Рішення № 18888886, 26.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.11 р. Справа № 37/194

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення неустойки в розмірі 2045,04грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю №108 від 20.09.2011р.);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 15.08.2011р. на 26.09.2011р., з 26.09.2011р. на 10.10.2011р.

У судовому засіданні 10.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (далі Відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 2045,04грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин за договором оренди №716/201 від 09.01.2001р. та ухиленням Відповідача від своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого була нарахована стягувана неустойка за період з 22.01.2011р. по 31.05.2011р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №716/201 від 09.01.2001р. з додатками та додатковою угодою до нього; розрахунок неустойки; акт приймання передачі від 01.06.2004р.; лист від 30.12.2010р. №35-04/528; акт приймання передачі майна від 09.01.2001р.; лист від 20.01.2011р. №20-06-04-00591 з доказом отримання; лист вимогу Орендодавця від 31.03.2011р. №20-06-03-03534 про сплату наявної заборгованості та неустойки, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст. 611, 785 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог суду (а.с.а.с.40-45).

Відповідач у судові засідання не зявлявся, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів доказів сплати стягуваних сум або відсутності відповідного зобовязання з інших підстав не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали (а.с.17).

Позивач у судовому засіданні 10.10.2011р. підтримав вимоги, та наполягав на вирішенні спору за наявними матеріалами незважаючи на відсутність Відповідача.

Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка Відповідача належним чином повідомленого Відповідача у судове засідання та ненаданням ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи, тим більше, що 10.10.2011р. добігає кінця процесуальний строк розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2001р. між Позивачем (Орендодавець) та Приватним підприємством „Сауна” (Орендар) був укладений договір оренди №716/2001 (а.с.а.с. 5-8), згідно п.п. 1.1, 7.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно нежитлові приміщення, загальною площею 320,6 кв. м., розміщені за адресою: 86149, АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Макіївського УЖКГ п/о Макіїввугілля (Балансоутримувач), з метою розміщення сауни, строком до 09.01.2006р.

Відповідно до п.п. 2.3, 5.1.4 договору у разі його припинення (розірвання) Орендар зобовязаний повернути Орендодавцю, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання, а п. 2.5. договору покладає обовязок зі складання такого акту на сторону, яка передає майно.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної згідно з додатком №2 розрахунку орендної плати, становить 1331,62грн. за рік, з розрахунку 112,74грн. за місяць, що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, до Державного бюджету, щомісяця не пізніше 10 числа наступним за звітним періодом місяця.

09.01.2001р. відповідно до умов п. 2.2. договору приміщення було передано в оренду Приватному підприємству „Сауна”, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.9).

12.08.2002р. між сторонами за участю Відповідача підписана додаткова угода № 1 до договору (а.с.а.с.17, 18), якою сторони дійшли згоди про заміну Орендаря з Приватного підприємства „Сауна” на Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, який приймає на себе всі права та обовязки, що випливають з договору оренди №716/2001 від 09.01.2001р.

12.08.2002р. відповідно до умов п. 2.2. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.22).

Після закінчення визначеного договором строку його дії орендні правовідносин сторін неодноразово автоматично продовжувалися на той же строк і на тих же умовах за відсутністю заяв про зміну або припинення договору в порядку ст.764 Цивільного кодексу України, востаннє до 09.01.2011р.

Листом №20-06-04-00591 від 20.01.2011р. (а.с.а.с.19, 20), отриманим Відповідачем 21.01.2011р. (а.с.21), Орендодавець повідомив Орендаря, що 09.01.2011р. закінчився строк дії вищевказаного договору оренди та необхідністю термінового повернення орендованого майна Орендодавцю, оскільки термін дії договору продовжуватися не буде.

Листом №20-06-03-03534 від 31.03.2011р. (а.с.а.с.11, 12) отриманим Відповідачем 09.04.2011р. (а.с.13), Позивач повідомив Відповідача про необхідність сплатити неустойку за прострочення повернення майна станом на 31.03.2011р. в розмірі 93,2грн.

За таких обставин Позивач, нарахувавши за 21 день січня 2011р. по травень 2011р. (а.с.14) неустойку у загальному розмірі 2789,08грн., на звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у звязку із відмовою від подальшого продовження договору.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №716/201 від 09.01.2001р. (з урахуванням додаткової угоди№1 від 12.08.2002р. про замну сторони Орендодавця). Суд наголошує, що застосування до правовідносин за договором, який був укладений до моменту набрання чинності Господарським і Цивільним кодексами України, положень означених законодавчих актів зумовлено триваючим характером правовідносин і приписами п. 4 Прикінцевих положень цих Кодексів.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України та відтворюють діючі на момент укладання розглядуваного договору положення ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР.

Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм договір оренди №716/201 від 09.01.2001р., в якому Відповідач набув статусу Орендаря, є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування обєктом оренди та обовязку із повернення цього обєкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі користуватися обєктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин.

Виходячи із встановлених судом обставин, строк орендних правовідносин, відповідно до яких Відповідач міг правомірно займати та користуватися приміщенням, визначався періодом з моменту набуття статуту су Орендаря і по 09.01.2011р., адже факт надсилання та отримання Орендарем листа Орендодавця №20-06-04-00591 від 20.01.2011р. (а.с.а.с.19, 20) унеможливило подальше продовження орендних правовідносин у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

Таким чином, орендні правовідносини між сторонами за договором №716/201 від 09.01.2001р. припинились 09.01.2011р., і саме з цієї дати Відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування обєктом оренди та мав вжити заходів з його повернення Орендодавцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обовязок орендаря повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обовязку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в договорі.

Таким чином, Відповідач на мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються належним виконанням. Втім, як вбачається з матеріалів справи орендоване майно не повернуто. Таке неналежне виконання зобовязання щодо строків повернення майна є його порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання обовязку з повернення майна у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає настання передбачених законом або договором наслідків порушення зобовязань. В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 785 цього Кодексу у разі невиконання наймачем обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 22.01.2011р. по 31.05.2011р.

Означене право було реалізоване Позивачем листом №20-06-03-03534 від 31.03.2011р., що у світлі кореспондуючого звязку між правом та обовязком як суттю зобовязання за змістом ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України зумовило виникнення у Відповідача обовязку зі сплати означеної неустойки.

Здійснивши перевірку заявленої суми, суд встановив її відповідність умовам договору та обставинами справи, з огляду на що задовольняє вимоги про її стягнення неустойки в сумі 2045,04грн. у повному обсягу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, скільки Позивач звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення неустойки в розмірі 2045,04грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р №31110094700064, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, УДК у м. Макіївки ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686736) суму неустойки в розмірі 2045,04грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету державне мито в сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >