Рішення № 18887477, 05.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.11 р. Справа № 22/86пд

Господасрький суд Донецької області у складі: головуючого судді Соболєвої С.М.,

суддів Мальцева М.Ю., Сич Ю.В.,

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”,

ЄДРПОУ 00210602, м.Краматорськ Донецької області,

до відповідача Приватного підприємства „Сплав”, ЄДРПОУ 31717263, м.Донецьк,

про визнання договору №15/1168 від 21.09.2009р. недійсним

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства „Сплав”, м.Донецьк, про визнання недійсним договору №15/1168 від 21.09.2009р., як таким, що укладений з порушенням чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що від імені ВАТ „Енергомашспецсталь” договір №15/1168 від 21.09.2009р., специфікації до цього договору №1, 2, 3 від 21.09.2009р., №4 від 02.10.2009р., №5 від 26.10.2009р., №6 від 30.10.2009р., №7 від 04.12.2009р., №8 від 21.10.2009р. були підписані першим заступником генерального директора Гнездицьким В.Н., який не мав повноважень на підписання цього договору та специфікацій до нього. На підставі ст.ст.203, 215 ЦК України позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 10.05.2011р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на скріплення підпису представника ВАТ „Енергомашспецсталь” на спірних документах печаткою, Інструкцію про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським обєднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготтовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України №17 від 11.01.1999р., а також на виконання позивачем умов спірного договору, що свідчить про схвалення ним цього договору. До матеріалів справи долучив первинну документацію у підтвердження здійснення госполдарських операцій за договором №15/1168 від 21.09.2009р.

Справа розглядається у вищенаведеному складі суду на підставі розпорядження виконуючого обовязки голови господарського суду Донецької області від 11.08.2011р.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 21.09.2009р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір поставки №15/1168, за умовами якого відповідач зобов’язався передати в узгоджений строк у власність позивача продукцію, а позивач зобов’язався у відповідності з умовами цього Договору прийняти цю продукцію та оплатить її (п. 1.2 договору).

Найменування, асортимент, кількість, якісні та інші характеристики продукції, її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього договору (п. 1.3 договору).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Від імені Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” договір №15/1168 від 21.09.2009р. підписаний генеральним директором товариства Єфимовим М.В., який діє на підставі статуту.

Як встановлено судом, до договору №15/1168 від 21.09.2009р. укладені специфікації №1, 2, 3 від 21.09.2009р., №4 від 02.10.2009р., №5 від 26.10.2009р., №6 від 30.10.2009р., №7 від 04.12.2009р., №8 від 21.10.2009р., підписи представників сторін на специфікаціях скріплені печатками.

За твердженням позивача, спірний договір та специфікації до нього підписані першим заступником генерального директора Гнєздицьким В.Н., який не мав на це відповідних повноважень, внаслідок чого позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору №15/1168 від 21.09.2009р.

Належних доказів в підтвердження цих тверджень суду не надано.

Судом також встановлено, що в специфікаціях до договору №15/1168 від 21.09.2009р. не зазначені посади та прізвища осіб, які їх підписали.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 10.05.2011р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно до ст.239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Частиною 1 ст.240 Цивільного кодексу України передбачено, що представник зобов'язаний вчинити правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі інший особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє .

Згідно з ч.1 ст.241 Цивільного Кодексу України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограмма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні та інше). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладання угоди задоволенню не підлягає.

При цьому, відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №15/1168 від 21.09.2009р. та укладених специфікацій до нього №1, 2, 3 від 21.09.2009р., №4 від 02.10.2009р., №5 від 26.10.2009р., №6 від 30.10.2009р., №7 від 04.12.2009р., №8 від 21.10.2009р., позивачу була поставлена продукція, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, продукцію отримувала уповноважена особа позивача Мальцева Л.М. за довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.47-150 т.1, а.с.1-17 т.2). Доказів повернення товару суду не надано.

Водночас, факт поставки товару додатково підтверджено відповідними податковими накладними, які видано згідно приписів пункту 7.3.1 Закону України „Про податок на додану вартість” за першою подією. Згідно пункту 7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним, а також одночасно розрахунковим документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.

При цьому, матеріали справи містять платіжні доручення, відповідно до призначення поатежу, визначеного у них, позивачем здійснена часткова оплата за пластину (договір №15/1168 від 21.09.2009р.)

Приймаючи до уваги викладені обставини, за висновками суду, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними засобами доказування наявності обставин, які викладені у позовній заяві.

За таких обставин, враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання недійсним договору №15/1168 від 21.09.2009р. підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, до Приватного підприємства „Сплав”, м.Донецьк, про визнання недійсним договору №15/1168 від 21.09.2009р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 10.10.2011р.

Головуючий суддя Соболєва С.М.

Суддя Мальцев М.Ю

Суддя Сич Ю.В.

< Текст >