Рішення № 18885867, 27.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.11 р. Справа № 11/150

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Кротіновій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Родно-трейд”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 35062558,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Діссанс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 34604150

про стягнення 57684,00 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва у судовому засіданні з 08.09.2011р. по 27.09.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Родно-трейд”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Діссанс”, м.Донецьк, про стягнення суми заборгованості за отриманий товар у розмірі 40000,00 грн., 3% річних у сумі 4404,00 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 13280,00 грн., що разом становить 57684,00грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобовязання за договором від 01.01.2008 року, в наслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії: договору №б/н від 01.01.2008р. разом із додатковою угодою до нього від 31.12.2008р., рахунку №76 від 10.07.2008р., накладних №563 від 11.07.2008р., №567 від 15.07.2008р., №569 від 16.07.2008р., №572 від 16.07.2008р., №625 від 25.07.2008р., банківських виписок, а також копію ухвали господарського суду Донецької області від 25.07.2011р. про повернення позовної заяви по справі №35/65-63.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.526, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

25.08.2011р. через канцелярію суду Відповідач надав заперечення на позовну заяву №66 від 25.08.2011р. Згідно зі змістом даного документу, останній вважає, що через сплив строку позовної давності позовні вимоги не підлягають задоволенню.

30.08.2011р. представником Відповідача, на виконання ухвали суду від 09.08.2011р., представлено копія поштової квитанції про відправлення акту звірки взаємних розрахунків Позивачу та оригінал акту звірки взаємних розрахунків від 29.08.2011р.

31.08.2011р. представником Позивача подано пояснення на заперечення №15 від 30.08.2011р., у яких зазначає, що доводи Відповідача в обґрунтування висловленої позиції є неправомірними, оскільки, по-перше закінчення строку дії не звільняє сторони від відповідальності за його невиконання, що мало місце під час дії правочину, по-друге перебіг строку позовної давності переривається здійсненням особою дії, яка свідчить про визнання ним свого боргу чи іншого зобовязання. Дані дії виражені у частковій оплаті рахунку №76 від 10.07.2008р.

Також, представлено суду лист №68 від 07.09.2011р.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, вкладених у запереченнях на позовну заяву №66 від 25.08.2011р.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

01.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Родно-трейд” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Діссанс” (Покупець) укладено договір №б/н, за умовами якого Продавець передає, а Покупець оплачує та приймає автомобілі „LADA” виробництва ВАТ „АВТОВАЗ”.

Моделі, кількість, ціна на кожну партію товару зазначається у видатковій накладній (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору передача товару здійснюється за видатковою накладною та довіреністю.

Відповідно до п.2.2 договору право власності на товар, ризик випадкового знищення або пошкодження переходить до Покупця з моменту передачі йому товару.

За приписами п.3.2 договору, оплата здійснюється у вигляді 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару згідно виставленого рахунку.

При цьому, спірний правочин передбачає оплату товару Покупцем по факту отримання, а саме протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Продавцем рахунку (п.3.3 договору).

Відповідно до п.9.1, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 року.

Додатковою угодою №1 від 19.10.2006 року змінено, зокрема, редакцію пункту 9.1 угоди та визначено, що договір діє до 31.03.2009 року.

Згідно видаткових накладних №563 від 11.07.2008р., №567 від 15.07.2008р., №569 від 16.07.2008р., №572 від 16.07.2008р., №625 від 25.07.2008р. Продавець передав Покупцеві автомобілі (товар) загальною вартістю 1813240,00 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками сторін на вказаних документах.

Внаслідок цього обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем накладні є належними доказами здійснення передачі Відповідачу продукції (товару) та прийняття цього товару останнім.

Про договірний характер даних відносин свідчать здійснення даних господарських операцій у межах строку дії спірного правочину, відповідність поставленого фактично товару, товару, обумовленому умовами договору №б/н від 01.01.2008р., відсутність доказів наявності інших угод відносно поставки автомобільного транспорту укладених між учасниками процесу.

Крім того, факт поставки продукції в межах договору Відповідачем визнається, що вбачається з заперечень на позовну заяву №66 від 25.08.2011р.

Матеріали справи містять банківські виписки, у яких відображені банківські операції з перерахування Відповідачем Позивачу грошових коштів у якості передоплати за автомобілі згідно рахунку №76 від 10.07.2008р., який виставлений на загальну суму 1212800,00 грн.

Враховуючи часткові оплати, суд вважає рахунок отриманим Відповідачем на дату першого платежу здійсненого останнім 14.07.2008р.

Отже, зобовязання зі сплати за умовами спірного правочину виникли у Відповідача відносно суми 1212800,00 грн., а отже відповідно є наявним право вимоги Позивача стосовно означеної суми.

Часткові оплати здійснені Відповідачем, враховуючи представлені банківські виписки, 14.07.2008р. на суму 45000,00 грн., 114000,00 грн., 216000,00 грн., 15.07.2008р. на суму 60000,00 грн. та 130000,00 грн., 16.07.2008р. на суму 26000,00 грн. та 40000,00 грн., 18.07.2008р. на суму 25000,00 грн., 17.07.2008р. на суму 50000,00 грн., 21.07.2008р. на суму 150000,00 грн., 22.07.2008р. на суму 100000,00 грн., 23.07.2008р. на суму 50000,00 грн., 24.07.2008р. на суму 110000,00 грн. та 25.07.2008р. на суму 56800,00 грн., що разом становить 1172800,00 грн.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником на 40000,00 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Однак, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних витрат не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття строку позовної давності. Відповідно до нього, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто з урахуванням умов правочину щодо оплати (3 банківських дні з моменту виставлення рахунку) та висновків суду щодо отримання рахунку №76 від 10.07.2008р. станом на дату здійснення першого платежу, тобто 14.07.2008р. (доказів іншого моменту отримання Відповідачем рахунку до матеріалів справи не додано) датою початку перебігу строку позовної давності є відповідно 18.07.2008р. Таким чином, за приписами ст.257 Цивільного кодексу України, датою закінчення строку позовної давності є 18.07.2011 року.

Право на позов виникає від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Одночасно, Позивач зазначає про переривання перебігу строку позовної давності у розумінні ст.264 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Під даними діями Товариство з обмеженою відповідальністю „Родно-трейд” має на увазі часткову сплату рахунку №76 від 10.07.2008р.

Згідно п.23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відносить повне або часткове визнання претензій, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

Проте, остання сплата за рахунком №76 від 10.07.2008р. відбулась, виходячи з матеріалів справи, 25.07.2008р. Таким чином, строк позовної давності перерваний та починається заново з 25.07.2008р. та закінчується у відповідності до вищенаведених норм матеріального права 25.07.2011р.

Однак, дане не може бути прийнято до уваги судом, оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Родно-трейд”, датований 05.08.2011 року за №14, подано до господарського суду Донецької області 09.08.2011 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Разом з цим, у судовому засіданні 08.09.2011р. Позивачем наголошено на перериванні строку позовної давності також у розумінні ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України, оскільки перша подача позову відбулась 25.07.2011р. та його було повернуто на підставі п.6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, про що винесено ухвалу від 25.07.2011р. по справі №35/65-63.

Дані твердження не можуть бути враховані, оскільки відмова господарського суду у прийнятті позовної заяви до розгляду у порядку ст.63 Господарського процесуального кодексу України не перериває строку позовної давності.

Викладені висновки ґрунтуються на приписах ст.265 Цивільного кодексу України та відображені у листі Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р. „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, п.4 ст.267 ЦК України).

Як зазначалось, заперечення Відповідача ґрунтуються саме на викладених фактах.

З огляду на таке, судом застосовується строк позовної давності до спірних правовідносин, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Родно-трейд”, м.Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Діссанс”, м.Донецьк, про стягнення суми заборгованості за отриманий товар у розмірі 40000,00 грн., 3% річних у сумі 4404,00 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 13280,00 грн., що разом становить 57684,00грн., відмовити.

2.В судовому засіданні 27.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.Повний текст рішення підписано 03.10.2011 року.

4.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >