Рішення № 18885893, 16.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.11 р. Справа № 41/67пн

Господарський суд Донецької області у складі суддіГончарова С.А.

при секретарі судового засідання Прудніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Приватного підприємства „Фірма „ПРОСТІР”, м. Донецьк

до відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання права власності на виробничий будинок А-1,2 будівлі цеху по виробництву будівельних матеріалів, що розташований за адресою: м. Донецьк, Москвіна, 1в

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 12.05.2011 року

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Фірма „ПРОСТІР”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради про визнання права власності на виробничий будинок А-1,2 будівлі цеху по виробництву будівельних матеріалів, що розташований за адресою: м. Донецьк, Москвіна, 1в.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірну будівлю, яка знаходиться в задовільному стані, було побудовано ним самовільно, без отриманням відповідних дозвільних документів; земельну ділянку, на якій розташовано спірне нерухоме майно, було передано відповідачем позивачу в оренду для експлуатації існуючої самочинно збудованої будівлі цеху з виробництва будівельних матеріалів. Наведені обставини, на думку позивача, з урахуванням положень ст. 376 Цивільного кодексу України, свідчать про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, в 2004 році позивачем в Петровському районі м. Донецька було побудовано будівлю по виробництву будівельних матеріалів.

Рішенням виконавчого комітету Петровської районної ради м. Донецька наведеній будівлі по виробництву будівельних матеріалів було присвоєно поштову адресу: вул. Москвіна, 1в.

За результатами технічної інвентаризації збудованого позивачем майна, проведеної Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Єнакієве” станом на 05.08.2008 року, складено відповідних технічний паспорт, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого майна та визначено, що воно являє собою виробничий будинок А-1,2 будівлі цеху по виробництву будівельних матеріалів, що розташований за адресою: м. Донецьк, Москвіна, 1в.

Рішенням Донецької міської ради від 19.12.2008 року № 26/91 позивачу затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку площею 0,3326га в оренду строком на 5 років для експлуатації існуючої самочинно збудованої будівлі цеху з виробництва будівельних матеріалів із земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення донецької міської ради по вул.Москвіна, 1в у Петровському районі м. Донецька.

14.05.2010 року між Донецькою міською радою (орендодавцем) та Приватним підприємством „Фірма „ПРОСТІР” (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,3326га для експлуатації існуючої самочинно збудованої будівлі цеху з виробництва будівельних матеріалів, яка знаходиться на території Петровського району м. Донецька по вул. Москвіна, 1 „в”.

Договір укладено до 19.12.2013 року (п. 7 договору оренди).

Відповідно до п. 13 цього договору земельна ділянка передається в оренду для експлуатації існуючої самочинно збудованої будівлі цеху з виробництва будівельних матеріалів

Договір оренди земельної ділянки від 14.05.2011 року зареєстрований у Донецькій регіональній філії ДП „Центр ДЗК”, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 30.10.2009 року № 040914600025.

Земельна ділянка, щодо якої було укладено договір оренди земельної ділянки була передана відповідачем та прийнята позивачем згідно акту про передачу та прийом в оренду земельної ділянки від 14.05.2009 року.

Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку набуто право користування земельною ділянкою площею 0,3326га, яка знаходиться на території Петровського району м. Донецька по вул. Москвіна, 1 „в”, на якій знаходиться спірне майно, та ця земельна ділянка надавалась позивачу для експлуатації існуючої самочинно збудованої будівлі цеху з виробництва будівельних матеріалів.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на виробничий будинок А-1,2 будівлі цеху по виробництву будівельних матеріалів, що розташований за адресою: м. Донецьк, Москвіна, 1в.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки роботи з будівництва спірного нерухомого майна, були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, спірні обєкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно. Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Судом встановлено, позивач є законним користувачем земельної ділянки площею ,3326га, яка знаходиться на території Петровського району м. Донецька по ул.Москвіна, 1 „в”, на якій знаходиться спірне майно, та ця земельна ділянка надавалась позивачу для експлуатації існуючої самочинно збудованої будівлі цеху з виробництва будівельних матеріалів.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на обєкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обовязок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію обєктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію обєктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

До моменту розгляду справи відповідач, до компетенції якого відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та його виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих обєктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснював жодних дій та не приймав жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного обєкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Більш того, відповідач був повною мірою обізнаний про існування здійсненого позивачем самочинного будівництва, про що свідчить надання земельної ділянки під самочинно збудований обєкт, що прямо зазначено у рішенні від 19.12.2008 року № 26/91 та договорі оренди від 14.05.2010 року.

Згідно висновку експертизи від 10.03.2004 року № 964.04.14-26.61.9, складного за результатами проведеного Донецьким експертно-технічним центром Держнаглядохоронпраці України обстеження технічного стану будівельних конструкцій спірної будівлі, встановлено, що будівля знаходиться в задовільному стані

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірного обєкту.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування спірного обєкту нерухомого майна не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю обєктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним обєктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Приватного підприємства „Фірма „ПРОСТІР” до Донецької міської ради про визнання права власності на виробничий будинок А-1,2 будівлі цеху по виробництву будівельних матеріалів, що розташований за адресою: м. Донецьк, Москвіна,1в задовольнити.

Визнати за Приватним підприємством „Фірма „ПРОСТІР” (83084, м. Донецьк, шахта ім. А.А. Скочинського, адмінкорпус ШСУ № 7 ДВАТ „ТРЕСТ ДШС”, ЄДРПОУ 13497114) право власності на виробничий будинок А-1,2 будівлі цеху по виробництву будівельних матеріалів, що розташований за адресою: м. Донецьк, Москвіна, 1в.

Суддя Гончаров С.А.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >