність обєкту оренди Позивачеві підтверджується свідоцтвом на право власності №497/3 від 11.12.2002 (а.с.20 т.1).

В перебігу правовідносин за договором Відповідачем готівкою сплачувалися Позивачеві кошти за оренду приміщення та відшкодування вартості комунальних та інших витрат, що підтверджується представленими прибутковими касовими ордерами (а.с.а.с. 57-82, 94-150 т.1, а.с.а.с.1-28 т.2), проте означені документи не містять доказів оплати орендних платежів за травень і червень 2010р. у загальній сумі 13000грн. та оплати вартості комунальних послуг за цей період у загальній сумі 1161,14грн. Слід зауважити, що акти здачі-прийняття виконаних робіт відносно означених сум Відповідачем підписані не були, за винятком акту від 31.05.2010р. відносно відшкодування вартості комунальних послуг на загальну суму 3625,82грн.

01.04.2010р. між Відповідачем та Третьою особою без попереднього письмового погодження Позивача був укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 35м2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.83 т.1), за умовами якого Відповідач як Орендодавець передає, а Третя особа приймає в оренду частину наданого Позивачем Відповідачу приміщення.

01.07.2010р. комісією Позивача в односторонньому порядку був складений акт прийому-передачі майна за договором оренди від 07.07.2009р. про повернення орендованого майна власнику (а.с.а.с.49-53 т.1), за результатами якого виявлена нестача матеріальних цінностей за приведеним переліком на суму 9025грн.(а.с.а.с.54-56 т.1).

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, зменшивши в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявою №247 від 14.10.2011р. (а.с.а.с.138-142 т.2) загальну суму заявлених вимог до 42305,12грн. за визначеними складовими у звязку із усуненнями недоліків у розрахунку.

Відповідач проти позову заперечив, усно посилаючись на належне виконання грошових зобовязань та передачу частини орендованого майна в суборенду Третій особі за усним дозволом Позивача. При цьому, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) актів звірення розрахунків, складених Позивачем на виконання вимог суду (а.с.а.с.49-52, 72-77 т.2)

Ухвалою від 03.08.2010р. до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні Відповідача залучено ОСОБА_4. (далі Третя особа)

Третя особа, при належне повідомлення про судовий розгляд (а.с.92 т.1), без пояснення причин у судові засідання не зявлялась, та не скористалась передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України процесуальними правами.

Суд розглядає справу в контексті всіх викладених у заяві №247 від 14.10.2011р. (а.с.138-142 т.2), оскільки їх сумісний розгляд цілком відповідає ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобовязань за договором оренди), а відповідно до ст. 22 цього Кодексу до прийняття рішення у справі Позивач управнений зменшити розмір вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено усуненням недоліків у розрахунках і врахування всіх виявлених Позивачем доказів виконання зобовязань Відповідача у розглядуваних правовідносинах, а отже не порушує прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань та застосуванні наслідків такого прострочення, а також наслідків невиконання не грошових зобовязань за договором оренди, у вигляді стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційної індексації, штрафних санкцій та вартості неповернутого майна.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору оренди від 07.07.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з компенсації комунальних і експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, та положеннями ст. 322 цього Кодексу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачами та Відповідачем договір, який за своєї сутністю опосередковує відносини оренди, є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Водночас, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення орендних платежів за травень і червень 2010р. (в межах визначеного п. 7.1. строку дії договору оренди) не пізніше 15 числа оплачуваного місяця у відповідності до умов п.п.2.1., 2.3. договору оренди нежитлового приміщення від 07.07.2009р.

Водночас, положення п. 2.3. договору, які запроваджують обовязок Орендаря із компенсації понад орендну плату, вартості комунальних і експлуатаційних витрат Орендодавця на отримання обєкту оренди, так само, як і інші положення договору, не встановлюють строків виконання цього грошового зобовязання Відповідача із здійснення відшкодування вартості означених витрат, що зумовлює необхідність застосування приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Між тим, за відсутністю в матеріалах справи доказів виставлення рахунків, вимог щодо сплати або претензій відносно стягуваних комунальних і експлуатаційних витрат за травень і червень 2010р. та доказів фактичного понесення Орендодавцем таких витрат, суд має підстави стверджувати про недоведеність Позивачем факту виникнення права вимоги означених сум та порушення Відповідачем обвязку з їх оплати.

За таких обставин, у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України суд відмовляє у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг за травень і червень 2010р. у загальній сумі 1161,14грн.

За відсутності доведеного факту заборгованості, яка за змістом ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України є підставою і базою нарахування заявлених 3% річних, інфляційної індексації та пені, суд відмовляє і в вимогах про стягнення означених нарахувань, звертаючи уваги Позивача на те, що положення договору оренди від 07.07.2009р. взагалі не передбачають права Орендодавця нараховувати пеню за прострочення компенсації вартості комунальних послуг п. 6.4. договору встановлює можливість нарахування пені лише за несплату орендних платежів. В свою чергу, відсутність письмової угоди про застосування неустойки за прострочення цих платежів згідно ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України зумовлює і відсутність права на нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту виконання платежем грошових зобовязань зі сплати орендної плати за травень і червень 2010р. у загальному розмірі 13000грн., або припинення цих зобовязань будь-яким іншим передбаченим діючим законодавством способам, що зумовлює висновок суду про наявність порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та підстав вважати Відповідача таким, що прострочив виконання цих грошових зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу з 16 числа травня та червеня 2010р. відповідно.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням нарахованих за період прострочення 3% річних та інфляційної індексації.

Крім того, у відповідності до ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи, що домовленість Позивачів та Відповідача про застосування неустойки у разі прострочення плати сформульована безпосередньо у п. 6.4. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Перевіривши в контексті викладених норм та встановлених на підставі наявних доказів обставин розглядуваних правовідносин остаточні розрахунки Позивача, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог стосовно:

-заборгованості з орендної плати в сумі 13000грн.;

-3% річних за прострочення орендних платежів в сумі 195грн.;

-інфляційної індексації за прострочення орендної плати в сумі 643,5грн.;

-пені за прострочення орендної плати в сумі 1089,07грн.

Вимоги Позивача про стягнення штрафу в сумі 19500грн. за неузгоджену з Орендодавцем передачу обєкту оренди в суборенду, домовленість про застосування кого сторонами викладена в п.6.3. договору оренди, також задовольняються судом, оскільки факт такої передачі майна Третій особі підтверджується представленим у справі договором та Відповідачем визначається (факт), тоді як письмових доказів надання дозволу з боку Позивача до справи не надано і його існування у письмовій формі заперечується.

В свою чергу, положення ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, що підлягає переважному застосуванню з огляду на господарських характер розглядуваних правовідносин перед ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, на відміну від останньої дозволяють визначати розмір штрафних санкцій певною грошової сумою, в даному випадку 3 розмірами місячної орендної плати (6500 х 3 = 19500).

Заявлені Позивачем вимоги про відшкодування вартості неповернутих матеріальних цінностей в сумі 6536,68грн. судом відхиляються, оскільки складений Орендодавцем в односторонньому порядку акт про повернення майна із переліком відсутнього обладнанням у світлі положень п.п.4.1., 4.2. і 4.5 договору не може вважаться належним у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказом втрати Орендарем певного майна, оскільки належного повернення обєкту оренди взагалі не відбулося односторонні дій власника з фактичного повернення майна до власного володіння та користування не відповідають вимогам ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України.

Більш того, вимоги про відшкодування вартості втраченого майна в контексті приписів ст.22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України взагалі мають предявлятися як збитки із притаманним складом елементів доказування (субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивна сторони), тоді як Позивачем не тільки не наведено відповідних доказів і належного нормативного обґрунтування, але й в контексті прохальної частини позовної заяви предмет позову в цій частині кваліфікований як заборгованість - і заяв про змін предмету (обраного способу судового захисту) в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивачем до початку розгляду справи по суті заявлено не було.

Неналежність обраного способу судового захисту за умов відсутності визначеного положеннями договору оренди грошового зобовязання здійснювати оплату вартості певної частини переданого в оренду майна зумовлює відмову у позові в цій частині.

Суд також відхиляє заявлене Позивачем клопотання про вжиття забезпечувальних заходів, оскільки всупереч ст.ст. 33, 34, 66 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не надано належних доказів утруднення або унеможливлення виконання рішення без застосування забезпечення позову, тим більше, що запропонований спосіб забезпечення в частині арешту невизначеного рухомого і нерухомого майна жодною мірою не кореспондується із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до первісної ціни позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист", м. Донецьк (ідентифікаційний код 02658212) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення суми боргу за договором оренди б/н від 07.07.2009р. в розмірі 42305,12грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист", м. Донецьк (ідентифікаційний код 02658212) заборгованості з орендної плати в сумі 13000грн., 3% річних в сумі 195грн., інфляційну індексацію в розмірі 643,5грн., пеню в сумі 1089,07грн. та штраф в сумі 19500грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог Позивача відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Донецьктурист", м. Донецьк (ідентифікаційний код 02658212) державне мито в розмірі 344,25грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 161,36грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >